Поняття aудиту та його сутність

1. Поняття Аудиту та його сутність.

У статті 4 розділу 1 Закону України Про аудиторську діяльність визначено поняття аудиту: «Аудит — це перевірка публічної бухгалтерсь$кої звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської дія$льності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб’єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов’язковий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).»

Н$езалежний аудиторський контроль (аудит) здійсн$юють аудито­ри, аудиторські організації (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з державними і акціонерними під­приємствами, кооперативними, орендними підприємствами і організаціями, підприємствами із спільним капіталом та ін. При цьому перевіряють стан обліку діяльності зазначе­них організацій і підприємств, відповідність звітності даним обліку, правильність утворення прибутку і своєчасність роз­рахунків із державним бюджетом, а також р$озподіленням прибутку за акціями, розміром внесеного капіталу та іншими джерелами, передбаченими статутними документами і фі­нансовим планом підприємства. Результати контролю ауди­торська організація оформляє актом, експертним висновком або іншим документом, погодженим із замовником. Ауди­торські організації надають послуги підприємцям щодо поліп­шення господарювання з питань маркетингу, менеджм$енту, інвестицій та ін. Крім того, аудиторська організація може давати висновки про правильність складання звітності і дек­ларацій, які підприємства$, кооперативи та інші організації подають фінансовим органам (податковим адміністраціям).

Принципи аудиту ґрунтуються на його незалеж­ності як виду фінансово-господарського контролю, високих професійних, культурних і морально-вольових якостей $ауди­тора, науковій організації і прогресивній методології вико­нання аудиторського процесу.

Аудиторський контроль здійснюють не лише незалежні аудитори, фірми, а й аудиторські підрозділи державних по­даткових адміністрацій. Функції цих підрозділів $визнача­ються податковими органами щодо повноти нарахування і своєчасності сплати податків підприємцями і фізичними осо­бами.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансо­во-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за дани­ми бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також ауди­торських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.

Аудит є незалежною формою фінансово-господарського контролю, яку власник виби$рає добровільно і формулює: питання, поставлені на дослідження з метою отримання нау­ково обґрунтованих висновків для подальшого удосконалення своєї фінансово-господарської діяльності, маркетингу, бух­галтерського обліку, внутрішньогосподарського контролю. К$рім того, вкладники капіталу у підприємницьку діяльність (кредитори, акціонери, власники цінних паперів та ін.) заін­тересовані, щоб належна їм частка прибутку розподілялася правильно, тобто була підтверджена аудитором. Одночасно пі$дприємець, маючи довіру до аудитора, впевнений, що подат­ки нараховані правильно, своєчасно і в повній сумі сплачені до бюджету, тому в разі конфліктних ситуацій із державною податковою адміністрацією він має надійний захист від суб’єктивізму останніх$.

Висновки аудитора є обґрунтованим доказом при вирішен­ні майнових спорів у арбітражному і народному судах між власником і його контрагентами. Обґрунтування потреби у кре$дитах для підприємницької діяльності може дати тільки незалежний зовнішній аудит, висновки якого подають На­ціональному банку України і комерційним банкам. Квалі­фіковані висновки аудитора з питань господарської діяль­ності мають для власника значення для запобігання збиткам ще до виконання господарських процесів, тобто на стадії проектування їх, інженерної підготовки, виробництва. Пер­манентний внутрішній аудит на підприємстві сприяє удо$с­коналенню технологічного процесу, впровадженню ноу-хау та інших досягнень науково-технічного прогресу у вироб­ництво.

Стратегічний ау$дит дає можливість суб’єктам підприєм­ницької діяльності прогнозувати розвиток маркетингу, по­ширювати комерційну діяльність на внутрішньому і міжна­родному ринках, допомагає уникнути банкрутства в умовах ринкових відносин.

Аудиторський контроль, як складова частина фінансово-господарсь$кого контролю, розкриває нові явища у підприєм­ницькій діяльності господарюючих суб’єктів, встановлює закономірності їх з метою удосконалення цієї діяльності на наукових основах.

2. Поняття аудиторських процедур та послідовність їх здійснення.

Процедура (від лат. procedo— проходжу, відбуваюсь) — поняття, яке встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з мето$ю пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму. Контрольні функції в господарському механізмі здійсню­ються за допомогою аудиторських процедур, вироблених наукою і практикою.

Аудиторські процедурице сукупність від­повідних дій аудитора щодо перевірки фінансово-господарської діяль­ності, стану обліку і фінансової звітності юридичних і фізичних осіб, $зайнятих підприємництвом. Аудитор спочатку збирає й аналізує інформацію, необхідну для оцінювання достовірності бухгалтерсько­го балансу і фінансової звітності, вивчає статутні документи, виявляє відхилення стану діяльності підприємства від того, який передбачено статутними документами. Відтак $він вивчає форму і методику бух­галтерського фінансового обліку, їх відповідність вимогам, що до них висуваються. Потім аналізу підлягают$ь записи у Головній книзі й, зокрема, сумнівні записи, дані яких зіставляють з регістрами аналі­тичного обліку і первинними документами.

Перевіряючи первинні документи і регістри бухгалтерського фі­нансового обліку, слід виходити з таких вимог: повнота обліку, точ­ність записів, правильність вартісних оцінок, об’єктивність, дотриман­ня прав і обов’язків посадовими і матеріально відповідальними осо­бами, відкритість даних (тобто$ аудитор не повинен сумніватись, що окремі господарські операції не записані на ра$хунках і в облікових регістрах).

Глибина і спосіб дослідження залежать від складності форми і методики обліку, а також від того, якою мірою аудитор може покла­датися на дані внутрішнього контролю. Аудитору слід оцінити вплив змін у законодавстві на організацію і методику обліку, на аналіз звітів, визначити рівень роботи внутрішніх аудиторів.

Послідовність основних аудиторських процедур зображена на схемі 1.

Сх.1. Послідовність проведен$ня основних аудиторських процедур.

Зарубіжний досвід передбачає такі етапи аудиторської перевірки:

1. Ознайомлення з персоналом і планом.

2. Отримання і документу$вання інформації про клієнта, структу­ру контролю, у тому числі в окремих випадках про засоби контролю для оцінки внутрішнього ризику і ризику під час контролю.

3. Розробка плану проведення перевірок у рамках аудиту.

4. Проведення допоміжних перевірок засобів контролю (після проведення перевірок на суттєвість), що дають змогу підвищити рівень впевненості стосовно окремих цілей аудиторської перевірки і бух­галтер$ських рахунків.

5. Проведення перевірок на істотність, оцінювання і реєстрація до­статньо п$ереконливих доказів того, що судження управлінської лан­ки, відображені у бухгалтерських балансах і фінансових документах, є обґрунтованими і дають змогу досягти відповідних цілей, що сто­ять перед аудиторською перевіркою.

6. Використання кінцевих аналіт$ичних та інших процедур, а та­кож аналіз і оцінювання результатів аудиту.

7. Складання аудитором звіту і надання інформації про недоліки у структурі контролю.

За результатами попередньої експертизи між аудиторською фір­мою і клієнтом укладається угода. За угодою одна сторона (вико­навець) зобов’язується виконати відповідну роботу на завдання ін­шої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу. Угода вважається укладеною з часу до­сягнення сторонами згоди з усіх суттєвих пунктів, і від ць$ого часу вин$икають права і обов’язки сторін. Виконуючи прийняту на себе за угодою роботу, виконавець зберігає самостійність, тобто сам організує свою роботу, визначає способи її виконання, черговість окре­мих операцій тощо.

Сукупність організаційних, методичних і технічних процедур ста­новить аудиторський процес.Аудиторський процес складається з таких стадій: початкова, дос­лідна і завершальна.

Початкова стадія включає визначення об’єкта аудиту й організаційно-$методичну підготовку. При виборі об’єктів аудиторська фірма використовує складений план своєї діяльності. Для здійснення ауди­ту формується бригада або підбирається окремий аудитор, після чого видається наказ або розпорядження керівника аудиторської органі­зації, в якому зазначаються найменування підприємства, що підля­г$ає перевірці, період, за який воно обстежується, прізвище, ім’я, по батькові членів бригади (окремого аудитора)$, призначається керів­ник, котрий має кваліфікаційний сертифікат.

До виїзду на перевірку бригада вивчає економічний стан об’єкта аудиту, знайомиться з планами виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та їх виконанням, з річною і періодичною фінансовою звітністю, актом (висновком) попередньої аудиторської перевірки, аналізує фінансовий стан, вивчає акти (довідки) перевірок з боку банків, податкових та і$нших державних органів, після чого керівник бригади складає програму аудиту, яку затверджує директор аудиторської фірми. У програмі вказуються об’єкт аудиту; зміст пе­ревірки, періоди суцільного та вибіркового контролю. Конкретизується аудит у плані-графіку, де відображено строки перевірки кожного розділу теми і виконавців робіт. Завершується початкова стадія про­цесу$ аудиту складанням робочого плану аудитора, де передбачено об’єкт контролю, обсяг роботи і час її виконання (початок і закін­чення).

Дослідна стадія аудиту проходить безпосередньо на підприємстві. Для здійснення якісної та своєчасної аудиторсь$кої перевірки мають бути створені відповідні умови, аудиторам надані засоби обчислю­вальної техніки тощо. У процесі аудиторської перевірки слід використовувати такі ма­теріали: річні звіти, інформацію про збори акціонерів, засідання ради $директорів, внутрішні фінансові звіти підприємства, аудиторські звіти (висновки) за попередній період, матеріали внутрішнього аудиту тощо.

Завершальна стадія аудиту включає узагальнення і реалізацію$ результатів аудиту. На цій стадії аудиту слід згрупувати виявлені недо­ліки, скласти нагромаджувальні відомості порушень, аналітичні таб­лиці, розрахунки, графіки, узагальнити та відобразити результати пере­вірки в аудиторському висновку.

Post Comment