Педагогічна оцінка уроку фізичної культури як спосіб підвищення його ефективності

Педагогічна оцінка (аналіз) уроку фізичної культури як спосіб підвищення його ефективності

Складовою частиною навчально-виховного процесу є контроль учите­лем власної діяльності та діяльності учнів на кожному уроці. Тільки осмислюючи й оцінюючи результати цієї діяльності, можна $вносити необ­хідні корективи у свою працю, підвищувати якість уроків і педагогічну майстерність учителя загалом.

Отже, володіння методикою педагогічного аналізу уроку є обов’язко­вим компонентом професійної кваліфікації фахівців із фізичної культури і запорукою підвищення його рез$ультативності.

Спостереження та аналіз уроку — це складний процес, який вимагає певних знань, умінь і навичок тримати в полі зору всі с$торони навчально-виховної діяльності. Побачене необхідно одночасно осмислити й оцінити з позицій доцільності рішень у певних обставинах, намітити рекомендації тому, хто проводить урок.

Для формування висновків і пропозицій треба готуватися, спеціально вивча$ючи при цьому документи планування та готуючи протоколи спостере­ження до його початку.

Аналіз уроку може бути повним або частковим. За повного аналізу охоплюються всі його компоненти, нюанси і весь зміст уроку. Предметом часткового аналізу є окремі ком$поненти уроку, наприклад: величина і дина­міка фізичних навантажень, методи та методичні прийоми використані вчителем, поведінка учнів, поведінка вчителя, прийоми активізації діяль­ності учнів тощо.

Повний аналіз уроку може переслідувати різну мету, а саме:

• виявлення його позитивних сторін і хиб (щоби закріпити перші Іа усунути другі);

• контроль діяльності вчителя та інспектування;

• вивчення досвіду роботи вчителів;

• оцінку рівня професійної майстерності вчителя. У методичній літературі з ф$ізичного виховання рекомендуються різні схеми аналізу уроків, які загалом представляють один із двох підходів до вирішення цієї проблеми. Перший підхід, який трапляється найчастіше, пе­редбачає аналіз окремих розділів (компонентів) діяльності вчителя й учнів на уроці; другий $— орієнтує на послідовний аналіз частин уроку.

Представляємо можливі примірні схеми аналізів.

Схема педагогічного аналізу уроку фізичної культури за окремими його компонентами (розділами) >

І. Загальні відомості. Школа, клас, дата, час, місце$ проведення, кіль­кість учнів за списком і тих, хто займаються, зайнятість корисною роботою тимчасово звільнених, але присутніх на уроці учнів.

Матеріально-технічне забезпечення та санітарно-гігієнічні умови про­ведення занять ($чистота приміщення; стан приладів, їхнє розміщення, установка і прибирання; порядок роздачі та збору інвентаря; нестандартне обладнання, його доцільність і ефективність; безпека на занятті; виховання в учнів бережливого ставлення до інвентаря та обладнання; залучення учнів до підготовки і виготовлення дрібного інвентаря та наочних посібників). Ес­тетична оцінка місць занять та $матеріально-технічних умов.

Підготовленість педагога та учнів до уроку. Розробка вчителем змісту знань: відповідність підібраних засобів завданням уроку; доцільність запла­нованої і фактично реалізованої послідовності вправ на уроці.

Підбір методів і методичних прийомів навчання, виховання, організації т$а оцінки діяльності учнів; їхня цінність із погляду виховання особистості учнів; використання на уроці наочних посібників і технічних засобів навчан­ня, їх повнота і методична цінність.

Підготовленість до уроку помічників, їх попереднє інструктування; успіш­ність діяльності; знання та вміння організаційно-методичного характеру; знання типових помилок і шляхів їх $виправлення; уміння страхувати; $знання правил ігор, вимог до установки приладів. Якість виконання функцій черго­вими, капітанами команд, суддями.

Доцільність відхилень від намічених завдань і змісту уроку, викликаних умовами і ситуаціями, що виникли у процесі його проведення.

Використання методів організації навчальної роботи і їх поєднань. Спосо­би виконання вправ, що використовувались на уроці. Доцільність вибраних форм розміщення і способів переміщення учнів для виконання чергових зав­дань з погляду забез$печення оптимальних просторових умов роботи (доброї видимості вчителя, зручності виконання вправ, взаємоспостереження під час взаємного навчання й оцінки) та економії часу. Виховна цінність застосованих шикувань і переміщень (для розвитку орієнтування у прос$торі та часі, вихо­вання естетичних почуттів, уваги, кмітливості і виконавської дисципліни).

II. Тип, завдання і побудова уроку.

$

Місце уроку в системі занять, доцільність обраного типу уроку, його від­повідність етапові навчання. Чіткість формування завдань і їх доведення до учнів із погляду мотиваційного значення (спонукання учнів до навчання,

подолання труднощів, переконання важливості матеріалу, що вивчається, під­вищення інтересу до уроку). Відповідність структури уроку $до його типу, завдань і змісту.

III. Навчальний матеріал (зміст) уроку.

Відповідність змісту і завдань до можливостей учнів, їхнього рухового досвіду. Зв’язок матеріалу уроку із засвоєним раніше. Наявність і своєчас­ність перевірки якості засвоєного, достатності зусиль для усунення виявлених помилок. Забезпечення міцності засвоєння матеріалу. Доцільність і конкрет­ність заданих додому завдань,$ їх посильність. Дозування фізичних навантажень. Обгрунтованість фізичних навантажень і способів їх регулю­вання з позиції вирішення поставлени$х завдань.

IV. Методи навчання і виховання.

Уміння вчителя обирати необхідні методи, враховуючи завдання уроку, особливості навчального матеріалу, умови проведення занять, етап навчан­ня, підготовленість учнів, їх вік і стать. Наявність елементів самостійного пошуку і творчих зусиль учнів. Зв’язок навчання і виховання в кожному кон­кретному епізоді та уроці загалом.

Оцінюючи використання методу слова, враховують:

• точність і$ логіку викладу, його образність, пізнавальну і виховну цінність розповіді;

• чіткість визначення призначення того, що вивчається, переконли­вість обгрунтування вимог до процесу навчання і його результатів, прагнення залучити учнів до пояснення;

• характер і форму запропонованих учням завдань, їхню доцільність і доступність формулювань;

• умі$ння педагога вести бесіду, спрямовувати обговорення, під­сумовувати;

• доцільність кількості та змісту вказівок, спонукання учнів до твор­чої активності через вказівки, їхню своєчасність, авторитетність, роль у навчанні та вихованні;

• уміння вчителя керувати розбором ігор та інших колективних дій учнів;

• до$тримання прийнятої термінології, забезпечення правильних команд і їхнє$ виконання, уміння варіювати силу та інтонацію голосу, викорис­товувати самопідрахунок, самоприклади, самопроговорювання;

• доступність пояснення техніки;

• об’єктивність усних оцінок, їхню своєчасність і форму виголошен­ня, участь в оцінюванні учнів. Під час використання методів демонстрації оцінюється:

• своєчасність прямої демонстрації, її доцільність і$ достатність по­вторень, шляхи попередження сліпого копіювання;

• підготовка учнів до демонстрації, місця спостережень та їх зміни;

• використання слухового, зорового і м’язового сприйняття для ство­рення повної уяви про вправу;

• вплив різних способів демонстрації на успіхи у навчанні;

• використання звукової і світлов$ої сигналізації га музичного супро­воду для регулювання процесу засвоєння темпу, ритму, стимулю­вання емоційного стану, вміння обирати музичні твори, керувати виконанням вправ під музику.

Оскільки у процесі проведення занять методи слова і демонстрації вико­ри$стовуються разом, оцінюють ефективність їх поєднання. Під час використання методів вправи оцінюють:

• їхню доцільність із позицій величини навантаження, впливу на ефективність вирішення освітніх, оздоровчих і виховних завдань, поєднання з методами слова і демонстрації;

• відповідність обраних методів до етапу навчання, фізичного і пси­хічного стану учнів;

$

• доцільність обраного варіанту навчання (загалом чи частинами);

• уміння вчителя своєчасно виявити і виправити помилки;

• ефективність підібраних підвідних і підготовчих вправ;

• ефективність використання ігрового і змагального методів, стиму­лювання творчої активності та свідомості учнів;

• уміння сформувати команди, розподілити ігрові ро$лі, доступно викласти зміст ігор і правила їх проведення;

• здатність учителя застосувати ігровий і змагальний методи для

виховання учнів.

V. Аналіз стилю діяльності педагога передбачає відповідь на два питання. Перше питання: наскільки зміст і структура ур$оку відповідають прин­ципу розвиваючого навчання, а саме:

• уміння вчителя ставити завданн$я, які стимулюють інтерес учнів до уроку;

• відповідність фізичного, психічного і інтелектуального навантажен­ня можливостям учнів;

• співвідношення репродуктивної і творчої навчальної діяльності учнів;

• співвідношення засвоєння навчального матеріалу на уроках і в само­стійних позаурочних заняттях; інструктивна спрямованість $уроку;

• співвідношення контролю, аналізу й оцінки діяльності учнів з боку вчителя і взаємної критичної оцінки, самоконтролю, самоаналізу і самооцінки учнів;

• співвідношення спонукання учнів до діяльності шляхом комента­рів, що викликають позитивні відчуття у зв’язку з виконанням ро­боти, установок, що стимулюють інтерес до занять, і шляхом при­мусу (різкі зауваження, нотації, нагадування про оцінку тощо);

• досягнення$ педагога в розвитку допитливості, спостережливості, мисленневої активності, ініціа$тиви, самостійності та почуття від­повідальності за свої дії, навичок самоконтролю і самооцінки. Друге питання: які особливості самоорганізації вчителя, тобто:

• підготовленість учителя до уроку (володіння змістом і структурни­ми компонентами уроку);

• робоче самопочуття вчителя на початку уроку й у процесі його про­ведення (зібраність, наполегливість у вирішенні завдань, оптиміс­тичність, педагогічна винахідливість тощо);

• педагогічний такт учителя, його мовна і рух$ова підготовка, вміння справляти приємне враження;

• психологічний клімат у класі, збереження в$чителем керівної ролі на уроці;

• уміння контролювати й оцінювати роботу помічників.

VI. Аналіз організації пізнавальної діяльності учнів та їхньої пове­дінки на уроці передбачає відповідь на питання: наскільки на уроці були забезпечені умови для продуктивної роботи учнів і їх активність, а саме:

• розуміння учнями пост$авлених завдань;

• як учитель досягав осмислення учнями навчального матеріалу;

• які установки використовувались і в якій формі (переконання, навіювання);

• як досягалися стійкість і зосередженість уваги учнів, їхня підготов­леність до уроку;

• як актуалізувався попередній досвід учнів у процесі вивчення ново­го матеріалу;

• за допомогою яких прийомів і форм роботи досягає вчитель акт$ив­ності учнів, їхньої самостійності;

• якого рівня розуміння навчального матеріалу досягає вчитель від учнів;

• рівень особистої відповідальності учнів за якість та ефективність навчальної роботи;

• прагнення учнів до вирішення проблемних ситуацій, оволодіння знаннями, вміннями, навичками здійснювати самоконтроль, само­оцінки, взаємооцінки;

• пра$гнення учнів зрозуміти значення засвоєного і використати його у власній руховій діяльності;

• інтерес учнів до власного розвитку, успіхів та рівень їхньої відпові­дальності за власний фізичний стан;

• емоційний стан учнів.

VII. Результати уроку:

• реалізація плану уроку, його $завдань, рівень засвоєння навчального матеріалу;

• виховне й оздоровче значення уроку;

• обгрунтованість і ефективність змін, внесених у запланований зміст і організацію уроку;

• емоційне тло уроку. VIII. Висновки і пропозиції:

• оцінка якості уроку загалом;

• що було нового, оригінального на уроці;

• вади змі$сту, організації та методики проведення уроку;

• шляхи усунення хиб і помилок учителя.

Схема педагогічного аналізу уроку фізичної культу$ри за його частинами

Педагогічний аналіз

уроку фізичної культури в ____ класі, школи _____ Учитель _____________________________ Дата проведення _____ Місце проведення ______ Кількість учнів за списком _____ займались ______

1. Підготовча частина

• Правильність постановки завдань уроку, їхня к$онкретність, від­повідність підготовленості учнів і умовам проведення занять, зв’я­зок із завданнями попередніх уроків.

• Спосіб і ефективність донесення завдань уроку до свідомості уч­нів, їхня психологічна підготовка до його проведення.

• Кількість, ефективність, оригінальність вправ, їхня відповідність матері­алу основної частини за характером та інтенсивністю, оцінка дозуван­ня вправ. Наявність спеціальн$о підготовлених вправ, їхня достатність.

• Ефективність педагогічного керівництва класом із боку вчителя (мето­ди організації, команди, демонстрація, слово, грамотність мовлення)$.

• Наявність необхідних частин розминки (загальної, спеціальної, інди­відуальної).

• Доцільність використаних способів виконання вправ.

• Вимоги вчителя щодо правильності виконання вправ уч$нями.

• Доцільність використання площі, обладнання та інвентаря.

2. Основна частина уроку

• Доцільність використаних учителем методів і методичних при­йомів, підготовчих і підвідних вправ для засвоєння запланованої рухової дії.

• Знання вчителем техніки запланованої до вивчення вправи та його уміння бездоганно виконати її.

• Ефективність з$апланованої та реально виконаної кількості повто­рень вправ, передбачених змістом уроку.

• Теоретична підготовка учнів на уроці.

• Реалізація принципів доступності та індивідуалізації, міцності та прогресування, свідомості та активності на уроці.

• Дотримання заходів безпеки під час виконання вправ.

$

• Реалізація вимоги щодо вдосконалення фізичних якостей на уроці. Зв’язок цієї роботи зі змістом навчального матеріалу. Відповідність параметрів навантаження поставленим завданням.

• Використання на уроці тренажерів, нестандартного обладнання, опосередкованої$ наочності, навчальних карток.

• Щільність основної частини уроку та її емоційність.

3. Заключна частина

• Доцільність використаних засобів для вирішення завда$нь заключ­ної частини.

• Уміння вчителя підсумовувати урок, оцінювати діяльність учнів, націлювати їх на подальше самовдосконалення.

• Зміст домашнього завдання, його цінність для учнів і їх інтерес до виконання. Чи є домашні завдання часткою системи самостійної роботи учнів?

4. Оцінка компонентів уроку, що стосуються всіх його частин

• Оздоровча і виховна цінність уроку.

• Емоційність уроку й інтерес до нього учнів.

• $Спосіб взаємодії учнів та вчителя на уроці.

• Доцільність і ефективність відхилень від передбаченого плану уроку.

$

• Оцінка якості підготовки місць, занять, їхній санітарно-гігієнічний стан, матеріальне забезпечення.

• Спортивна форма учнів.

• Зовнішній вигляд і психологічний стан учителя, манера його по­ведінки.

• Активність учнів, їх зацікавленість власним розвитком, старанність.

• Реалізація на уроці міжпредметних зв’язків.

Звертаємо увагу на те, що аналіз уроку не повинен містити простих від­повідей на поставлені у схемі питання, як це робиться, наприклад, під час заповнення анкети. Аналіз вимагає творчого осмис$лення зафіксованих під час уроку фактів, їх теоретико — методичної оцінки, що допоможе виявити причини успіхів і невдач, накреслити шляхи подальшого вдосконалення педагогічної майстерності вчителя$.

Досвід показує, що кращі вчителі систематично контролюють свою діяль­ність, оцінюють проведення різних форм занять, і особливо уроків, формуючи робочі схеми їх аналізу. Для прикладу наводи$мо дослівно таку схему, запро­поновану вчителем фізичної культури Шумської СШ Тернопільської області В. Кирилюком («Фізичне виховання в школі». — 1998. — № 4. — С. 20).

«У практиці роботи школи важлива роль належить внутрі шкільному кон­тролю за станом навчально-виховного процесу з усіх навчальних предметів. Цей ко$нтроль здійснюють директори шкіл, а також заступники з навчальної роботи. Вони, зазвичай, не фахівці з фізичної культури і невпевнено почува­ють себе при аналізі і оцінці якості уроку з фізичної культури. Саме тому вони досить рідко відвідують $такі уроки, отже, і контролюють стан та якість навчально-виховного процесу з фізичної культури. Переважно це негативно відбивається на навчально-виховній роботі з дітьми. Та і вчителі фізичної культури у багатьох випадках не розуміють, яким він, урок фізичної культу­ри, має бути».

Саме з метою надання такої методичної допомоги педагогам школи про­понуємо орієнтовну схему змісту аналізу уроку фізичної культури за такими критеріями:

1. Місце мети уро$ку в системі вивчення навчального матеріалу.

2. Відповідність плану-конспекту відвідуваного уроку до календарного плану.

3. Організація уроку: місце проведення уроку, забезпеченість обладнан­ням та інвентарем (особливо нестандартним), спортивна форма вчителя (його зовнішній вигляд), санітарно-гігієнічне забезпечення уроку.

4. Конкретність визначення мети уроку в плані-$конспекті та доступність постановки завдань уроку перед учнями класу, їх актуалізація та зв’язок з ін­шими уроками.

5. Робота вчителя з виховання постави учнів, виховання навичок стройо­вих вправ, чіткість команд, зауваження і виправлення помилок в учнів, тон зауважень.

6. Послідовність підготовчої частин$и уроку: стройовий тренаж і його зв’язок з іншими уроками, наявність коригуючих вправ, поступовість росту фізичного навантаження, послідовн$ість загальнорозвиваючих вправ, наяв­ність спеціальних підвідних вправ та їхня відповідність меті уроку, емоційність початку уроку.

7. Розв’язання завдань уроку в основній частині:$ освітнє забезпечення уроку вчителем (теоретичне роз’яснення техніки вправ, можливих помилок та їх застереження, ілюстрація і демонстрація техніки вправ), володіння тех­нікою вправ фактичного матеріалу самим учителем та настирливість учителя

в навчанні техніки вправ і передачі знань учням, міжпредметні зв’язки, до­ступність інформації і практичних вправ усьому$ класові й окремим учням, рівень фізичного навантаження та його адекватність віку та статі учнів класу.

8. Загальний рівень теоретичної поінформованості учнів класу, рухових умінь і навичок, фізичної підготовленості дівчат і хлопців.

9. Освітня, рухова та загальна щ$ільність уроку, її відповідність до конкрет­ного типу уроку.

10. Індивідуалізація навчання і виховання на уроці, способи активізації пізнавальної та рухової діяльності учнів на уроці.

11. Доцільність і раціональність форм організації діяльності та методів на$вчання учнів на уроці.

12. Забезпечення вчителем свідомого засвоєння знань, умінь і навичок, виховання позитивного мотиву спортивної діяльності в дітей, їх активність на уроці.

13. Володіння вчителя класом, його спостережливість за роботою учнів, передбачливість і попередження травм, вміння вчителя допомагати учням.

14. Використання унаочнень, роздаткового матеріалу, технічних засобів навчання.

15. Уміння вчителя розв’язувати педагогічні ситуації на уроці.

16. Зняття психологічного і фізичного навантаження з учнів у $заключній частині.

17. Аналіз учнівської діяльності вчителем, підсумок ур$оку (чого навчилися, що не вдалося, кому і з яких причин, що потрібно для цього в майбутньому, що буде вивчатись, виховуватись і вдосконалюватись на наступному уроці).

18. Рівень засвоєння учнями навчального матеріалу, що вивчався на уроці.

19. Оцінка вчителем діяльності учнів на уроці, мотивація $обов’язково виставлених оцінок.

20. Доцільність виставлених оцінок.

21. Домашнє завдання, його доцільність, доступність та індивідуалізація.

22. Закінчення уроку: емоційний стан класу, організоване залишення міс­ця занять, стан залишеного місця занять, вчасне закінчення уроку.

Post Comment