Гомеопатія 3

Гомеопатія – це альтернативний напрямок в медицині, який ґрунтується на використанні методу лікування малими дозами і по принципу подібності.

Основоположником гомеопатії вважається Кріст$іан Фрідріх Саму ель Ганеман. Ганеман пропонує новий підхід до лікувальної терапії “Щоб вилікувати хворого, необхідно співпрацювати з природою, котра інколи виліковує хронічну хворобу шляхом прояву нового страждання.

Дослідивши лікарські речовини і переконавшись, що у великих дозах вони викликають хворобливу симптоматику у здорових.

Ганеман почав зменшувати дози ліків, які заст$осовувались для лікування. При цьому він помітив, що зменшуючи дози починається лікувальний ефект. І як би ці дози не були малими, призначені відповідно з принципом подібності, вони проявляють лікувальну дію.

Гомеопатія виникла в надрах клін$ічно медицини і продовжує в них існувати. В ній використовуються всі положення фізіології, патологічної фізіології, патологічної анатомії, біохімії, генетики і других медичних н$аук.

Гомеопатія ближче стоїть до алопатії. Об’єднують аллопатію і гомеопатію загально клінічний підхід до хворого:

В гомеопатії визначальним в оцінці пацієнта і назначені лікування являються конституціональні властивості хворого і індивідуальне проявлення хвороби. В зв’язку з цим не має конкретного, характерного для аллопатії, зв’язку між препаратами і певною по препаратами і певною позологією.

Аллопата цікав$лять механізми дії основні проявлення хвороби і відповідно хворі органи (наприклад дигіталіс – на міокард, В-адренаміметечних препаратів на бронхи і т.д.), а також інші параметри$ дії препарату, які розглядаються як побічні.

На відміну від цього гомеопат, оцінюючи симптоми дії ліків співставляє їх з особливостями особи, чутливостями, до цього препарату і симптомами його хвороби і таким чином встановлюється співвідношення між ліками і хворою людиною. Гомеопат завжди орієнтується на симптоми і синдроми, які можуть викликати ліки у людини, яка чутлива до них. Ліки назначають після повіряння симптомів викликаних ліками. В одному і другому випадку $дія ліків встановлюється шляхом клінічних досліджень препарату.

Аллопат лікує алергію виходячи тільки із природи аллергена. Гомеопат$ враховує конституціональні властивості хворого і проявлення хвороби.

В залежності від індивідуальності хворого і характеру патології, один і той же гомеопатичний препарат виконує різні функції. Наприклад Sulfur у хворого гіпертензією знижує артеріальний тиск, при пневмонії – сприяє її роз рішенню, при алергії – може виступити, як алергічний засіб. Бактерицидними властивостями гомеопатичні ліки не володіють, вони підсилюют$ь захисні властивості організму.

П.М. Лепніцкий писав, що Гомеопатичні ліки не пригнічують збудника хвороби, не нейтралізують токсини, які утворились, а зачіпає одночасно різні рецепторні системи, змінює в усіх лоциктах самі тонкі конституціональні елементи кліткового обліку і тим самим впливає на стан хвор$ого і результат хвороби.

Пізніше проявляється і в дозах: оптимальних і малих. Застосування малих доз гомеопатичних засобів, не викликає токсичної і алергічної дії. Гомеопатія відрізняється і шляхом приготування засобів шляхом послідовності розведення.

Динамізація, тобто проявлення прих$ованих лікарських властивостей препарату – це належить гомеопатії.

Спостер$ігається велика подібність гомеопатії і рефлексотерапії.

Воно полягає в підходах до патологічних процесів і їх лікуванню в характеристиках симптоматики, можливо потрібні дослідження генетиків, щоби зрозуміти на якому рівні генетичного процесу гомеопатичні ліки діють.

Post Comment