Конституційні правовідносини

$

Реферат

на тему:

Конституційні правовідносини

Учасниками конституційно-правових відносин можуть бути тільки суб’єкти. Суб’єкт конституційного права $— це потенційний носій прав і обов’язків, передбачених нормами галузі.

Суб’єктом конституційного права виступає держава в цілому. Вона є учасником правовідносин, які безпосередньо виражають її суверенітет. Як носій суверенітету держава сама визначає коло відносин, учасником яких вона є. Ці відносини мають особл$ивий характер і нерідко правлять за основу розвитку інших конституційно-правових відносин.

Держава в цілому є учасником конституційно-правових відносин у сфері судочинства. З цим пов’язані процесуальні гарантії прав і свобод, реал$ізація яких забезпечується авторитетом держави. Такий підхід відо­бражає no-справжньому демократичне ставлення у суспільстві до прав та інтересів особи. У зазначених правовідносинах державні органи і посадові особи виступають як представники держави в цілому.

Ще одним прикладом конституційно-правових відносин за участю держави в цілому є правовідносини, пов’язані з громадянством. Грома­дянство — це специфічний юридичний зв’язок між державою і особою, який зумовлює наявність взаємних пра$в і обов’язків. Держава в цілому бере участь в усіх правовідносинах у зв’язку з набуттям і припиненням громадянства. Відповідні державні органи $і посадові особи, здійснюючи свої повноваження, також виступають не як самостійні учасники пра­вовідносин, а як представники держави.

Правоздатність держави в цілому грунтується на її суверенітеті і є первинною. Основу правоздатності державних органів становить визначе­на суверенною державною вла$дою їхня юридичне закріплена компетенція. І тому вона вторинна. Це саме можна сказати і про конституційну право­здатність таких суб’єктів, як члени (суб’єкти) федерації, автономні й адміністративно-територіальні одиниці.

Найбільш динамічними суб’єктами конституційного права є дер­жавні органи. Вони найчастіше виступають у ролі учасників консти­туційно-правових відносин. До державних органів у даному випадку відне­сені й органи місцевого самоврядування, хоч останні іноді не включають­с$я до державного механізму.

Серед державних органів — суб’єктів конституційного права — слід виділити вищі органи держави, а саме: гл$аву держави, парламент, уряд, вищі суди. Суб’єктами конституційного права виступають вищі органи членів федерацій. Конституційною правоздатністю наділені не тільки самі вищі органи, а й окремі їх структурні елементи. Це, $наприклад, па­лати парламентів, комісії (комітети) палат тощо. Всі вони діють у рамках компетенції відповідного державного органу, але реалізують тільки свої повноваження. Все це певною мірою може бути віднесене і до державних органів, що функціонують на рівні автономних та адміністративно-тери­торіальних одиниць, включаючи органи місцевого самоврядування. Од­нак за обсягом конституці$йної правоздатності їх не можна порівнювати з вищими органами держави, які здійснюють політичні функції.

Особливістю конституційної правоздатності державних органів, включаючи органи місцевого самоврядування, є наявність у них владних повноважень. Тільки ці органи, а також посадові особи мають публічно-владні права. Громадяни також беруть участь у здійсненні влади. Це, зо­крема, відбувається у процесі формування на основі виборів того чи іншо­го державного органу, в $ході референдуму тощо. Але громадяни самі по собі звичайно не наділені правами, щоб безпосередньо здійснювати владу.

$

Серед суб’єктів конституційного права слід виділити фізичних осіб. Особливий характер має конституційна правосуб’єктність депутатів пред­ставницьких органів, насамперед депутатів загальнонаціональних пред­ставницьких органів — парламентів та установчих зборів (конституційних асамблей). Конститу$ційна правосуб’єктність депутатів пов’язана з компе­тенцією відповідного органу. Депутати не є посадовими особами. Вони ре­презентують представницький орган і водночас є його органічною части­ною. Іноді конституційною правосуб’єктністю наділяються групи депутатів. Наприклад, певні групи депутатів мають право утворювати парламентську фракцію або звертатися з інтерпеляцією (запитом) до уряду. В ряді країн визнається лише групова депутатська законодавча ініціатива.

Спеціальна правоздатність характеризує конституційно-$правовий статус виборців. До того ж у деяких країнах групи виборців також висту­пают$ь у ролі суб’єкта конституційного права, будучи наділеними правом так званої народної законодавчої ініціативи.

На відміну від депутатів і виборців, громадяни мають не спеціаль­ну, а загальну політичну (конституційну) правоздатність. Суб’єктами кон­ституційного права є також іноземці й особи без громадянства. Вони наділені певними правами і несуть обов’язки. Обсяг конституційної пра­воздатності громадян у цьому випадку є вихідним і звичайно ширшим, ніж у інших відповідних категорій населення.

Нарешті, суб’єктами конституційного права є полі$тичні партії. Це відбиває відносно нове явище в державно-політичному житті, відоме як інституціалізац$ія партій, тобто створення конституційно-правової основи їх організації та діяльності. В окремих країнах суб’єктами консти­туційного права фактично визнані деякі інші громадські об’єднання, зок­рема профспілки.

Дії й акти суб’єктів можуть створювати підстави для виникнення і припинення конституційно-правових відносин, а також до консти­туційно-правової відповідальності і застосування санкцій.

Використана література:

1. $Основи конституційного права. Підручник. – К., 2000.

2. Словник-довідник юриста. – К., 1999.

Post Comment