Методика проектування і виготовлення рушника у техніці вишивання хрестом

Курсова робота

з теорії і методики трудового навчання

Тема: “Метод$ика проектування і виготовлення рушника у техніці вишивання хрестом ”

Зміст

Вступ

Розділ 1. Рушник як елемент побуту українців.

1.1. Назва об’єкту проектної діяльності, його актуальність.

1.2. Характеристики матеріалів, що використовуються при виготовленні виробу.

1.3. Обґрунтування техніки виконання виробу.

$1.4. послідовність виготовлення виробу.

1.5. Економічний аналіз проекту.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

“Рушники, рушники, то моєї матусі роки …” – співається у відомій пісні. І це безпе$речно так, бо декоративно оформлені рушники – це віхи в житті кожної людини, кожного українця, тому вони мають велике національне, образно-символічне значення, а відтак – виховне.

У вишивці, як і в рідній мові, народній пісні, криються таємниці українського народознавства, споконвічне прагнення народу до прекрасного. $Отже, рушник розглядається нами, як один із елементів українського народознавства або українознавства. Вишитий рушник входить до системи національних цінностей українського народу, його національно-культурних традицій.

Народна українська вишивка, як і інші види справжнього декоративно-ужиткового мистецтва, заб$езпечує підростаючому поколінню через національне почуття переосмислення світової культури, виведення з орбіти меншовартості й провінційності на шлях усвідомлення справжніх національних цінностей. Отже, українська національна в$ишивка – це один із видів декоративно-ужиткового мистецтва, в якому узори і зображення, гармонія кольорових сполучень відтворюють національний менталітет українського народу.

Завдяки доцільному використанню виховних можливостей українського народознавства, в даному випадку його складової, атрибута – вишиваного українського рушника, як засобу вправлення в національній відданості, людинолюбстві, працелюбстві й прилучення до справжньої творчості, краси і мудрості свого народу, молода л$юдина пізнає світ чистої фантазії, натхненних образів, мистецтво високої естетичної наснаги, простору і водночас мудрого декоративного відчуття і мислення. Все це стимулює найважливіше – національну віру і національний оптимізм українського народу, гордість до його приналежності.

Отже, національне українське народознавство мусить зайняти цільне місце в усьому змісті шкільної освіти. $Лише національна орієнтована освіта і виховання здатні стати, по-перше, важливим фактором державотворення і з цією метою інтегрувати зусилля всіх національностей, що населяють Україну; по-друге, досягти гармонії громадського національного почуття, зміцнення етнічного і державного компонентів, етнокультури і політ культури осо$бистості; по-третє, забезпечити гуманітаризацію та інтелекту$алізацію виховання і освіти, спрямованих на “олюднення суспільства”.

Перші друковані праці з художньої вишивки з’явилися у другій половині ХІХ ст., проте вони мають узагальнюючий, етнографічний характер, розкривають різноманітність і самобутність вишивки народів бувшого СРСР.

З’явилося також чимало альбомів і буклетів, статей мистецтвозн$авчого змісту, є також нариси загального плану посібники, присвячені різним галузям прикладного мистецтва, проте вони, як правило мало адаптовані до потреб школи в умовах її національної розбудови.

Виникає необхідність розробки спеціального програмно-методичного комплексу для підготовки вчителів. В якому буде подаватися необхідний для вчителя методичний та ілюстрований матеріал, спрямований на виховання і самовиховання школярів у процесі урочної й позашкільної навчально-виховної діяльності.

Декоративно-ужиткове мистецтво народної вишивки кожного з регіонів України – це складова єдиної культури нашої Батьківщини, пере$д якою стоїть висока мета – сформувати громадянина, $як частку великого національного “Я”.

Розділ І.

Рушник як елемент побуту українців

1.1. Назва об’єкту проектної діяльності, його актуальність.

“Рушник! $… Він пройшов крізь віки,

він і нині усимволізовує чистоту почуттів,

глибину безмежної любові до своїх дітей,

до всіх, хто не черствіє душею, він щедро

простелений близьким і далеким друзям,

гостям. Хай символ цей завжди сусідить

у нашій добрій хаті як ознака великої

любові і незрадливості”

В. Скуратівський

Застосування у вихованні елементів нар$одознавства вчені відносять до XVI-XVII ст., коли відбувся активний розвиток і становлення української національної системи освіти і виховання.

Проте виникнення українознавства можна віднести ще до IV ст., коли відбувалося формування етнічно$ї спільності українців.

Самобутність народного мистецтва України обумовлена матеріальними чинниками, культурно-історичними обставинами, особливостями природи, економіки, культури країни, специфікою національної психології народу, його чуттєвої, вольової, інтелектуальної сфер, темпом і способом мислення, виявлення емоцій та почуттів.

У зв’язку щ цим, є вишивки сумні, веселі, радісні $й замріяні. Народ відтворює у вишивці свої сподівання на краще майбутнє, передає всю глибину своїх почувань і надій. Інколи поглянем на рушник – і душа спочиває чи підноситься, радіє чи сумує.

Люди навіть у найважчі часи не втрачали віри в краще, намагалися прикрасити своє нелегке життя, внести хоч краплинку радості у важку щоденну працю в убогий побут. Тому й народилися неперевершені, у своїй більшості оптиміс$тичні за змістом і характером узори вишивок.

Інтенсивно розвивалося і високо цінувалося мистецтво художньої вишивки у період Київської Русі.

У XVI-XVII ст. могутня хвиля відродження українськ$ого культури стимулювала розвиток різних видів мистецтва, у т.ч. й української вишивки.

Майже у кожній хаті ткали полотно і шили з нього одяг. А вишивка була найпростішим способом прикрасити тканину. З XVIIIст. мистецтво вишивання активно розвивається і починає виходити за межі оселі.

Серед усіх видів народного декоративного-ужиткового мистецтва рушник має найбільше виховне значення і найбагатший образно-символічний зміст. Усі важливі події в житті нашого народу традиційно пов’язані з різними $видами декоративних рушників.

Вони супроводжують людину в часи радості й смутку.

Рушник – це ознака охайності й працьовитості господині, це оберіг родини. Рушником накривали хліб на столі і діжку після випікання хліба, ставлячи її під образ$ами, на покутті. Такий рушник навіть мав спеціальну назву “нідіжниця” чи “хустка”.

Рушник до цього часу залишається таким символом доброзичливості й гостинності, на ньому підносять дорогим, шановним гостям хліб-сіль.

У весільному обряді рушник залишається головним атрибутом і донині. Сьогодні спостерігаємо, як ця традиція відроджується не лише в се$лах, а й у містах.

Рушниками пов’язували старостів, якщо на заручинах доходили згоди. Батьки нареченої благословляли молодих іконами на спеціальних рушниках, а також зустрічали їх з церкви хлібом-сіллю на рушнику.

Під час вінчання рушником зв’язували руки молодим, бажали $їм одностайності, взаєморозуміння, щасливого і довгого подружнього шляху.

На рушник ставали молоді під час вінчання.

Весільні обряди були дещо різними у найближчих селах проте рушник завжди залишався в центрі ритуалу.

Рушник займає особливе місце в житті людини. Адже, на рушник приймають новонародженого, й з рушниками людина закінчує своє життя, з ними її проводжали в останню путь, на довгих рушник$ах опускали домовину в могилу.

Існує багато й інших звичаїв й обрядів пов’язаних з рушниками.

Отже, обряди, пов’язані з рушниковим мистецтвом не відмирають, а активізуються, творчо переосмислюються і осучаснюються, проте сфера використання кращих образних символів народу розширюється. Вони мусять а$ктивніше включатися до навчальних планів і програм загальноосвітньої та вищої школи.

1.2. Характеристика матеріалів, що використовуються при виготовленні виробу.

Вишивці завжди надавали в народі особливого значення. Для цього виду декоративного мистецтва не потрібно складних пристосувань та умов. Це лише голка, нитка, полотно та вміння, перейняті від старших: дочці $– від матері, внуч$ці від бабці. Вишивають юні, середнього, старшого і навіть похилого віку довгими зимовими вечорами. Жінки – за тихою, щирою розумовою, дівчата під час вечорниць, під пісню і веселий жарт.

Для виготовлення виробу вибраного мною, мені потрібні такі матеріали:

— голка для вишиття, з великим широким вушком;

— ножиці – маленькі з гострими кінцями;

— тканина полотняного переплетення розміром 3 м на 34 см;

— нитки муліне, червоного та чорного кольору;

— нап$ерсток.

Виріб, який виготовляла я, це рушник, оздоблений трояндами і іншими квітами.

Адже квіти, де б вони не були зображені завжди навіюють на нас радість, любов, щось чисте й прекрасне.

$З мого погляду поетичні образи вишивки, дуже тісно пов’язані з поетичним образом народної пісні. Бо те, що любе й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві.

Ну хто не знає, що в кожному українському обійсті має рости ружа й шавлія, любисток і м’ята, чорнобривці й нагідки.

Милують вони наше $око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника.

На даному виробі можна зробити різні варіанти змін. Замінити колір, квіти, кількість узорів, а також оздобити мережками.

Можливий варіант змін й у виготовленні країв рущника.

$1.3. Обґрунтування техніки виконання виробу.

Виготовлений виріб оздоблений технікою виконання хрестиком.

З історії вишивки відомо, що шов “хрестик” поширився на Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХст.

Характерно, що в кожній області були свої улюблені кольори. На Київщині вишивали червоним і чорним, на Полтавщині – білим, блакитним, кольором беж або використовували тонове кольоросполучення; світло-блакитний – блакитний — темно-блакитний – синій. На заході України візерунки вбирали всі $барви веселки – в них сполучалися кольори бордо, червоний, чорний, жовтий, зелений та ін.

Вишивкою хрестиком прикрашають блузи, плаття, серветки, рушники, фартушки та багато інших необхідних у побуті речей.

Шов “хрестик” складається із двох однакових за довжиною стібків, які перехрещуються по діагоналі. Вшивати слід зліва на право (мал. 3-4) за рахунком ниток тканини або$ по канві.

Найкраще, звичайно, підібрати спеціальні вишивальні тканини. Зручно виконувати ряд хрестів по вертикалі, тоді всі стібки ряду прокладають в один бік – зліва направо по діагоналі в гору (мал.1), а потім повертаються вниз і перекривають їх стібка$ми зверху в зворотному порядку (мал.2). Пильнують, щоб напрям верхніх стібків по всьому узору був однаковим і нитки – основи не проглядала між хрестиками.

$

Послідовність операцій при вишиванні хрестом можна побачити на інструкції карті “Вишивання хрестом”.

Інструкційна карта

Вишивання хрестом

$п/п

Послідовність операцій

Поопераційні малюнки

1

Закріпіть нитку на тканині знизу

2

Виведіть голку в лівому нижньому куті квадрата

3

$

Зверху робіть стібок по діагоналі й виведіть голку у верхньому куті квадрата.

4

Уколіть голку в правий нижній кут і виведіть її у лівому нижньому куті

$

Примітка. Стібки перехрещуються між собою посередині, причому так, що верхня нитка йде п$о нижній лінії.

1.4. Послідовність виготовлення виробу.

Кожен виріб який виготовляється розпочинається з розрахунку його розмірів і його розкрою. Після розкрою необхідно обшити крах виробу, щоб не торочилася тканина, й вже після закінчення вишивання, ви оздоблюєте краї виробу за своєю фантазією.

На даному виробі виготовленого мною, краї рушника оздоблені тороками. Після обшивання країв можна переходити й до вишиван$ня узорів.

Послідовність вишивання узорів рушника іде почергово, наприклад вишивається чорними нитками гілочки, потім червоними нитками квіти і т.д. за порядком узору (рис. 1-5).

Вони закінчуємо один узор, аж тоді приступаємо до слідую чого. Відстань між кожним узором 3 хрестики.

Від послідовності вишивання узорів і їх відстані один від одного, залежить зовнішній вигляд виготовленого$ виробу.

1.5. Економічний аналіз проекту.

Даний виготовлений виріб ($рушник) вироблений на суму 153,43 грн.

Визначення його вартості, розраховувалося в такій послідовності.

1. Визначення суми тканини. Для виготовлення виробу мені знадобилося 3м тканини, 1 м тканини коштує 5грн. х 3, й отримаємо суму тканини 15грн.

2. Визначення суми ниток. Для виготовлення виробу потрібно 2 кольори ниток. 36м червоної і 34м чорної. 1 м ниток коштує 5коп. помножити на потрібну кількість метрів і отримаємо загальн$у суму ниток 3,50 грн.

3. Вартість вишивки, визначається за підрахунком кількості хрестиків в кожному узорі. 3 хрестики мають вартість 1 коп.

Свій виріб я розраховувала за таким методом.

Підрахувала кожен узор і множила на його кількість:

Узір №1 має 3975х · 2 уз. = 7950хр.

Узір №2;4 має 630х · 4 уз. = 2520хр.

Узір №3 має 3551х · 2 уз. = 7102хр.

Узір №5 має 4252х · 2 уз. = 8514хр.

Після підра$хунку додаємо усю кількість хрестиків і ділимо на 3;

7950+2520+7102+8514=26072:3=86,91

$

отримаємо суму вартості за вишиті узори 86,91 грн.

4. Визначаємо суму витрати часу за який був виготовлений виріб. 1 день вишивальниці коштує 6 грн. помножити на кількість днів вишивання 8 і отримаємо суму за роботу 48грн.

5. Після цього додаємо усі отримані суми вираховані попередньо і отримаємо загальну суму нашого виробу 153,41грн.

Висновки.

1. Із прочитаного вступу, можна зробити висновок про те, що народна українська вишивка відіграє велику роль в житті людини. З $вишивкою пов’язане все життя людини, в ній вона$ пізнає світ чистої фантазії, мистецтво високої естетичної наснаги, простору; водночас мудрого декоративного відчуття і мислення.

2. Отже, рушник і інша народна вишивка супроводжують людину в часи радості і смутку. Ціле життя людини пов’язане із рушником, адже на рушник приймають новонародженого, й з рушником людина закінчує своє життя, з ними її проводжають в останню путь.

3. Для виготовлення даного виробу, потрібна невелика кількість матеріалів, отже кожна людина може виготови$ти, для оздоблення своєї домівки, хоча б найпростіший вишитий рушничок, щоб звеселяти свої серця.

4. В українській народній вишивці зустрічаються понад 65 швів. У різних місцях України є свої улюблені узори й кольори вишивки, а також своя техніка виконання виробу. Отже, кожна людина вибирає на свій с$мак узір, колір, а також техніку виконання для виготовлення свого виробу, одні вишивають хрестом, гладдю, а інші низинкою.

5. Послідовність виготовлення виробу буває різна. Можна вишивати узори послідовно, колір за кольором, а можливо й інший варіан$т. Спершу розвести виріб, а потім заповнювати. Заповнювати можна одним кольором, тоді буде виріб двоколірний, і багатьма кольорами, тоді отримаємо різнобарвний виріб.

6. По економічному параграфі, можна зробити такий висновок, що кожен виріб потребує економічних затрат. Але щоб не було великих (затрат) витрат, адже в наш час не кожен мо$же собі дозволити таке задоволення, тому виріб можна спростити, зменшити розмір, змінити узори і їх кількість, тоді піде на виріб менша кількість ниток. В результаті ми зменшили кількість економічних затрат, а отже кожна бажаюча люди$на зможе дозволити собі таке задоволення.

Література:

1. “Знаки 155 стародавніх українських вишивок”. – Київ, 1992.

2. Бойко А.М. “Український рушник”. – Полтава: Верстка, 1998-70с.

3. Сорокіна Л.М. “Вишиванка” – Київ: Веселка, 1989 – 16с.

4. Луткова Л.В. “Обслуговуюча праця” – Київ: Радянська школа, 1974 – 175с.

Post Comment