Проблеми інвестування та розвитку АПК України

На сучасному етапі економіка України, включаючи її агропромисловий комплекс, знаходиться в стані глибокої кризи. Негативний вплив мають структурні, міжгалузеві диспропорції, що нагромадилися в народному господарстві протягом десятиліть, що і привели до гострого дефіциту тов$арів виробничого і невиробничого призначення, і особливо енергоносіїв. Криза підсилюється розбалансованістю фінансово-кредитної системи, невідповідністю сформованих управлінських структур потребам економічного розвитку.

За умови надзвичайно високої монополізації економіки галузі переробної пром$исловості АПК виявилися дуже чуйними до різких змін соціально-ек$ономічної ситуації в Україні й у СНД. Економічна криза багатосторонньо впливає на розвиток інвестиційного процесу у всім АПК. З одного боку, необхідність здійснення структурної перебудови вимагає великих капітальних вкладень у такі ключові виробництва, як машинобудування для переробних галузей АПК, випуск засобів$ і матеріалів, включаючи необхідне устаткування, біотехнології в агропромисловому виробництві. Економічний підйом цих господарських ділянок привів би до значної позитивної ланцюгової реакції у всьому агропромисловому комплексі. Але вітчизняна промисловість не може забезпечити належного рівня розвитку відзначених галузей тільки за рахунок власних ресурсів. Цілий ряд засобів виробництва взагалі не випускається в Україні. Наприклад, нове обладнання для переробки молока $виробляється тільки в декількох країнах і декількома великими корпораціями. Тому проблема імпорту товарів виробничого призначення й іноземних інвестицій для розвитку АПК є надзвичайно актуальної д$ля економіки України.

Відповідно до Закону України «Про іноземні інвестиції», до іноземних інвестицій відносяться усі види цінностей, вкладених безпосередньо іноземними інвесторами… в об’єкти підприємницької й інші види діяльності з метою одержання прибутку (доходу) чи досягнення соціального ефекту». До інвестицій в$ідносяться валюта, у тому числі іноземна, валютні цінності, спонукуване і нерухоме майно, акції, облігації й інші цінні папери, будь-які права інтелектуальної власності, що мають вартість, торгові знаки, ноу-хау, права на здійснення господарської діяльності, платні послуги, інші види інвестицій, що не заборонені законами України.

Необхідно відзначити, що потреба АПК України у $відзначених видах інвестицій неоднакова. Найбільшу цінність мають нові технології устаткування; ноу-хау, вільно конвертована іноземна валюта. З іншого боку, можливості вкладення тих чи інших видів інвестицій часто різні в різних іноземних інвест$орів у залежності від країни походження. Тому проблему залучення закордонних капіталів в АПК У$країни доцільно розглядати диференційоване по інвесторах з розвитих країн, із країн на території колишнього СРСР, з інших країн.

Саме підприємці в розвитих країнах Європи й Америки володіють найбільш коштовного дня АПК України відзначеними вище видами потенц$ійних інвестицій. У той же час вони вимагають і щодо вищих гарантій для вкладення своїх капіталів). Що стосується залучення інвестицій з держав на території колишнього СРСР, то, визнаючи їхню настійну потребу, необхідно відзначити і визначену специфіку, обумовлену неоднаковим рівнем розвитку ринкових відносин у капіталістичних країнах і державах на території колишнього СРСР.

У процесі інвестування капіталу кожна з причетних до$ нього сторін має свої пріоритети. Так, у результаті залучення іноземних інвестицій у переробну промышленность АПК України було б бажано досягти:

У той же час з доповіді Міністерства торгівлі США випливає, що до основних перешкод на шляху американських інвестицій у країнах на території колишнього СРСР відносяться:

* нестабільність і невизначеність законода$вчих актів, різкі і непередбачені зміни в податковій політиці ;

* невизначеність у питаннях власності, особливо на природні ресурси;

* неконвертованість внутрішньої валюти;

$* гострий дефіцит комерційної, юридичної і ринкової інформації і деякі інші проблеми.

Звичайно, на потенційних іноземних інвесторів поряд з відзначеними вище лімітують факторами діють і визначені ринкові сили, що примушують їхній до пошуку нових сфер вкладення своїх ка$піталів. До основних таких причин відносяться: висока конкуренція на вже освоєних чи ринках пошук у довгостроковій перспективі нових ринків; потреба в нових джерелах прибутку, обумовлений складним фінансово-економічним становищем чи фірми загальною стратегією її розвитку; деякі інші фактори. Як свідчать, наприклад, результати опитування, проведеного вченими університету міста Падерборн (ФРН) у 1114 німецьких фірмах, підприємці на$йбільш зацікавлені в освоєнні нових ринків і збільшенні обсягів продажів у колишніх соціалістичних країнах. У той же час порівняно низька вартість робочої сили займала шосте місце серед факторів, що спонукують іноземних власників до вкладен$ня капіталів, податкові пільги — восьме, а сприяння в рекламній діяльності — тільки сімнадцяте.

Пріоритетні цілі потенційних іноземних інвесторів потрібно $враховувати органам державного і господарського керування, українським підприємцям. З огляду на низький рівень ринкової культури вітчизняних підприємців, їх недостатню информированность щодо ситуації на світових ринках товарів, робочої сили, грошей і капіталів, органи державного керування на су$часному етапі повинні взяти на себе левину частку функцій інформаційного забезпечення, організаційної і правової підтримки українських виробників. Відсутність таких дій неодмінно приведе до значних збитків вітчизняних підприємців, зменшить надходження засобів, включаючи іноземну валюту, у державний бюджет.

Тому на державному рівні для АПК України повинні бути чітко визначені пріоритетні галузі, виробництва, куди в першу чергу повинні залучатися іноземні інвестиції. Одним з ведучих крит$еріїв доцільності такого вибору повинна бут$и можливість досягнення ланцюгової реакції господарської активності й економічного росту у всьому агропромисловому комплексі як наслідок первинної ін’єкції капіталів. У зв’язку з цим, з огляду на вітчизняні потреби, а також світовий досвід, особливо досвід країн Східної Європи, для умов України можна запропонувати наступні пріоритетні сфери-ад$ресати для іноземних інвестицій з метою забезпечення динамічного розвитку переробних галузей АПК:

* виробництво технологічного устаткування для цукрової, олі-жирової, хлебо-пекарной, мукомельно-круп’яної, м’ясо-молочної промисловості, тароупаковочного господарства, для випуску дитячого харчування ;

* виробництво тари й упакування;

* біотехнології $в галузях переробної промисловості АПК;

* створення об’єктів соціальної інфраструктури.

Про доцільність відзначених пріоритетів свідчить хоча б той факт,що в Україні від несвоєчасного збору і вивозу, поганого збереження і переробки цукрового буряка щорічно губиться до 600—800 тис.т. цукру. Аналогічні приклади можна було б привести і по інших галузях і виробництвам. Звичайно,$ перерахування пріоритетів має попередній характер. У залежності від нагромадження досвіду залучення іноземних інвестицій його потрібно буде коректувати. Що стосується пільг у відзначених сферах, то вони повинні надаватися тільки тоді,$ коли вироблена продукція по своїм технічним (технологічним) характеристиках не уступає найбільш розповсюдженої на ринках розвитих країн. Доцільність таких дій обумовлена ще і необхідністю стимулювання випуску конкурентноздатної продукції, з яким би вітчизняні виробники могли виходити на світовий ринок.

Світова практика показує, що процес осво$єння фірмою іноземних ринків проходить три етапи: експорт, загальна підприємницька діяльність (ліцензування, спільне володіння підприємствами і т.д.), пряме інвестування (створення виняткове власних підприємств). Найбільш перевірена іноземними фірмами стосовно українського ринку$ на сьогоднішній день перша стадія — експорт продукції.

У зародковому стані знаходиться створення спільних підприємств. Так, на початок 1993 р. у системі Міністерства сільського господарства і продовольства діяло 15 таких підприємств, що займалися виро$бництвом сільськогосподарської і продовольчої продукції, пакувальних матеріалів. Частка іноземних партнерів у статутному фонді, проіндексована відповідно до подорожчання в $1993 р.основних і оборотних коштів, а також у перерахуванні в карбованці іноземної валюти за курсом Національного банку України, складала лише біля ПРО,5 млрд.руб.

Крім того, кілька спільних підприємств займалися виробництвом промислових товарів, що не належать до$ асортименту агропромислової продукції. Але наявність таких об’єктів може позитивно впливати на фінансове положення агропромислових підприємств, використання в них робочої сили. Найбільші розміри статутного фонду спільних підприємств належали іноземним партнерам з Австрії, Швеції й Італії. Ще не одержали належного розвитку іноземні інвестиції у виробництво засобів виробництва для сільського господа$рства і переробної промисловості АПК.

Що стосується створення підприємств, що цілком належали б іноземним власникам, то дня цього останні повинні мати дня своїх капіталів в Україні не$ тільки сприятливе правове й економічне середовище, але і бути добре обізнаними про ринок, що вони захочуть освоїти. Тому по об’єктивних обставинах не слід очікувати створення більш-менш значного прошарку таких підприємств в АПК України раніше, ніж через чотири-п’ять років.

$З іншого боку, для економічного росту АПК України було б, мабуть,більш доцільним не створення на нашій території значної кількості підприємств, що цілком належать іноземним власникам, а імпорт через границю ліцензій і «ноу-хау» на передову техніку і технології і створення на цій основі спільних підприємств. При цьому значний економічний ефект може дати уніфікація засобів виробництва щодо тих, що використовуються в розвитих країнах. Наприклад, у переробній пром$исловості АПК цей прийом дозволив би, за деякими оцінками, удвічі скоротити капітальні вкладення в порівнянні з засобами виробництва, створеними по індивідуальних проектах.

Залучення іноземних інвестицій$, як свідчить світова практика, є засобом стимулювання конкуренції на внутрішньому ринку. Наприклад, уже на сучасному етапі маються умови для створення за рахуно$к іноземних інвестицій більш конкурентного середовища на спеціалізованому ринку устаткування для хлібопекарської промисловості. Тут існує потенційна можливість залучення в Україну цілого ряду іноземних фірм. Визначену зацікавленість в українському ринку виявляють,наприклад, такі французькі фірми, як»АПВ Павае Эквипмент», «К. Ш. И Кросан Шов Интернасиональ», «Верб Шар$пентье Интернасиональ». Можливе залучення й аналогічних німецький фірм, наприклад,»Гюнтер Хейм Геретебау Гмбх» і ін.

Для одержання вигод і прибутків від іноземних інвестицій українськими підприємцями і державою в цілому необхідно не тільк$и ликвидироватьсуществующие в Україні перешкоди, про які згадувалося вище, але і взяти до уваги,що процес інвестування в умовах ринкової економіки органічно зв’язаний із усім комплексом маркетингу. Тому для прийняття рішень про імпорт чи товарів створен$ня підприємств з іноземним капіталом необхідно вирішити ряд питань, а саме: де, у чи Україні за її межами, буде продаватися продукція, виготовлена завдяки чи імпорту на підприємствах з іноземним капіталом? Яка величина ймовірного платоспроможного попиту на цю продукцію? Які фактори сприяють залученню іноземних інвестиц$ій в Україну? Які шляхи підвищення конкурентноздатності товарів, зроблених завдяки надходженню іноземних інвестицій? Які міри необхідно почати по стимулюванню ефективних для українського суспільства іноземних інвестицій?

Взаємозв’язок відзначених проблем може бути проілюстрована в процесі аналізу техніко-економічних характеристик уст$аткування для хлібопекарень, виробленого фірмою «АПВ Павае Эквипмент». Розглянемо комплекти з максимальною потужністю -1, 2 і 3 т готової продукції за зміну (8 годин), що мають велике поширення в європейських країнах.

$Виходячи з рівня споживання хлібобулочних виробів в Україні і за умови полуторасменной роботи, найменш могутнього комплекту устаткування досить для забезпечення потреб у хлібобулочному і борошняному кондитерському виробах близько 4-5 тис. чіл., а комплекту устаткування на 3 т — 12-15 тис. чел. відповідно.

Для визначення платоспроможного попиту необхідно враховувати те, що дрібні хлібопекарні здатні більш оперативно реагувати на запити покупців, чим вели$кі підприємства, але і продукція в них відносно дорожче. Тому за умови скорочення реальних доходів населення України погіршується$ можливість збуту продукції насамперед дрібних підприємств, хоча у великих містах існує досить численний прошарок споживачів, здатних і готових платити більш високу ціну за більш якісну продукцію. Саме в цьому сегменті споживчого ринку продукція гнучких дрібних хлібопекарень найбільш конкурентноздатна в порівнянні з продукцією великих підприємств.

Позитивно впливає на попит на хлібобулочні і кондитерські вироби і $традиція їхнього значного споживання в раціоні населення України.

За умови обмеженості попиту виробники хлебопродукции можуть вибрати варіант макс$имального завантаження потужностей за рахунок скорочення удельноговеса виробів дрібної фасовки в загальному асортименті.Це дозволить знизити витрати за рахунок зменшення частки вартості устаткування, що приходиться на 1 т готовій продукції. Аналогічні міри широко застосовуються в роботі підприємств різних галузей харчової промисловості. Наприклад, устаткування фірми «Тетра-Пак Альфа Лавань», використовуване дня розливу молока на підприємствах Києва тільки в пакети обсягом 1 л, дозволяє расфасовыватьпродукцию в різноманітний набір дрібних упакувань від 355 до$ 750 мол. За умови росту цін це особливо важливо, оскільки дозволяє більш рац$іонально використовувати ресурси.

Але повернемося до нашого приклада з пекарським устаткуванням. Предварительныйанализ свідчить, що потенційний внутрішній платоспроможний попит населення України, звичайно, за умови правильної організації маркетингу, є достатнім для забезпечення роботою принаймні 30-40 дрібних $хлібопекарень потужністю 1-3 т готової продукції за зміну. Але значні перешкоди для імпорту відповідного устаткування (а саме імпорт товарів, як свідчить світова практика, в основному випереджає створення спільних підприємств) зв’язані з неконвертованістю карбованця. Ук$раїнські підприємства, як і державні органи, відчувають гостру недостачу вільно конвертованої валюти. Якщо ж купувати валюту за курсом Національного банку України, то вартість відзначеного імпортного хлебопекарского устаткування в розрахунку на тонну потужності в десятки разів бу$де перевищувати вартість експлуатованого на Україні зараз, хоча останнє переважно і більшої потужності. Тому реальні можливості покупки устаткування для дрібних хлібопекарень значно менше тих, що можуть забезпечити потенційний внутрішній попит в Україні.

За таких умов у вітчизняних покупців може виникнути бажання заощадити валютні ресурси за рахунок придб$ання тільки часткового комплектаоборудования. Така можливість по технологічних нормах існує. До того ж величина економії по визначених комплектах може складати 79,7 — 212,6 тис. франків.

Але використання скороченого комплекту не дозволяє зменшити собівартість готової продукції в частині амортизаційних відрахув$ань з ростом потужності такими темпами, як це дає можливість робити використання повного комплекту. Аналіз показує, що рівень ціни устаткування в розрахунку на 1т потужності зменшується більш високими темпами при використанні повного комплекту, чим скороченого. До того ж зменшення набору машин у технологічній лінії зажадає більш високих витрат робочої сипы, о$собливо з ростом виробничої потужності. Так, якщо при повному комплекті продуктивність праці одного робітника, що працює на устаткуванні потужністю в 3 т, у три рази біль$ше продуктивності праці працюючого на устаткуванні потужністю в 1 т, те при скороченому комплекті — тільки вдвічі. З ростом потужності виробництва зменшується вартість устаткування, що заміщає один робітник, у випадку використання скороченого комплекту з 42,5 д$о 8 тис. франків . Звичайно, якщо перерахувати цю суму за валютним курсом Національного банку України в карбованці і порівняти її з заробітною платою робітників хлібопекарської промисловості України, то виявиться, що в даний момент, принаймні, для комплекту потужністю одна, а можливо і дві тонни, економічно більш вигідно придбати скорочений варіант. Але з проведенням приватизації, що істотно розширить сферу товарного $обороту в Україні, курси іноземних валют стосовно чи карбованця національній валюті безумовно знизяться, а це може звести нанівець відзначену вище економі$ю. До того ж в умовах відкритої економіки об’єктивно буде відбуватися зближення рівнів оплати однакових видів праці. Це також ставить під сумнів доцільність придбання скорочених комплектів хлібопекарського устаткування, маючи у виді довгострокову перспективу.

Узагалі, така невизначеність в економічних відносинах у з’єднанні з високою інфляцією негативно впливає на будь-яку схильність підприємців до довгострокових інвестицій. Тому значне зниження інфляції і послідовне проведення економічних реформ є навряд чи не$ головним фактором залучення іноземних інвестицій у господарство України. Тільки на цій основі можливе впровадження дійових заходів в області податкової, митної і кредитної політики.

Доцільним для економіки України сценарієм залучення іноземних інвестицій в АПК є поетапний перехід від імпорт$у невеликих партій технологічного чи устаткування інших товарів виробничого призначення з метою вивчення й освоєння ймовірного ринку$ збуту продукції до створення спільних підприємств із їхньою наступною експансією на ринки за межами України. Можливість такого варіанта дій залежить від послідовності в проведенні радикальних економічних реформ. При цьому необхідно відзначити, що всі рішення щодо висновку контрактів повинні приймати незалежні від держави суб’єкти, $що хазяюють, підприємці, що будуть розпоряджатися власними чи позиковими ресурсами і відповідати за результати прийнятого рішення своїм майном. Державі повинна приділятися роль регулятора податково$ї, митної, а опосредованно — і кредитної політики. Тільки на такій основі залучення іноземних інвестицій буде сприяти підйому агропромислового комплексу й економіки України в цілому.

ВИКОРИСТОВУВАНА ЛІТЕРАТУРА

4.Д.Острава “Проблеми інвестування”,”Російський Економічний Журнал”, №8, 1993 р.

Post Comment