Особистісно зорієнтована система громадянського виховання школярів

ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНА СИСТЕМА ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ.

Кожному типу суспільства відповідає певн$ий тип освітньої системи, характер педагогічних відносин. Тому розробка педагогічної теорії, проектування педагогічних систем і процесів можуть бути успішними лише завдяки чітким уявленням про те, на яких засадах базується взаємодія людини і держави, якого суспільства ми прагнемо, для життя в якій країн$і готуємо підростаюче покоління, від повторення яких помилок минулого його варто застерегти і що для цього потрібно зробити.

В 1991 р. Україна проголосила себе суверенною, незалежною, правовою, демократичною, соціальною державою. Це $значить, що наша Батьківщина відмовилась від тоталітарного режиму з відсутністю свободи, насильством як засобом придушення вільнодумства і протесту, присвоєння державою громадських функцій, проникнення пануючої ідеології в усі сфери життя і почала розбудовувати принципово інше відкрите демократичне суспільство. Суспільство, що грунтується на визнанні пріоритету прав людини над інтер$есами держави і функціонує на засадах гуманізму, демократії, свободи, верховенства закону, соціальної справедливості, гарантує умови для росту добробуту народу.

Але, як свідчить наш дев’ятилітній досвід, між декларацією мети і реальним життям знак рівності поставити не можна. Сьогодні в Україні на фоні страшної економічної, соціальної та правової кри$зи катастрофічно збільшується кількість злочинів, скоєних молоддю та неповнолітніми, наркоманів, хворих на снід, туберкульоз, алкоголізм, психічні захворювання.

$

В чому ж причина цих негативних явищ? Чому так повільно і важко здійснюються демократичні реформи? Чому демократія забезпечує гідне життя людям цивілізованого світу, а в нас катастрофічно зростає кількість зубожілих і знедолених? Чому те, що на заході добре, в нас погано? На всі ці чому є одна відповідь. Не реально сьогодні заснути в тоталітарному суспільстві, а завтра проснутись в демократичному. Формування правової демократичної держави можливе$ лише на основі розвинутого громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури громадян. Саме через громадянське суспільство розвивались більшість держав Західної Європи і США.

Громадянське суспільство – це система самостійних і незалежних від дер$жави громадських інститутів і відносин, які забезпечують умови для реалізації прав людини, її інтересів і потреб, самореалізації окремих індивідів і колективів. Права, інтереси і потреби груп і індивідів виражаються і здійснюються через такі інститути громадянського суспільства як сім”я, профспілки,політичні партії$, творчі об”єднання, кооперат$иви, соціальні рухи, органи самодіяльності та ін.

Базою громадянського суспільства є ринкова економіка. Духовна сфера громадянського суспільства передбачає дію закону, плюралізм в області ідеології, реальну свободу слова, друку, совісті, високий рівень політичної, моральної, правової культури. Громадянське суспільсво відрізняєься від простого суспільства тим, що його члени через свої органі$зації вміють законним цивілізованим способом відстоювати свої права, інтереси і свободи, не порушуючи миру і злагоди в суспільстві і одночасно зміцнюючи засади демократичної правової держави. З одного боку воно виступає як джерело опозиції держави,$ а з іншого – взаємодоповнює і розвиває ії. В громадянському суспільстві обов’язки громадянина вищі за обов’язки президента.

Для посткомуністичних держав формуваня громадянського суспільства є сьогодні необхідною умовою їх переходу до ринку і правової державності. Спроба негайно ввести принципи правової держави ще до створення елементів громадянського суспільства з високим рівнем правової куль$тури громадяе не може увінчатись успіхами. В цьому ми мали нагоду переконатись на власному досвіді. Громадянське суспільство – одночасно і мета, і засіб громадянського виховання особи$стості.

Якщо вибір України пов’язаний з демократичними орієнтирами, то виховуючи юних громадян, необхідно мати досить чітке уявлення про права людини, суть громадянського суспільства, його специфічні риси, закономірності розвитку. Усвідомлення цього є вирішальною умовою переходу на нову парадигму громадянського виховання і освіти.

По-перше, тому що в умовах держав$отворчого процесу Україна декларована як суверенна, незалежна, демократична, правова і соціальна держава, а в повсякденному житті повсякчас порушуються права, свободи і соціальний захист громадян.

По-друге, тому, що як педагогічна наука, так і практика раніше головним завданням громадянського виховання $вважали формування законослухняного громадянина, а про ознайомлення учнів із механізмами захисту своїх прав і інтересів ніхто не вів мови.Перед школою, як соціальним інститутом постало завдання – виховання громадянськості особистості, громадян, які люблять свій народ, свою Україну, готові самовіддано захищати і розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову і соціальну державу.$ При цьому вони мають людську гідність, національну самосвідомість, гуманістичну мораль, знають свої права і свободи і вміють цивілізованим шляхом відстояти їх, сприяючи громадянському миру і злаг$оді в суспільстві та дотримуючись законів.

Виховання громадянина має бути спрямованим передусім на розвиток патріотизму – любові до свого народу, до України. Важливою якістю українського патрі$отизму має бути турбота про благо народу, сприяння становленню і утвердженню України як правової, демократичної, соціальної держави, готовність відстояти незалежність Батьківщини.

З патріотизмом органічно поєднується національна самосвідомість громадян, яка базується на національній ідентифікації: вбирає в себе віру в духовні сили своєї на$ції, її майбутнє; волю до праці на користь народу; вміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку; систему вчинків, які мотивуються любов’ю, вірою, волею, осмислен$ням відповідальності перед своєю нацією.

Одним з головних показників громадянської зрілості є збереження української мови, грунтовне володіння нею.

Важливе місце у змісті громадянського виховання посідає формування культури міжетнічних стосунків. Культура міжетнічних відносин – це реалізація взаємозалежних інтересів етносів, народностей у процесі економічного, політичного, соціально$го і духовного життя на принципах свободи, рівноправності, взаємодопомоги, миру, толерантності.

Культура міжетнічних стосунків має економічну, політичну, правову, духовну$ основи. Деформація цих основ призводить до конфліктних міжетнічних стосунків, проявів шовінізму та інших небезпечних для громадянського миру і злагоди ситуацій.

Культура міжетнічних стосунків проявляється у повазі інтересів, прав, самобутності великих і малих народів: у підготовці особистості до свідомого життя у вільному, демократичному суспільстві; готовності й умінні йти на компроміси з різними етнічними, релігійни$ми групами заради соціального миру в державі.

Громадянське виховання має стимулювати також розвиток планетарної свідомості. Вона вк$лючає відчуття єдності й унікальності життя на Землі, повагу до всіх народів, їх прав, інтересів і цінностей; розуміння світу як єдності і різноманітності,в, які мусять мирно співіснувати, співпрацювати в умовах свободи, на засадах моральних ідеалів, гуманізації міжнародних стосунків, визнання головним пріоритет$ом права людини, націй і народів, постійної уваги до світових проблем.

Визначальною характеристикою громадянської зрілості як результату громадянського виховання є розвинена правосвідомість – усвідомлення своїх прав, свобод, обов’язків, ставлення до закону, до державної влади. Правосвідомість охоплює знання, почуття, волю, уяву, думку і сферу підсвідомого духовного досвіду особистості.

Основою правосвідомості особистості є усвідомлення, що головне завдання України як цивілізованої держави полягає в захисті соціальн$их іниересів, прав і свобод своїх громадян. Свобода і незалежність особистості є умовою безпеки і розквіту України. Тому ніхто не повинен бути поза системою захисту, турботи і сприяння. В той же час держава мусить$ гарантувати кожному реальну можливість працювати і творити за своєю вільною і творчою ініціативою. Права людини абсолютні, інтереси держави і суспільсьва відносні. Правова держава дотримується верховенства Закону, як$ому рівною мірою підкоряються всі його органи, а також громадські організіції і окремі особи.

Для того, щоб захистити свої права, громадянин зобов’язаний добровільно дотримуватись чинних законів, зн$ати не лише свої права, але й свої обов’язки.

Правова демократична держава, якою прагне стати Україна, передбачає, що її громадяни не лише добровільно дотримуватимуться чинних законів, але й конституційними методами боротимуться за нові, кращі закони.

Важливою складовою змісту громадянського виховання є розвиток політичної культури. Вона включає належну політичну компетентність, знання про типи держав, п$олітичне влаштування суспільства, політичні організації та інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему. Політична культура виявляється також у лояльному і водночас критично вимогливому ставленні людей до держави, її установ, органів влади, у здатності громадян брати участь у прийнятті рішень, які мають впливати на владу.

Громад$янська зрілість підростаючого покоління включає бережливе ставлення до природи, що є справою як внутрішньодержавною, так і міжнародною. Це ставлення проявляється в особистій причетності й відповідальності за збереже$ння і примноження природних багатств, вироблення уміння співіснувати з природою, нетерпимості і безкомпромісній боротьбі проти губителів природи, усвідомленні особливостей і основних екологічних проблем навколишнього середовища.

Найважливішою складовою громадянської свідомості є моральність особистості. Вона включає гуманістичні риси, що являють собою єдність н$аціональних і загальнолюдських цінностей: доброту, увагу, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повагу, правдивість, працелюбність, справедливість, г$ідність, терпимість до людей, повагу і любов до своїх батьків, роду. Названі якості визначають культуру поведінки особистості.

Норми моралі полегшують сприймання норм правових, які, в свою чергу, сприяють глибшому усвідомленню моральних істин. Моральна свідомість дозвол$яє побачити і усвідомити ту межу моральної поведінки, за якою починаються аморальні і протиправні вчинки. Високоморальна свідомість стимулює соціально ціннісну поведінку, застерігає від правопорушень.

Значне місце у змісті громадянсь$кого виховання посідає формування культури поведінки особистості, що виявляється у сукупності сформованих соціально значущих якостей особистості, заснованих на нормах моралі, закону, вчинків людей. Культура поведінки виражає, з одного боку, моральні вимоги суспільства, закріплені в нормах, принципах, ідеалах закону, а з ін$шого – засвоєння положень, що спрямовують, регулюють і контролюють вчинки та дії людини.

Важливою складовою змісту громадянського виховання є розвиток мотивації до праці, усвідомлення життєвої необхідності трудової активності, ініціативи, підприємництва, розуміння економічних законів і проб$лем суспільства та шляхів їх розв’язання, готовності до соціальної творчості як умови соціальної адаптації, конкурентноздатності й самореалізації особистості в ринкових відносинах. Усвідомлення працьовитості як високої моральної цінності є одним з найсуттєвіших $свідчень громадянської позиції людини, її суспільної значущості.

Очевидно, що для реалізації цих глобальних завдань необхідна система роботи, яка б охоплювала і навчальну, і позаурочну діяльність педагогів, школярів, батьків, громадськості, науки, засобів масової інформації, суду і прокуратури, центрів зайнятості і здоров’я, соціальної служби$ та інших державних інститутів. Див. схему №1.

Система громадянського виховання визначається науковими уявленнями про структуру громадянської особистості в демократичному суспільстві. Її базовим компонентом є громадянська освіта: загальне знайомство з правовими основами держави, зі своїми правами, свободами і обов’язками, видами права і нормами, які регулюють відносини людей на основі закону, мо$ральні та політичні знання.

Громадянька освіта школярів розпочинається вже в першому класі в процесі навчання. Важливе місце в молодших класах посідає тема Вітчизни. Учителі розповідають учням про нашу $рідну Україну, її минуле, сучасне і майбутнє. Знайомлять з грбом, прапором, гімном – символами незалежної суверенної держави. Прищеплюють навички дисциплінованості. Дають уявлення про мораль і право. Навіть використовуючи ігри та казки «Колобок», ”Попелюшка”, “Івасик-Телесик”, “Казка про царя Салтана” та ін. У школярів збуджується інтерес до прав людини, виховується почуття справедливості, відповідальності, товаристкості, колективізму, співпереживання, неприйн$яття зла, людської гідності.

Подальший ефективний розвиток громадянської освіти школярів відбувається в процесі вивчення предметів гуманітарного та природничого циклів, а також на уроках правознавства. Оскільки в одному повідомленні неможливо розкрити всю систему правового виховання,$ зупинимось на висвітленні позаурочної правовиховної діяльності.

Як показала практика, забезпечити високий рівень громадянськості лише в процесі навчання надзвичайно важко. Виховання громадянина-патріота незалежної України потребує цілісного особисто зорієнтованого підходу, який передбачає$ забезпечення динамічного, гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання в процессі начання і позакласної роботи на основі гуманістичного осмислення єдності$ внутрішнього світу особистості, взаємозв’язків загальнолюдських цінностей та індивідуальної неповторності, поваги до прав дитини.

Сила виховного впливу залежить від того наскільки він індивідуальний для розкриття духовного потенціалу особистості і виховання правової культури. Тим більше, що різним школярам потрібен не однаковий час для того, щоб обдумати ситуацію в країні, перебуду$вати свою свідомість, знайти своє місце в житті. В темпах такої перебудови проявляється особистість, рівень її правової вихованості. Тому в системі правової діяльності індивідуальна робота з вихован$цями займає пріоритетне місце.

Для успішної реалізації завдань громадянського виховання школа має діяти як відкрита система, органічно пов’язана з життям суспільства, яка взаємодіє з батьками, громадськістю, соціальними інститутами, наукою. А орієнтація на завтрашній день суспільства і разом з тим забезпечення духовно багатого, повнокровного буття школярів сьогодні – один з$ найважливіших аспектів особистісно зорієтованого цілісного підходу до громадянського виховання і його зв’язку з життям.

Ефективності громад$янського виховання школярів в СШ № 54 м. Києва сприяла система учнівських клубів за ітересами:

1-3 кл. — Клуби “Всеумійка”, “Чомусик”, “У світі казки”, “Ми”;

4-5 кл. – “Любителі природи”, “Театральний”, “Пізнай себе”;

6 кл. – “Дивосвіт”, “Веселий олівець”, “Особистість”;

7 кл. – “Є проблеми”, “Юні інспектори дорожнього руху”, ”Повір у себе”;

8 кл. – “$Ерудит”, “Юні пожежники”, “Відродження”;

9 кл. – “Історичний”, “Берегиня”, “Туристичний”, “Злагода”;

10 кл. – “Імідж”, “Злагода”, “Лелеченька”;

11 кл. – “Орієнтир”, $“Духовність”, “Злагода”.

Синтезуючим центром розвитку духовно осмисленого громадянського виховання став патріотичний клуб “Злагода”, призначений для учнів 9-11 кл.

Завдання клубу “Злагода”:

1. Розвивати почуття ідентифікації себе з українським народом;

2. Формувати готовність жити в цій краї$ні, пов’язати свою долю з її долею, активно самореалізовувати себе;

3. Виховувати почуття любові і відданості своєму народу, Україні і вміння служити їй на шляху становлення суверенною і незалежною, демократичною, соціальною і п$равовою державою;

4. Формувати повагу до Конституції і безперчне виконання норм Закону;

5. Поглиблювати суспільно-політичні, моральні, правові, економічні знання, які сприяють розвитку когнітивного компоненту правової культури;

6. Виробляти практичне уміння цивілізованим шляхом відстоювати свої інтереси, пр$ава і свободи;

7. Навчати старшокласників давати аналіз суспільно-політичних подій в країні і за рубежем; визначати, висловлювати, аргументувати і захищати свою позицію в ставленні до даних подій;

8. Стимулювати розвиток гуманних якостей особистості школяра.

9. Розвивати ініціативу, готовність до чесної праці, підпри$ємництва та соціальної творчості на благо національного відродження України, її розквіту.

Найважливішим компонентом в діяльності клубу “Злагода” є практична громадська діяль$ність старшокласників, яка проводиться в певній системі і послідовності з врахуванням тих знань, які школярі отримують на уроках та засіданнях клубу. Громадська діяльність членів клубу спрямована, перш за все, на виховання патріотизму усіх учнів в школі$. А члени клубу проходять школу лідерів, які так необхідні для розбудови нової України.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Грушевський М. На порозі правової України.-К.,1991.

2.Куранов М. Культура межнационального общения. /Педагогика.1992.№7-8.-С.44-45/

3.Концепція громадянського виховання особистості. Педагогічна газета. №6(72).2000.

Post Comment