Гіппократ та його клятва

реферат на $тему:

„Гіппократ та його клятва”

Гіппократ жив між 459 і 377 рр. до нашої ери. Батько його Гераклітбув лікар, походив із стародавнього роду Асклепіїв, мати – акушерка Фенарета.

За традицією сім’ї Гіппократ вивчав медицину з дитячих років.

У зрілому віці, за звичаєм, тих часів, багато подорожував. Крім міст Греції він побував у містах Малої Азії, в окремих містах на узбережжі Чорного моря. Як лікар – періодевт, він ознайомився з відомими асклепейонами, приватними школами, відвідав видатних учених — філософів, як в ті часи дуж$е часто займалися медициною.

З грецьких філософів найбільший вплив на Гіппократа його друг Демокріт (460 – 370 рр. до н.е.) – найвидатніший представник античної грецької Матеріалістичної школи.

Гіппократ робив розтини трупів, тварин з науковою метою, вишукував у навколишній природі засоби лікування $хвороб не сподіваючись на богів.

“Здоров’я просять у богів, у своїх молитвах люди, а не знають, що самі мають у своєму розпорядженні засоби для нього” – учив він.

До наших часів зберігся збірн$ик медичних праць, відомий під назвою “Corpus Hippocraticum”(“Кодекс Гіппократа”).

Раніше всі ці праці приписувались Гіппократу, але тепер доведено, що з них самому Гіппократу належить не$ більше десяти, а інші написані або до його часів, або після нього.

Гіппократу належить велика історична заслуга: він зібрав і систематизував, долучив свій величезний досвід, ті медичні знання, які за його часів, можливо, передавалися з роду в рід лише переказами.

У “кодексі Гіппократа” висвітлюються найрізноманітніші питання: питання анатомій й ембріол$огії, обов’язки лікаря, 15 книг присвячено внутрішнім хворобам, 8 – хірургії, 9 – жіночим хворобам. Людське тіло, за Гіппократом, містить у собі чотири основі соки: кров, слиз, чорну і жовту жовч. Перевага в організмі того або іншого соку зумовлює, темперамент людини.

Відповідно до цього Гіппократ розрізнив чотири темпераменти: сангвінічний (переважає кров), флегматичний (флегма — слиз), холеричний (жовта жовч), меланхолічний (чорна жовч).

Гіппократ своїми працями показав шляхи вивчення хворо$ї людини, план дослідження її, завдання діагнозу, прогнозу, лікування.

Наводимо так звану “Клятву Гіппократа”. Зміст її дає уявлення про те, як розуміли в ті часи обов’язки лікаря щодо хворих і своїх колег.

Клятва Гіппократа

Клянусь Аполлоном – лікарем, Асклепієм, Гігієєю і Панацеєю і всіма богами та богинями, беручи їх у свідки, вик$онувати чесно, відповідно до моїх сил і розуміння таку присягу і письмове зобов’язання: поважати особу, що навчила мене лікарського мистецтва, на рівні з моїми батьками і в разі потреби допомагати їй в потребах; її нащадків вважати своїми $братами, і це мистецтво, якщо вони захочуть його вивчати, викладати їм безплатно і без усякого договору; настанови, усні уроки і все інше в науці передавати своїм синам, синам свого учителя і учням, зв’язаним зобов’язанням і клятвою за законом медичним, і нікому іншому я спрямую режим хворих на їхню вигоду, відповідно до моїх сил і м$ого розуміння, утримаються від заподіяння будь-якої шкоди і несправедливості. Я не дам смертельного засобу нікому, хто носитиме його в мене, і невкопну шляху до такого замислу; так само як не дам ніякій жінці абортивного песарія. Чисто і непорочно проводитиму своє життя і своє мистецтво. Ні в якому раз$і не робитиму витину у хворих на кам’яну недугу, полишаючи це людям, які займаються цією справою. В який би дім я не зайшов, я ввійду туди для користі хворого, далекий від усього зловмисного, несправедливого і згубного, особливо від любовних справ з жінками і чоловіками, вільними і рабами.

Щоб при лікуванні – а також і без лікування – я не побачив і не почув про життя людини, чого не слід коли-небудь розголошувати, я мовчатиму, вважа$ючи такі речі таємницею. Мені, який непорушно виконує клятву, нехай буде щастя в житті і в мистецтві і слава поміж усіх людей на вічні часи; тому, хто порушить або дасть нещиро клятву, нехай буде протилежне цьому.

Ученн$я Гіппократа відіграло велику позитивну роль у дальшому розвитку медицини.

Після Гіппократа давньогрецька медицина, як і культура Стародавньої Греції в цілому, набуває нових рис.

Post Comment