Проблеми шлюбу

Реферат з психології

Проблеми шлюбу

Правильний почато$к

Дозрівання

Подружнє життя — це не доля, яка випадає людині, а завдання, яке людина береться виконати. Воно буде таким, яким ми його створимо. Поль Турньє порівнює подружжя з будівлею, в якій кожний день — це нова цеглина.

Отже, правильне приготування до подружнього життя — не підсумок здобутих теоретичних чи прак­тичних знань, а праця над своїм «я». За цю пра$цю ми беремося тому, щоб навчитися по-справжньому любити іншу людину. Така праця над собою в$ласне і є приго­туванням до подружнього життя. Щоб це здійснити, людина мусить стати зовсім іншою бо по­дружжя — це таємнича єдність, в якій дві різних істоти цілковито віддаються одна одній.

Приготування до подружнього життя звод$иться до поглиблення усвідомлення, хто така людина і що таке подружжя. Повністю свідомий цього той, хто розуміє, що «подружжя це не підсумок сліпих сил природи, а установка Творця для здійснення його плану любові в світі».

У найширшому, отже, значенні — приготування до по­дружнього життя зводиться до правильного дозрівання і виховання молодої людини. У цьому розумінні приготу­вання дитини до майбутнього подружжя починається з моменту, коли чоловік і дружина прийняли нове для себе рішення — стати батьками. Ця хвилина і це рішення не тільки народжує людину до життя, але визначає та$кож напрям її розвитку.

ДОШЛЮБНІ ЗВ’ЯЗКИ

Кожна людина в юності$ мріє зустріти коханого чи кохану, створити сім’ю, мати дітей. Але, на жаль, ці мрії| не завжди збуваються. Й часто причиною є «помилка молодості». Застерегти від помилок в інтимних стосунках| практично неможливо, проте мати уявлення про найти-і повіші з них просто необхідно. І

Однією з найпоширеніших причин дошлюбних зв’язків сьогодні вважають акселерацію. Швидке статев$а дозрівання організму, позірна дорослість призводять до раннього початку статевого життя. Високий темп життя спонукає багатьох поспішати жити, якомога раніше все спробувати, все встигнути, не відстати від інших, похва­литися своєю причетністю до дорослого життя. Поспіхом можна не розібратися, прийняти захопленість за кохан­ня. Іноді ж дається взнаки невміння відрізнити статевий потяг від глибо$кого почуття. А буває й так, що старші свідомо йдуть на обман, розігруючи пристрасні почуття,

Часто трапляється, що дівчата вимушені вступити в дошлюбний зв’язок, щоб, як їм здаєть$ся, не втратити прихильності коханого. Хтось, можливо; скаже, що у цьому немає нічого осудливого, тим паче небезпечного. Але чи так це?

Спробуємо розібратися у наслідках дошлюбних зв’язків. Медики стверджують, що раннє статеве життя ду­же часто призводить до різних відхилень у стані здоров’я. Ранній початок статевого життя, коли у юнака та дівчи­ни ще не сформ$увалися повністю провідні процеси у корі головного мозку — процеси збудження й гальмуван­ня, є переважною причиною сексуальних розладів і неврозів у подальшому. Психологи вважають, що ранні статеві зв’язки шкідливі для психіки, призводять до перенапруження нервової системи. Невміння користува­тися протизаплідними засобами може ускладнити життя ранньою вагітністю. А випадковість зустрічей — привес­ти до різних$ захворювань, у тому числі й до СНЩу. Сексопатологи застерігають, що отримати повне сек­суальне задоволення при ранній статевій близькості не можна. Передчасне статеве життя спустошливо впливає на здоров’я та емоційно-психічну сферу молоді. Воно збіднює повноту сексуальних емоці$й, особливо у жінок, часто роблячи їх назав$жди фригідними (холодними), ставить під сумнів міцність майбутнього шлюбу, робить легкими подружні зради у майбутньому.

Повне дозрівання організму настає пізніше статевої зрілості. Тому з додатковою діяльністю у вигляді статево­го спілкування організм, що росте, не справляється. іВідтворювальна функція, яка є підвалиною статевого життя, не властива юності. Адже у цей період організм ще сам потребує підтримки, оскільки повністю не сфор­мувавс$я, й зародок дитини може виявитися неповноцін­ним. У дівчат до вісімнадцяти років вагітність перебігає складніше. Внаслідок психологічїшх травм діти народ­жуються слабкими, із заниженою вагою. Штучне перери­вання вагітності (аборт) небезпечне наступним безплід­дям, різними хворобами.

Небажана вагітність приховує в собі б$агато наступних |змін у всьому способі життя, у ставленні до оточуючих, до себе. Погодившися створити сім’ю «за обставинами», не завжди можна зуміти зробити її щасливою. Причин на те багато. Найчастіше це причини економічні й побу-| тові, а іноді й моральні. Якщо поруч є близькі люди, І вони підтр$имають, допоможуть, хоча й ціною, можливо власного здоров’я й добробуту.

Ще гірше становище юної матері, яка народила дити­ну без батька. Багато негативних емоцій виплескуватиметься на дитину. Дуже часто молода мати н$есправедли­вість долі, сама цього не бажаючи, переносить на своє дитя. У дорослих самостійних жінок, які виховують дітей самі, цього не відбудеться. Вони свідомо й виважено роблять цей крок. Вік дає їм терпіння й мудрість, а час готує їх до радості материнства.

На жаль, продовж$ують існувати державні дитячі будинки, де у дітей немає батьків: вони від них відмови­лися. Це, мабуть, найжахливіший наслідок дошлюбних зв’язків.

Спустошення, позбавлення почуття справжнього ко­хання, невіра у щирість почуттів, пошук легкого жит­тя —це теж нас$лідки ранніх статевих стосунків.

Здавна у більшості народів на дошлюбні статеві кон­такти існували заборони. Їх проповідували і видатні педагоги, в тому числі В. О. Сухомлинський. Варте уваги його звернення до юнака: «Будь стриманий у своїх пори­вах. Знай, що фізична близькість коханих морально ви­правдовується лише особливою близькістю, духовною готовністю разом пройти життя, народити і виховувати дітей, ділити труднощі. Знай, що дівчину, духовно бага­ту, розумну, чесну, глибоко принижує, обурює те, що до одруження юнак прагне до фізичної близькос$ті. Найщас-ливіші дні юності — це та чиста, ідеальна любов, з якою духовно багатим людям довго не хочеться розл$учатися».

для цього треба чимало спілкуватися. Проте останніми часом різко скоротився період дошлюбного залицяння. ^ це, природно, не може не позначитися негативно на правильності вибору й міцності шлюбу.

Саме в сім’ї людина вступає у найближчі — родинні (мит батьками та дітьми, братами та сестрами) або шлюбні (між чоловіком та жінкою) —людські стосунки. Проте в сім’ї існує й ціла гама інших людських стосун­ків$: господарських, психологічних, правових, моральних тощо. Тому сім’ю інколи на$зивають мікросоціумом (тобто малим суспільством), підкреслюючи тим самим нерозривну єдність між сім’єю та суспільством. Розумін­ня цього зв’язку відображене й у відомому вислові «Міцна сім’я—міцна держава». Цей зв’язок просте­жується також і в тому, що ті зміни, які відбуваються в суспільстві, так чи так призводять і до змін самої сім’ї, її форми, структури, кількості Її членів, стосунків між НИМИ.

$шлюб визначається взаємовідносини між чоловіком та жінкою, Д якою встановлюються їхні права та обов’язки стосовної один одного та стосовно їхніх дітей. І

Проте, виокремлюючи найзагальніші ознаки шлюбу та сім’ї, ці визначення не розкривають, по-перше, того значен$ня, яке мають шлюб і сім’я в житті людини, а по-друге —всієї тієї різноманітності конкретних форм, в яких вони існували й існують сьогодні. ПП Сім’я має надзвичайно важливе й навіть незамінне І значення для людини в першу чергу тому, що в ній вона живе в оточенні «найближчих» людей, які можуть і зрозуміти, і вибачити, і підтримати, допомогти «стати на ноги» $й знайти свій шлях у житті. Ніхто не може заміни­ти дитині її рідну матір чи батька, їхньої безмежної! любові, теплоти й добра. Тому не випадково з давніх-давен вважалася обов’язковою найбільша шана до цих;

людей, яка знайшла своє відображення і в релігійних заповідях, і з народних піснях, і в поетичних творах. І так само не випадково одним^ з найбільших нещасть завжди вважалося сирітство. Й сьогодні вче$ні ствер­джують, що тільки в сім’ї може вирости здорова, добра, розумна,щаслива людина, діти ж, позбавлені сімейного тепла й любові, так чи так страждають від цього впродовж усього свого подальшого життя. Звичайно, що й тут можуть бути певні винятки.

$

Але не тільки для дітей, а й для дорослих шлюб і сім’я| мають надзвичайно важливе значення. З ними пов’язанії і всі про$яви любові, і святість та щастя материнства абсц батьківства, і можливість недаремно (тобто не тільки для! себе, а й для інших) прожити своє життя, розкрити все| багатство своїх почуттів і духовних сил, отримати най-^ більшу радість неформального спілкування. Підтвер­дженням цього може бути хоча б той факт, що| смертність серед людей, які не мають сім’ї, значно пере-| вищує смертність серед людей сімейних. І

Щоправда, сім’ї бувають різні: п$овні та неповні, бага­тодітні та бездітні, рівноправні та авторитарні, щасливі

та нещасливі. Але, як стверджують сьогодні вчені й педа­гоги, якою буде ваша сім’я — значною мірою залежить і від вас самих$. Насамперед від ваших знань про сім’ю та від вашого бажання будувати сімейні стосунки на засадах любові, відповідальності, добра й злагоди. Тому не ви­падково видатний наш педагог В. О. Сухомлинський пи­сав, що в школі важко готувати дітей до вибору професії, бо їх багато. Але є одна, яку вибере кожен. Усі хлопці та дівчата стануть у майбутньому чоловіками та жінками, батьками та матерями, й готувати їх до цього необхідно$. Зрозуміло, що кожному або кожній із вас і самим треба готуватися до цього.

ДУХОВНИЙ

МІКРОКЛІМАТ СІМІ

Великий наш співвітчизник І. П. Котляревський пи- ї сав: «Де згода в сімействі, де мир і тишйна, щасливі там лю$ди, блаженна сторона». Що ж вкладаємо ми в поняття і духовного мікроклімату сім’ї? Як І чим його| виміряти, схарактеризувати? Для початку спробуймо ви­значити відмінності між позитивним та негативним мі­крокліматом сім’ї, а далі—ті особистісні якості, які створюють передумови для повної згоди м$іж чоловіком та жінкою, батьками та дітьми. Що їх об’єднує? Мабуть, любов —любов чоловіка й дружини, батьків і дітей.

Спілкування в сім’ї не має собі рівних за рівнем інтенсивності, глибини й близькості емоційних контак­тів. Тому й говорять про духовний мікроклімат сім’ї. Й якщо сімейне море штормить, то кожен член сімейного екіпажу — як дорослий, та$к і дитина — відчуває себе не дуже приємно, а інколи й буває нещасним. Відсутність надійного сімейного тилу, як правило, штовхає дітей на

пошуки іншого роду спілкування, але воно, на жаль, не| може компенсувати відсутність духовної$ рівноваги люди-

ни, яку їй дарує любов рідних. Вони створюють лишень Іілюзію захищеності.

Звичайно, й вдома не завжди буває свято. Але коли |кожен член сім’ї робить усе можливе для того, щоб нала-Ігодити свої взаємини з іншими членами сім’ї, то наш дім стане нашою фортецею. Вчені визначають моральний клімат як домінуючі настрої, загальний тон і характер взаємо$відносин між членами сім’ї. Особливу увагу при цьому вони звертають на сумісність людей, під якою розуміється узгодженість$ їхніх дій, гармонія стосунків, оцінок, поглядів, особистих якостей. Можна сказати й Ітак, що сумісність —це оптимальне поєднання інди­відуальних якостей людей, яке забезпечує ефективність іїхньої спільної діяльності й спілкування, приносить ^взаємне задоволення. Дослідники виокремлюють кілька рівнів сумісності, які немовби нашар$овуються один над

одним: психофізіологічний, психологічний та соціокультур-ний.

Психофізіологічний рівень сумісності визначається вродже­ними, природними властивостями, наприклад, типологічними особливостями вищої нервової діяльності $або біоритмами, особливостями темпераменту. При цьому слід відзначити, що ці риси не є визначальними, оскільки як сумісними, так і несу­місними можуть бути люди як з однаковими, так і з різними типами темпераменту.

Чим вищий рівень у структурі особистості займають ті чи ті властивості, тим більшу роль вони відіграють у гармонізації взаємовідносин. Ця теза знайшла своє відображення у зако­ні сумісності: вроджені якості в гармонійних парах повинні бути контрастними, натомість набуті —схожими. Не ви$падково шлюби людей, які зросли за різних умов виховання та освіти, рідко бувають щасливими; навпаки, ймовірність збігу життєвих

$

орієнтацій у людей — вихідців із схожого середовища є значно більшою.

Етико-психологічний та соціохультурний рівні подружньої сумісності передбачають гармонію, узгодженість функціональ­но-рольових очікувань чоловіка та дружини. $Які з них викли­кають найбільш гострі дискусії? Насамперед партнерство в побуті. Маючи однакове навантаження в царині суспільної праці, жінка, як правило, переобтяжена ще й сімейними обов’язками, тому, як вважають фахівці, для гармонійних взає­мовідносин важливе значення має здатність ставати на місце

іншої людини/розуміти її труднощі й проблеми, перебирати нц| себе частину ЇЇ обов’язків, допомагати їй. Соціокультурний рівень сумісності досягається спільністю»! світоглядних орієнтацій, життєвих цілей. Іноді навіть велика

ЛЮбоВ НЄ МО$Же ДОПОМОГТИ СУМІСТИТИ Несумісне. ЯКЩО ПІД;

одним дахом зустрічаються двоє людей з різними уявленнями! про життя та життєві цінності, то їм важко дійти спільного знаменника, ні

Сумісність рідко буває повною, проте підвищення її до рівня взаємної толерантності — $завдання, яке цілком до снаги будь-якому союзу двох.

Психологи стверджують, що сумісність подружніх пар виробляється впродовж 5—10 років, а іноді й довше. Процес взаємного пізнавання може бути безконечним і перетворюва­тися на відкриття «Я», якщо члени сім’ї в$иявляються творчо обдарованими, цікавими, високоінтелектуальними людьми. Від того, наскільки вони зможуть опанувати нові соціальні ролі -— чоловіка та жінки, невістки та зятя. батька та матері —й буду­вати свою поведінку відповідно до прийн$ятих норм моралі, залежать духовна атмосфера в сім’ї, її щастя.

Ніхто не може сказати наперед, де й коли знайде собі друга. Навіть тоді, коли виділяємо одного з багатьох, ще не можна сказати, $що знайшли споріднену душу. Глибо­ка близькість не терпить душевної скупості. Коли ми маємо душевну й духовну спорідненість, ми говоримо один одному все й не боїмося сперечатися, виявляти несхожість, позаяк повинні навчитися шукати, доводити, відступати й наступати, доки не знайдемо спільної мови, згоди. А запорукою завтрашнього сімейного щастя сьо­годнішніх старшокласників є їхнє вміння підтримувати висококультурні, дружні й щирі стосунки з батьками та іншими членами своєї сім’ї.

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ШЛЮБУ

Історія людства, крім по$зитивного досвіду, внесла й багато негативного у шлюбні порядки та в сімейні сто­сунки. Насамперед йдеться про варварські норми поне­волення жінки й особливо про покупний шлюб. Він був заведений у більшос$ті суспільств давнини й середньовіч­чя. Шлюбні платежі дали нове життя таким формам

шлюбу, як шлюб «відробітком», «утробний» та «колиско­ва зм$ова». Не зник зовсім і шлюб «викраданням». Усе це, звичайно, не сприяло розвитку рівноправності в сім’ї між чоловіком та жінкою.

Сьогодні зміст шлюбу змінюється. Йому властиві інші ознаки. Шлюб—це захищена державою добровільна спілка між чоловіком і жінкою, які об’єднуються з метою створення сім’ї, народження й виховання дітей. Це віль­ний, рівноправни$й і в ідеалі довічний союз, що передба­чає дотримання встановлених державою правил.

Зараз для укладання шлюбу необхідні добровільна згода майбутнього подружжя та реєстрація цієї згоди в державних установах.

У розвинених країнах питання про форму шлюбу розв’язують по-різному. Церковний шлюб пошире­ний серед православних у Г$реції, серед католиків в окре­мих країнах Латинської Америки, серед мусульман у низці країн Сходу. В Аргентині, Австрії, Бельгії, Голлан­дії, Туреччині, Швейцарії, Німеччині, Японії дійсним визнають лише громадянський шлюб. Альтер$на­тивні форми шлюбу — релігійні або громадянські — допускають в Англії, Данії, Італії, Іспанії, Канаді та у деяких штатах США. У багатьох країнах зберігають зна­чення заручини, які закріплюють попередню згоду на укладання шлюбу. У нашій країні громадянський або релігійний шлюб укладають за місяць після подачі заяви до органів ЗАГСу.

Однією з головних умов укладання шлюбу є досяг­нення певного віку. Для жінок і чоловіків він установле­ний у 18 років. В Україн$і шлюбний вік для жінок зниже­ний до 17 років. У Франції цей вік для жінок знижений до 16 років, а в Англії для обох статей —до 16 років. У Польщі він підвищений для чоловіків до 21 року. У Китаї він становить 20 років для жінок і 22 роки для чоловіків. За наявності серйозних підстав шлюбний вік може бути зниж$еним у Франції, наприклад, президентом республіки, у Німеччині—опікунським судом, в Англії та США—судом, у Швейцарії—урядом кантону, в нашій країні — виконкомами місцевих Рад народних ^ депутатів.

Post Comment