Пирогов 2

Микола Іванович Пирогов

(1810 – 1881)

Основи сучасної воєнно-польової хірургії закл$ав М.І.Пирогов. Свої спостереження і наукові дослідження з питань воєнно-польової хірургії він виклав у декількох роботах: «Початки загальної і воєнно-польової хірургії» (1864), «Звіт про відвідування військово-санітарних установ у Німеччині, Лотарингії й Ельзасу» (1871), «Лікарська справа і приватна допомога на театрі війни в Болгарії й у тилу діючої армії».

М.І. Пир$огов — високоосвічений хірург-клініцист із болем у серце спостерігав похмуру картину організації допомоги пораненим у російській армії, особливо в обложеному Севастополеві: «Над табором мучеників, складених і звалених даремно, як потрапило, у солдатські намети, раптом вибухнула злива і промочила наскрізь не тільки лю$дей, але навіть і матраци під ними. Нещасливі так і валялися в брудних к$алюжах. Можна собі представити, яке було з відрізаними ногами лежати на землі по трьох і чотирьох разом; матраци майже плавали в бруді; всі і під ними і біля них було наскрізь промочене; залишалося сухим тільки місце, на якому лежали, не рухаючись; але при найменшому русі їм приходилося потрапляти в калюжі, а коли хто-небудь входив у цей намет лазарету, то усі волали про допомогу і з усіх боків голосно лунали надривні пронизливі стогони і лементи, і зубний скрежет, і ті особливі стукотіння зубів, від яких б’є тремтіння. Лікарі і сестри могли допомагати н$е інакше, як стоячи на колінах у бруді. По 20 і більш ампутованих умирало щодня, а їх було усіх до 500» («Севастопольські листи»).

На величезному особистому досвіді, особливо в Кримську війну, М.І. Пирогов перек$онався, що «від адміністрації, а не від медицини залежить і те, щоб усім пораненим без вилучення була подана перша допомога, що не терпить зволікання». Під лікарською адміністрацією в польових умовах він розумів насамперед організацію сортуванн$я поранених, котра «…є головний засіб для надання правильної допомоги, до попередження безпорадності і шкідливої своїми наслідками безладдя… Якщо лікар у цих ситуаціях не припустить собі головною мето$ю насамперед діяти адміністративно, а потім уже лікувально, то він зовсім розгубиться, і ні голова його, ні руки не зроблять допомоги».

Це зовсім не виходить, що гарною організацією, медичним сортуванням можна замінити хірургів, хірургічну допомогу як таку. Правильне проведення сортування покликане полегш$ити працю хірурга, зробити її більш продуктивною і поліпшити тим самим надання допомоги максимальній кількості поранених. «Правильне сортування поранених і рівномірний розподіл лікарської діяльності на всіх поранених на перев’язному пункті набагато важливіше, ніж усі похапцем і в метушні зроблені операції, від яких виграють тільки деякі».

М.І. Пирогов у 1847 р. при $облозі аулу Салти вперше застосував наркоз на війні у вигляді інгаляцій хлороформу і ректального введення ефіру. Ефірний наркоз ознаменував початок нової епохи в розвитку воєнно-польової хірургії, значно розширив хірургічні можливості.

У 1854 р. він першим використовував гіпсову пов’язку на театрі воєнних дій у Севастополеві як засіб транспортної і лікувальної іммобілізації, що дало можливість ширше ставити показан$ня до лікування поранених і, що зберігає кінцівки, істотно обмежити первинні ампутації, що вважалися основною операцією при вогнепальних переломах кісток і ушкодженнях суглобів.

М.І. Пирогов дав класичний опис травматичного шоку, що і зараз цитується в підручниках як неперевершене по точності, образності і повноті $відображення клінічної картини цього важкого ускладнення вогнепальних ран.

За три роки до опублікування Лістером вчення про ант$исептику
М.І. Пирогов на клінічному досвіді установив роль інфекції («міазмів») у розвитку ускладнень раней (1864). «Гнійне зараження поширюється не стільки через повітря, що робиться явно шкідливим при скупчуванні поранених у закритому просторі, скільки через навколишні поранені предмети: $білизна, матраци, перев’язні засоби, стіни, підлога і навіть санітарний персонал».

Вперше в історії воєн він залучив для надання допомоги пораненим у бойових умовах сестер милосердя (медичних сестер), що потім брали участь практично у всіх великих війнах.

Сучасник М.І.Пирогова російський хірург К. Рейер заклав ідею первинної хірургічної обробки раней під час російсько-турецької війни 1877— 1878 р. Він розсікав вогнепальну рань, видаляв осколки і сторонні тіла і потім дренував її. М.І. Пирогов підтримав це прогресивне починання, що у сполученні з а$нтисептичним методом значно поліпшувало результати лікування. Одна антис$ептика ще не вирішує проблеми. З цього приводу М.І. Пирогов писав: «Хто покриє рань тільки зовні антисептичною пов’язкою, а в глибині дасть розвитися ферментам і згусткам крові в разміженних і забитих ранах, той зробить тільки половину справи, і притім саму н$езначну». З іншого боку, він думав, що застосування антисептичного методу дозволить значно розширити хірургічну діяльність на передових етапах евакуації.

Прогрес воєнно-польової хірургії багато сторіч стримувався незнанням причин гнійних ускладнень ран, невмінням боротися з болем і значною крововтратою, попередженням ушкодження судин під час операцій. Відкриття XIX ст. створили сприятливі передумови для швидкого розвитку воєнно-польової хірургії. М.І. Пирогов упровадив загальне знеболювання при операціях у воєнно-польових умовах. Його фундаментальні дослідже$ння з хірургічної анатомії кровоносних судин дали в руки хірургів ключ до попередження крово$теч під час оперативних утручань. Застосування гіпсової пов’язки сприяло впровадженню органозберігаючого принципу при лікуванні вогнепальних поранень.

Все це дає можливість стверджувати, що М.І. Пирогов являється основоположником воєнно-польової хірургії.

Post Comment