Марш і похідна охорона 2

Назва реферату:$ Марш і похідна охорона
Розділ: Військова справа, ДПЮ

Марш і похідна охорона

Взвод (відділення, танк) завжди повинен бути готовим до маршу (пересування своїм ходом) і переве­зення різними видами транспорту в умовах впливу ура­жаючих факторів ядерної, хімічної зброї, високоточної зброї та засобів дистанційного мінування противника, дія$ння його авіації, повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп і зруйнувань доріг та переправ. Це вимагає ретельної підготовки озброєння, техніки та особового складу до маршу$ або перевезень, високої маршової дисципліни і виучки особового складу.

Марш — організоване пересування підрозділів в ко­лонах по дорогах та колонних шляхах з метою своєчас­ного виходу в призначений район або на вказаний рубіж Він може здійснюватися в передбаченні «вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником, як правило, вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

В усіх випадках командир повинен забезпечити при­буття взводу (відділення, танка)$ в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі і в готовності до виконання бойово$го завдання.

Взвод (відділення, танк) здійснює марш в коло­ні роти (взводу) з дистанціями^між машинами 25—50 м. Під час руху по курних дорогах, в умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по дорогах, які мають круті підйоми, спуски та повороти, а також під час руху з під вищеною швидкістю, дистанції між машинами збіль­шуються.

$

Для захисту підрозділів від високоточної зброї про тивника маршрути руху вибираються вздовж ліній електропередач, зв’язку, по просіках в лісі, по ущели­нах в горах та в складках місцевості. Під час руху на відкритій місцевості $в умовах загрози застосування про тивником високоточної зброї дистанції між бойовим І машинами збільшуються і можуть бути 100—150 м.

Маршрути руху, по можливості, не повинні проходи­ти через великі населені пункти, вузли доріг, тіснини, поблизу залізничних станцій (портів, аеропортів).

Механізований взвод (відділення) при необхідності може пересуватися в пішому порядку або на лижах.

Середня швидкість руху взводу без врахування часу на привали може бут$и: на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), танках—20—25 км/год; на ав­томобілях під час руху у складі окремої автомобільної колони — 25—30 км/год; механізованого взводу в пі­шому порядку — 4—5 км/год, на лижах — 5—7$ км/год.

У горах, лісисто-болотистій місцевості, взимку та інших несприятливих умовах середня швидкість руху колон може зменшуватися до 15—20 км/год.

В усіх випадках марш повинен здійснюватися з мак­симально можливою в даних у$мовах швидкістю.

Привали та денний (нічний) відпочинок признача­ються для перевірки стану озброєння і техніки, їх тех­нічного обслуговування, приймання їжі та відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3—4 години руху тривалістю до 1 години і один привал три­валістю до 2 годин у другій половині добового переходу, а денний (нічний) відпочинок — в кінці кожного добово­$го переходу.

Одержавши завдання на марш в колоні роти, командир взводу під час його з’ясування та оцінки обста­новки крім звичайних питань вивчає по карті (схемі) мар­шрут руху, умови здійснення маршу і до яких дій бути готовими, визначає порядок підготовки взводу до мар­шу, призначає склад чергових вогневих засобів та спо­стерігачів.

Бойовий наказ на марш ком$андир взводу віддає, як правило, усьому особовому складу взводу.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

відомості про противника;

завдання взводу, маршрут руху, район зосередження (відпочинку) або рубіж і ч$ас прибуття в призначений район або виходу на вказаний рубіж, шикування колони, дистанцію між машинами, швидкість руху, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій з против­ником і порядок дій при зустрічі з ним;

які підрозділи ідуть попереду і позаду взводу, поря­док підтримання взаємодії і зв’язку з ними;

час готовності до маршу;$

Підчас організації взаємодії командир взводу вказує: поряд$ок спостереження і зв’язку; порядок дій взводу під час нальоту авіації противника і при застосуванні ним зброї масового ураження, високоточної та запалюваль­ної зброї, а також засобів дистанційного мінування; по­рядок користування приладами нічного бачення (світло­маскувальними пристроями), додержання маскування та дисципліни маршу; сигнали оповіщення, управління та вза$ємодії, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій і порядок узгодження дій відділень (тан­ків) між собою та сусідами.

Командир відділення (танка), одержавши завдання на марш у складі взводу, перевіряє знання особовим складом одержаного завдання, сигналів оповіщення, управління та взаємодії, порядок дій за ними і призна­чає спостерігача за сигналами, які подаються команди­ром взводу.

124. Під час підготовки до маршу командир взводу (відділе$ння, танка) зобов’язаний ^перевірити справність машин, озброєння, приладів нічного бачення, засобів за­хисту та пожежогасіння, засобів зв’язку та світломаску­вання, заправлення пальним, наявність та правиль$ність укладки боєприпасів, засобів спеціальної обробки, шан­цевого інструменту, возимого комплекту розмінування та засобів підвищення прохідності. Про готовність до мар­шу він доповідає командиру роти (взводу).

Командир взводу (відділення, танка) на марші зобов’язаний суворо дотримуватися встановленого по­рядку руху та маскування, не допус$кати затримок на переправах, в тіснинах, тунелях та населених пунктах, вести безперервне кругове спостереження за наземним, повітряним противником і сигналами командира роти (взводу), своєчасно оповіщати особовий склад про противника, а також про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження.

Машини на марші рухаються л$ише по правій стороні дороги, додержуючись встановленої швидкості$ руху, дистанції та заходів безпеки.

Для захисту від високоточної зброї противника максимально використовуються поля радіолокаційної невидимості, утворені складками місцевості та місцеви­ми предметами, а також придорожня рослинність. На відкритих ділянках маршруту не допускаються скуп­чення та зупинка машин, швидкість руху і дистанції між машинами збільшуються.

Під час вимушен$ої зупинки машина відводиться на праве узбіччя або в сторону від дороги, де ліквідується несправність. Після того, як несправність ліквідована, машина приєднується до колони, яка проходить; своє місце у взводі вона займає тільки на привалі. Несправну м$ашину, яка зупинилась, об’їжджають тільки зліва Обгін колон під час руху забороняється.

Вночі машини рухаються з використанням приладів нічного бачення або світломаскувальних пристроїв, а під час руху по ділянках місцевості, які проглядаються противником, і в світлу ніч — з повністю виключеним св$ітлом і приладами нічного бачення.

Управління взводом на марші здійснюється вста­новленими сигналами. Радіозасоби працюють лише на прийом.

За сигналом оповіщення про повітряного против­ника взвод (віділення, танк) продовжує рух.

Вогневі засоби, що виді$лені для ведення вогню по низько літаючих літаках,, вертольотах та інших повіт­ряних цілях, приготовляються для відкриття вогню; люки бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, крім люків, з яких буде вестися вогонь, зачиня­ються. Особовий склад$ переводить протигази в поло­ження «напоготові». Напад повітряного противника від­бивається вогнем за командою командира взводу (відді­лення, танка) Під час руху в пішому порядку механізо­ваний взвод за командою командира займає найближче укриття і відкриває вогонь із стрілецької зброї по по­вітряних цілях противника

Мінне поле, встановлене засобами дистанційно­го мінування, взвод обходить або долає у складі ротної колони за головною машиною по проробленому нею проходу. Міни, виявлені перед машинами взводу, знищу­ються з$ використанням возимого комплекту розмінуван­ня або іншим способом

За сигналами оповіщення про радіоактивне, хі­мічне та біологічне зараження$ взвод (відділення, танк) продовжує рух. У бойових машинах піхоти (бронетран­спортерах) і танках перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці і жалюзі зачиняються, включаєть­ся система захисту від зброї масового ураження. Осо­бовий склад, який прямує в пішому порядку і на відкри­тих машинах, одягає засоби індивідуального захисту.

$

Зони з високим рівнем радіації, райони зруйнувань, пожеж і затоплень на маршруті руху взвод (відділення, танк), як правило, обходить, при неможливості обхо­ду — зони зараження долаються з максимальною швид­кіс$тю з використанням системи захисту від зброї масо­вого ураження, яка є на машинах, і засобів індивідуаль­ного захисту.

Часткова спеціальна і санітарна обробка проводиться після виходу із зони радіоактивного зараження за вказівкою командира роти (вз$воду), а при зараженні особового складу отруйними речовинами — негайно.

Повна спеціальна і санітарна обробка проводиться, як правило, в районі денного (нічного) відпочинку або після прибуття в призначений район.

У випадку застосування противником запалю­вальної зброї, а також при вимушеному подоланні райо­ну пожеж люки, двері, бійниці і жалюзі бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків зачиняються. Піс­ля виходу з району $пожеж командир взводу (відділен­ня, танка) організовує гасіння осередків вогню на ма­шинах і надання першої медичної допомоги тим, хто постраждав, після чого взвод (відділення, танк) про­довжує рух.

Поранені та хворі після надання їм першої медичної допомоги на місці, доставляються в медичний пункт батальйо$ну.

На привалах машини зупиняються на правому узбіччі дороги не ближче 10 м одна від одної або на дистанціях, установлених командиром

Бойові м$ашини піхоти (бронетранспортери), танки розміщуються по можливості під кронами дерев, в ра­діолокаційній тіні місцевих предметів, а на відкритій місцевості маскуються штатними маскувальними по­криттями і місцевими матеріалами. Висадка із машин здійснюється тільки за командою (сигналом) своїх командирів. Для відпочинку особовий $склад розташову­ється справа від дороги. В машинах залишаються спо­стерігачі та чергові кулеметники (навідники гармат), а в командирських машинах і чергові на радіозасобах. Вогневі засоби, призначені для відбиття повітряного противника, знаходяться в готовності до ведення вогню.

Екіпажі машин (водії) проводять контрольний огляд озброєння і техніки, виконують ^технічне обслуговування і спільно з призначеним для д$опомоги особовим складом ліквідують виявлені несправності.

При вимушених зупинках на маршруті руху і лікві­дації несправностей на бойовій машині піхоти, танку

поворот башти в сторону прої$жджої частини дорогії категорично забороняється.

У горах під час підготовки до маршу командир взводу (відділення, танка) приділяє особливу увагу пе­ревірці справності ходової частини та механізмів управ­ління машин. На кожній машині необхідно мати спеці­ал$ьний пристрій для запобігання скочування машин під час зупинок на підйомах та спусках. Під час подолання небезпечних місць особовий склад механізованого взво­ду, як правило, спішується.

Під час руху в пішому порядку скельні ділянки, оси­пи та перевали долаються, як правило, повзводне або по відділен$нях з додержанням заходів безпеки з обов’яз­ковою страховкою один одного або самостраховкою.

На привалах, під час розташування на відпочинок в гірській місцевості особовий склад і техніка розташову­ється в місцях, безпечних від обвалів, каменепадів, оси­пів, снігових лавин та затоплень. Зимою перед маршем командир взводу (відді­лення, танка) зобов’язаний: вжити заходів щодо за­безпечення особового складу засобами пр$оти обморо­ження; упевнитися в наявності зимового дизельного па­лива та спеціальних рідин в машинах і при необхідності вжити заходів для їхньої дозаправки; перевірити справ­ність засобів підігріву двигунів маши$н, готовність озброєння до застосування в умовах низьких темпера­тур, а якщо передбачається рух по ділянках з глибоким сніговим покриттям — і натяг гусениць, а також осна­щеність машин засобами підвищення прохідності; дати вказівки механікам-водіям (водіям) про заходи запо­бігання розморожування систем охолодження двигу­нів; організувати просушування обмундирування та взуття.

Механізований (т$анковий) взвод (відділення, танк) у похідній охороні

Взвод на марші може призначатися в головну (бокову, тильну) похідну, а іноді і в нерухому бокову заставу або головний (тильний) дозор із завданням ви­к$лючити раптовий напад противника на колону, що охороняють, забезпечити їй вигідні умови для вступу в бій і не допустити проникнення до неї наземної$ розвідки противника. Взводу можуть придаватися засоби поси­лення.

Для безпосередньої охорони, а також для огляду місцевості від головної (бокової) похідної застави (го­ловного дозору) в напрямку руху, а від головних сит батальйону (нерухомої бокової застави) в сторони флакпв, яким загрожують (на напрямки, яким загро­жують), може висилатися дозорне відділення (танк) на віддалення, яке забезпечує спостереження за ним і під­тримку його вогнем.

У го$ловній (боковій, тильній) похідній заставі (го­ловному, тильному дозорі) організовується спостережен­ня за наземним і повітряним противником, призначається спостерігач для прийому сигналів від дозорного відді­лення (танка) і підтримується постійна готовність до зустрічі з противни$ком.

Командир взводу, призначеного в похідну охоро­ну, під час з’ясування одержаного завдання та оцінки обстановки повинен: з’ясувати завдання колони, яку охо­роняє, своє завдання і час готовності до його виконання;$ вивчити по карті маршрут руху і характер місцевості, визначити місця імовірної зустрічі з противником, а та­кож місця можливих його засад і намітите порядок дій під час зустрічі з противником дозорного відділення (танка) і головних сил взводу; визначити склад чергових вогневих засобів та спостерігачів, а також порядок під­готовки взводу до ма$ршу

У бойовому наказі командир взводу вказує: відомості про противника;

завдання взводу: маршрут і швидкість руху, шику­вання колони, дистанцію між машинами, вихідний пункт і $час його проходження, завдання відділенням (танкам) і порядок дій під час зустрічі з противником;

дозорне відділення (танк), його завдання і відда­лення;

час готовності до маршу; своє місце та заступника.

Під час організації взаємодії командир взводу в$казує: порядок спостереження, зв’язку, відкриття і ведення вогню по повітряних цілях; місця імовірної зустрічі з противником та дії при зустрічі з ним дозорного відді­лення (танка), взводу і засобів посилення; порядок додержування маскування та користування приладами нічного бачення (світломаскувальними пристроями), сигнали оповіщення, управління та взаємодії.

Після в$іддання бойового наказу та організації взає­модії командир взводу дає вказівки щодо забезпечення

маршу, захисту від високоточної та запалювальної зброї, організовує поповнення ракет, боєприпасів, пального і продовольства до встановлених норм і перев$іряє готов­ність взводу до виконання бойового завдання та допо­відає командиру батальйону (роти).

Командир дозорного відділення (танка) зобо­в’язаний: вивчити по карті (схемі) маршрут руху, місця імовірної зустрічі з противником та визначити порядок руху і дій відділення (танка) при зустрічі з ним; встано­вити порядок спостереження за місцевістю, наземним та повітр$яним противником, а також за сигналами командира, який вислав дозорне відділення (танк), і порядок доповіді; віддати відділенню (екіпажу танка) бойовий наказ.

У бойовому наказі командир відділення (танка) вказує:

відомості про противника та рубежі можливої зуст­річі з ним;

завдання підрозділу, який охороняють$, та завдання відділення (танка), маршрут і швидкість руху, порядок спостереження, доповіді про помічене та дії підлеглих при зустрічі з противником;

сигнали оповіщення, управління, взаємодії та поря­док дій за ними;

час готовності до маршу і заступ$ника.

Після віддання бойового наказу командир відділен­ня (танка) перевіряє готовність відділення (танка) до виконання бойового завдання та доповідає командиру роти (взводу).

Взвод, призначений в головну похідну заставу (головний дозор), у встановлений час проходить вихід­ний пункт і рухається за вказаним маршрутом з уста­новленою швидкі$стю. Командир взводу знаходиться в голові колони похідної застави (головного дозору), слід­кує по карті за маршрутом руху, діями дозорного відділення (танка), особисто веде розвідку противника і міс­цевості спостереженням і доповідає командиру, який вислав охорону, про зустріч з противником, $загороджен­ня та заражені ділянки на маршруті.

Тіснини, тунелі, мости та інші вузькі місця головна похідна застава (головний дозор) проходить безупин­но. Зруйновані мости, заміновані або заражені $ділянки маршруту головна похідна застава (головний дозор, до­зорне відділення, танк) обходить, позначаючи напрямок обходу покажчиками.

При неможливості обходу замінованих ділянок мар­шруту вони розміно$вуються приданим взводу підрозді­лом інженерних військ під прикриттям готових до від­криття вогню бойових машин піхоти (бронетраспортерів), танків або самостійно з використанням возимих комплектів розмінування та іншими способами.

Дозорне відділення (танк) просувається в указано­му йому напрямку стрибками від укриття до укриття, в$едучи спостереження за прилеглою місцевістю Закри­ті ділянки місцевості, окремі будови, узлісся, входи в ущелини і тунелі, де можливе приховане розташування противника і раптовий його напад із засад, а також вузькі проходи, мости та інші об’єкти воно оглядає і при необхідності позначає попереджувальними знаками. Про все виявлене на шляху руху і про зустріч з против­ником командир дозорного відділення (танка) негайно$ доповідає командиру, який його вислав

Дрібні групи противника головна похідна застава (головний дозор, дозорне відділення, танк), як правило, знищує, а зразки о$зброєння, топографічні карти та інші документи захоплює і продовжує виконувати завдання. При зустрічі з переважаючим за силою противником вона діє залежно від обстановки: раптовим вогнем з вигідної позиції та рішучою атакою знищує його, а якщо своїми силами головна похідна застава не в змозі зни­щити противника, вона стійко утримує позицію, яку займає, та забезпечує розгортання і вступ у бій колони, яку охороняє.

Взвод, призначений у бокову похідну заставу, прямує на рівні голови$ колони, яку охороняє, на вста­новленому командиром віддаленні.

Дрібні групи противника, що опинилися на фланзі колони, яку охороняю$ть, бокова похідна застава знищує і продовжує виконувати завдання. При загрозі нападу переважаючих сил вона займає вигідну позицію і не допускає раптового нападу противника на колону, що охороняють, з флангу.

Взвод, призначений в тильну похідну заставу, прямує за колоною, яку охороняє, на встановленій командиром дистанці$ї.

Дрібні групи противника тильна похідна застава знищує, діючи із вогневих засад. При загрозі виходу переважаючих сил противника до колони, яка охороня­ється, вона займає вигідну позицію і вогнем всіх засобів наносить $ураження противнику, затримує його і не допускає нападу на колону, яка охороняється.

Для затримки просування противника командир взводу за наказом командира, який вислав заставу, організовує зруйнування переправ, мостів та доріг, улаштування завалів та встано$влення мінно-вибухових загороджень

Під час привалу і розташування колони, яку охороняють, на відпочинок головна (бокова, тильна) похідна застава (головний, тильний дозор, дозорне від­ділення, танк), заклявши вигідну позицію, про$довжує виконувати завдання, діючи як сторожова охорона. По­хідна застава/(дозор, дозорне відділення, танк) зупи­няється та/відновлює рух за командою (сигналом) командира роти, яку охороняють.

Управління підрозділами.

Управління підрозділами полягає в цілеспрямова­ній роботі командира взводу (відділення, танка) щодо підтримання бойової готовності взводу (відділення, тан­ка), підготовки його до бою і керівництва ним під _ час виконання завдань, які поставлені. Основою управл$іння є рішення командира.

Командир взводу (відділення, танка) несе повну од­ноособову відповідальність за бойову готовність, під­готовку взводу (відділення, танка), озброєння і техніки до бою та успішне виконання бойового завдання в уста­новлені терміни, а також за вихов$ання, військову дис­ципліну та морально-психологічний стан особового складу. Він завжди повинен знати, де знаходяться, яке завдання виконують, в чому мають потребу підпорядко­вані йому відділення, екіпажі, обслуга (солдати, сер­жанти) і який їх морально-психологічний стан.

В бою командир взводу (відділення, танка) зобов’я­заний стежити за ходом бою, вести ро$звідку противни­ка, своєчасно ставити завдання підлеглим, уміло вико­ристовувати всі вогневі засоби, а також $результати вог­невого ураження противника.

Бій командир взводу (відділення, танка), як прави­ло, організовує на місцевості, а якщо це неможливо — по карті (схемі, на макеті місцевості). В цьому випадку бойові завдання відділенням (танкам) і приданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період заняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Порядок «$роботи командира взводу (відділен­ня, танка) залежить від конкретної обстановки, одер­жаного завдання та наявності часу.

Командир взводу, одержавши бойове завдання, з’ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, про­водить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, органі­зо$вує взаємодію, бойове забезпечення і управління, під­готовку особового складу, озброєння і техніки до бою, потім перевіряє готовність взводу до виконання бойово­го завдання і в установлений час доповідає про це командиру роти.

Під час з’ясування одер$жаного завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об’єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засо­бами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

Оці$нюючи обстановку, командир взводу повинен вив­чити: склад, положення та можливий характер дій про­тивника, місця розташування його вогневих засобів; стан, забезпеченість і можливість взводу та приданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємо$дії з ними; характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню. Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.

У рішенні командир взводу визначає способи вико­нання одержаного завдання (якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому заходи вживаються для його обману), завдання відділенням (танкам)$, приданим підрозділам та вогневим Засобам і організацію управління.

Під час проведення рекогносцировки командир взво­ду на місцевості вказує орієнтири, положення противни­ка І найбільш можливий характер його дій, уточнює завдання відділенням (танкам) та інші питання, які пов’язані з використанням $місцевості в бою (місця по­зицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, протитанкових та інших вог­невих засобів, загороджен$ь і проходів в них, маршрут висування взводу і місця спішування механізованих від­ділень).

У бойовому наказі командир взводу указує:

орієнтири;

склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

завдання роти і взводу;

об’єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уража­ються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;

бойові завдання відділенням (танкам), приданим під$розділам і вогневим засобам, а командир механізо­ваного взводу, крім того, — завдання безпос$ередньо під­порядкованому особовому складу (снайперу, стрільцю-санітару та іншим);

час готовності до виконання завдання;

своє місце і заступника.

Бойовий наказ повинен викладатися коротко і гранично ясно.

Під час організації взаємодії командир взводу пови­нен узгодити зусилля штатних і приданих вогневих за­собів для успішного виконання поставленого завдання, добитися правильного і єдино$го розуміння всіма командирами відділень (танків) бойового завдання та способів його виконання, а також указати сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.

Організовуючи бойове забезпечення, командир взво­ду вказує $порядок спостереження та дій особового скла­ду під час застосування противником зброї масового ура­ження і високоточної зброї, порядок інженерного облад­нання позицій, заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання.

Під час організації управління командир взводу уточ­нює (доводить) радіодані та порядок користування ра­діо- і сигнальними засобами зв’язку.

Командир відділення (танка), удержавши бойове $завдання, повинен: зрозуміти завдання взводу, відділен­ня (танка), а також завдання сусідів, $нас готовності до виконання завдання, порядок і терміни його виконання; з’ясувати, де противник і що він робить, а також місце розташування його вогневих засобів; вивчити місце­вість, її захисні і маскуючі властивості, вигідні підсту­пи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню; ви$значити завдання особовому складу і віддати бойовий наказ.

У бойовому наказі командир відділення (танка) ука­зує:

орієнтири;

склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

завдання взводу і відділення (танка);

завдання сусідів;

завдання особовому складу: навіднику-оператору (на­віднику гармати, навіднику кулемета бронетранспорте­ра), ку$леметникам, гранатометнику, механіку-водію (во­дію), а при необхідності і решті особового складу; командири гранатометного і протитанкового відділень, крім того, вказують завдання обслузі;

сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними;

час готовності до виконання за$вдання і заступника.

Під час постановки особовому складу завдань командир відділення повинен вказати місце кожного підлегло­го в бойовому порядку (на позиції) і визначити порядок спостереження і ведення вогню$.

Після віддання бойового наказу командир відділення (танка) організовує підготовку відділення (танка) для виконання завдання: поповнення ракет, боєприпасів, техні$чне обслуговування бойової машини піхоти (броне­транспортера), танка, виконання встановлених робіт щодо інженерного забезпечення, а потім перевіряє знан­ня завдань особовим складом, його забезпеченість усім необхідним для бою і доповідає командиру взводу про готовність відділення (танка) до бою.

Управління вогнем є найважливішим обов’язком командира взводу (відділення, танка). Воно включає: розвідку наземних і $повітряних цілей, оцінку важли­вості і визначення черговості ураження; відбір виду зброї і боєприпасів, виду і способу ведення бою (стрільби); цілевказання, подання команд на відкри^гя вогню або постановку вогневих завдань; спостереження за резуль­татами вогню і його коректування; контроль за витра­чанням боєприпасів.

Для управління вогнем старшим командиром при­значаються єдин$і орієнтири і сигнали. Замінювати їх за­бороняється. При необхідності$ командир взводу може призначати додатково свої орієнтири, але під час допо­відей старшому командиру і підтримання взаємодії використовуються тільки орієнтири, вказані старшим ко­мандиром. Як орієнтири вибираються добре видимі міс­цеві предмети. При використанні нічних прицілів як орі­єнтири вибираються місцеві предмети, по можливості, з більшою відбивною здатністю в межах дальності дії прицілів. Орієнтири нумеруються справа наліво і по ру­бежах від себе в бік противника. Один з них призна­чається основним.

Цілевказання може здійснюватися від орієнт$ирів (місцевих предметів) і від напрямків руху (атаки) тра­суючими кулями і снарядами, розривами снарядів та сигнальними засо$бами, а також наведенням приладів і зброї в ціль.

20. Командир взводу управляє взводом по радіо, командами, які подаються голосом, сигнальними засо­бами та особистим прикладом.

Командно-спостережний пункт командира взводу знаходиться: в обороні — в глибині опорного пункту; в насту$пі — у бойовому порядку взводу, а під час дій механізованого взводу в пішому порядку — за цепом взво­ду в такому місці, звідки забезпечується найкраще спо­стереження за противником, діями своїх підлеглих, сусі­дів і місцевістю, а також $безперервне управління взводом.

Командир відділення управляє підлеглими команда­ми, які подаються голосом, сигнальними засобами і осо­бистим прикладом. Під час дій відділення в пішому по­рядку він завжди знаходиться в цепу відділення.

Всередині бойової машини піхоти (бронетранспорте­ра), танка командир взводу (відділення, танка) управ­ляє діями п$ідлеглих командами, які подаються по пере­говорному пристрою або голосом, і встановленими сигналами.

Доповідь старшому командиру та оповіщення сусідів і підлеглих про обстановку є найважли$вішим обов’язком командира взводу (відділення, танка) в бою.

У доповіді старшому командиру вказується, до якого часу, де і яке завдання виконує підрозділ, положення сусідів, склад і характер дій противника, своє рішення.

Командир взводу( відділення, танка) негайно допові­дає старшому командиру: про раптовий напад против­ника або його появу там, де його не чекали, про виявлені загородження і зони зараження; про захоплення поло­нених, документів та озброєння противника; про засто­сування противнико$м нових засобів і способів дій; про різку зміну дій противника (раптовий відхід, перехід до оборони, проведення контратаки); про різку зм$іну положення і втрату взаємодії з сусідами; про кожне рі­шення, яке прийняте за особистою ініціативою в зв’язку із зміною обстановки.

Під час роботи на радіостанціях суворо дотриму­ються правила ведення переговорів. У взводі всі команди в бою передаються по радіо відкритим текстом. Під час передачі$ команд командири відділень (танків) виклика­ються позивними, а пункти місцевості указуються від орієнтирів і умовними найменуваннями. Під час створення противником радіоперешкод радіостанції за командою командира роти (взводу) перестроюються на запасні частоти.

Оповіщення особового складу про повіт$ряного про­тивника, про безпосередню загрозу і початок застосу­вання противником ядерної, хімічної та біологічної зброї, а також про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження здійснюється єдиними і постійно діючими сигналами.

Сигнали оповіщення повинен знати весь особовий склад підрозділу. Командир взводу (відділення, танка) завчас­но визначає порядок дій підлеглих за сигналами опові­щення та при їх одержанні $подає відповідні команди.

Для взаємного пізнавання, визначення належності та місцезнаходження частин і підрозділів від спеці­ально підготовленого відділення (екіпажу) може призна­чатися пост (пункт) позначення батальйону (роти).

Пост (пункт) позначення,$ як правило, складається з двох солдатів і одного сержанта, який призначається старшим.

На посту (пункті) повинні бути прилади спостере­ження, великомасштабна карта або схема місцевості, журнал контролю, компас, годинник, ліхтар, засоби зв’язку і подання сигналів$ пізнавання, позначення і опо­віщення.

Старший поста (пункту) позначення зобов’язаний: встановити порядок чергування; організувати обладнан­ня місця розташування поста (пункту) і його маскуван­ня; перевірити справність приладів спостереження, засобів зв’язку і подання сигналів пізнавання, позначення і оповіщення, своєчасно подавати сигнали відповідно до одержаного завдання від команди$ра (начальника), який вислав пост (пункт)

Черговий поста (пункту) позначення веде спостере­ження за повітрям і місцевістю у вказаних секторах. При вия$вленні сигналів пізнавання, які подаються вій­ськами, а також літаками та вертольотами, встановлює їхню відповідність діючим сигналам, доповідає старшо­му поста (пункту) і за його наказом подає сигнал по­значення або оповіщення.

Старший поста (пункту) про виявлені сигнали і $цілі встановленим порядком доповідає командиру (началь­нику), який виставив пост, і відповідно до одержаного завдання дає команду на подання сигналів позначення або оповіщення. Про результати спостереження, подані сигнали робиться запис в журналі контролю.

$

Спостереження ведеться безперервно. При наявності на посту технічних засобів пізнавання та позначення відповідні сигнали подаються, виходячи із одержаного завдання від командира (начальника), який вистави» пост.

Виховна робота у взводі здійснюється з метою досягнення психологічної стійкості військовослужбовців

Post Comment