Третій радянський голод в Україні тоталітарна «партія-держава» СРСР скоїла після страхітливої руйнівної війни, що двічі вогнем і кров’ю пройшла українською землею. Творення голоду відбувалося шляхом пограбування села через здійснення репресивної хлібо$заготівельної та податкової політики, насильницькі зверхнадмірні зернопоставки у посушливі неврожайні повоєнні роки.

Верхня влада суспільства на чолі з диктатором Й. Сталіним, як і раніше, використовув$ала село як «донора» для відбудови промисловості, відновлення військово-промислового комплексу. Демонструючи міфічні»переваги» соціалізму і прагнучи раніше держав Західної Європи, теж охоплених засухою, відмінити карткову систему, створювали «резерви зерна», а також поставляли хліб майбутнім союзникам — країнам новостворюваного «соціалістичного табору». Для здійснення своїх імперсь-ких ціл$ей в умовах економіки неринкового типу через ме-ханізм адміністративно-командної системи, посилення репресій московська верхівка викачувала хліб із села.

Непосильний план хлібозаготівель на 1946 рік — 340 млн. пудів хліба — виконати Україні було неможливо. Але замість зниження цей план в липні 1946 р. 23 областям: Запорізькій, Сталінській,$ Дніпропетровській, Київській, Вінницькій та ін. було підвищено.Вилучення зерна та іншої сільськогосподарської продукції, мізерна видача чи

невидача зовсім зерна колгоспникам на зароблені тяжкою працею трудодні, вибивання $непосильних податків, накладених на присадибні господарства селян, викликали майже по всій Україні голод, що швидко поширювався.Однак у серпні 1946 р. під тиском центру керівництво УРСР знову підвищило хлібозаготівельний

план Сталінській, Запорізькій, Дніпропетровській,

— 1 —

$Одеській, Вінницькій, Миколаївській, Кам’янець-Подільській, Херсонській, Чернігівській та ін. областям. Таким чином для України план хлібозаготівель було збільшено до 362 млн. 750 тис. пудів. Незважаючи на жорстку дію вертикалі:

центр — республіка — область — район — сільрада — колгосп, діяльність партійно-командного апарату, десятків тися$ч спеціальних уповноважених з хлібозаготівель, зерно до

державної «комори» надходило не тими темпами, на які розраховував центр. При тотальній викачці з українсь-кого села усього вирощеного план бул$о виконано на 62,4%. Й. Сталін, його найближче оточення: В. Молотов, Г. Маленков, Л. Каганович вбачали у невиконанні плану не недорід і голод, а незадовільну роботу партійних орга-нізацій, радянських органів, голів колгоспів і самих кол-госпників, звинувачуючи їх в «антибільшовиц$ькому став-ленні до політики хлібозаготівель», «саботажі», «розкраданні», «розбазарюванні» хліба тощо. Українські селяни, на думку «вождя народів» та можновладців, потребували перевиховання як такі, що перебували на окупованій території і «зазнали в$пливу чужої ідеології». Такого роду звинувачення викликали репресії до обласних та районних партійних і радянських керівників, голів колгоспів І безпосередньо трударів-колгоспників. Дирек-тиви-постанови центру дозволяли видавати колгоспни-кам на тру$додні лише 15% від зданого зерна при умові виконання колгоспом плану хлібозаготівель. А голод ста-вав масовим. Однак замість допомоги з боку держави на-селення України, найбільше сільське, зазнало жорстокого репресивного удару. Під приводом «економії у витрачанні хліба» за союзними та на їх в$иконання республіканськими

партійно-державними постановами з 1 жовтня 1946 р. з централізованого постачання за хлібними картками було знято понад 3 млн. 500 тис. людей, з них близько 2 млн. 900 тис. сільських жителів, з лихом голоду селяни були залишені і сам на сам. У містах пайкового хліба було

— 2 —

$позбавлено багато утриманців і дітей, найбільше — у Сталінській, Дніпропетровській, Харківській, Ворошилов-

градській, Одеській областях. Партійно-радянська еліта постачалася через систему закритих спецрозподільників.

Найлютішим голод був узимку та весною 1947 р., перет-ворившись на голодомор. Вибита з голодуючого українсь-кого села сільгосппродукц$ія відправлялася в різні регіони імперії. Україна була головним постачальником зерна для м. Ленінграда, ряду областей РРФСР, овочів — для Москви. Саме в той час, коли люди в Укр$аїні голодували і вмирали голодною смертю, багато хліба вивозилося за кордон. За 1946-1947 р.р. в країни Західної Європи: Польщу, Чехословаччину, Болгарію, Німеччину, Францію та ін. з СРСР було експортовано 2,5 млн. т зерна. Мі-ністр заготівель СРСР Двинський повідомляв телеграмою 5 вересня 1947 р. секретарю ЦК КП(б)У Л. Кагановичу: «Намітили додатково вивезти за межі України 267 тис. т зерна, які у порядку переміщення держрезерву 208 тис. т, що оформлюються Міністерством продрезервів. Таким чином, заг$альний вивіз зерна за межі України у ве-ресні доводиться до одного мільйона тонн». Головне лихо-ліття вразило майже всю Україну за винятком ряду за-хідних областей. Смертельних мук голоду зазнали хлібо-роби південних $областей УРСР: Херсонської, Миколаїв-ської, Запорізької, Дніпропетровської. Своїми страшними лещатами стискав голод населення Подніпров’я — Полтав-ської, Київської, Чернігівської, Кіровоградської областей. Тяжко терпіли від голоду жителі сіл та міст Вінницької, Кам’янець-Подільської, Сталінської, Ворошиловградської, Харківської, Сумської, Житомирської областей. В зах$ід-ному регіоні, де селяни зібрали непоганий врожай, загони УПА, організовуючи опір вивезенню зерна, закликали населення допомагати голодуючим, які їхали туди по хліб. «Західняки» рятували від голоду не лише своїх земляків —

українців, а й росіян, білорусів, молдаван, які, оминаючи загороджувальні загони міліції, пробивалися з г$олодуючих

— 3 —

областей РРФСР, Молдавії й Білорусії за порятунком, і знаходили його. Але ст$раждали від голоду і жителі західних областей. Найбільше — Ізмаїльської та Черні-вецької, де в той час проходила насильницька колекти-

візація. Сім’ям, вступаючим до колгоспів, видавали по 200

кг зерна, і вони виживали, інші — голодували, частогинули.В цих двох областях того часу смертність перевищувала народжуваність. Найвищою у них була дитяча смерт-ність.Голодуючі змуш$ені були вживати у їжу різні суро-гати, траву, листя дерев, м’ясо загиблих тварин, ховраш-ків тощо. Доходило й до канібалізму. Станом на 2 липня 1947 р. в Україні нараховувалось понад 1 млн. 154 тис. виснажених голодом людей — дистрофіків. У голодомор-ному вирі гинули в основному с$еляни-хлібороби, робітни-ки. Страждали і помирали у селах і містах України люди різних національностей — українці, росіяни, євреї, болгари, гагаузи, ін. Від штучного рукотворного голоду за неповними даними загинуло в Україні понад 1 млн. людей. Тоталітарною владою голод замовчувався.

— 4 —

Література та джерела:

1. Маковійчук І.М., Пилявець Ю.Г. Голод на Україні у 1946-1947 роках //

Український історичний журнал. — 1990. — № 8.

$

2. Білас І.Г. Голокост на Україні в 1946-1947 р.р. Особливості діяль$ності

карального апарату // Науковий збірник Українського Вільного Університету.

Ювілейне видання з приводу 70-ліття УВУ. — Мюнхен. — 1992.

3. Веселова О.М., Панчєнко П.П. Ще одна трагічна сторінка історії України. Голод

в Україні 1946-1947 років // Український історичний журнал. — 1995. $- № 6: 1996.

— №№ 1,2.

4. Голод в Україні 1946-1947: Документи і матеріали. — Київ-Нью-Йорк. — Вид-во

М.П.Коць. — 1996. — 376 с.

— 5 —