Подолання конфліктності — соціально-психологічний тренінг для педагогів

Реферат з психології

«Подолання конфліктності — соціально-психологічний тренінг для педагогів»

Коли зустрічаються дві людини, на зустрічі $присутні шестеро: кожен із двох, яким він бачить себе; яким його бачать інші; які вони є по суті, насправді.

Вільям Джеймс

Останнім часом гостро постала про$блема зростання кон­фліктності серед педагогів та учнів загальноосвітніх шкіл, спри­чинена умовами нашого сьогодення і специфічними проблемами педагогічного середовища.

Суб’єктивними умовами підвищеної конфліктності педагога є його індивідуально-психологічні особливості, психологічний клімат у сім’ї, взаємини з навколишніми, індивідуальний стиль поведінки тощо. Па$­діння загальної культури спілкування вчителів впливає не тільки на їхні взаємини з учнями, а й на мікроклімат у педагогічному колективі, виникають непорозуміння з рідними й напруження у стосунках. Якщо суперечності загострюються, виникає відкритий конфлікт.

Професійні конфлікти з’являються, коли не збігаються думки або вчинки членів к$олективу під час вирішення проблеми ділового характеру. Вирішуючи такі конфлікти, важливо не виходити за рам­ки ділових аргументів і стосунків.

Утім, більшість конфліктів у колективах — особисті й вин$ика­ють унаслідок суб’єктивних причин, а саме:

• недостатньої обізнаності про особливості вчителя, чию поведінку оцінюють;

• неправильного розуміння його намірів;

• неправильного уявлення про його думки;

$

• помилкової Інтерпретації мотивів поведінки;

• помилкового оцінювання ставлення одного вчителя до іншого.

Щоб гідно вийти самому з конфліктної ситуації, педагог має во­лодіти рефлексією, здатністю адекватно оцінювати й бачити себе збоку. Саме неад$екватне самооцінювання (завищене або заниже­не) нерідко стає причиною неправильних стосунків між колегами. Якщо в людини завищене самооцінювання, вона зневажливо і зверх­ньо ставиться до інших, не бачить своїх вад, виправдовує свої по­милки об’єктивними причинами.

Людина із заниженим самооцінюванням — тривожна, невпев­нена в собі, нерідко намагається його підвищити, применшуючи досягнення інших людей.

У такої людини може $сформуватися негативне сприйняття інших і водночас вона авторитарна стосовно них, немилосердна.

Адекватне самооцінювання надає людині впевненості в собі, вона радіє успіхам інших, не пасує перед труднощами, спокійно ставиться до критики, бо сама в міру самокритична.

Педагог, який вірить в успіх справи, як правило, йог$о досягає. Це допомагає і під час спілкування: учитель передає свої очікуван­ня іншим, чим дістає змогу одержати віддачу.

З огляду на актуальність проблеми подолання конфліктності серед педагогів пропонуємо тренінгові заняття, які допоможуть вирішити гострі індивідуальні проблеми.

Основними методами соціально-психологічного тренінгу (СПТ) із подолання конфліктності є групова дискусія та рольова гра в різ­номанітних модифікаціях і поєднаннях. Це активний метод групово$ї психологічної допомоги, якого так бракує педагогові: учитель насам­перед має вивчити, зрозуміти себе самого, навчитися розв’язувати свої конфлікти і вирішувати проблеми, а вже потім допомагати учню.

Соціально-психологічний тренінг суттєво полегшує процес ово­лодіння знаннями та нави$чками ефективної соціальної поведінки, сприяє оптимізації комунікативних можливостей людини, форму­ванню необхідних її якостей у взаємодії з іншими людьми, а у взає­минах — застосуванню цих умінь у конкретних ситуаціях соціуму.

В основі програми тренінгу лежить принцип поетапності роз­витку учасників групи в розумінні кожним себе та інши$х людей.

Мета всіх занять СПТ — навчити учасників тренінгу розкривати своє сприймання, дії, що можна назвати сприйманням самого себе, розвива­ти комунікативні навички,$ почуття, активне слухання, опис поведінки.

Соціально-психологічний тренінг має на меті підвищити ком­петентність педагогів у спілкуванні через упровадження інтерак­тивних методів у традиційну систему навчання.

СПТ складається із занять, спрямованих на розвиток адекват­ного самооцінювання, формування рефлексії, емпатії, педагогічної толерантності, на вміння спілкуватися, конструктивно виражати свої думки й $почуття, підтримувати з людьми добрі стосунки, розв’язувати конфлікти й допомагати іншим/

Кожне занять складається з 3-х частин:

• теоретичного матеріалу, який подається у формі міні-лекції;

• практичних вправ, виконавши, які учасники можуть оволодіти необхідними інтерперсональними вміннями і практично викорис­тати$ набуті теоретичні знання;

• обговорення цих вправ, змісту заняття.

Головні завдання тренінгу

1. Зниження емоційного напруження.

2. Розвиток здатності розуміти емоційний стан іншої людини й уміння адекватно висловлювати свій.

3$. Формування навичок позитивного впливу на інших.

4. Ігрова корекція поведінки: усунення надмірного напруження і $тривожності; викорінювання бар’єрів, що заважають продуктив­ним конструктивним діям. Регуляція соціальних відносин.

Структура тренінгу

I. Розминка.

Мета: розминка учасників, їхнє емоційне входження у тренін­гові заняття.

II. Велика гра (основна частина).

Психологічні вправи, етюди, пантоміма, рольові та рухливі ігри, криголами.

III. Розслаблення (розрядка).

Мета: вихід із психологічної атмосфери, яка виникла під час основної частини заняття.

ЗАНЯТТ$Я 1.«Я»

Знайомство: психологічна розминка.

Мета: знайомство з колом інтересів учасників групи. Привітан­ня членів групи, озна$йомлення з правилами роботи у групі:

• не перебивати один одного;

• не оцінювати і не засуджувати жодні висловлювання як погані чи хороші;

• не давати порад, коли цього не просять учасники;

• намагатися дотримува$тися теми обговорення;

• брати участь в обговоренні проблеми за бажанням;

• дотримуватися конфіденційності щодо того, що може статися на семінарі;

• враховувати час обговорення;

• критикувати не людину, а конкретний учинок.

Це допоможе дещо змінити уявлення про себе і зламати певні стереотипи спілкування.

Криголам «Знайомство»

Дає можливість не лише познайомитись, а й сприяє розвитку пам’яті.

Усі учасники стають в одне спільне коло. По черзі, починаючи з одного з тренерів, кожному учасникові потрібно назвати себе й ска­зати щось $позитивне про себе. Фразу можна зап$ропонувати розпо­чати словами: «Мене звати… Моя краща подруга (друг) про мене сказала (в) б (би), що я…» Для того щоб учасники групи швидше перезнайомилися та були готові для подальшої роботи в атмосфері довіри й симпатії, пропонуємо наступні вправи.

Вправа «Нетрадиційне вітання»

Учасники ходять по кімнаті й за командою ведучого при зустрічі вітаються:

а) долонями;

б) коліньми;

в) чолом;

г) боком.

Після виконання учасники сідають на місце.

МІНІ-ЛЕКЦІЯ «Я — КОНЦЕПЦІЯ»

Ознайомити учасників СПТ з тим, що осо$бисті уявлення, цінності, потреби й емоції кожного є невід’ємною частиною кон­флікту, в якому ми беремо участь; як відомо, люди зі здоровим по­чуттям цінності можуть уникати розширення конфліктів, вони менш упереджені щодо інших людей, більш здатні замислитис$я над тим, які інтереси лежать в основі поведінки опонента І які цілі він ста­вить перед собою.

Самоконцепція — це наші думки й переконання стосовно себе. Це те, що ми думаємо про себе, хто ми є.

Деякі з цих переконань — об’єктивні факти, а деякі, що форму­ють самоконцепцію, є думками. Думки відіграють дуже важливу роль для формування самоконцепції.

Сила фактів і думок — досить $велика, позаяк вони форму­ють нашу тотожність. Кожна ідея важливіста. Деякі факти й переконання є дуже важливими д$ля нас. Вони визначають, ким ми є тепер, що ми робимо і ким ми станемо. Вони формують своєрідний екран сприйняття, крізь який ми бачимо світ. Вони надають форми речам, із якими ми зустрічаємось, і визначають нашу реакцію на них, оскільки ці думки й факти визначають нас, якими ми себе бачимо. Коли ми отримуємо інформацію, ми трактуємо її через призму наших переконань. Якщо ж інформа­ція не в$ідповідає нашим переконанням, ми намагаємося про­ігнорувати або відкинути її.

Аспекти нашої самоконцепції з часом змінюються як у пози­тивну, так і в негативну сторони.

Самоконцепція є ва$жливим чинником для успішного вирішен­ня певного питання: люди із сильною, здоровою самоконцепцією охочіше йдуть на ризик. Здорова Самоконцепція характеризує і соціальну пристосованість.

Ставлення людини до себе, її самооцінювання та сформованість її самоконцепції можна визначити за допомогою психотехнічних вправ.

Для роботи учасникам пропонується виконати вправи, які ознайомлюють учасників з певними інтерактивними техніками і сприяють підвищенню їхнього самооцінювання.

Вправа «Х$то я?»

Мета: усвідомлення важливості прийняття свого «Я» з усіма перевагами та недоліками.

За допомогою інтерактивного методу «мозкової атаки» (запи­сувати кожну ідею чи пропозицію, яка спала на думку, не розмір­ковуючи); 10 разів відповісти на запитання «Хто я?», використову­ючи характеристики, риси, інтереси й почуття дл$я опису себе, по­чинаючи кожне речення із займенника («Я…»). Потім зробити роз­поділ відповідей на «+» і «-». Замінити негативн$і прикметники на більш позитивні, але таким чином, щоб речення не втратило правдивості.

Наприклад: «Я наївний» — «Я відвертий у контактах із людьми».

Вправа «Взаємне Інтерв’ю»

Ця вправа виконується в парі. Уявіть себе кореспондентом газе­ти, який має завдання написати статтю саме про вашого партнера. Ви можете ставити різні запитання (щодо 10 відповідей із вправи «Хто я?»). Щоб якомога краще репрезентувати свого партнера іншим учасникам г$рупи після закінчення інтерв’ю, Ваш партнер має зробити те саме.

Вправа «Автопортрет»

Мета: самосприйняття.

Під тиху музику намалювати символічний автопортрет, тобто піктограму. Дати незвичайний заг$оловок малюнку. Виконані порт­рети вивішуються тренером на дошці. Учасники аналізують бачення кожного малюнка, відчуття, настрій, емоції, які він викликає, вка­зують, кому він належит$ь. Обговорення заняття.

ЗАНЯТТЯ 2. «ТИ»

МШІ-ЛЕКЦІЯ «УСІ ЛЮДИ РІЗНІ,

І КОЖНА ЛЮДИНА УНІКАЛЬНА»

Запропонувати учасникам навчитися розпізнавати процеси, які часто заважають усвідомленню унікальної неповторності кожної людини. До таких понять належать: стереотип, упереджене став­лення, дискримінація.

Стереотип — усталене слово або словосполуч$ення, яке відображає впевненість у тому, що група людей характеризується певними подібни­ми якостями і члени групи не мають індивідуальних відмінностей.

Упереджене ставлення — думка, часто несприятлива, про предмети або людей, яка складається ще до того, як були розглянуті всі аспекти. На відміну од стереотипу, упереджене ставлення відо­бражає вже повніше ставлення до певних предметів або людей і представлене, як правило, у вигляді скл$адного речення.

Дискримінація — неоднакова взаємодія з людьми за ознакою їхнього віку, ре$лігії, походження, національності, фізичних вад, статі, соціальної стратифікації, раси тощо. На відміну од стереотипу й упередженого ставлення до предметів або людей, дискримінація обов’язково пов’язана з конкретними діями.

Вправа «Асоціації»

Мета: показати учасникам групи, що кожна людина — індиві­дуальність.

Вправа «Асоціації» сприяє також швидкому знайомству учас­ників та підвищенню відчуття їхньо$ї власної цінності. Усі члени Т-групи сидять колом. Кожний по черзі, починаючи зліва від ведучо­го, сідає на стілець у центрі й повертається обличчям до кожного й одержує асоціацію, яка виникає у даний момент. Це може бути асоціація із квіткою, $спорудою, природним явищем, літературним героєм тощо. Але заборонено оцінювати людину: товстий, худий, злий тощо. Наприклад: жінка — голуба хвиля, Дюймовочка, загад­ка, холодний вітерець, лисичка; чоловік — молодий дуб, пан ота­ман, грозова хмара, трактор, директор…

Після того відбувається обговорення, під час якого учасники починають розуміти, що сприймання чи виникнення асоціації відбу­вається у зв’язку з проблемами, со$ціальним досвідом тієї людини, у якої вони виникають. Учасники тренінгу розповідають про свої переживання. Усе це сприяє пізнанню та об’єктивному оцінюван­ню свого «Я».

Криголам «По той бік дороги»

Ця вправа допомагає виявити, наскільки толерантною є гр$упа. Не слід оцінювати чи засуджувати погляди інших, варто підкрес­лювати, що кожен може мати свої погляди, з якими можна пого­джуватися чи ні. Засуджувати можна лише дискримінаційні чи на­сильницькі дії. Утім, часто $невизнання цих відмінностей призво­дить до конфліктів. Більшість «конфліктів позицій» не мають рішень, які б влаштували обидві сторони. Тож важливіше шукати спільні інтереси чи потреби учасників.

Запросити учасників стати посередині кімнати. У центрі прохо­дить уявна дорога. Тренер називає певні твердження. Ті учасники, які погоджуються з цими висловами, мають перейти на праву сто­рону «дороги», а ті, хто не погоджується — на ліву. При цьому слід, щ$об учасники звернули увагу на те, хто з ними по один бік дороги.

— У мене в дитинстві було прізвисько.

— Я маю старшу сес$тру.

— Важливо під час спілкування завжди уникати сварок і кон­фліктів.

— Я не бачив жодної серії «Району Мелроуз».

— Дуже легко спілкуватися з людиною, в якої високе самооцінювання.

— Я люблю морозиво.

— У конфлікті завжди можна визначити «сторону, яка має ра­цію» і «сторону, $яка не має рації».

— Я не люблю відпочивати на морі.

— Мене дратують люди, які нав’язують свої погляди.

— Я люблю читати детективи.

— Мені з власного досвіду знайомий внутрішній конфлікт, зумовлений, з одного боку, бажанням добре поїсти, а з іншого боку — бажанням мати стрункий стан.

— Я хочу одержати задоволення від цього тренінгу. Провести обговорення тверджень у формі дискусій.

Тренер пропонує учасникам знайти собі пару че$рез виявлення першої літери власного імені: Лідія — Любов — Леонід. У сфор­мованих групах, парах виконати вправу «Ситуації».

Вправа «Ситуації»

Мета: позитивне сприйняття себе і світу; визначити, як ми поводимося, вступаючи в контакт з іншими. Ситуації:

1. Ви не змогли відповісти на запитання Вашого учня (студен­та) з предмета, який викладаєте.

2. Ви забули зробити своїй под$рузі те, що обіцяли.

3. Ви невдало провели заняття (лекцію).

В учительській, у присутності інших педагогі$в тобі робить заува­ження колега, указуючи на помилки, допущені на уроці.

У парі вибирають одну ситуацію: один учасник виголошує ідеї (+, -), другий — записує (бажано більше +).

Кожна група зачитує свою ситуацію і називає тільки плюси з обраної ситуації.

Обговорення вправи.

Вправа «Воскова свічка»

Вправа на відвертість та дов$іру. Станьте у тісне коло. Бажаю­чий стає у центр кола, замружує очі й дозволяє групі похитати себе, тримаючи за плечі й верхню частину тулуба. Це може бути рух за годинниковою стрілкою або навпаки чи хитання з одного боку в інший. Стопи$ ніг того, хто стоїть у центрі, не повинні відрива­тись од підлоги. Цю процедуру проробляють усі.

Обговорення:

— Як ти почувався, коли був у центрі кола?

— Про що думав, коли був членом групи і гойдав інших? Якого набув досвіду?

— Чи є відмінності в поведінці групи залежно від тогo, хто є в центрі кола?

— Який висно$вок можна зробити про групу та її членів? Щоб у тебе розвивалися добрі стосунки, лише тоді вона буде мати можливість пізнати тебе. Але ти ризикуєш, бо тебе можуть відштовхнути, поглузувати. Щоб стати відвертим, ти маєш вірити: відповідь іншої особи не ображає тебе, вона не нехтуватиме тобою і не використає твої слабкі сторони. Те саме м$ожна сказати і про іншу людину, яка довіряється тобі, довіра зростатиме, якщо ти не використовуватимеш її слабкі сторони, висміюватимеш й від­штовхуватимеш її.

Якщо хтось відкриється тобі, а ти залишаєшся замкнутим, при­хованим, то він не довірятиме тобі. Якщо ти $у відповідь на відвертість почнеш насміхатися й засуджувати, тоді інший утра­тить довіру до тебе. Щирий вираз обличчя, приязна усмішка, доб­розичливість у голосі, дружня поведінка допоможуть здобути до­віру інших, яким ти хочеш довіритися.

Обговорення заняття.

Post Comment