Науковий та життєвий шлях М І Вавілова

Науковий та життєвий шля$х М. І. Вавілова

НАУКОВИЙ ТА ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ М.І. ВАВІЛОВА

“…Скільки разів його хотіли умертвити змії, скорпіони і фаланги, проковтнути крокодили, розірвати мріяв голодний лев…”

(Г.Голубев).

Микола Іванович Вавілов народився в 1887 році, двадцять п’ятого листопада за новим стилем, у Москві. І ніхто в той час не міг знати, куди заведе йо$го життєва дорога. Батьки його, Іван Ілліч, походив з селян, Волок омського повіту. Але ще молодим хлопцем покинув село, і зробив собі “блискучу кар’єру”, як тоді називали, — від учня в церковному хорі до директора Прохорівської мануфактури.

Велика заслуга у вихованні дітей була не тільки Івана Ілліча, але і матері Олександри Михайлівни, до якої дочки і сини відносилися з великою любов’ю і повагою.

Молодий брат Сергій став видатним фізик$ом, а потім і президентом Академії наук СРСР. Сестри – Олександра і Ліда – стали мікробіологами.

$

З дитячих років сини і дочка уміли працювати з мікроскопами і пробірками. У сім’ї Вавилових була у дома лабораторія, зберігались гербарії, різні прибори, велика бібліотека з ботаніки, археології, історії, географії, французької, німецької, англійської і італійської мови.

Ці мови Микола Іванович Вавілов вивчив, ще в $дитинстві.

Сестри його займалися музикою, вчились у філармонії, а брати їхні відвідували концерти, музеї, збирали картини.

В 1905-1906 році М.І.Вавілов закінчив середню школу, і треба було уже рішити, куди іти дальше. Медицина, агрономія – це найбільше цікавить його. Він поступає в комерційне училище, після його закінчення батько мріє, щоб син займався комерцією.

Син рішає по-іншому. Вавідов поступає в Петровську акаде$мію, починає в вивчати рослинництво.

1905-1906 роки – гарячі роки. Перша російська революція. Барикади, бої, пожари. Але для студента-першокурсника проблем не було. На скільки він займався наукою, усидливий, проводить різні дослідження по бактеріології Микола Іванович ніколи не спішив, а перевіряв себе не сім, а багато разів.

В 1909 році М.І.Вавілов пише велику наукову доповідь “Дарвінізм $і експериментальна морфологія”. Він одержує високу оцінк$у своєї праці.

Всі роки навчання в академії Вавілов перевіряє, досліджує уточнює, яку вибрати дорогу. Влітку він іде в експедицію по Північному Кавказу, Закавказзю, збирає різні рослини, вивчає землеробство.

Вавілом – керівник студентського гуртка. Активно веде роботу, він делегат з’їзду по селекції сільськогосподарських рослин і насіння.

Після закінчення академії в 1911 році, М.І.Вавілов залишається на кафедрі землеробства, що очолює її Д.М.Пряниш$ников.

Настав час остаточного вибору професії у Вавілова.

І він робить його – фізіологія рослин. Тепер його більше всього цікавить імунітет – стійкість ро$слин до різних захворювань. Скільки праці прикладає землероб, щоб одержати щедрі урожаї. Він працює в поті лиця свого. Але його посіви знищують різні хвороби. Тепер, дякуючи Вавілову, та іншим вченим, за те, що знаємо про імунітет рослин більше, ніж в старі часи. Також хімія дає землеробству міцні засоби боротьби з хворобами та$ шкідниками.

А більше шістдесят років назад, коли Микола Іванович починав боротьбу з ними, шкідники і хвороби рослин у землероба зменшували половину врожаю.

Молодий вчений був тоді єдиним воїном в полі. І залишалося неясно, як вести цю боротьбу.

Ніхто не міг пояснити, чому один сорт рослин заражується хворобою, а інший ні. Вавілов довий час серйозно займався систематикою рослин, вивчав види, сорти, всіх багатст$в рослин світу. Вавілов ставив перед собою задачу, як най скоріше вивести нові сорти, щоб не заражувалися хворобами і шкідниками. Все своє життя він до кінця розгадував загадки, $занурюючись в глибину проблем.

Тисячі ділянок було у нього. На них Вавілов провіряв (650) сортів пшениці і 350 сортів вівса Богатирський розмах!

Селекція велася по старих законах, насліпо навгад і ось і результат, так говорив Вавілов. Генетика тільки зароджується. Її треба вивчати, досліджувати.

М.І. Вавилова зустрічали, як дорогого гостя у різних кутках світу. Йшов 1919 рік. Він побував у Персії, Терції, Англії. На їхніх полях він далі досліджував різні сорти пшениці, вівса. Насіння деяк$е завозив до них з Москви.

Вавілов все розв’язував уміло, він умів навіть виділити вид. Його посіви бул$и замітні здалека. Насіння привозив із Європи.

Чуть не на усіх полях Микола Іванович вивчав все якусь різновидність пшениці.

На землях Паміра, стиснутих скелями, приходилось носити землю в корзинах через гори, росло житло з великими колосками. Це була різновидність. Попадались і сорти пшениці. Їх посіви не$ були заражені хворобами. Вавилова дивували і посіви, але він не залишав їх.

1917-1923 роки… Нелегко розказувати про життя М.І. Вавилова. Цей час насичений великими подіями. В даний момент Вавілом ще нікому не відомий, як молодий учений, викладач кафедри землеробства вищих сільськогосподарських курсів в Саратові.

А в 1923 році він вчений з світовим іменем, член-коре$спондент Академії наук СРСР.

М.І.Вавілову запропонували на вибір посаду викладача сільськогосподарських курсів в Саратові, або кафедру в інститутів в Воронежі. Він відк$азується від професорської посади і їде в Саратов, бо для нього перша все – діло, наукові інтереси.

З своїх перших експедицій з Ірану і Паміру він привіз біля вісімсот взірців м’якої пшениці. Його колекція поповнюється. Він пише свою монографію “Імунітет рослин до інфекційних захворювань”, видану в 1919 році. Він доказав, що природній імунітет у рослин якраз виникає в результ$аті довгої еволюції з їхніми ворогами – паразитами і носіями хворіб. Тому треба робити відбір стійких сортів. Вавілов вивчає гомологічні ряди сортів пшениці, жита, вівса. Ідеї, висунуті Вавиловим, займали велике місце $у селекції.

Незабаром М.І. Вавілов переїжджає в Петроград, відкриває відділ прикладної ботаніки. Тут він зустрічається з великими труднощами, настає страшний голод, що захоплює всі район Поволжя. Миколу Івановича посилають у Америку. Завдання його вивчити хвороби хлібів, закупити кращі сорти на$сіння пшениці, жита.

М.І.Вавілов працював завжди, не маючи віддиху. Знання його були великі. Трудно навіть сказати, що це міг робити один чоловік.

М.І.Вавілов – розумний, доброзичливий, талановитий, веселий, порядний. Одна з американських газет писала “Якщо всі руські такі, як Вавілов, нам треба дружити з Росією”.

В 1924 році М.І.Вавілов знаходиться в Афганістані. Його найбільше цікавлять поля, гори. Тут він побачив всі земні $плоди: пшеницю, ячмінь, кукурудзу, боби.

Ділянки також були засаджені баклажанами, редькою, морквою, огірками. У Вавилова очі розбігалися, ві$д побаченого. Ця подорож була перевіркою закону про гомологічні ряди. В Афганістані він побачив карликову пшеницю. Додому Вавілов привіз п’ятдесят різновидів. Всюди бачив забур’янені поля, продовжує вивчати боротьбу з ними.

В 1925 році М.І. Вавілом перебуває в Північній Африці, Марокко, Єгипті, Сахарі. Тут він переживає, зустрічається з великими труднощами.$ Пшеничні поля його дивували. І всі сорти, не схожі на інші, що Вавілов бачив в других країнах, навіть бачив пшеницю з фіолетовими колосками. Хліб з цієї пшениці нагадував житній. Ніде в світі не бачив такого дрібного проса, із якого одержували муку для блінів. Вавілов радів, бо ці знахідки підтверджували його теорію, про походження культурних рослин.

В 1927 році под$орожує Микола Іванович по Іспанії. Тут його зустрів відомий іспанський ботанік Креспі. Вони розуміли один одного з півслова, це подорож була без сяких труднощів.

Культура землеробства стародавня. Країна – бідна.$ Селяни обробляли землю плугами, молотили катками. Посіви губила посуха. Всі рослини були завезені в Іспанію з інших країн.

В 1932 р. Вавілов знову іде в США, на VІ міжнародний конгрес генетики і селекції. Інтрев’ю, бесіди, лекції Вавілов проводить з ученими с$віту. Микола Іванович одержував велику подяку від інших вчених усього світу.

Вавілов працює день і ніч. Він працював не заради похвали, а метою його життя була наука, дослідження наукової істини. Цю задачу він виконував все своє життя. Ніколи не боявся критики, ні ревізії своїх наукових положень. Уже в 1940 році колекція насіння нарахувала 200 тисяч різних сортів. Вавілов поб$ував у 52 країна, здійснив 180 експедицій.

Влітку 1940 р. Вавілов організував експедицію в західні райони Білорусії і України. В Києві він зустрічався з вченими, відвідував різні наукові станції, інститути. Це був його останній виступ.

І теер учені продовжують справи Миколи Івановича, користуючись його законами, створюють нові сорти, освоюють землеробство.

Славний лицар, Микола Іванович Вавілов, об’їхав всю вселенну, завіз тисячі сортів насіння пшениці, ячменю,$ жита, кукурудзи, картоплі, овочів, вивчив рослинництво, як невід’ємну частину землеробства.

Спеціалісти підтверджують, що ідеї Вавилова тепер стали ще актуальнішими. Інтерес до екології завжди у Миколи Івановича Вавилова мали важливе значення для навколишнього се$редовища.

ЛІТЕРАТУРА:

Г.М. Голубев “Великий сіяч: Микола Вавілов”. Москва “Молода гвардія”, 1979 р.

Post Comment