Організація надання акушерсько-гінекологічної допомоги

Організація надання акушерсько-гінекологічної допомоги

План

  1. Уявлення про акушерську науку.
  2. Історія розвитку акушерства.
  3. Організація надання акушерсько- гінекологічної допомоги в місті і на селі.
  4. $ФАП; структура, основні завдання.
  5. Медична деонтологія

1. Акушерство ( в$ід французького accoucher — народжувати)- галузь клінічної медицини, що розглядає фізіологічні та паталогічні процеси в організмі жінки, пов’язані з зачаттям; вагітністю, пологами та післяпологовим періодом, а також методи діагностики, лікування та профілактики ускладнень вагітності та пологів.

Складовими частинами акушерства, як дисципліни є:

— фізіологічне акушерство;

— паталогічне акушерство;

— оператив$не акушерство;

— перинатологія.

Перинатологія – наука, що вивчає стан та розвиток плода з 28 тижня внутрішньоутробного розвитку до $народження і новонародженої дитини до 8-го дня життя.

Гінекологія ( від грецького gyne- жінка і logos- наука)- наука, що вивчає анатомічні особливості та фізіологічні процеси, які відбуваються у статевих органах жінки від дитинства до старості, та захворювання жіночих статевих органів, що виникають поза вагітністю та пологами, їх діагностику, лікування та профілактику.

Серед інших клінічних дисциплін акушерст$во і гінекологія посідає чільне місце. Це хірургічна спеціальність, тісно пов’язана з іншими галузями медицини – педіатрією, терапією, реаніматологією, фармакологією, анатомією, гігієною та багатьма інш$ими.

Особливості акушерства:

1. вагітність та пологи- процеси фізіологічні, тому в акушерстві надають допомогу, як хворим, так і здоровим жінкам;

2. медичний працівник несе відповідальність за життя та здоров’я не однієї людини, а двох – як матері, так і її майбутньої дитини;

3. акушерська допомога н$осить масовий характер;

4. в акушерстві частіше ніж в інших галузях медицини, виникають екстренні ситуації, коли рішення слід приймати негайно;

5. лікуючи вагітну жінку, слід враховувати вплив ліків та маніпуляцій на плід.

2. Акушерство— одна з найдревніших галузей медицини. В саму ранню еру людства, осіб що спеціально зай мались лікуванням, не було. З розподілом суспільства на класи, що привел$о до розподілу праці, почали зароджуватись окремі ремесла, в тому числі, медичне. Накопичені знання та досвід строго оберігались в сім’ї і передавались від старшого покоління до молодшого. Припускають, що в період матріархату посильна допомога роділлі надавалась жінкою, старшою в сім$’ї. Не виключено, що в ті далекі часи жінка народжувала і без всякої допомоги; сама перекушувала пуповину, як це роблять тварини.

В епоху патріархату поступово відбувався перехід від кам’яних знарядь праці до металевих, зароджується класове суспільство. Крок вперед робить і акушерська допомога.

В зв’язку з утворенням при рабовласницькому ладі релігійних культів, з’явилась храмова медицина. При х$рамах влаштовували “медичні” школи (в Єгипті, Вавілоні, Індії), де медицина тісно пов’язувалась з астрологічними прогнозами, що і гальмувало її розвиток. І разом з цим, формувалось професійне лікування та медичні сімейні школи.

Особливістю древньогрецької медицини було те, що вперше зародилис$ь різні види лікувальної допомоги: на дому, $в амбулаторії і в стаціонарі (так званих лікувальницях – “ятреях”). Допомогу при пологах надавали виключно жінки, яких греки називали “перерізувачками пуповини”.

Акушерки того часу володіли значними знаннями. Так, для діагностики вагітності, вони користувались такими об’єктивними озна$ками, як відсутність менструації та апетиту, слинотеча, нудота, поява жовтих плям на обличчі. І поряд з цим діагностували вагітність, наприклад, таким методом: перед очима жінки розтирали червоний камінь, і якщо пилюка попадала жінці в очі, вона вважалась вагітною, якщо ні- вагітність заперечувалась.

Визначним лікарем Стародавньої Греції вважають Гіппократа- “батька $медицини”, якому належать такі слова: “Медицина- це єдине знання, що є і наукою і мистецтвом одночасно”. Відома акушерка Фенарета була його матір’ю. Велика праця Гіппократа про медицину, так званий “Гіпократовий збірник”, містить розділи: “Про природу жінки”, “Про жіночі хвороби”, “Про безплідність”.

Поряд з неправильними та по$милковими уявленнямипро вагітність(наприклад, що вагітність можна розпізнати по очах жінки, положення плода в матці таке, що ручки плода охоплюють його коліна, а голова знаходиться між ногами; причиною настання пологів є голод, який змушує плід відштовхнутись ногами від дна матки і з’являтись на світ ). Гіппократ вірно вважав, що однією з ознак вагітності є відсутність ме$нструації; що діарея та тенезми загрожують перериванням вагітності, рекомендував раціональні методи лікування при кровотечах в пізніх термінах вагітності (вкласти жінку в ліжко, заг$альноукріплююча дієта).

В Древньому Римі жив і працював видатний вчений Гален Клавдій (131-200 р. н.е.). Акушерством Гален не займався, але своїм вивченням анатомії жіночих статевих органів зробив великий внесок у його розвиток. Зокрема, він ділив матку на два відділи- тіло і шийку.

В період феодалізму акушерство та гінеко$логія розвивались слабо, як і вся медична наука. Наука під впливом церкви перетворилась в служницю богослів’я. Пропагувалась догма про “непорочне зачаття”. Церковні фанатики стверджували, що діти можуть народжуватись від диявола. За вимогою церкви, мертвим вагітним обов’язково робили кесарів розтин.

5. Медична деонтологія є скл$адовою частиною процесу лікування хворих. Термін “деонтологія”, введений англійським філософом XVIIст. Бентамом, походить від слів deon- обов’язок і logos- вчення, тобто означає вчення про належне, набір методів і способів, використання яких принесе найбільшу користь для хворих. Деонтологія є частиною медичної етики. Етика, мораль- філософські категорії, що визначають моральні принципи та норми поведінки людини в суспільстві.

Деонтологія конкретна для кожної медичної дисципл$іни. Особливостями акушерсько-гінекологічної деонтології є те, що медичні працівники стикаються з інтимними моментами життя жінок, $часто виникає потреба скласти прогноз стосовно дітородної, менструальної функцій, повідомити чоловікові про стан здоров’я дружини тощо.

Деонтологічні правила регулюють взаємовідносини:

· медичного працівника і хворого;

· медичних працівників між собою;

· медичних працівників і родичів хворого;$

· медичного працівника і суспільства.

При спілкуванні фельдшера з вагітними та гінекологічними хворими потрібний особливий такт, слід враховувати природжену сором’язливість жінки, лабільність її психіки, обумовлену фазами менструального циклу. Необхідно прагнути лікувати хворих швидко, безпечно і приемно (cito, tutoetjucunde), що буде сприяти охороні психіки жінки, створювати оптимальні умови для її швидкого видуже$ння.

Принципи максимального оберігання психіки хворих шляхом словесного переконання та використання спеціальних медичних маніпуляцій складають основний зміст деонтології.

3. Для надання акушерсько-гінекологічної допомоги створена сітка спеціальних закладів амбулаторного та стаці$онарного типу. До них відносять: 1) жіночі консультації (жк) у складі пологового будинку, поліклініки або самостійні;

2) пологові будинки: I категорії на 151-200 ліжок, II – на 101-150, III – на 81-100 і IV – на 60-80 ліжок; пологові будинки (ПБ), що нараховують понад 200 ліжок; відносять до позакатегорійних, вони мають індивідуальні штати;3) акушерсько-гінекологічні відділення районних, міських та обласних лік$арень, а також великих МСЧ;ї 4) фельдшерсько-акушерські пункти (ФАП).

Робота вищевказаних закладів побудована за єдиним принципом у відповідності з діючим законодавством, наказами, інструкціями та розпорядженням МО$З України. Основним видом акушерської допомоги є амбулаторно-поліклінічна, центральне місце у надaАні якої належить ЖК. Вона може$ працювати як самостійна поліклінічна установа або бути підрозділом пологового об’єднання, міської поліклініки або медчастини промислових підприємств.

Завдання жіночої консультації:

1) надання кваліфікованої акушерсько-гінекологічної допомоги населенню на території дільниці;

2) проведення комплексу лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на профілактику ускладнень вагітності, пологів, післяпологового періоду і гінекологічних захворювань;

3) впровадження в практику п$ередових форм і методів амбулаторної допомоги, сучасних методів профілактики, діагностики та лікування вагітних жінок і гінекологічних хворих;

4) забезпечення жінок соціально-правовою допомогою на підставі чинного законодавства щодо охорони здоров’я матері і дитини.

ЖК будує свою роботу за принципом ді$льничного обслуговування населення, що живе на прикріпленій до неї території міста. На 2 терапевтичні дільниці припадає 1 акушерсько-гінекологічна, на якій проживає близько 8000 жителів, у тому числі біля 3000-3200 жінок. Роботу ЖК очолює завідуючий;

Який підпорядкований керівникові л$ікувально-профілактичного закладу, до складу якого вона входить. Прийом у ЖК проводиться в зручний для населення час.

Стаціонарну акушерську допомогу міському населенню надають як пологові будинки, що діють самостійно, так і акушерські відділення багато профільних міських лікарень або МСЧ.

Головним завданням пологового будинку є надання к$валіфікованої акушерської допомоги жінці під час вагітності, пологів і в післяпологовий період, а також догляд за новонародженим і медична допомога хворим і недоношеним дітям, доки їх не переведуть до відділення патології дитячих лікарень.

Надання а$кушерсько-гінекологічної допомоги жінкам в сільській місцевості здійснюється поетапно, враховуючи$ такі особливості, як великий радіус обслуговування, сезонність багатьох робіт, стан шляхів сполучення і транспортного забезпечення. Етапна система надання допомоги дозволяє забезпечити мешканців села кваліфікованою медичною допомогою. Визначені типи акушерсько-гінекологічних закладів, об’єм медичних досліджень і покази до госпіталізації на кожному етапі.

I етап – долі карська допомога надається акушерками ФАП і дільничних лікарень, лікарських амбулаторій.

$II етап – допомогу надають акушери-гінекологи дільничної або районної лікарні, ЦРЛ і лікарі виїздної бригади ЦРЛ.

III етап – кваліфікована лікарська допомога у жіночій консультації та акушерських стаціонарах районної лікарні та ЦРЛ.

IV етап — висококваліфікована лікарська допомога в міському або обласному ПБ або акушерсько-гінекологічних відділ$еннях обласних та міських лікарень.

V етап – спеціалізована допомога в спеціалізованих лікувальних закладах, на базах кафедр акушерства і гінекології вузів та НДІ, центрах планування сім’ї та репрод$укції, зокрема, це проблеми неплідності, гінекологічної ендокринології, дитячої гінекології, невиношування вагітності, важкої естрагенітальної патології у вагітних.

4. Первинною медико-санітарною ланкою охорони здоров’я є фельдшерсько-акушерський пункт. ФАП – найбільш масовий первинний долікарняний заклад з надання медико-санітарної допомоги сільському населенню, до структури$ ФАП входять:

— кабінет фельдшера;

— кабінет акушерки;

— маніпуляційний і фізіотерапевтичний кабінети;

$

— ізолятор;

— службові приміщення;

— почекальня (вестибюль)

Основні завдання ФАП:

∙ надання населенню долікарської медичної допомоги;

∙ раннє виявлення факторів ризикута перших ознак захворювань;

∙ своєчасне лікування хворих в амбулаторних умовах і вдома;

∙ виконання лі$карських призначень;

∙ організація невідкладної та швидкої медичної допомоги;

∙ експертиза тимчасової непрацездатності (у випадках, передбачених законодавством);

∙ Динамічне спостереження за станом здоров’я жінок та дітей;

∙ проведення санітарно-протиепідемічних заходів

∙ проведення санітарно-освітньої роботи.

$

Таким чином, основними напрямками діяльності ФАП є:

1. Лікувально-профілактична допомога населенню.

2. Санітарно-протиепідемічна робота.

3. Медичне обслуговування жінок і дітей:

Патронаж і $систематичне спостереження

— Патронаж і систематичне спостереження за вагітними і породіллями, дітьми до 1 року;

— психопрофілактична підготовка вагітних до пологів;

— організація школи матері та дитини;

— надання медичної допомоги гінекологічним хворим;

— ведення обліково-звітної документ$ації;

— виявлення і взяття на облік вагітних у ранні терміни;

Фельдшер повинен бути підготовлений до активної, творчої, професійної і соціальної діяльності, яка б сприяла прогресу суспільного розвитку, уміти самостійно добувати нові знання, контролювати і корегувати зроблене, вміти приймати професійні рішення з урахуванням соціальних наслідків. Він повинен вміти самостійно розбиратис$я в питаннях діагностики ускладнень вагітності та пологів, вміти вчасно подати потрібну допомогу в невідкладних випадках. Основні зусилля в роботі фельдшера мають бути спрямовані на попередження виникнення захворюва$нь та ускладнень і проведення санітарно-оздоровчих заходів.

До профілактичної роботи фельдшера ФАП відносять:

— диспансеризацію;

— комплексні профілактичні медогляди;

— цільові профілактичні медогляди;

— нагляд за диспансерними хворими.

Post Comment