Копитняк європейський Рожа лікарська алтея лікарська Фіалка запашна

Реферат з біології

на тему:

“Актинідія коломікта,

астрагал шерстистоквітковий”

Актинідія коломікта – Act$inidia colomicta Max.

Російська назва – актинидия коломикта.

Родина актинідієві – Actinidiaceae.

Актинідія коломікта – ліаноподібний кущ, який досягає інод$і висоти 25-30 м. Пагони червоно-коричневі. Листки чергові, овальні, з серцеподібною основою, іноді видовжені, двічітонкогостропилчасті. Квітки правильної форми, п’ятипелюсткові, білі, іноді з рожевуватим відтінком та приємним запахом. Плід – зел$ена або рожева ягода еліптичної форми, запашна і приємна на смак. Цвіте в липні, плоди достигають у серпні-вересні. В природних умовах росте в помірних широтах Східної Азії, Індокитаю, Японії. Поширена в Приаму$р’ї та Приморському краї. Добре росте в Україні. Садівники-аматори та окремі господарства успішно вирощують цю цінну вітамінну рослину.

Сировина. Для лікування використовують як свіжі, так і консервовані та сушені плоди.

Хімічний склад. У плодах міститься аскорбінова кислота (0,9-1,4%), цукри (4,2-9,8%), органічні кислоти (0,8-2,5%), пектинові та дубильні речовини. В листках виявлено близько 0,1% аскорбінової кислоти, значну кількість флавоноїдів, полі феноли, кавову та Р-кумарову кислоти, незначну кількіс$ть сапонінів.

Застосування. Плоди актинідії широко використовуються у народній медицині при маткових, шлункових та кишкових кровотечах, при атонії кишечника, а також при гіпо- та авітамінозі, захворюваннях суглобів, легеневих кров$отечах.

Беруть 1 стлову ложку сушених плодів на 1 склянку води, кип’ятять на малому вогні 10 хв., настоюють 1 год. П’ють по 50-100 мл 3 рази на добу за 30 хв. до їди.

Для лікування спастичного запору ми рекомендуємо такі суміші: плоди актинідії колом$ікта, кореневища пирію повзучого, корені цикорію дикого, плоди бузини чорної у співвідношенні 2:2:1:0,5.

Беруть 1 столову ложку суміші, заливають 1 склянкою води, кипять на малому вогні 10 хв, настоюють 1 год. Пют$ь по 40, 50, 100, 150 мл залежно від перистальтики кишечника 3 рази протягом доби за 30 хв. до їди.

При шлункових, маткових та кишкових кровотечах плоди актинідії коломікта призначають у поєднанні з коренями та кореневищами родовика лікарського, трави еспарцету піщаного у співвідношенні 1:2:1. Беруть 1 стлову ложку суміші на 2 склянки води, кип’ятять на маленькому вогні 10 хв, потім додають 1 столову ложку у рівному співвідношенні листків кропити дводомної, стовпчиків з приймочками кукурудзи і трави грициків. Настоюю$ть 30 хв. П’ють настій по 100-200 мл холодним 5-6 разів протягом доби за 30 хв до їди. Холодним розчином полощуть горло$ при кровотечах після тонзилектомії, його п’ють також при пневмонії, бронхіті, кашлюці.

Відвар-настойка ефективний при анеміях, капіляротоксикозі, кровтоточинності ясен взимку і ранньої весни, коли раціон надто бідний на аскорбінову кислоту. П’ють по 50-100 мл 3 рази на добу за 30 хв. до їди п$ротягом 3-4 тиж.

Астрагал шерстистоквітковий — AstragalusdasyanthusPall.

Російська назва — астрагал шерстистоцветковьш. Родина бобові — Fabaceae (Lecuminosae).

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 35—40 см. Стебла галузисті, листки непарнопірчасті, на коротких череш­ках по12—14 пар пухнастих листочків. Квітки жовті, густо­опушені, в густих кулястих$ суцвіттях на довгих квітконіжках. Плоди — боби овальної форми завдовжки 1 см. Поширений астрагал у степовій та лісостеповій зонах України. Росте також у Молдові, зустрічається на берегах Волги і в долинах Дону. Знайдено запаси його у Придніпров’ї. Рослина занесена до Червоної книги України. Культивується о$кремими господарcтвами та аматорами.

Сировина. Заготовляють стебла рослини під час буйного цвітіння, зрі$заючи їх на висоті 5—7 см від поверхні грунту. Сушать на горищах у добре провітрюваних приміщеннях. Збе­рігають у паперових мішках.

Хімічний склад. У рослині виявлено флавоноїди, полісаха­риди арабін та басорин, органічні кислоти, тритерпенові сапо­ніни, вітамін С, сполуки заліза, алюмінію, фосфору, магнію, кальцію, натрію, марганцю, молібдену, ванадію, стронцію та кремнію, крохмаль, барвники.

Застосування. Рослина проявляє заспокійливу, відхаркувальну, жовчогінну, гіпотензивну та судинорозширювальну дію. Препарати астрагалу шерстистокві$ткового поліпшують діурез, а також функціональну діяльність печінки. В народній медицині їх застосовують як потогінний, сечогін$ний та блкювотний засоби, а також для зменшення набряків різної етіології. Препарати .застосовують при порушенні сну, серцево-судин­ній недостатності І—IIстадії, гострому і хронічному нефритах та нервових захворюваннях.

Ми застосовуємо астрагал шерстистоквітковий для лікування нефриту у поєднанні з такими рослинами: спориш звичай­ний, верес звичайний, квітки глоду колючого, трава веронік$и лікарської, квітки та листки алтеї лікарської у співвідношен­ні 1:2:2:1:1:1. Беруть 1 столову ложку суміші, залива­ють 1 склянкою окропу, настоюють 4 год. П’ють по 2 столові ложки 3 рази протягом доби за 30 хв. до їди.

Для лікування неврозу доцільно траву астрагалу шерстис­токвіткового поєднувати з травою собачої кропиви серцевої, плодами глоду колючого, травою бобівника трилистого, коренями з кореневищами синюхи блакитно$ї, травою м’яти перцевої, шишками хмелю звичайного у співвідношенні 1:2:2:1: 0$,5 : 1 : 1. Беруть 1 столову ложку суміші, заливають 1 склянкою води, кип’ятять на малому вогні 5 хв., настоюють 1 год. Вживають як і попередній настій.

Курс лікування при нефриті і неврозі – 3-4 тиж.

Соняшник звичайний — Helianthus annuus L.

Російська назва — подсолнечник однолетний. Родина складноцвіті — Compositae.

Поширена однорічна технічна і сільськогосподарська культура, яка широко культивується на півдні України. Стебло вис$оке, іноді досягає 2 м, пряме, з губчастою серцевиною. Ли­стки великі, черешкові. Нижні листки супротивні, решта — чергові. Суцвіття — багатоквітковий кошик з плескатим або ледь випуклим диском. Квітки двостатеві, трубчасті. Плід — сім’янка з шкірястим оплоднем, що не зростається з насіни­ною. Цвіте з середини липня до кінця серпня$.

Сировина. З лікувальною метою збирають крайові квіткиі молоді листки, сухі стебла і головки рослини. Промисловість виробл$яє соняшникову олію.

Хімічний склад. У крайових квітках знайдено гіркі речови­ни, холін, бетаїн, тараксантин, каротин. Листки містять каро­тин (близько 11 мг/100 г), смолисті речовини та каучук (бли­зько 0,6%). Вміст олії в насінні становить 47—52%. У со­няшнику звичайному виявлено вуглеводи (близько 27 %), біл­кові речовини (близько-20 %), фітин (2 %), органічні кислоти, дубильні речовини.$

Застосування. Препарати соняшника звичайного застосо­вують у народній медицині як спазмолітичний засіб, у мину­лому їх використовували і як протималярійний засіб. Соняіш никова олія — цінний дієтичний харчовий продукт. У науковій медицині її використовують як розчинник для лікувальних ре­човин. Соняшникову та кукурудзяну олію вживають при жовч-нокам’яній хворобі, як жовчогінний засіб при холециститі, хо­лангіті,$ холангіогепатиті.

Натщесерце випивають 2 столові ложки соняшникової олії, лягають на правий бік і кладуть під праве підребір’я гарячу грілку. Поширена думка, що для л$ікувальної мети треба вико­ристовувати очищену олію. Ми ж дотримуємось іншої думки, оскільки у промислових умовах соняшникову олію добувають шляхом екстрагування бенз$ином і денатурації. Лікувальна дія олії, добутої кустарний шляхом (у невеликих районних олій­нях, окремих цехах), значно вища.

Олія повинна входити в меню 2—3 рази на тиждень як за­сіб для профілактики і лікування атеросклерозу, а також як продукт, що сприяє перистальтиці кишечника.

Як спазмолітичний засіб використовують спиртову настой­ку крайових$ квіток рослини. Беруть 1 частину подрібнених крайових квіток, заливають 5 частинами 70 % спирту і насто­юють протягом 10 діб. П’ють по 30—40 крапель 3—4 рази протягом доби за 30 хв .до їди. Призначають її при ядусі, бронхоспазмі, тяжкому затяжному кашлі, кишкових та шлун­кових кольках.

Post Comment