Медицина у Римській Імперії

$

Реферат на тему:$

Медицина у Римській Імперії

За часів Римської імперії в медичній науці набагато розширились, порівняно з часами Гіппократа, знання про будову і функції організму; в зв’язку з удосконаленням діагностичних засобів виникла можливість виділити численні окремі захворювання.

Виняткова заслуга в розвитку медицини і надалі належить грецьким лікарям, в руках яких фактично була медична справа в імперії. Освічені кола римлян мало уваги приділяли медицині, не дуже шанували ме$дичну професію.

У Римській імперії антична медицина досягла свого найвищого розвитку. Вона майже зовсім звільнилась від впливу жерців, окреслилась як окрема галузь знання. Тісно пов’язана з усіма природничими науками. Прогресивні лікарі почали розуміти захворювання не як кару богів та вселення злих духів,$ а як наслідок матеріальних причин. У справі медичної допомоги, передусім в армії, почали застосовувати заходи державного характеру. Саму людину передові вчені почали розглядати не як творіння надприродної вищої сили, в яку бог вдунув безсмертну душу, а як витвір самої природи – душею, яка є лише духовним проявом життя тіла і підпорядкована всім його змінам.

Як Руф, так$ і Діоскорід та Аретей, греки за національністю, у своїх працях використовували досягнення різних медичних шкіл, доповнюючи їх своїми спостереженнями і досвідом. Одним з небагатьох римських учених, що залишив важливу для історії медицини працю, був Корнелій Уельс, якого більшість істориків медицини взагалі не вважають лікарем.

Корнелій Уельс (30 р. до н.е. – 45 $р.н.е.) автор трактатів з військової справи, сільського господарства, філософ$ії, медицини. Трактат Цельса “De medicena” з книг (знайдений у ХV ст.) є цінним джерелом, що висвітлює стан медицини античних часів після Гіппократа. Лише завдяки Цельсові ми знаємо про праці Герофіла, Еразістрата та інших видатних учених, Александріївської школи, оригінали праць яких безповоротно загинули.

$Робота Цельса є в основному компіляцією з праць багатьох авторів. Корнелій Цельс відбирає з їхніх праці найпотрібніше для практичної діяльності. Сам він був багатим землевласником та рабовласником і в своїй праці дає поради, як лікувати вільних осіб, а як рабів, здоров’я яких також потрібно берегти, оскільки лише здоровий раб корисний у господарстві. Ознайомлення з трактатом Корнелія Цельса свідчить, яку велику кількість захворювань уже розрізняла антична медицина і як багато доцільних лікувальних засобів їй було відомо.$

У хірургічній частина трактату Корнилій Цельс зберіг для історії медицини велики1й досвід учених Александріївської школи. У нього ми знах$одимо перший опис операції катаракти, яку успішно робили вже лікарі. Вавілонії за 2-2,5 тисячі років до н.е.

Описуючи операцію ампутації, Корнелій Цельс говорить про перев’язування судин лігатурами. Він дає детальний опис гриж. Класичний опис ознак запалення належить Корнелій Цельсові: “Notae veral intlamationis sunt guattuor rubor et tumor cum colore et dolore (справжніх ознак запалення чотир$и: почервоніння. Припухлість, з жаром і болем).

Це збігається з описом їх індійським лікарем Сугирутою. У ХІХ ст. Г.Віхров додав до цього переліку ще п’яту ознаку” – порушення нормальної функції (tunctio laesa).

Як ми вже зазначили, багато істориків вважають Корнелія Цельса не лікарем, а лише аматором медицини. Проте широка обізнаність його з тогочасною медициною, цінність практичних порад щодо застосування численних лік$увальних засобів свідчать проти цього.

Гален називає Корнелія Цельса – дилетантом. Проте твір Корнелія Цельса в класичній медичній літературі вважається зразком точності; у викладі відчувається незалежний, критичний розум, обережний у висновках. Опис окремих операцій подається з такими деталями, які може подати лише той хто сам виконував такі операції.

В І ст. н.е. Конилій Цель$с вперше описав клініку хвороби сказу у людини. Чи був Уельс по професії лікарем не установлено.

Корнелій Цельс був автором обширної енциклопедії. Частина цієї книги – трактат “Про медицину” написаний у 25-30 рр. н.е. Є однією донесеною до нас працею Цельса в якій він виложив $і проаналізував погляди своїх представників – Гіппократа, Герофіла, Асклепіада. Він підкреслював важливість раціонального підходу до запитань симптоматики, діагностики, лікування і прогнозу захворювань.

Великого значення приділяв гігієні і дієті здорової людини. Корнелій Цельс виступив за необхідність строго і індивідуального лікування.

В працях привед$ені точні дані по фармакології – про властивості і приготування лікарств, їх дію, способи призначення і дозу, різних лікарських форм.

Корнилій Цельс описав одну із форим трихофітій.

В даному$ Римі Корнелія Цельса називали латинським Гіппократом, а за чистоту – медичним Цицероном.

Корнелій Цельс – древньоримський учений – енциклопедист.

Post Comment