Грошова маса 2

Міністерство освіти і науки України

$

Луцький державний технічний університет

РЕФЕРАТ

На тему:

ГРОШОВА МАСА

Підготував: студент групи МО-12

$Ткачук Михайло

Перевірив: Барський Ю.М.

Луцьк

2002

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон’юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон’юнктуру ринків, а значить – н$а економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямком державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення і правильне визначення грошової маси в обороті має не тільк$и теоретичне, а й важливе практичне значення.

Поняття грошової маси досить складне, оскільки складна сама категорія грошей, велика різноманітність їх форм та функцій. Не випадково в трактуванні змісту та показників вимірювання грошової маси є помітні збіжності.

Під грошовою масоюслід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент. Таким суб’єктами є приватні осо$би, підприємства, громадські організації, господарські об’єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних раху$нках у комерційних банках.

Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її регулювання – динаміка руху обсягу та структури.

У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями:

· За ступенем „готовності” окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;

· За формою грошових засобів (готівкові, депозитні);

· За розміщенням у с$уб’єктів грошового обороту;

· За територіальни$м розміщенням та ін.

Найбільшу складність має структуризація грошової маси за першим критерієм, оскільки немає однозначного розуміння ступеня ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежування між власне грошима і високоліквідними фінансовими активами, які вже не є грошима. За цим критерієм наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначити різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.

$Грошовий агрегат – це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси в регулятивних цілях.

У статичній $практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.

$

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто записи $коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М2 – це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках.

Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат М1 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу і платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісн$іше пов’язана з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосередньо впливає НП ринкову кон’юнктуру. Саме тому цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів.

Пильної уваги також заслуговує агрегат М0. Він має ті ж самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату М1, але оборот готівки $здійснюється поза банками і тому регулювання і контроль за ним складніші.

В інших грошових агрегатах (М2,М3) ураховані також запаси грошей у різних організаційних формах заощаджень (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо). Ці гроші тимчасово перебувають$ у покої, виконуючи для їх власників функцію нагромадження вартості. Тому ліквідність грошової маси знижується з кожним наступним агрегатом. Найбільш ліквідним і готовим обслуговувати товарооборот є гроші агрегату М0. найнижчу ліквідність мають гроші агрегату М3, оскільки значна частина їх не може вступити в обіг без того, що власник заздалегідь не п$опередив про це банк і не зазнав певних фінансових утрат.

Водночас агрегат М0 – найвужчий показник грошової маси, оскільки характеризує лише її елемент – готівкову масу. Найширшим агрегатом є М3, бо він охоплює всі елементи грошової маси, що перебувають в обороті.

Показник $ грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. $Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей.

Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резерву комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Величину грошової бази можна визначи$ти за формулою:

ГбВИПРЕЗ,

де ГВИП – сума готівки, випущеної центральним банком і не поверненої в його фонди; ГРЕЗ – сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.$

Перший елемент грошової бази відрізняється кількісно від грошового агрегату М0 – більший на суму готівки в касах банків. Другий елемент відрізняється і якісно, і кількісно від безготівкового елемента грошових агрегатів М1, М2, М3. він являє собою суму зобов’язань центрального банку перед комерційними. Вони формуються комерційними банками як за рахунок коштів, одержани$х від центрального банку, тобто за рахунок ГРЕЗ, так і за рахунок створення грошей самими комерційними банками в процесі кредитної діяльності через механізм грошово-кредитного мультиплікатора. Тому безготівкові елементи грошових агр$егатів значно більші за своїм обсягом від безготівкового елемента грошової бази. Завдяки цьому загальний обсяг кожного з грошових агрегатів (крім М0) перевищує обсяг грошової бази. Ступінь цього перевищення свідчить про величину грошово-кредитного мультиплікатора на рівні комерційних банків.

$

В Україні маса грошей в обороті після грошової реформи 1996 р. характеризується високими темпами зростання та надмірно великою вагою в ній готівки.

Протягом трьох післяреформених років грошова база та агрегати грошової маси зростали щорічно, збільшившись відповідно в 2,4 та в 2,3 рази. На фоні постійного скорочення реального обсягу ВВП – на 5,1% за три роки – зазначене зростання грошової маси видається надмірним. Воно було спричинене високим рівнем бюджетного дефіциту та не досить жорсткою грошово-кредитною політикою централь$ного банку. Такі ножиці в динаміці грошової маси та обсягу суспільного виробництва не $могли не вплинути на вартість грошей: гривня за три роки втратила 36,5% своєї внутрішньої вартості і 55% зовнішньої.

У 1998 та 1999 роках структура грошової маси дещо поліпшилася: почала з знижуватися питома вага готівки в широких грошах (в агрегаті М3), а збільшення грошової бази відбувалося повільніше, ніж зростання широких грошей, що свідчить про поступове посилення ролі комерційних банків у формуванні грошової маси та в управлінні грошовим оборотом. Проте ця позитивна тенденція розвивається дуже повільно і питома вага готівки в загальній грошовій масі все ще зал$ишається надмірно високою – 43,4% на початок 2000 р.

____________________________________________

Література:

· Костіна Н.І. Гроші та грошова політика – К., $2001.

· Гроші та кредит / за ред. В.С. Івасєва – К., 1999.

· Гальчинський А.С. Теорія грошей – К., 1996.

· Гроші та кредит / за ред. Савлука М.І. – К., 2000.

Post Comment