Характеристика систем організму на різних етапах онтогенезу

Міністерство освіти та науки України

Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди

Інститут економіки і права

Реферат

$з вікової фізіології

студента I-го курсу 154-ої групи

юридичного факультету

заочної форми навчання

$

Дунаєва Владислава Валентиновича

Тема: Характеристика систем організму на різних етапах онтогенезу

Харків — 2000.

ПЛАН

· Вступна частина

· Фізіо$логія нервової системи

· Фізіологія аналізаторів

· Фізіологія опорно-рухового апарату

· Вікові особливості кровообігу

· Вікові особливості дихання

· Вікові особливості травлення

· Вікові особливості обміну і енергії харчування

· Вікові особливості виділення

·$ Висновок

Людина із її складною анатомічною будовою, фізіологічними і психічними особливостями являє собою вищий етап еволюції органічного світу. Характерним для будь-якого організму є певна організація його структури.

В тілі людини багато органів, але кожний з них є частиною цілісного організму. Кілька органів$, які разом виконують певну функцію, утворюють систему органів.

Основною функцією живого організму є обмін речовин і енергії. Життя можливе лише доти, поки відбувається обмін речовин.

Будь-якому організмові потрібні певні умови існування, до яких у нього виробляється пристосування в процесі роз$витку.

В організмі людини всі органи, тканини і клітини пов’язані в єдине ціле.

В різних клітинах організму в процесі обміну речовин утворюються хімічні сполуки. Деякі з цих сполук мають високу біологічну активність, наприклад, гормони.$ Потрапляючи в кров, вони розносяться нею по всьому організму і впливають на діяльність інших клітин, тканин, органів. Так здійснюється взаємодія між клітинами і окремими органами, забезпечується діяльність організму як єдиного цілого.

Процес росту і розвитку є загальнобіологічними властивостями живої матерії. Ріст і розвиток людини, який починається з моменту запліднення яйце$клітини, являє собою безперечний поступальний процес, який відбувається протягом усього життя.

Вікові особливості у будові чи діяльності тих або інших фізіологічних систем ні в якому разі не можуть свідчити про неповноцінність організму дитини на окремих вікових етапах. Саме комплексом подібних особливостей характеризується той чи інший вік.

Під розвитком у широкому розумінні цього слова слід розуміти процес кількісних і якісних змін$, які відбуваються в організмі людини і приводять до підвищення рівня складності організації і взаємодії всіх його систем. Розвиток включає в себе три основні фактори:

· ріст;

· диференціювання органів і тканин;

$

· формоутворення (набуття організмом характерних властивих йому форм).

Вони перебувають між собою в тісному взаємозв’язку і взаємозалежності.

І.А. Аршавський сформулював енергетичне правило скелетних м’язів “як становий фактор, який дає $змогу зрозуміти не тільки специфічні особливості фізіологічних функцій організму в різні вікові періоди, а й закономірності індивідуального розвитку.

В процесі індивідуального розвитку раніше всього дозрівають функціональні системи, які забезпечують виживання організму.

Під функціональною системою П.К. Анохін розумів функціональне об’єднання різних органів, структурних утворень організму, за$вдяки чому досягається корисний пристосувальний результат. Так, на момент народження функціональної зрілості набуває система, що забезпечує акт сосання.

Гетерохронність в розвитку окремих органів і систем чітко проявляється і на різних етапах онтогенезу. Так, структурна диференціація аферентної частини нервової системи завершується у дитини в 6-7$ років, тоді як еферентна її частина удосконалюється до настання зрілого віку.Центральні проекції рухового аналізатора дозрівають у підлітка до 13-14 років, а периферичні цього відділи удосконалюються до закінчення пубертатного періоду.

Основні етапи вікового розвитку.

Програма індивідуального вікового розвитку регулює$ться генетичним апаратом. На окремих вікових етапах дерепресується[1] чітко визначена частина генному.Зовні це виражається в прискореному дозріванні[2] тієї чи іншої структури і функції. Ці етапні моменти розвитку одержали відображення в сучасній віковій періодизації.

За період ново$народженості[3], в грудному віці (до 1 року) та в перший рік переддошкільного періоду (від 1 до 3 років) у дитини відбув$ається прискорене формоутворення і дозрівання нервових структур головного мозку. Удосконалення структури призводить до функціонального стрибка: росту пізнавальних можливостей дитини як в переддошкільному, так і особливо в дошкільному віці (від 3 до 7 років).

На момент вступу дитини до школи закінчується період першого дитинства.

В молодшому шкіл$ьному віці (від 7 до 12 років) закінчується морфологічна диференціація клітин кори великих півкуль, утворюються умови для вищих форм аналітико-синтетичної функції мозку. З 8-9 років у дівчаток і з 10-11 років у хлопчиків починається препубертатні, що передують періоду полової зрілості, зміни.

Полова зрілість у дівчаток продовжується від 12 до 16 років, у хлопчиків – від 13 до 17-18 років.

Пубертатний$період супроводжується більш інтенсивними темпами розвитку організму, складними морфофункціональними перебудовами, пов’язаними з підготовкою до репродуктивної функції. В цьому періоді відмічаються і найбільш високі темпи росту і збільшення маси тіла.

В пубертатному періоді відбуваютьс$я стрибкоподібні зміни як структури, та і функцій окремих органів. Стрибок росту – видовження тулуба. Через три місяці після ростового стрибка настає різке збільшення м’язової маси, а через півроку – збільшення маси тіла. Стрибкоподібні зміни відрізняються і в розмірах внутрішніх органів – серця, печінки, шлунку.

Пубертатні стрибки пов’язані з інтенсивним розвитком репро$дуктивної системи. З 12 років 6 місяців спостерігається прискорений ріст зовнішніх статевих органів у хлопчиків. В цей же час у них з’являється і виражені вторинні статеві ознаки. Через два роки з’являється волосся в пахвовій ямці і на обличчі, від$бувається розростання хрящів гортані і послідуюче ламання голосу.

У дівчаток перші ознаки пубертатного періоду характеризуються набуханням області сосків, хоча поява волосся на лобку може випереджати це. Перша менструація співпадає з закінченням максимального темпу приросту тіла в довжину.

$

З завершенням періоду статевої зрілості не закінчуються процеси росту і розвитку. В юнацькому віці[4] продовжується ріст тіла в довжину (на 1-2 см. за рік), завершується структурне і функціональне дозрівання соматичних і вегетативних систем.

Період зрілості настає у жінок до 20 років, у чоловіків до 21 року. Зрілий вік – це вік чоловіків від 21 ро$ку до 60 років і у жінок від 20 – до 55 років.

В цьому віці виділяються два періоди:

· період розвитку і стійкості функцій організму[5];

· період початкової інволюції[6].

Для п$охилого віку[7] характерний прискорений розвиток інволюційних перебудов, зниження резервів адаптації. Однією з основних ознак старіння організму є зниження рівня основного обміну.

Після 75 років настає старість. Різко знижується рівень всіх фізіологічних функцій, падає опірність організму, отримують сприятливу морфологічну основу типові хвороби старості – атеросклерозу, ішемічна і гіпертонічна хвороби.

Вік після 90 років називають віком довгожителів. В цьому пер$іоді загострюються прояви старіння, різко збільшується можливість раптової смерті. Біологічна межа довгожителів, за даними демографічної статистики, не перевищує 90 років. А$ле випадки, коли ця межа є лише статистичною величиною, не є виключенням.

Ріст і розвиток головного мозку.

Маса головного мозку новонародженого 340-400 г., що становить 1/8-1/9 маси його тіла, тоді як у дорослої людини маса мозку станов$ить 1/40 маси тіла. Маса мозку змінюється з віком. Найбільш інтенсивний ріст мозку відбувається в перші три роки життя дитини.

До 4-го місяця розвитку плоду поверхня великого мозку гладенька. До 5-ти місяців внутрішньоутробного розвитку утворюються бокова, потім центральна, тім’яно-потилична борозни. До моменту народження кора великого мозку має такий же тип будови, як і у дорослого. Але форма і величина борозен і закруток істотно $змінюються і після народження.

Нервові клітини новонародженого мають просту веретеноподібну форму із зовсім невеликою кількістю відростків. Кора у дітей значно товща, ніж у дорослого.

Мієлінізація нервових волокон, розташування шарів кори, диференціювання нервових клітин в основному завершується до трьох років.Наступний розвиток головного мозку характеризується збільшенням кількості асоціативних волокон і утвор$ення нервових зв’язків. Маса його в ці роки збільшується незначно.

Нервова система$ починає формуватися на третьому тижні ембріонального розвитку із зовнішнього зародкового листка (ектодерми). Спочатку утворюється нервова пластинка, яка поступово перетворюється на жолобок з піднятими краями. Краї жолобка наближаються один до одного і утворюють замкнену нервову трубку.

Із нижнього відділу нервової трубки утворюється спинний, а з верхнього – три розширення – первин$ні мозкові міхури (передній, середній і задній, або ромбоподібний).

У п’ятитижневого ембріона добре виражений поділ поперечною борзною попереднього і ромбоподібного міхурів ще на дві частини — утворюється п’ять мозкових пухирів. З них розвиваються всі відділи головного мозку. Із п’ятого мозкового пухиря розвивається довгастий мозок, а з четвертого – міст, із третього – середній мозок, а із другого – очні міхури і проміжний мозок, із першого – півкулі велик$ого мозку.

Найінтенсивніше росте передній пухирь. На третьому місяці ембріонального розвитку формується мозолисте тіло, яке з’єднує праву і ліву півкулі, до шостого місяця внутрішньоутробного періоду півкулі повністю покривають мозок. На цей час всі відділи мозку добре виражені.

Спинний мозок розвивається раніше, ніж інші відділи н$ервової системи. Коли в ембріона мозок знаходиться на стадії мозкових пухирів спинний мозок досягає вже значних розмірів. На ранніх стадіях розвитку плоду спинний мозок заповнює всю порожнину хребетного каналу. Потім хребетний стовп обганяє в рості спинний мозок і до моменту народження він закінчується на рівні III поперекового хребця. У новонароджених довжи$на спинного мозку 14-16 см., до 10 років вона подвоюється. В товщину спинний мозок росте повільн$о. На поперечному зрізі спинного мозку дітей раннього віку відмічається перевага передніх рогів над задніми. Збільшення розмірів нервових клітин спинного мозку спостерігається в дітей у шкільні роки.

Вікові особливості зорових рефлекторних реакцій. Перші реакції новонародженої дитини мають характер захисних і орієнтувальних рефле$ксів. Рефлекторне звуження зіниці на світло змінюється з віком. В перший місяць життя дитини воно становить 0,9 мм., в 6-12 місяці 1,2 мм., у віці від 2 років 6 місяців до 6 років – 1,5 мм. і тільки у старшому віці воно досягає величини дорослих – 1,9 мм.

Новонароджені не вміють фіксувати поглядом предмет. Фіксація формуєть$ся у віці від 5 днів до 3–5 місяців. На кінець першого місяця життя вона стійка протягом 1-1,5 хв., до трьох місяців – 7-10 хв. У віці від 3 до 7 років здатність довільно фіксувати очі вдосконалюється. На другому місяці життя на основі розвитку фіксації у дитини з’являється зорове зосередження.

Новонароджені пове$ртають очі в бік світлового подразника, при дії сильних світлових подразників заплющують очі, в 1,5–2 місяці при швидкому наближенні предмета до ока з’являється мигальний рефлекс.

Новонароджена дитина бачить, але в неї нема ще добре розвинутого чіткого ясного бачення.

В перші дні після народження рухи очей у дітей некоординовані: праве і ліве око можуть рухатися в протилежних напрямках, $при непорушності одного ока можна спостерігати рух другого.

Сльози у дітей під час плачу з’являються лише після 1,2-2 місяців.

Зорові умовні рефлекси виробляються з перших місяців життя дитини, проте чим менший вік дитини,тим потрібна більша кількість поєднань умовного здорового сигналу: безумовного подразника.

Незважаючи на ранній розвиток слухового аналізатора, переддверно – завитков$ий орган у новонароджених дітей ще не цілком розвинутий. Зовнішній слуховий прохід у них короткий і вузький, і спочатку розташований вертикально. У дітей до 1 року зовнішній слуховий хід складається з хрящової тканини, і тільки в наступні роки основа зовнішнього слухового ходу костені$є. Барабанна перетинка товща, ніж у дорослих, і розташована майже горизонтально.

Порожнина середнього вуха у новонароджених заповнена амніотичною рідиною, що утруднює коливання слухових кісточок. Поступово ця рідина розсмоктується, і замість неї із носоглотки через слухову трубу проникає повітря.

Цілком виразним слух у дітей стає на кінець 2-го – $початок 3-го місяця. На 2-му місяці життя дитина диференціює якісно різні звуки, в 3-4 місяці розрізняє висоту звуку в межах від 1 до 4 октав, в 4-5 місяців$ звуки стають умовнорефлекторними подразниками, хоч умовні харчові та оборонні рефлекси на звукові подразники виробляються з 3-5 тижнів життя дитини. До 1-2 років діти диференціюють звуки, різниця між якими становить 1…2, до 4-5 років навіть ¾ і ½ музикального тону.$

У дорослої людини поріг чутності дорівнює 10-12 дБ, у дітей 6-9 років17-24 дБ, у 10-12 річних дітей – 14-19 дБ. Найбільша гострота слуху досягається з настанням середнього і старшого шкільного віку[8].

Низькі тони діти сприймають краще, ніж високі. Для слуху дітей шкідливі надмірно сильні звуки. Це може привести до стійкого зниження слуху і наві$ть повної глухоти.

Ріст кісток. В ембріональному періоді розвитку скелет закладається як сполучнотканинне утворення. Ще до народження дитини сполучн$а тканина замінюється хрящовою, після чого відбувається поступове руйнування хряща і утворення замість нього кісткової тканини.Процес окостеніння дуже тривалий, відбувається протягом усього періоду розвитку організму. В організмі, який росте, кінці довгих кісток – епіфізи тривалий час залишаються хрящовими.

Молоді кістки ростуть у довжину за рахунок хрящів, розташованих між їхніми кінцями і тілом. До моменту закінчення росту кісток хрящі заміщ$аються кістковою тканиною. За період росту в кістках дитини кількість води зменшується, а кількість мінеральних речовин збільшується. Вміст органічних речовин при цьому зменшується.

Розвиток скелета у чоловіків закінчується до 20-24 років. При цьому припиняється ріст кісток у довжину, а їхні хрящові частини замінюються кістковою тканиною. Розвиток скелета у жінок закінчується на 2-3 роки раніше.

М’язова система$ нараховує близько 600 скелетних м’язів. У новонародженої дитини маса м’язів становить 23% маси тіла, а в 8 років27%. У 17-18 років вона досягає 43-44%, а у спортсменів з добре розвинутою мускулатурою – навіть 50%. За весь період росту дитини маса м$ускулатури збільшується в 35 разів. Розвиток м’язів триває до 25-30 років. Основним$и фізіологічними властивостями м’язів є збудливість, провідність і скоротність. Робота м’язів – необхідна умова їхнього існування.

Справжнім внутрішнім середовищем для клітин є тканинна рідина; вона обмиває клітини. Кров міститься в кровоносних судинах і не стикається безпосередньо з більшістю клітин організму.

Кров бере участь в регуляції діяльності організму. Разом з нервовою системою кров встановлює зв’язок між окремими органами, завдяки$ чому організм функціонує як єдине ціле.

У дорослої людини кількість крові становить приблизно 7-8% маси її тіла. У дітей крові відносно маси тіла більше, ніж у дорослих. У новонароджених кількість крові становит$ь 14,7% маси, у дітей одного року – 10,9%, у дітей 14 років – 7%.У дорослих людей масою 60-70 кг. загальний об’єм крові – 5-5,5 літрів.

Імунітет. Людина живе в оточенні найрізноманітніших мікробів, в тому числі хвороботворних бактерій і вірусів. В боротьбі з інфекцією організм використовує два види факторів захисту$: неспецифічні (загальнозахисні) і специфічні.

До неспецифічних факторів можна віднести шкіру в слизові оболонки, що є бар’єром, який затримує сторонні предмети і не допускає їх у внутрішнє середовище організму. Також належать і клітини – п$ожираючі – фагоцити.

Вирішальним фактором в боротьбі з інфекціями є специфічні фактори, які вробляються в організмі. вони зумовлюють специфічну несприйнятливість організму до тієї інфекції, проти якої вони вироблені. Цю форму захисту називають імунітетом. Специфічність імунітету виражається в тому, що він зумовлює захист лише проти однієї і зовсім не впливає на ступінь сприйнятливості даного індивіда до інших інфекцій.

В ембріональному п$еріоді антитіла в організмі плода не виробляється. В перші 3 місяці після народження діти майже повністю несприйнятливі до інфекційних захворювань. Несприйнятливість пояснюється наявністю імунних тіл, одержаних плодом від матері.$

У міру дозрівання організму, його нервової системи дитина поступово набуває все стійкіших імунологічних властивостей. До 2-го року життя виробляється уже значна кількість імунних тіл.

До 10-ти років імунні властивості організму виражені добре, далі вони тримаються на відносно сталому рівні і починають знижуватися після 40 років.

Дихання – життєво необх$ідний процес постійного обміну газами між організмом зовнішнім середовищем, що оточує його.

В перші дні життя дихання у дітей через ніс утруднене. Носові ходи у дітей вужчі, ніж у дорослих, і остаточно формуються до 14-15 років.

Гортань у дітей коротша, вужча і розташована вище, ніж у дорослих. Найінтенсивніше гортань росте на 1-3 роках життя та у період статевого дозрівання.

$

В 12-14 років у хлопчиків на місці сполучення пластинок щитовидного хряща починає рости кадик, довшають голосові зв’язки, вся гортань стає ширша і довша, ніж у дівчаток.

У новонароджених трахея вузька і коротка, довжина її 4 см., до 14-15 років довжина трахеї становить 7 см.

Легені у дітей ростуть головним чином$ внаслідок збільшення об’єму альвеол.До трьох років відбувається посилений ріст легень і диференціювання їхніх окремих елементів. Кількість альвеол до восьми років досягає кількості їх $у дорослої людини. У віці від 3 до 7 років темпи росту легень знижуються. Особливо енергійно ростуть альвеоли після 12 років. Об’єм легень до 12 років збільшується в десять разів порівняно з об’ємом новонародженого, а до кінця періоду статевого дозрівання – у 20 разів.

Об’єм дихального повітря у дитини, коли їй 1 місяць, становить 30 мл., 1 рік – 70 мл., 6 років – 156 мл., 10 років – 230 мл., 14 років – 300мл.

Травлення. З їжею організм одерж$ує білки, жири і вуглеводи.

Їжа, подроблена у ротовій порожнині і просочена $слиною, через зів, глотку надходить у стравохід. Стравохід – м’язова трубка у дорослої людини близько 25 см. У новонародженого – 10 см., у віці 5-ти років – 16 см., в 15 років – 19 см.

Шлунок немовлят має об’єм 30-35 мл., а до кінця першого року життя збільшуєть$ся в 10 разів. В 10-12 років місткість шлунка досягає 1,5 літра.

У немовлят при правильному грудному вигодовуванні шлунок звільняється від їжі через 2,5-3 години, при вигодовуванні коров’ячим молоком – через 3-4 години. Їжа, яка містить значну кількість білків і жирів, затримується в шлунку 4,5-6,5 годин.

У дітей кишки відносно довші, ніж у дорослих. У дорослої людини довжина кишок перевищує довжину її тіла у 4-5 разів, а у немовлят – в 6 разів. Особливо інтенсивно кишки ростуть у довжину від 1 до 3 років, у зв’язку з перех$одом від молочної їжі до мішаної, і від 10 до 15 років.

Ріст і розвиток підшлункової залоз$и триває до 11 років, найінтенсивніше вона росте у віці від 6 місяців до 2 років.

Печінка у дітей відносно більша, ніж у дорослого; її маса подвоюється до 8-10 місяців; особливо інтенсивно росте печінка у 14-15 років, досягаючи маси 1300-1400 грам. Жовчовиділення відмічається уже у 3-місячного плода.

Показником рівня обміну білків у організмі є співвідношення між кіл$ькістю азоту, який вводиться в організм із білковою їжею, і кількістю азоту, що виводиться із організму з сечею.

Добова потреба в білку на 1 кг. маси тіла у дитини на першому році життя становить 4-5 г., від 1 до 3 років – 4-4,5 г., $від 6 до 10 років – 2,5-3 г., старше 12 років –2-2,5 г., у дорослих – 1,5-1,8 г.

Отже, залежно від віку і маси діти від 1 до 4 років повинні одержувати на добу 30-50 г. білка, від 4 до 7 років – близько 70 г., з 7 років – 75-80 г.

На 1 кг. маси дорослої людини на добу повинно надходити з їжею 1,5 г. жирів (приблизно 80-100 г. $на добу). Від 1 до 3 років добова потреба в жирові 32,7 г., від 4 до 7 років – 39,2 г., від 8 до 13 років – 38,4 г.

Добова потреба у вуглеводах у дітей висока і становить у грудному віці 10-12 г. на 1 кг. маси тіла. В наступні роки потрібна кількість вуглеводів коливається від 8-9 до 12-15 г. на 1кг. маси.

Від 1 до 3 років на добу дитині треба давати $з їжею в середньому 193 г. вуглеводів, від 4 до 7 років – 287 г., від 9 до 13 років – 370 г., від 14 до 17 років – 470 г., дорослому – 500 г.

Потреба у воді на 1 кг. маси тіла з віком зменшується, а абсолютна кількість її зростає. Тримісячній дитині потрібно 150-170 г$. води на 1 кг. маси, в 2 роки – 95 г., в 12-13 років – 45 г. Добова потреба у воді у однорічної дитини становить 80 мл., в 4 роки950-1000 мл., в 5-6 р$оків – 1200 мл., в 7-10 років – 1350 мл., в 11-14 років – 1500 мл.

У новонародженого мінеральні речовини становлять 2,55%маси тіла, у дорослого – 5%. У людини середнього віку основний енергетичний обмін становить 4,187 кДж. на 1 кг. маси тіла на 1 годину. В середньому це 7140-7560 кДж. на добу. Основний обмін на 1 $кг. маси у дорослої людини становить 96,6 кДж., у дітей 8-10 років в 2-2,5 рази вищий, ніж у дорослих.

Органи виділення. Щодоби у нирках фільтрується близько 170 л. рідини, яка концентрується приблизно в 1,5 л. сечі і виділяється із організму в навколишнє середовище.

Сечі у дітей виділяєт$ься більше, ніж у дорослих. У місячної дитини сечі виділяється за добу $350-380 мл., на кінець першого року життя – 750 мл., в 4-5 років – близько ., в 10 років – 1,5 л., а в період статевого дозрівання – до 2 л.

В основі онтогенезу лежить процес реалізації на різних етапах розвитку організму генетичної інформації, закладеної в кожній із клітин.

Життя людини – це безперервний процес розвит$ку. Перші кроки і подальше вдосконалення рухової функції, перші слова дитини і розвиток мовної функції, перетворення дитини в підлітка в період статевого дозрівання, розвиток центральної нервової системи, ускладнення рефлекторної діяльності – це тільки приклади із величезної кількості змін в організмі.

Список використаної літератури:

· Хрипкова А.Г. Вікова фі$зіологія, Київ, “Вища школа” – 1982 р.

· Дитяча енциклопедія № 7, Москва, “Педагогіка” – 1975р.

· Фомін Н.А. Фізіологія людини.

· Ноздрачев А.Д. Общий курс физиологии человека и животних, Москва, “Высшая шко$ла” – 1991 г.

[1] розторможується

[2] стрибок, критичний період

[3] перші 4 тижні після народження

[4] 17-21 рік у юнаків, 16-20 років у дівчат

[5] від 20-21 – до 35 років

[6] 35-60 років для чоловіків, 35-55 років для жінок

[7] від 55-60 років до 75 років

[8] 14-19 років

Post Comment