Майстерність навчальної діяльності вчителя

Реф$ерат на тему:

Майстерність навчальної діяльності вчителя.

План.

1. Протиріччя сучасного процесу навчання.

2. Урок як діалог учителя з учнями.

3. Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії.

4. С$пособи активізації пізнавальної діяльності учнів.

5. Досвід вчителів — майстрів в організації діалогу з учнями на уроці.

1.Короткий зміст.

Протиріччя сучасного процесу навчання:

Зростання науково-технічної інформації за останні роки змінюються кожні 5 років. Відбувається з$більшення вимог до якості навчання. Зростає кількості тих, хто навчається (за статистикою — кожний другий). Людині ХХ1 століття потрібне постійне самовдосконалення, перепід-готовка й універсальні кваліфікації. Збільшується час навчання, одер-жання освіти і професії. Загострюються протиріччя між можливостями та інтересами особистості (фізичними, психіч­ними, матеріальними, соціальними) та потребами й $вимогами суспільно­го розвитку. Звідси — необхідність постійного вдосконалення навчально-виховного процесу в інтересах кожної людини і розвитку нової державності України.

2. Урок як діалог вчителя з учнем.

Шкільні уроки мають бути уроками «духовної спільності, взаємної довіри, доброзичливості» (В.Сухомлинський).

Діалог — форма спілкування, в якій людина сприймається як пар$тнер з пра­вом на власні позиції, думки, інтереси. Діалог дає змогу самовираження кож­ного із партнерів спілкування. Учні — активні учасники процесу навчання. В класі атмосфера співрозуміння, співпереживання. Гуманістичні основи уро$­ку-діалогу [1.271-273].

Характеристики уроку-діалогу:

а) рівність особистісних позицій учителя й учнів у процесі навчання; особисте включення вчителя й учнів у розв’язанні дидактичних за$вдань уроку;

b) наявність контакту, емоційно-інтелектуальної спільності між учителем і

учнями; відчуття учнями своєї психологічної захищеності; доброзичлива, творча атмосфера уроку;

c) високий рівень мотивації навчання учнів, активність у пізнавальній діяль­ності, свідомий характер навчання;

d) оптимальне$ співвідношення між свободою учня у виборі змісту, методів навчання і педагогічним керівництвом його діяльністю; збільшення самодіяльності учнів;

e) творче самопочуття вчителя і учнів на уроці, відчуття ними задоволення від спільної праці, реалізація потреби учнів у персоналізації, у суспільно­му визнанні. [1.274].

3. Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії:

Головні технологічні елементи організації навчання на уроці: 1) мета уроку, її с$прямування; 2) завдання і професійна позиція педагога; 3) механізм педагогічної співпраці у навчанні; 4) характер пізнавальної дія­льності і позиція учнів у навчанні; 5) оцінка навчання.

$

Порівняльна таблиця моделей «урок — діалог» і «урок-монолог» [1.277-

278].

№ п/п Елементи технології уроку уурурокупо­будови уроку Модель «урок-діалог» Модель «урок-монолог»
$1. Мета уроку, її спрямування. Розвиток інтелектуального, творчого потенціалу учнів засо­бами засвоєння основ наук. Добровільне і зацікавлене зба­гачення особистості знаннями, вміннями, навичками. Учень-співавтор власної освіти. Уважне ставлення вчителя до особистісного розвитку учнів, врахування їх індивід$уальних інтересів і проблем. Формування ста­влення до навчання як передумова особистісного розвитку учнів.

Інформаційне насичення учнів, виклад готових знань, перевірка їх засвоєння відповідно програ­ми. Кінцева

мета – оволодіння учнями заданими еталонами, стандартами, оцінка знань, вмінь, навичок. Вивчення пред­мета як засіб підвищення осві$ти учнів.

2. Завдання, професійна позиція. Знайомство з учням$и і встановлення продуктивної комунікації. Створення умов для активного навчання учнів, реалізації їх творчого потенціалу, потреб роз­витку. Допомога учням у реалізації їх актуальних інтересів, у досягненні освітніх цілей. Особистісна позиція у спілкуванні з учнями, співпраця, довіра. Стимулювання навчальної активності, нейтралізація можливих особистісно- деструктивних цілей. Зосередженість на учнях, зацікавленість в їх зростанні. Викладання навчальної інформації без активної$ самостійної діяль­ності учнів, перевірка знань; кон­троль за обов’язками і правилами поведінки. Домінування функці­онально-рольової позиції, пере­вага адміністративних методів впливу. Дистанція у спілкуванні. Зосередження на власних за­вданнях уроку.
3

Головний ме­ханізм педагогіч-ного керів-ництва нав-чанням.

Орієнтація на контактну$ взаємо­дію з учнями, на їх інтереси, до­свід, потреби. Рефлексивне керу­вання пізнавальною діяльністю учнів, корегування на основі по­ведінки, стану, характеру цієї діяльності.

Прямий вплив на учнів з частковим ура­хування їх потреб, інтересів. Ке­рування пізнавальною діяльніс­тю $засобами примусу, дисциплі­нарного впливу, вимоги до учнів підко­ренні вимогам вчителя. Приховане програмування думок і знань учня.
4

Характер пізнаваль-ної діяль-ності і позиція учня.

Активна пізнавальна діяльність, самостійна робота, ініціатив­ність, творчість. Учень — рівноправний суб’єкт навч$ання, відповідаль­ність за його результати. Суб’єкт –ний характер пізнавал$ьної діяльності. Учень проявляє своє ставлення до знань, використання їх на прак-тиці. Співпраця з учителем.

Перевага репродуктивної діяль­ності, несвідоме засвоєння знань, брак ініціативи, творчості, влас­ної думки, безпосереднє керів­ництво вчителя. Учень — об’єкт діяльності вчителя. Неактивне сприймання навчальної ін­формації. Учень — пасивний споглядач або виконавець.
5

О$цінка навчання

Вчитель оцінює конкретну людину з її унікальними можливостями пізнання і творчості, інтересами і цінностями, а також$ якість досвіду та переживання учнів. Оцінювання учнів з урахуванням докладених ними зусиль, індиві­дуальних особливостей, рівня особистісного зростання. Мета оцінки — не тільки контроль, а й заохочення до самопізнання, са­мооцінки, самонавчання і розви­тку.

Оцінюються лише точні знання і смисли у жорсткій логічній схемі бінарних позицій “ знає — не знає”,

$

“ вміє – не вміє”, “ вихований – невихований”. Оцінка — формальний показник результату навчання, не враховує рівня розвитку учнів, не орієнтує в навчанні. Оцінка — форма персоналізації учня для вчителя, під­міна оцінкою особистості учня.

Показники ефективності уроку-діалогу:$

1. Високий рівень мотивації навчання учнів. Урок — час спільної праці, продуктивного мислення вчителя і учнів.

2. Взаєморозуміння між учителем і учнями: довіра, повага, справедли­вість, бажання працювати разом.

3. Високий рівень пізнавальної активності учнів, розкутість думок. $Учні не боять­ся помилок, готові до творчості, виявляють зацікавленість у розвитку проблеми .

4. Взаємна зацікавленість учителя і учнів спільною працею на уроці: учні збагачуються новою цікавою інформацією, мають можливість виявити свої здібності, отримати ви­знання в класі; вчитель задоволений співпрацею з учнями, тим, що може віддати їм ча­стку свого інтелектуального, духовного надбання та одержав позитивні ре­зультати.

$

Розглядаючи особистість учня як багаторівневу й багатомірну систему, В.О.Сухомлинський вважав, що потрібен системний підхід до забезпечення успіху у навчанні, який охоплює всі сторони педагогіки – від постановки цілей, конструювання педагогічного процесу до аналізу ефективності застосування педагогічних прийомів і методів. В.О.Сухомлинський визначив основні шляхи досягнення успіху: гуманістичний підхід до особистос$ті, індивідуалізація навчання на основі глибокого знання дитини, активність учня, позитивна емоційна забарвленість спілкування вчителя і учня.

$

4. Способи активізації пізнавальної діяльності учнів:

Формування мо­тивів діяльності через: використання актуального нового матеріалу; унаочнення, застосування новітніх технологій навчання, дидактичних ігор, змагань; зв’язок матеріалу з життям, досвідом учнів; пос$тановку проблемних питань, завдань.

2) Формування системи знань, вмінь, навичок завдяки: виділенню головного в матеріалі; прийомів логічного мислення (аналогія, аналіз, синтез, узагальнення, порі­вняння$, протиставлення); інтеграції навчального матеріалу з різних дисциплін,

3) Застосування спеціальних завдань на розвиток критичного і самостійного мислення (завдання з нестандарт­ними або «зайвими» даними, «помилками» вчителя, завдання, які вчасно і розумно оцінюються вчителем або вимагають самооцінки чи самостійної роботи.

4) Індивідуалізація, диференціація навчання: самостійна постановка учнями питань, доповнення, власні$ приклади, доповіді, ви­ступи; надання учням індивідуальних завдань з декількома розв’язками, підвищеної трудності тощо; застосування диференційованих завдань; поєднання індивідуальних, групових, колективних форм роботи, використання методів програмного, проблемного навчання.

Одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів є проб­лемне навчання – такий спосіб навчання, в якому активізу­ється пізнавальна діяльність учнів шляхом$ створення проблемної ситуації (ПС) на основі розв’язку пр$облемних завдань (ПЗ). Наслідками створення проблемної ситуації є інтерес учнів до нової пізнавальної проблеми , яку

поступово розбивають на окремі проблеми. На всіх етапах проблемного навчання учні приймають активну участь у процесі пізнання.

Причини невдач на уроці діалогічної взаємодії: недостатнє моделювання вчителем роботи; пога­не самопочуття вчителя; невміння впровадити задумане в реальну дію на уроці; перевантаження учнів інформацією; відсутніс$ть чіткої системи роботи, композиції уроку; непродумане опитування; неприйняття учнями матеріалу уроку, що викликане незнанням матеріалу або моральними, фізич$ними, психологічними причинами; нетерпіння, роздратованість вчителя; непідготовленість уроку; відсутність комунікативних навичок; нелюбов вчителя до даного матеріалу; неприязнь вчителя до учнів або незадоволеність вчителя собою, яка зривається на учнях; відсутність взаємодії, взаєморозуміння. [4.120].

5. Досвід вчителів — майстрів в організації діалогу з учнями на уроці.

Досвід гуманізації навчання:

Ш.Амонашвілі, С.Лисенкової, В.Сухомлинського в початк$овій школі. Система роботи донецького вчителя В.Шаталова з організації навчання кожного учня на високому рівні пізнавальної активності, самостійності, якості навчання і виховання. Система В.Шаталова охоплює більше 200 па­раметрів активізації пізнавальної діяль$ності учнів (випередження теоретич­них знань перед практикою, вивчення матеріалу блоками з використанням опори; більш, ніж 40 прийомів перевірки знань, вмінь, навичок; відкриті перспек­тиви досягнення успіху в навчанні кожним учнем тощо).

Система всебічного розвитку особистості шляхом створення школи — комп­лексу (п’ять центрів розвитку) в досвіді О.Захаренка — директора Сахнівс$ької середньої школи на Черкащині.

Система творчого розвитку особистості на базі творчих робіт, кімнат, твор­чих книжок тощо в роботі вчителя трудового навчання І.Волкова. Досвід роботи вчителів за профілем студентів.

Література.

1. Педагогічна майстерність / Під ред І.А.Зязюна.-К.,1997. — Розділ 8.

2. Основы педагогическо$го мастерства / Под ред. И.А.Зязюна,- Москва, 1989.-Гл. 7.

3. Библер В.С. Мышление как творчество. Введение в логику мысленного диалога. – Москва, 1975

4. Давыдов В.В. О понятии развивающего обучения // Педагогіка. – 1995.- №1. – С. 29-39.

5. Каган М.$С. Мир общения: проблемы межсубъективных отношений. – Москва, 1989.

6. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. — Москва: Просвещение, 1987.- С.26-33.

7. Корнетов Г.Б. Итоги и перспективы парадигмально –$ педагогической интерпретации моделей образовательного процесса // Гуманітарні науки. — №1, 2001.-С. 85 – 108.

8. Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя. — Москва, 1992.-С. 26-3 9, 77-83, 91-93.

9. Підласий І.П. Як підготувати ефективний у$рок. — К., 1989.- С.20-39.

10. Рудницька О. Педагогіка: загальна і мистецька. –Навчальний посібник. – К., 2002. –С.53-64

11. Фурман А.В. Проблемні ситуації в навчанні. — К., 1991.- С. 81-92

12. Яковлев Н.М., Сохор А.М. Методика и техника урока в школе. — Москва, 1985.

Post Comment