Країни Балтії 2

Реферат

на тему:

Країни Балтії

Країнами Балтії називають Естонію, Латвію, Литву, що розташован$і на у:’ бережжі Балтійського моря. Це суверенні незалежні держави, які вийшли з складу СРСР на початку 90-х років внаслідок його розпаду.

$Географічне положення, подібність природних умов, історії розвитку та формування господарства, напрям сучасних політичних та соціально-економічних перетворень об’єднують їх у певну соціально-економічну спільність.

Географічне положення країн регіо$ну дуже вигідне, воно певною мірою компенсує інші негативні чинники економічного розвитку. Всі країни мають вихід до Балтійського моря, а з нього в Світовий океан. Через їх території пролягають транзитні сухопутні шляхи у напрямі Схід — Захід, Північ — Південь.

Більша частина території регіону — слабо розчленована рівнина, складена льодовиковими відкладами, що подекуди ускладнює ведення сільськогоспо­дарських робіт. Клімат перехідний від морського до помірно континентального з великою кількістю опадів, що веде до перезволоженн$я грунтів. Переважають дерново-підзолисті грунти. Надра не багаті на мінеральну сировину. Є горючі сланці (Естонія), бурштин (Литва) торф та будівельні матеріали.

Населенн$я країн регіону нечисленне. Найбільш густо заселена Литва — 50 чол./км2. За характером відтворення — це типові європейські країни, яким притаманні всі особливості першого розширеного типу відтворення. Населення належить до двох мовних сімей. Литовці й латиші — до балтійської групи індоєвропейської сім’ї, естонці — до угро-фінської групи уральської сім’ї. Частка корінного населен­ня коливається в межах 60-80 %. Найбільша вона в Литві, най$менша — в Латвії.

Країни Балтії можна віднести до високоурбанізованих. Міське населення ста­новить майже 70 %. Великих міст небагато, але вони відіграють велику роль у господарському й культурному житті кожної країни, концентруючи інфор­маційний, науковий потенціал та майже половину всього виробни$цтва. Значну роль у $суспільному житті відіграють малі міста, на які припадає близько 80 % всіх міських поселень і які є центрами переробки місцевої сировини. У сільській місцевості склався хутірський тип розселення.

Трудові навички населення, висока кваліфікація трудових ресурсів багато в чому визначають спеціалізацію країн регіону і виступають позитивним чинни­ком розвитку економіки.

Господарство країн регіону має багато спільних рис. За останні 100 років істо­рія його формування знала кілька етапів: 1) бурхливого промислового розвитку на­прикінці XIX$ — початку XX ст., коли формувались галузі машинобудування і легкої промисловості, що орієнтувались на довізну сировину, розвивалась сухопутна транс­портна мережа та складалось портове господарство$; 2) аграрного розвитку 30-х років, коли економіка країн була переорієнтована на постачання сільськогосподарської про­дукції на європейський ринок, відповідно розвивалась харчова промисловість; 3) соціалістичного реформування економіки на індустріально-аграрній основі.

Після проголошення суверенітету країни регіону проводили інтенсивні соціально-економічні й політичні реформи$ майже всіх сфер життя. За час рефор­мування темпи економічного розвитку дещо знизились, і стали відчутними всі ва­ди постсоціалістичного періоду: спад виробництва, зростання безробіття, падіння життєвого рівня населення. Але поступово економічна ситуація стабілізує$ться.

Сучасна економіка країн Балтії визначається багатогалузевою промис­ловістю та інтенсивним сільськогосподарським виробництвом. Дефіцит сировиних ресурсів зумовив розвиток тут неенерго- та нематеріаломістких вироб­ництв. Галузями спеціалізації є: точне, наукоємне машинобудування, що розви­вається, спираючись на кваліфіковану робочу силу. Це передусім т$акі його галузі, як радіо- та електротехніка, приладе- та верстатобудування, розвинуте також транспортне м$ашинобудування — виробництво вагонів та мікроавтобусів (Латвія), суднобудування та судноремонт (Клайпеда, Лієпая, Рига, Таллінн).

Приморське положення сприяло формуванню приморського господарського ком­плексу, до складу якого, крім суднобудування та судноремонту входять океанське

риболовство та рибна промисловість, галузі обслуговування експортно-імпортних операцій, а також курортне господарство.

Н$а довізній сировині розвиваються хімічна, фармацевтична та легка промисловість, частково деревообробна та паперова.

Промисловість концентрується переважно у великих містах (Таллінн, Рига Вільнюс, Каунас).

Сільське господарство має чіткий тваринницький напрям спеціалізуючись на молочно-м’ясному скотарстві та беконному свинарс$тві. Вимогам тваринництва підпорядкована структура землеробства. Сіножаті й пасовища займають значну частку земельних угідь, розвинуто кормовиробництво. На орні землі припадає менше третини придатних для сільськогосподарського використання земель. Вирощують зернові, бобові, картоплю, з технічних культур поширені льон цук$рові буряки. На основі переробки сільськогосподарської сировини та риб$и розвивається харчова промисловість, особливо м’ясна, молочна та рибоконсервна.

Потреби країн регіону задовольняються потужною сферою зовнішньоекономічної діяльності, яка обслуговується всіма видами транспорту. Країни, що спеціалізуються на обробній промисловос$ті, відповідно експортують її продукцію, а імпортують паливо та сировину. За роки незалежності відбулась пев­на переорієнтація зовнішньоекономічних зв’язків зі Сходу на Захід. Найбільших успіхів тут досягла Естонія. Традиційні партнери — республіки СРСР, а нині не залежні держави (Росія, Україна, Білорусь та ін.) і досі відіграють значну роль у зовнішній торгівлі країн Балтії. З країн цього регіону імпортується сировина, обладнання, продукція хімічної, машинобудівної та інших галузей промисло­вості. В експорті з регіону переважає $продукція машинобудування, легкої. хімічної промисловості, сільського господарства.

Естонія

Площа — 45,1 тис. км2. Населення — 1,5 млн чоловік. Столиця $- Таллінн.

Естонська республіка розташована на північному сході Центральної Європи, до її складу входять також острови Моонзундського архіпелагу. Межує з Росією на сході й Латвією на півдні, має широкий вихід до Балтійського моря, паромні переправи сполучають її зі Скандинавськими країнами.

З мінеральних ресурсів країна має потужні поклади горючих сланців, місцеве значення мають запаси фосфоритів, тор$фу, будівельних матеріалів. Майже всі родовища розташовані в північній частині країни. Цей район з центром в місті Кохтла-Ярве спеціалізується на видобутку та хімічній переробці сланці$в.

Територія Естонії добре освоєна, але населення нечисленне й пересічна густота його (понад 30 чол./км2) для Центральної Європи невелика. Естонці становлять 64 % населення, решта — росіяни та представники інших національностей колиш­нього СРСР. Естонія належить до високоурбанізованих $країн: понад 70 % її насе­лення проживає в містах, в сільській місцевості поширена хутірська система розсе­лення. Найпотужнішим промисловим центром та портом є столиця країни ‘ Таллінн. Другим за величиною є стародавнє університетське місто Тарту — науко­вий, культурний, господарський центр.

Господарство $країни спеціалізується на видобутку та переробці сланцю, електро-енергетиці, кваліфікованому машинобудуванні (радіо-, електротехніка, приладобудування), рибній, м$олочній, м’ясній, текстильній, трикотажній галузях промисловості. Сільське господарство має тваринницький напрям і спеціалізується на молочнo-м’ясному й племенному скотарстві, беконному свинарстві.

У зв’язку з виходом до моря в країні добре розвинуте океанське $риболовствоі рибна промисловість. Вона є однією з експортних галузей країни. Естонія серед країн Балтії вирізняється позитивним торговельним балансом у зовнішній торгівлі. Експорт постійно зростає, особливо в країни Західної Європи, майже вдвічі перевищуючи експорт в країни СНД. Те саме можн$а сказати і про імпорт. Естонія експортує продукцію машинобудування, рибної, харчової, легкої промисловості, а імпортує сировину, паливо, деяку продукцію машинобудування та споживчі товари. В імпорті переважає частка країн Західної Європи, звідки завозять продукцію машинобудування, легкої, харчової промисловості, а з країн СНД — паливо, конструкційні матеріали.

Латвія

Площа $- 63,7 тис. км2. Населення — 2,6 млн. чоловік. Столиця — Рига.

Латвійська республіка розташована на узбережжі Балтійського моря, має незамерзаючі порти (Рига, $Вентспілс, Лієпая) і завжди протягом останнього сторіччя відігравала роль західних «воріт» для зовнішньоекономічної діяльності своїх схід­них сусідів: Росії й Білорусі.

Латвія займає центральне положення в регіоні, її столиця Рига завжди була важливим політичним і культурним центром країни (мал. 68). Це також високоурбанізована країна, розселення якої носить типові для регі$ону риси. Латиші становлять понад 60 % населення, близько ЗО % — росіяни. Такий етнічний склад викликає певні політичні й соціальні проблеми.

Промисловість концентрується у великих портових містах. Галузями спеціалізації є електротехніка $і ра­діоелектроніка, приладобудування, транспортне (вагони, мікроавтобуси) машинобудування, деревообробка, трикотажна, фармацевтична, рибна, м’ясо-молочна галузі промисловості.

Спеціалізація сільського господарства — молочне скотарство та беконне свинарство. У рослинництві переважає вирощування технічних культур (льон,$ цукрові буряки). До галузей спеціалізації можна віднести й розвинутий транспортний комплекс: морський та залізничний, Мал. 68. Рига. Куточок старо.

діяльність якого пов’язана із забезпеченням експортно-імпортних зв’язків країн Розвинуте курортне господарство на узбережжі Балтійського моря, а також бід. джерел мінеральних вод.

$

Основний обсяг зовнішньоекономічної діяльності припадає на Європу (близько 2/3), з них майже 80 % — на країни СНД. Латвія експортує сюди продукцій машинобудування, легкої та хімічної промисловості. Імпортується паливо, продукція машинобудування, легкої промисловості та сільського господарства.

Литва

Площа — 65,2 тис. км2. Населення -3,7 млн. чоловік. Столиця — Вільнюс.

Литовська республіка — найбільша за площею та кількістю населенн$я країна регіону. Вона розташована в басейні річки Неман, виходить до моря і має тільки один потужний порт — Клайпеду. Роль в її господарському комплексі галузей, пов’язаних з морем, менша, ніж в інших країнах$ регіону, як дещо відмінна і регіональна спеціалізація.

Хоча більшу частину становить міське населення, але його частка в струк­турі на 5 % менша, ніж в інших країнах Балтії (67 %). Корі$нне населення Лит­ви становить понад 80 %. З інших народів у країні проживають росіяни, поля­ки, білоруси, українці. Великими культурними, науковими та господарськими центрами країни є Вільнюс (мал.69), Каунас, Клайпеда, Паневежіс.

Господарство Литви спеціалізується на таких галузях промисловості, як електро- і радіотехніка, приладо- та верстатобудування. На узбережжі Балтійсь­кого моря добувають бурштин. Традиційно розвинуті харчова, особливо рибна, та легка промисловість.

$Серед країн регіону Литва вирізняється потужним агропромисловим комплексом. Розвиткові сільського господарства сприяють порівняно кращі агрокліматичні умови.

Тому, хоч провідна роль належить тваринництву, тут розвинуте та$кож зернове господарство, вирощування технічних культур (льону, цукро­вих буряків), а також картоплі. По­треби сільського господарства в мі­неральних$ добривах задовольняє місцева промисловість.

У зовнішньоекономічній діяль­ності переважають зв’язки країнами СНД, і імпорт майже дорівнює експорту. Країна експор тує продукцію машинобудуванні та агропромислового комплексу Man. 69. Вільнюс. Панорама центру міста імпортує паливо та сировину.

Post Comment