Передача вірусу СНІДу

Реферат на тему:

Передача вірусу СНІДу”

СНІД – $інфекційне захворювання, що викликається лімфотропними вірусами, які вражають імунозалежний ланцюжок імунної системи, при цьому організм стає сприйнятливий до інфекційних захворюв$ань, пухлин.

Механізм передачі інфекцій: парантеральний, статевий, від матері до плоду, через плаценту, через грудне молоко. При обстеженні вагітних ВІЛ-позитивних жінок вдається виявити антитіла до ВІЛ у плода 8-12 тижнів вагітності. В ранніх строках інфікованими можуть бути тімуса, ворсинки трофобласту, мезинхімальні клітини, ембріональні кров’яні клітини плода. Характер розвитку ВІЛ інфекції залежить від ст$атусу матері (соціального і клінічного), від генетичних особливостей дитини, строку отримання інфекції та наявність інфекційних токсичних агентів. Велике значення має контакт з кров’ю ВІЛ інфікованої матері при народженні дитини під час пологів. Діти, які інфіковані трансплацентарно хворіють важче і перші симптоми з’являються на перших місяцях життя дитини. Коли є$ інфікування при пологах, у дітей перші симптоми захворювання визначаються після інкубаційного періоду 12 місяців. Клініка СНІДу досить різноманітна. Перебіг хвороби може бути безсимтомним, або проявлятись клінічно. Протягом 6 місяців від першого контакту з ВІЛ хвороби має безсимптомний перебіг. Прояви недуги, що з’являються потім, часто мають неспециф$ічний характер. Підвищується температура тіла, хворі стають млявими, скаржаться на біль у м’язах, суглобах, катаральні явища в горлі, збільшення лімфатичних вузлів (лімфаденопатія). Іноді спостерігається енцефалопатія, втрата орієнтації, па$м’яті, гострий менінгіт. У разі хронічного перебігу захворювання супроводжується цитопенією, лімфаденопатією.

В даний час чітко встановлено, що джерелом ін$фекції в даному випадку являється людина, хворий СНІДом, або носій збудника. Поскільки частіше захворювання виникає серед гомосексуалістів, бісексуалів, наркоманів, проституток і людей хворих гемофілією, які регулярно вводять собі VII і ІХ раптори крові, цю групу людей називають групою ризику.

Зараження СНІДом серед нар$команів можливе при внутрівенному (особливо при введенні наркотиків нестерильним шприцом).

Велика загроза заразитися СНІДом виникає і при переливанні крові, полученої від носія ВІЛ. Встановлено, що ВІЛ може циркулювати в крові здорових осіб (носіїв) протягом багатьох років.

Тому в даний час донорську кров необхі$дно ретельно вивчити, обслідувати на наявність ?????? до ВІЛ і тільки після цього її можна використати.

Великий відсоток в групі ризику проституток пояснюється тим, що, маючи многократні статеві стосунки з різними чоловіками, в тому числі і з носіями ВІЛ, рано чи пізно вони заражаються ВІЛ і стають його носія$ми. Ставши джерелом інфекції такі жінки продовжують займатися своєю „професією” і заражують здорових чоловіків.

В індустріально розвинених країнах частота гетеросексуального механізму передачі ВІЛ, хоча і повільно, але постійно росте, особливо серед груп високого ризику – наркоманів і осіб з високим рівнем ризику зараження венеричними захворюваннями.

Крім вищеперечислених механізмів передачі СНІДу існують ще загрози передачі вірусу захвор$ювання від інфікованого чоловіка здоровому при пересадці органів.

Амери$канські епідеміологи вважають, що передача вірусу імунодефіциту людини при контакті з слиною, сльозами і іншими біологічними рідинами хворого незначні. Але тим не менше факт перебування вірусу в цих рідинах, особливо в слині, не повинен ігноруватися.

Вірус СНІДу не передається при епізодичному спілкуванні людей, з допомогою повітряно крапельного, і фекально-орального механізмів, через укуси комах. Таким чином вивчення епідеміологій СНІДу показало, що основними механізмами передачі його являється $статевий (через гомосексуальні, бісексуальні і гетеро сексуальні зв’язки). На другому місці стоїть парантеральн$ий механізм передачі СНІДу шляхом використання нестерильних ігл і шприців.

Інфікування людей ВІЛ можливе через заражену кров і її компоненти (при введенні факторів згортання крові хворим гемофілією, переливанні інфікованої крові і її компонентів здоровим людям) або органи при пересадці.

Оскільки найбільша концентрація ВІЛ міститься в крові і спермі, то ймовірність зараження СНІДом сама висока в чоловіків (гомосексуалістів, бісексуалів) і у осіб, які ведуть статеве життя з частою зміною партнерів.

Не можна не врахову$вати і того факту, що вживання алкогольних напилків, куріння, наркоманія ведуть до пригнічення імунної системи, до зниження захисних сил організму в боротьбі з різними хвороботворними агентами, в тому числі і з вірусом імунодефіциту людини.

$Тести на антитіла

Існують декілька типів тестів на антитіла до ВІЛ інфекції. На даний час найточніші 3 із них вступили в продажу:

— непрямий метод ELISA: антиген-проби

— конкурентний метод ELISA: антиген-проби, антиВІЛ-АТ

— $„Сендвічевий” метод ELISA або агмоти??????????? і переливанню крові.

Реакція на індивідуальні білки ВІЛ детально вивчені методами:

— імуноблотінга і радіоімунопреципітації

Важливе місце представляють анти-ВІЛ-імуноглобуліни класу М, так як спочатку інфекції вони проявляються дещо раніше антитіл ІgE.

Оцінка виконаних тестів є підтверджуючі тести. В багатьох країнах введен$і додаткові процедури, які забезпечують достовірні результати.

Тестування хв$орих і донорів крові

У Великобританії на сьогодні тести на анти ВІЛ – АІН відрізняються від тестів на вірусний антиген або на виявлення ВІЛ в культурі клітин, загальнодоступний.

Їх регулярно проводять в медичних лабораторіях по охороні здоров’я і по всіх центрах переливання крові. Особам, які бажають тестуватися на анти ВІЛ-АТ їм спочатку треба проконсультуватися у свого лікаря-$терапевта.

Найновіші набори для тестування на анти ВІЛ-АТ дозволяють виявити антитіла до родини ретровірусів, таким як ВІЛ-2.

Post Comment