Культуpa самоуправління і самовдосконалення вчителя

Реферат на тему:

Культуpa самоуправління і самовдосконалення вчителя

План.

$1. Вимоги до якостей особистості та вмінь учителя.

2. Культура самопочуття вчителя.

3. Техніка фонаційного дихання, мовлення.

4. Програма самовдосконалення.

5. Тренінг з самоуправління.

1. Якості особистості та вміння вчителя

Культура зовнішнього вигляду.

І. Постава: пряма постава, вміння сидіти прямо, віл$ьно, підтягнутіс$ть, зібра­ність.

2. Одяг: охайність, скромність, кольорова гармонія, відповідність віко­ві, умовам занять, моді, почуття міри.

3. Грим: помірність.

4. Зачіска: охайність.

5. Міміка: вираз доброзичливості, спокою, впевненості (але не само­впевненості), погляд на співрозмовника; емоційна виразність; відпові­дність виразу обличчя характеру мовлення.

6. Пантоміміка: жести органічні, природні, хода пружна, ритмі­чна, легка; рухи гнучкі, розмірені, невимушені; стриманість у рухах, без нервозності, метушливості; вм$іння безшумно вставати, ходити, сідати.

Техніка педагогічного спілкування.

1. Дотримання спокійного, доброзичливого тону в спілкуванні: вміння слухати, задав$ати питання, аналізувати виступ, встановлювати кон­такт, розуміти людину, орієнтуватися в ситуації спілкування.

2. Прагнення до встановлення зорового контакту: дивитися на аудито­рію, бачити і розуміти реакцію слухачів.

3. Вміння зацікавити розповіддю, виступом: володіння вільним, зв’язним проголошенням промови: зовнішня виразність готовності і б$ажання спілкуватися; вміння передавати свое відношення до матеріалу педагогічного спілкування.

III. Саморегулювання. 1. Вміння знімати зайву напругу, хвилювання, 2. Вміння переборювати нерішучість у спілкуванні.

3. Мобілізація ро­бочого і творчого самопо$чуття. 4. Стриманість у стресових ситуаціях. 5. Вміння створювати необхідний настрій, оптимальні умови для спілкування.

IV. Культура і техніка мовлення.

Культура мовлення: 1. Граматична правильність. 2. Лексичне багатст­во. 3. Вираз$ність, образність. 4. Логічність, доступність. 5. Чистота.

Техніка мовлення: гучність голосу; багатст­во інтонації: вірно вибрана сила голосу; чітка дикція; необхідний темп, ритм, тональність.

В.Сухомлинський створив чітку концепцію гуманістичного виховання особистості учня засобами живого переконливого слова вчителя, який у слові виявляє себе, свою$ культуру і моральність, ставлення до людини і виховання. Слово вчителя, як неодноразово підкреслював педагог, — це інструмент впливу на душу вихованця, який нічим не можна замінити. Мистецтво гуманістичного виховання містить, насамперед, мистецтво вчителя звертатись словом до серця учня.

Словом вчитель впливає на емоційну сферу школяра. Лише викликавши емоційні відгуки, видозміни у свідомості учня, можна надати педагогічному впливу г$уманістичного спрямування. Багаторічний досвід переконав В.Сухомлинського у тому, що слово вчителя пробуджує в малої дитини, потім у підлітка, юнака, дівчини почуття людини – глибоке переживання того, що поруч з учителем людина зі своїми радощ$ами й печалями, інтересами й потребами. Тонкість внутрішнього людського світу, благородство морально-емоційних стосунків не можна утверджувати без високої культури словесного виховання.

У “Школі радості” Василь Сухомлинський відзначає, що дитина стає “сином народу” через слово, яким д$іди та прадіди викладали свої заповіти, свою любов до рідного краю, до ближніх і друзів.

Значний крок вперед у розвитку мистецтва живого слова і його впровадження в практику гуманістичного виховання людини зробив В.Сухомлинський своїми статтями: “Слово вчителя в моральному вихованні”, “Рідне слово”, “Як добитися, щоб слово вихователя доходило до серця вихованця” та багато інших. Зміст цих статей для майбутнього вчите$ля “ніби місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність.”

Учитель є джерелом словесної творчості, майстром переконливого слова. Він своїм словом надихає дитину. В.Сухомлинський писав, що за найбільшу творчу знахідку він вважав ту мить, коли дитина сказала своє сло$во, тому що в цю мить вона піднялась на одну сходинку людської культури. Не можна допустити, щоб дитина на самому початку свого шляху втратила віру в себе. Вплив слова на психіку дитини повинен бути наче легкий дотик. В атмосфері сердечності, доброзичливості у дітей виростає бажання стати кращими, у зв’язку з внутрішньою потребою відчувати повагу вчителя і оточуючих .

У статтях В.О.Сухомлинського знаходимо взірц$і образного, точного, емоційного слова про “живу мову” вчителя: “В руках вихователя слово такий же могутній засіб$, як музичний інструмент у руках музиканта, як фарби в руках живописця. Як без скрипки нема музики, без фарби і пензля – живопису…, так без живого, трепетного, хвилюючого слова немає школи, педагогіки”

Техніка самопочуття вчителя.

Робота вчителя емоційно напружена. «Це робота серц$я і нервів, це буквально щоденна і щогодинна витрата величезних душевних сил. Наша праця — це повсякчасна зміна ситуації, що викликає то посилене збуджен­ня, то гальмування» (В. Сухомлинський, Т.5,426 ).

Вчителю потрібна техніка саморегуляції, яка дає йому впевненість в роботі, дозволяє без зайвого емоційного напруження здійснювати професійну діяльність$. Педагогічний оптимізм, впевненість в собі, відсутність страху перед діть­ми; уміння володіти своїми фізичним, психічним, емоційним станами; на­явність вольових якостей (цілеспрямованість, самовладання, рішучість, самокерування) сприяють позитивній самореалізації учителя.

Для зняття нервової напруги, напруження м’язів існують різні сис­теми вправ (аутотренінг, релаксація, гімнастика йогів тощо). Наведемо де­які вправи, які необхідні для розвитку педагогічної техніки саморегул$яції вчителя:

Вправа №1 (Аутотренінг). Вихідне положення (в.п.) — стоячи, руки вперед. Нa рахунок «1-4»: Повне напруження рук. Самонакази:- “Я сильний!

Я все можу! — Я все перенесу! — Я вчитель!!” На наступний рахунок «1-4» : Повне розслаблення: руки вільно падають вниз, голова, плечі розслабл$ені. Команди: -“ Я відпочив… — Я спокійний… — Все буде добре! — Буду працю­вати !”

Вправа №2 «Маска» релаксації.

В.п. — Сидячи, «поза куче$ра» (розслабити голову, плечі, руки).

Самонакази: розслабити лоба, брови розслабити, закрити очі, м’язи щік розслабити, губи, нижня щелепа вільно опущена вниз, опустити голо­ву, розслабити плечі, руки, живіт, ноги.$ Уявити картину відпочинку (на березі моря, річки, в лісі, в садку: «Мені добре. Сонечко гріє. Річка дзюрчить. Пташки співають…»). Бажано включити заспокійливу музику.

Відпочивши 2-3 хвилини, виходьте зі стану розслаблення: потягнути­ся, сісти прямо. Самонакази: “ Сплести пальці рук перед собою! Виверну­т$и долоні наверх. Зробити повний вдих, підняти наверх сплетені руки . З різ­ким видихом опустити руки.

Вправу треба повторювати 2-3 рази. Інші вправи на зняття напруги дивитися в 12.93-96].

Вправи па поставу.

Вправа №1 «На кілок».

В.п, — «Поза кучера». На рахунок «1» : Нахилитися вперед. На «2» : На­хилитися назад. На рахунок$ «З» : Підняти спину вверх і, опускаючи її, «надіти» на хребет, як пальто на плечико. На рахунок «4» : Розслабитися.

Повторити вправу 8 разів.

Вправа №2. Ходити з максимально розгорнутими плечима, ніби притиснутими до стінки.

Вправа №3. Вправи з предметами на голові. Наприклад, присідання з книгою на голові, ходіння на пальцях та інше.

Вправа №4. Встати, сісти без шуму і граціозно, не тримаючись ру­ками за стілець.

Вправа №5. Контроль і корекція постави. Перед дзеркалом приймай$те поста­ви, характерні для вчителя; робіть різні рухи (рук, ніг, голови, тіла), які властиві при спілкуванні. Проаналізуйте особливості своєї постави, жестів, положення тулубу — на скільки вони виразні, доцільні, естетичні. Відміть­те, над чим ще треба попрацюв$ати.

Вправи з гігієни зору (після 45 хвилин роботи).

Вправа №1. В.п. — «Поза кучера». Покліпати очима 40 разів (8*5 разів). Числ$о «8» кратне біоритму.

Вправа 2. В.п. — «Поза кучера». Закрити очі , відкрити очі, подивитися па близький предмет, подивитися в далечінь (на зелений колір). Вправу робити декілька ра­зів.

Вправа 3. Обертання очей: а) горизонтальне: б) вертикальне: в) кругове: вліво – наверх – вправо — вниз: вниз-вправо-наверх-вліво. Закрити очі.

Техніка фонаційного дихан$ня.

Навчившись керувати своїм диханням, вдосконалюючи його, вчи­тель набуває ще один засіб емоційного саморегулювання.

Вправа №1. «Свічка» (рівний, плавний видих).

В.п.- «Поза кучера».

На рахунок «1-8»: Взяти вдих носом. На рахунок «1-4»: Затримати дихання (опора дихання). На рахунок «1-8» : Видих плавний. «Свічку» (ву­зьку полоску паперу довжиною 410 см) $розташувати під кутом 90 градусів і у такому положенні її підтримувати, видихаючи повітря.

Вправа №2.$ «Звуконаслідування».

В.п. — «Поза кучера».

1) Плавний видих: при видиханні повторювати звуки природи: свист «ссе ….”, шум лісу: «шшиши …. , звук комара «зьзьзь»…, «жжж’..та інші.

2) Різкий видих: дзвоник «рьрьрь». трактор «тртртр», крик ворони «кркркр…. крр’… карр!!».

Дихальна гімнастика О.М. Стрельнікової

(Див. Стрельникова О$.М.. Только вдыхайте // Изобретатель и рационализатор.- 1976. — №8).

Правила виконання. 1. Вдих шумний, енергійний носом. Видих до­вільний. 2. Вдих і рух (навантаження одночасно за 1 секунду, видих за 1/3 секунди) . 3. Кожну вправу треба повторювати 8 разів підряд, відпочити 3-5 секунд, ще раз 8 разів… Всього 8 х 24 рази (192 рази). 4. Поступовість кількості і ск$ладності вправ (перший тиждень – вправу робити по 8 разів, далі — по 16 разів і так поки не наберете норму — 192 рази).

Вправа №1. В.п.: стояти, руки — на зустріч. Вдих і обхват грудної$ клітини -1 секунда.

Вправа №2. В.п. : руки схрестити на грудях. Вдих з присіданням — 1 секунда.

Вправа №3. В.п. — руки назустріч. Вдих, обхват грудної клітини, присідання — 1 секу­нда.

Вправа №4. В.п. — руки назустріч. Вдих, обхват грудної клітини, нахилитися вперед — 1 се­кунда.

Вправа №5. В.п.: руки схрестити на грудях. Вдих , нахилит$ися назад — 1 се­кунда.

Вправа №6. В.п.: руки назустріч. «І»: вдих — обхват грудної клітини, нахилитися вперед. (1/3 секунди). В.п.: руки схрестити на грудях. «2»: Видих, нахилитися назад.

Головна ідея цієї гімнастики — трену­вання вдиху з фізичним навантаженням під час його.

Інші вп$рави на дихання: див. [2.121-125].

Програма самовдосконалення вчителя.

Пропонуємо декілька варіантів схем програми роботи над собою для формування педагогічної культури і техніки.

1. Система самовиховання [1.46] містить: 1) етапи формування потреби у самовихованні, самопізнання, планування роботи над собою, реаліза$ції програми, контролю та самоперевірки; 2) самоспостереження, 3) самоаналіз, 4) самооцінки, 5) самопрогнозування, 6) самозобов’язання, 7) способи самовиховання: самопе- реконання, самонавіювання, самоаналіз , самозаохочення, самосхвалення, самоосуд, самоконтроль, самозвіт, самооцінка.

2. Программа самовиховання : усвідомлений перелік якостей педагогічної культури, техніки, які потрібно самовиховувати; правила і вп$рави самовиховання якостей. і вмінь; строки самовиховання.

Матеріали щодо системи самовиховання особистості можна подиви­тися в літературі: 1) Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. — К.: Вища школа, 1997. — С. 273. 2) Елканов С.Б, Основы профессионального самовос$питания будущего учителя. М.: Просвещение. 1989.

Література:

1. Педагогічна майстерність / За ред. І.Зязюна. — К.: Вища школа, 1997.- С. 44-94. 168-175.

2. Основы педагогического мастерства / Под. ред. И.Зязюна. — Москва: Про­свещение, 1989.- Раздел II.

3. Карнеги Д. Как перестать бесп$окоиться и начать жить. — К., 1992.- С:

38-43, 173-182, 187-200.

4. Львова Ю. Л. Творческая лаборатория учителя.- Москва, 1985. -С. 98-121. 146-154.

5. $Леви В. Искусство быть собой.- М.: Знание ,1991.- 256 с.

6. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // Твори: у 7 т.- Т.5.-мК., 1954.- С. 76-80.

8.СухомлинськийB.C. Сто порад вчителю \ Вибрані твори: У 5 т.- Т.2. -К., 1976.. — С.425-432.456-462.

Post Comment