Будова та функції кровоносних судин

Будова та функції кровоносних судин (артерій, вен, капілярів),

лімфатична система.

Артерії – циліндричні трубки по яких кров тече від серця до органів і тканин. Стінки а$ртерій складаються з трьох шарів:

1.Зовнішньої – сполучнотканинної оболонки.

2.Середнього – гладкі м’язеві волокна $між якими є еластичні волокна.

Гладкі м’язові волокна скорочуючись та розслаблюючись. Звужують та розширюють артерії, таким чином регулюють потік крові в них. Еластичні волокна надають артеріям пружних властивостей.

Періодичне вштовхування крові шлуночком завдяки пружності артерій перетворюється в безперервний рух крові по судинах.

Зовнішній і середній шари мають і колагенові волокна, які здійснюють опір при розтягненні судин.

1.Внутрішній – ендотемальний шар.

$

Крупні артерії (аорта, підключичні і сонні артерії) мають товсті стінки, тому витримують великий тиск крові. Дрібні артерії – артеріоли, середній шар містить тільки гладкі м’язи$.

Вени – збирають кров від органів і несуть її до серця. Їхні стінки складаються з тих самих оболонок, що і стінки артерій, але мають менше гладких м’язових і еластичних волокон (стінки тонші, діаметр більший). Менш еластичні і легко розтягуються. Мають півмісяцеві клапани (за винятком порожнистих), які забезпечують течію к$рові тільки в одному напрямку (до серця)

Кров у венах тече під невеликим тиском тому на рух крові у венах великий вплив здійснюють оточуючі тканини, особливо скелетні м’язи. Крім того, руху крові до серця сприяє розтягування пор$ожнистих вен у грудній клітці під час вдиху.

Венули – дрібні вени.

Капіляри – найдрібніші кровоносні судини розташовані в усіх тканинах між артеріями і венами. Основна функція капілярів – забезпечення обміну газами і поживними речовинами між кров’ю і тканинами. Тонка стінка капілярів утворена лише одним шаром плоских ендоте$ліальних клітин. Через неї легко проходять гази крові, продукти обміну речовин, поживні речовини, вітаміни, гормони і лейкоцити (за потреби).

Багато капілярів в залозах, мозку; мало в сухожиллях.

Капіляри можуть відкриватись і закриватись, змінюючи кровопоста$чання тканин.

Рух крові по судинам, кров’яний тиск в них. Пульс.

Кров рухається по судинах в результаті: ритмічної роботи серця, різниці тисків у різних частинах кровоносної системи, присисної дії грудної порожнини.

Ритмічна р$обота серця створює і підтримує різницю тиску в судинах. Під час скорочення серця кров під тиском виштовхується в артерії. За час проходження крові по судинах енергія тиску витрачається. Тому тиск крові поступово зменшується. В аорті він найвищий 120-150 мм.рт.ст., в артеріях – до 120 мм.рт.ст., в капілярах до 20, а в порожнистих венах від 3-8 мм.рт.ст. до мінімального (-5) (нижче атмосферного). Згідно з законами фізики рідина$ рухається від ділянки з вищим тиском до ділянки з нижчим.

Артеріальний кров’яний тиск не є сталою величиною. Він пульсує в такт із скороченнями серця: в момент систоли тиск підвищується до 120-130 мм$.рт.ст. (систолічний тиск), а під час діастоли знижується до 80-90 мм.рт.ст. (діастолічний). Ці пульсові коливання тиску відбуваються одночасно з пульсовими коливаннями артеріальної стінки.

Кров’яний тиск у людини вимірюють у плечовій артерії, зіставляючи його з атмосферним. Для цього на плече одягають гумову манжетку спол$учену з манометром. У манжетку нагнітають повітря поки пульс на зап’ястку не зникне. Це означає, що плечова артерія стиснута більшим зовнішнім тиском і кров по ній не тече. Потім, поступово випускаючи повітря з манжетки, слідкують за появою пульсу. В цей момент тиск в артерії стає трохи більшим, ніж тиск у манжетці, і кров, а разом з нею і пульсова хвиля починають доходити до зап’ястка. Показники манометра в цей час і будуть характеризувати кров’яний тиск у плечовій артерії.

У нормі судини перебува$ють в стані деякого напруження – тонусу. При деяких захворюваннях тонус судини порушується. Коли збільшується тонус, судини звужуються. Тиск у кровоносній системі підвищується (гіпертонія). При цьому збільшується навантаження на серце. Понижений тиск – гіпотонія. У цьому разі порушується кровопостачання органів. Погіршуються умови їхньої роботи.$

Пульс. При скороченні шлуночків кров викид$ається в аорту, підвищуючи в ній тиск. Хвиля, яка виникає при цьому в її стінці, поширюється з певною швидкістю від аорти до артерій. Ритмічні коливання стінки артерій. Викликані підвищенням тиску в аорті під час систоли, називається пульсом.

Пульс можна визначити у місцях, де великі артерії підходять близько до поверхні тіла (зап’ясток, скроні, боки шиї). Кожне коливання відповідає скороченню серця. Тому за пульсом можна визначити частоту серцевих скорочень за 1 хв. Частота пульсу індивідуаль$на ( у дорослих в нормі 60-75 уд/хв.).

Швидкість руху крові.

При частоті серцевих скорочень 72 уд/хв. кров по судинах великого і малого кіл кровообігу перетікає за 25 сек. Проте її швидкість не скрізь однакова. В аорті вона найбільша і становить 0,5 м/с, а в капілярах найменша – 0,5-1,0 мм/с. Це пов’язано з тим, що поперечний перер$із усіх капілярів перевищує більш як у 500 разів діаметр аорти. Мала швидкість руху крові в капілярах забезпечує достатній час для обміну речовин між кров’ю і клітинами.

У венах швидкість крові 0,2 м/с. Швидкість руху по судинах забезпечує тиск, який виник при скороченні лівого шлуночка. Швидкість регулюють також і просвіти к$ровоносних судин, які змінюються при скороченні м’язів судин, залежно від умов зовнішнього і внутрішнього середовища організму.

Нейрогуморальна регуляція кровообігу.

Регуляція кровообігу здійснюється нервовою системою та гуморальними чинни$ками. Нервові волокна симпатичного відділу автономної нервової системи іннервують більшість судин. При їхньому збудженні відбувається скорочення м’язів стінки більшості артерій і вони звужуються, а судини серця і мозку навпаки розширюються.

Кровоносні судини, як правило, не отримують іннервації з парасимпатичного відділу вегетативної нерв$ової системи (крім судин слинних залоз, підшлункової залози, слизової оболонки шлунка та зовнішніх статевих органів – розширюються).

На просвіт судин впливають речовини, $які розносяться кров’ю. Адреналін звужує судини шкіри і черевної порожнини, а судини мозку і серця розширює.

Закінчення деяких нервів виділяють речовину – ацетилхолін розширює кровоносні судин$и.

Вазопресин (гормон задньої долі гіпофізу) – звужує кров судини..

Гістамін (утворюється в стінках шлунку (метаболіт), кишечнику та інших внутрішніх органів) – розширює капіляри.

Порушення діяльності серцево-судинної системи.

Хвороби серця: інфаркт міокарда, ішемічна хвороба – погіршення постачання м’яза серця кров’ю, аритмія.

$

Хвороби артерій: дистонія – порушення мозкового кровообігу, атеросклероз, гіпертонія.

Хвороби вен: варикозне розширення вен, тромбофлебіт – запалення стінок вен з утворенням тромбу.

Причини: гіподинамія, шкідливі звички (паління, алкоголь, наркотики), психоемоційні стреси, нераціональне харчування, забруднення навколишнього середовища, інфекційні захворювання.

Лімфатична система, лімфообіг.

$Лімфатична система: лімфатичні капіляри,

лімфатичні судини, лімфатичні вузли (700).

Склад, утворення та функції лімфи.

Л$імфа (lympha – волога) – легко-жовтувата рідина білкової природи . протікає в лімфатичних капілярах і судинах, вона містить воду, мінеральні солі, глюкозу, амінокислоти, О2, СО2. В$міст білків у лімфі в 3-4 разів менший ніж у плазмі крові – все це лімфоплазма. До формених елементів лімфи належать і лімфоцити, моноцити іноді еритроцити. Склад лімфи не постійний і залежить від органа, з якого вона витікає.

Лімфа утворюється в лімфатичних капілярах (замкнених з одного кінця) завдяки фільтрації з тканинної рідини.

Сліпі кінці капілярів переходять у лімфатичні судини, які поступово збільшуються, зливаючись одна з одною. Нарешті, вони утворюють дві лімфатичні протоки$, які у верхній частині грудної порожнини впадають у вени великого кола кровообігу. Лімфатичні судини на своєму шляху проходять через лімфатичні вузли. Течія лімфи у вузлах сповільнюється, тут утворюються лімфоцити.

Якщ$о у лімфі, яка проходить крізь вузол є бактерії, вони тут затримуються і знищуються лімфоцитами. В такому випадку може наступити запалення вузла і розміщених навколо нього судин. Вони набрякають, шкіра в їх ділянці червоніє і стає болючою. (У лімфатичних судинах є багато клапанів вен. Завдяки клапанам забезпечується однобічний рух лімфи).

Отже, лімфатичні вузли виконують подвійну роль: це кровот$ворні органи та внутрішні бар’єри організму.

Лімфатичні вузли розташовані групами. Є шийні, підщелепні, пахвові, бронхо-легеневі, пахвинні та інші групи вузлів. Утворені лімфатичні вузли з лімфоїдної тканини і покриті щільною сполучнотканинною оболонкою.

$

За добу у людин утворюється 2-4 л лімфи. Проходячи крізь тканини організму лімфа вбирає в себе продукти обміну клітин і проникає в капіляри. Завдяки цьому лімфатична система виконує такі функції: дренажу – відв$едення з тканин рідини і білків, що всмокталися у кров, капіляри і повернення їх у кров’яне русло; захисну – знешкодження мікроорганізмів, токсині, фільтрацію сторонніх часточок; кровотворну (утворення лімфоцитів) і поживну (відведення з кишок жирів).

Post Comment