Основні функції шкіри

План.

1. Шкіра – є загальним покривом тіла.

2. Основні функції шкіри.

3. Будова шкіри.

а) Епідерміс.

б) Дерма або власна шкіра.

в) Підшкірна жирова клітина.

$

4. Похідні шкіри: волосся, нігті.

5. Рецептори шкіри.

6. Догляд за шкірою.

Шкіра.

— є загальним покривом тіла, вона покриває тіло людини, переходячи в слизову оболонку в області природних$ отворів.

Площа шкірного покриву залежить від росту, ваги і віку; в середньому становить 1,5 – 2 м2. Товщина шкіри без підшкірної жирової клітковини 0,5 – 4 м2.

Основні функції$ шкіри.

Шкіра є зовнішнім покривом і бар’єром між організмом і навколишнім середовищем.

1.Захисна функція (захищає організм від шкідливих дій навколишнього середовища) механічних, хімічних, температурних і біологічних. Щільність рогового шару, жирова змазка його поверхні, еластичність його волокон сполучної тканини дерми, амортизуюча дія підшкірної жирової тканини захищає організм від механічних травм, від дії слабких кислот і лугів, роговий шар відн$осно стійкий до дії електричного струму. Завдяки здатності до самоочищення (фізіологічне злущування, кисла реакція),$ завдяки щільності рогового і блискучого шарів. Шкіра попереджує проникнення в організм мікробів. У випадку проникнення хвороботворних мікроорганізмів через пошкоджений епідерміс починають діяти антимікробні речовини, що містяться в шкірі, вони пригнічують дію мікробів; до вогнища пошкодження прямують лейкоцити, виникає запальна реакція, розвивається запалення.

Однією з важливих захисних функцій шкіри є підтримання температури тіла; захист організму від прохолодження і перегрівання: через шкіру виділяється 80 % тепла, що утворюєтьс$я в організмі в основному завдяки випаровування поту з поверхні шкіри, інакше ця функція називається функцією теплорегуляції (терморегуляції).

2. Шкіра бере участь в водному, сольовому, вуглеводному,$ жировому, вітамінному обміні.

3. Функція газообміну – шкіра поглинає кисень і виділяє вуглекислий газ.

4. Рецепторна функція (шкіра містить велику кількість рецепторів, що сприймають різні подразнення з зовнішнього середовища).

5. “Депо” крові.

6. “Депо” енергетичних запасів (депо жиру).

7. Видільна функція.

Бу$дова шкіри.

Шкіра являє собою тонку, але дуже стійку еластичну оболонку, що зв’язана з органами з допомогою шару жирової тканини, яку звичайно називають підшкірною жировою тканиною.

Шкіра складається з трьох основних видів: епідерміса, д$ерми (власне шкіра), підшкірної жирової тканини.

1. ЕпідермісЦе поверхнева частина шкіри, складається з багатошарового плоского ороговіваючого епітелію. В ньому розрізняють 5 шарів:

1. Найглибший – базальний, складається з одного ряду клітин, за рахунок поділу (розмноження) яких утворюється верхній шар епідермісу, лежить на базальній мембрані.

2. Шипований – ск$ладається з 5-15 рядів клітин, що з’єднані між собою відростками-мостиками, між якими циркул$ює міжклітинна рідина, що живить епідерміс.

3. Зернистий – складається з одного-двох рядів клітин, що містять зерна кератогіаліна – білкової речовини, з якої утворюються в дальнійшому кераптин – рогова речовина шкіри.

4. Блискучий шар, складається з 1-2 шарів клітин, що містять елеїдін – проміжний продукт перетворення кератогіаліна в керотин.

5. Роговий шар, складається з ороговіваючих клітин, відрізняються що мають велику стійкість до різних зовнішніх впливів.

Непошкоджений роговий шар не пропускає збудників інфе$кційних хворіб.

Верхня частина рогового шару в нормі постійно відторгається (фізіологічне шелушіння).

Клітини базального шару можуть утворювати шкірний пігмент меланін. Такі клітини називаються меланоцитами. Базальний шар і кл$ітини шиповатого шару об’єднують під назвою росткового (мальпігеєвого) шару, клітини якого мають загальну властивість – здатність розмножуватись, завдяки чого проходить постійне поновлення клітин всіх шарів епідермісів. Найтовстіший епідерміс на подошвах і долонях.

В епідермісі відсутні кровоносні судини, але є багато вільних нервових закінчень-рецепторів, які вважаються вікнами нерво$вої системи.

2. Дерма або власне шкіра.

Глибока частина шкіри ск$ладається з щільної волокнистої сполучної тканини і основна речовини. В дермі розміщенні кровоносні судини, нерви, потові і сальні залози, корені волосся і нігті. Дерма поділяється на два шари: сосочковий і сітчастий.

1. Сосочковий шар прилягає до епідермісу, складається з пухкої волокнистої сполучної тканини. Виступи цього шару – сосочки. Вони заходять в епідерміс і утворюють на його поверхні гребінці і борозенки, борозни шкіри. Ці анатомічні утворення на шкірі утворюют$ь шкірний малюнок. Вони добре виражені на долонній поверхні і мають у кожної людини індивідуальний рисунок, що часто використовується у кримінальній справі. Дактилоскопія (шкіра пальців) користується у судовій справі для встановлення о$соби. Такі самі особливості рисунка шкіри на долонях і підошвах (дерматоліфіка) допомагають встановити спадковий характер захворювання.

В сосочковому шарі є гладкі м’язові клітини, які прикріплюються до волосяних сумок і їх називають м’язами, що підіймають волосся. При їх скороченні з’являється так звана (гусяча шкіра), зменшується приток крові, в результаті чого зменшує$ться тепловіддача. Цей шар містить велику кількість:

1) кровоносних судин;

2) лімфатичних судин;

3) нервових волокон і нервових закінчень.

2. Сітчастий шар складається з чільної не$оформленої сполучної тканини. Вона містить пучки колагенових волокон і сітки еластичних волокон, що зумовлюють стійкість всієї шкіри. В сітчастому шарі знаходяться потові і сальні залози і корені волосся.

а) потові залоз$и розміщені по всьому шкірному покриву, за виключенням кайми губ, головки статевого члена, особливо багато їх на шкірі голови, підошв, чола. Потові залози відкриваються в дрібнесенькі ямки – вивідні отвори, вивідні протоки відкриваються на гребінцях.

Потові залози виділяють піт, в склад якого, крім води (98%), входять хімічні речовини, в результаті обміну речовин, що проходить в організмі – сечовина, сечова кислота, хлорид натрію і калій. Процеси потовиділення відіграють важливу роль в підтриманні нормальної температури тіла. З потом з організму виділяються $шкідливі речовини в великій кількості.

Загальна кількість потових залоз у людини досягає 8,5 млн. сальні залози по своїй будові я$вляються альвілярними залозами. Вони розміщені в сітчастому шарі, на всій поверхні тіла, особливо багато їх в шкірі обличчя, грудей, спини, за виключенням долоней і підошв.

Вивідні протоки цих залоз відкриваються у волосяні мішки (волосяні фолікули). Сальні залози виділяють секрет – шкірне сало – складна по хімічному складу жирова речовина, що складається з ефірів холестерину, жирових кислот, білкових продуктів, гормонів. Покриваючи шкіру тонкою плівкою, $шкірне сало надає їй еластичності, зменшує тертя дотикаючих поверхонь, обмежуючи випаровування вологи з поверхні шкіри, захищає її від видихання.

Шкірне сало і піт створюють кисле середовище на поверхні шкіри – так звану$ кислу мантію шкіри, як відіграє важливу роль в захисті шкіри від гнійничкових захворювань.

Функція сальних залоз і властивостей їх секрета в значній мірі залежить від стану ендокринної системи.

Живлення шкіри проходить за рахунок розвинутої сітки кровоносних та лімфатичних судин, що утворюють багаточисленні сплетіння.

3. Підшкірна жирова клітковина (підшкірний жир), складається з пухкосполучної тканини, петлі якої заповнені жировими дольками$. Товщина клітковини не однакова на різних ділянках: наприклад, на очні повіці вона повністю відсутня, на щоках, животі, сідницях може досягти 10 см.

4. На межі між підшкірним шаром і дермою розміщено глибока артеріальна сітк$а )кровоносні судини шкіри можуть вміщати до 1 л крові.

Колір шкіри залежить від наявності в ній пігмента меланіну, наповнення кровоносних судин, товщина епідерміса. Пігмент$ація шкіри може змінюватись під впливом різних факторів: наприклад, ультрафіолетового випромінювання, при деяких захворюваннях. Можлива повна відсутність пігмента.

Похідні шкіри.

1. Волосся – це на всій шкірі. Воно відсутнє на долонях, підошвах, червоні каймі губ$, головці статевого члена, малих статевих губах.

У волосині виділяють дві основні частини: стержень, корінь.

Стержень – частина, що виступає над шкірою, корінь – частина, що знаходиться в товщині шкіри. Потовщена частина кореня називається цибулиною волосини. Стержень волосини складається з коркової речовини і кутикули.

Корінь волосини знахо$диться в так званому волосяному мішечку або фолікулі.

2. Нігті – це тверді, дещо загнуті пластинки, розміщені на кінцях пальців з тильної сторони. В нігті розрізняють тіло, корінь, передній вільний край, задній край і два латеральні краї. Ніготь лежить в ложі, що складається з росткового епітелію і сполучної тканини. Шкіра нігтьового ложе має велику кількість кровоносних судин і чутливих нервових закінчень.

Рецептори шкіри.

Шкіра мі$стить велику кількість рецепторів, що сприймають різні подразнення із зовнішнього середовища.

В залежності від характеру подразнень розрізняють больові, температурні (теплові, холодові) і тактильні шкірні рецептори.

В епітелії особливо чутливих ділянок шкіри є так звані чутливі диски (клітини Меркеля). Температурні рецептори – це кінцеві колби (колби Крауз$е), вони лежать в гл$ибоких відділах дерми і підшкірному шарі.

До рецепторів відносять чутливі тільця, залягають в сосочках шкіри. До рецепторів тиску — пластинчаті тільця (тільця Фатера-Пачіні).

Догляд за шкірою.

Для того, щоб шкіра функціонувала нормально, необхідно тримає її в чистоті. Основним способом догляду за шкірою являється миття, при якому з поверхні шкіри ліквідується пил, мікро$би. Шкірне сало, піт, рогові лусочки, а також різні речовини, що забруднюють шкіру в процесі роботи.

Поперемінне умивання теплою та холодною роботою водою – добра гімнастика для судин, що сприяє посиленню кровообігу. Отже покращення живлення шкіри.

Post Comment