Професiйнi комунiкативнi зв язки у педагогiчнiй дiяльностi як наукова проблема 2

Реферат

на тему:

ПРОФЕСIЙНI КО$МУНIКАТИВНI ЗВ’ЯЗКИ

У ПЕДАГОГIЧНIЙ ДIЯЛЬНОСТI ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА

При розгляді нинішнього етапу становлення і реформування системи освіт$и проблема взаємодії між учнями і вчителями, проблема їхніх стосунків особливо зберігає значну актуальність. Це пояснюється самою специфікою навчально-виховного процесу, який передбачає безпосередню взаємодію всіх його учасників, де на першому плані виступає саме професійне спілкування вчителів — педагогічне спілкування.

Психологи, дослiджуючи педагогiчне спiлкування вказують на характернi вiдмiнностi рiзних сторiн спiлкування, що являють собою окремi складовi ц$ього процесу, але можуть використовуватись для виявлення вiдмiнностей спiлкування у рiзних людей. Сюди можна вiднести психолого-педагогiчну спостережливiсть [1], рiвень глибини емпатiї [5], точнiсть соцiальної перцепцiї [4] та iн.

Часто науковцi у своїх дослiдженнях iз проблем педагогiчної психологi$ї вказують на те, що значна частина педагогiчних прорахункiв i труднощiв визначається не стiльки недолiками методичної пiдготовки вчительських кадрiв, скiльки деформацiєю сфери професiйного педагогiчного спiлкування [2 та iн.].

Важливу роль у роботi вчителя з учнями вiдiграє стиль спiлкування педагога з ними. У психологiчнiй лiтературi стиль спiлкування розглядається як$ iндивiдуально-типологiчнi особливостi соціально-психологiчної взаємодiї вчителя, якi формують певнi ставлення до нього учнiв. При цьому змiст стилю спiлкування визначається i особистiсними характеристиками самого вчителя i реалiзацiєю ставлень до нього учнiв. У стилях спiлкування проявляються особливостi $комунiкативно-перцептивних можливостей вчителя, особливостi класного колективу i кожного учня зокрема, характер взаємостосункiв вчителя зi своїми вихованцями, його творча iндивiдуальнiсть тощо.

У багатьох психологiчних дослiдженнях вказ$ується на позитивний вплив у навчально-виховному процесi демократичного стилю спiлкування. А на негат$ивнi тенденцiї — у процесi застосування авторитарного i пасивного стилiв. Зокрема, пiдкреслюється, що такi стилi гальмують розвиток психiчної активностi особистостi, її адекватної самооцiнки, супроводжуються негативними тенденцiями в стосунках мiж однокласниками, коли їхнiм вчителям притаманнi такi стилi [1].

Не менш важливим у педагогiчному процесi є взаємини вчителя зi своїми колегами, якi, за словами В.А.Кан-Калiка, суттєво впливають на загально-психологiчний клiмат пiд час виконання завдань навчання i виховання [7, 41]. При$ цьому потрiбно бути максимально доброзичливим у ставленнi$ до iнших членiв педагогiчного колективу, прагнути до спiвпрацi, шукати те що зближує, а не те що роз’єднує, постiйно настроюватись на бажання спiльної творчої дiяльностi, знаходити в досвiдi своїх колег найбiльш цiнне, цiкаве, корисне.

У всiх описаних вище дослiдженнях педагогiчного спiлкування автори звертають увагу на його вплив при формуваннi ефективного навчально-виховного процесу. Адже спiлкування, як зазначають А.А.Деркач i Н.В.Кузьмiна, торкає$ться чи не всiх основних сторiн мiжособистiсної взаємодiї. Так, зокрема вони вказують, що спiлкування виступає не стiльки як обмiн iнформацiєю, скiльки процес взаємодiї i $взаємовпливу. В залежностi вiд характеру змiстової i кiлькiсної сторiн «iндивiдуального» вiдображення з утворенням форми колективного мислення людей. Пiд час спiлкування, внаслiдок систематичних контактiв в ходi спiльної дiяльностi її учасники отримують рiзноманiтнi знання про себе, своїх друзiв, способи найбiльш рацiонального вирiшення поставлених завдань. У спiлкуваннi проявляються е$моцiйнi стани i переживання кожного учасника стосовно iнших, виробляються вмiння дiяти в iнтересах колективу та iн.

Аналiз лiтературних джерел показує, що вченi надаючи великої уваги проблемам спiлкування, також вказують на його особливу роль при вирiшеннi навчальних i виховних завдань, на вмiння педагогiв його ефективно використовувати у роботi зi своїми вихованцями. Все це вказу$є на ту важливу роль пiдготовки майбутнiх вчителiв до мiжособистiсної перцепцiї у своїй професiйнiй дiяльностi, а також полiпшення форм i методiв вiдповiдної роботи.

Одним із таких вагомих засобів є застосування інтеракційних методик [3]. Сутністю цих методик, на думку В.В.Власенка є те, що вони передбачають ор$ганізовану на спеціальних заняттях взаємодію учнів між собою та вчителів з учнями за алгоритмами, які забезпечують включеність у роботу з більшим чи меншим ступенем активності всіх її у$часників і стимулюють посилення інтенсивності оцінної перцептивної взаємодії учнів один з одним та вчителем у експериментальному спілкуванні.

Так, наприклад, зупинимось на особливостях проведення методики за умовною назвою “Графічний символ особистості”.

Мета її проведення полягає у тому, щоб дослідити взаємні оцінні$ ставлення однокласників між собою, вчителів з учнями і використати сам процес взаємодії і одержані дані як з$асіб корекції стосунків.

Процедура проведення. Клас поділяється на кілька груп. Їх кількість може бути парною або не парною, в залежності від числа учнів в класі. В групі має бути не більше семи осіб. В противному разі, коли кількість перевищує вказане число, в групах з’являються явні лідери і практично зовсім пасивні учні, що унеможливлює спільну колективну роботу.

Кожній групі надається номер по порядку. Якщо кількість груп парна, то, скажімо, група № 1 $“працює” на групу № 2 і навпаки (далі, відповідно, група № 3 — на групу № 4, група № 4 на групу № 3 і т.д.). Якщо кількість непарна, то схемою функціональн$ого зв’язку стає замкнений ланцюжок. Наприклад, при наявності трьох груп залежність виглядає так: група № 1 “працює” на групу № 2, група № 2 — на групу № 3 і група № 3 — на групу №1.

Когнітивний аспект взаємодії в даній методиці. Досліджуваним необхідно відшукати головну, найхарактерн$ішу ознаку особистості кожного учня і виразити її через певний, найбільш адекватний (на думку групи), графічний символ. Цей символ повинен відображувати не зовнішні форми поведінки, а глибинні, суттєві особистісні якості. Наприклад, намальований футбольний м’яч — явна ознака зовнішньої поведінки -$ “любитель футболу, болільник”, а вже троянда з колючками може свідчити про суперечливість характеру.

Необхідною умовою є перенесення малюнків всіх груп на класну дошку, тобто це є тим, що зміцнює емоційність сприйняття ходу інтеракційного обміну інформацією. Також значний емоційний вплив чинить варіант проведення методики, при якому графічний символ для кожного учня зображається ще й на окремому аркуші паперу і “дарується” після проведення методики.

Обробк$а і аналіз одержаних даних. Школярам пропонується оцінити за десятибальною шкалою ступінь їх згоди з тим, наскільки запропонований символ виражає основну суть їх особистості.

За ре$зультатами порівняння малюнків, оцінок в балах ступеня згоди, суджень, висловлених в ході бесіди, висвітлюються такі питання:

1. Якою мірою школярам вдалося виразити через графічні символи саме особистісні якості, а не зовнішні форми поведінки?

2. В чому полягає інформаційний та оцінний зміст символів?

3. Як успішно учні в$пізнали “свої” символи?

4. Чим зумовлені помилки при впізнаванні?

5. Як зображали учні суттєві якості лідерів, “середніх” і пасивних?

6. З якими малюнками дослід$жувані погоджувались, а з якими — ні і чому? Що нового дали графічні символи для впізнання особистості учнів і їх взаємних оцінних ставлень?

Ведучий аналізує також власні дії під час проведення ігрової інтеракції, відповідаючи на питання, які наводились в попередніх методиках.

Аналіз різноманітних підходів щодо вивчення проблеми професійних комунікативних зв’язків у педагогічній діяльності, наштовхнув нас на розробку програми комунікативної підготовки майбутніх вчителів за допо$могою інтеракційних методик.

Вирішуючи завдання, що були покладені в основу проведення спеціального навчання було не$обхідно:

— сформувати у майбутнього вчителя позитивну професійну мотивацію до розв’язання проблем соціально-психологічної взаємодії міжособистісної перцепції у всіх аспектах своєї діяльності і прагнення до підвищення компетентності у комунікативних процесах;

— розвиток вміння особистісної орієнтації дос$ліджуваних у ситуаціях комунікативного характеру шляхом відповідної комунікативної підготовки на основі засвоєння теоретичних знань і теоретичного досвіду (оволодіння інтеракційними методиками).

Нами було розроблено програму спецкурсу, розраховану на 38 годин, серед яких 6 годин лекційних, 30 годин для практичного засвоєння студентами інтеракційних$ методик та застосування їх у роботі з учнями під час проходження навчально-виховної педагогічної практики. Для підведення підсумків роботи було $заняття у формі семінару [6].

Після проведення теоретичних і практичних занять був зроблений повторний діагностичний зріз у експериментальній і контрольній вибірках, що дало можливість простежити кількісні і якісні зміни, які відбулися у процесі комунікативної підготовки майбутніх вчителів інтеракційними методиками.

Зроблений аналіз дає можливість підтвердити наші припущення стосовно позивного впливу застосування спеціальних алгоритмів на ефективність комунікативної підготовки майбутніх пе$дагогів.

При порівнянні результатів стосовно виявлення рівнів творчого підходу до оволодіння навичками майбутньої професійної діяльності, можна сказати, що під дією формуючих впливів 56,9% оптантів за експериментальною вибіркою вважають, що вони були$ включені у такі види діяльності як навчально-пізнавальну, професійно-трудову, організаційно-управлінську при критичному ставленні до себе. У контрольній групі така цифра сягає лише 37,3%, що свідчить про незначні зміни у порівнянні з попереднім діагностичним дослідженням.

У відповідності з рівнем теоретичної і $психологічної підготовки, змінювалося і ставлення досліджуваних до психологічної науки. Такі зміни є цілком очікувані, адже оволодіння студентами більшим обсягом психологічних знань, розширювало їх можливості у практичном$у використанні таких знань безпосередньо у педагогічній діяльності.

Після завершення формуючого експерименту, переважна більшість членів експериментальної вибірки, які дали позитивну оцінку ставлення до психології, обгрунтовували таке ставлення за результатами засвоєння теоретичного матеріалу спецкурсу та експериментальної практи$чної діяльності в школі. При цьому вказувалось на ефективність застосування знань з психології у вивченні системи взаємин у класі, проведенні корекційної роботи. Тут встановлено статистично значущий кореляційний зв’язок між ставленням до психології і з рівнем та ставленням до використання інтеракційних методик (r = 0,43 і r = 0,5$1 на рівні P<0,01).

Проводячи комунікативну підготовку на якісно нових засадах, ми, передусім, прагнули змінити ставлення досліджуваних до педагогічної діял$ьності.

В результаті проведеної роботи відбулися значні зміни у ставленні реципієнтів до майбутньої професії. Кількість небажаючих працювати за фахом у контрольній групі становить 23,5% а у експериментальній вибірці ця цифра сягає не більше 7,8%. Тут встановлено значущий кореляційний зв’язок між ставленням до педагогічної діяльності і ставленням до можливості використання інтеракційних методик (r = 0,40 на рівні P<0,01).

$У результаті застосування інтеракційних методик у навчально-виховному процесі майбутніми вчителями як засобу підвищення рівня комунікативної підготовки можна зробити наступні висновки:

а) комунікативна підготовка майбутніх вчителів інтеракційними методиками передба$чає цілеспрямоване навчання за спеціальною програмою у вузі;

б) застосування спеціальних алгоритмів сприяє формуванню у переважної більшості досліджуваних експериментальної групи готовності високого рівня до професійног$о спілкування в процесі оволодіння інтеракційними методиками. Такий підхід дозволяє значною мірою посилювати ефективність процесу взаємодії педагога з учнями та успішніше формувати готовність майбутніх вчителів до комунікативної діяльності;

в) впровадження в навчально-виховний процес розробленої нам$и програми комунікативної підготовки актуалізувало процес самовизначення майбутніх вчителів щодо педагогічної діяльності;

г) готовність використовувати інтеракційні методики у навчально-виховному процесі з метою вивчення психологічних особливостей своїх вихованців та корекції їх поведінки майбутні педагоги пов’язують із проходженням відповідної комунікативної підготовки у вузі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бе$резовин Н.А., Кол$оминский Я.Л. Учитель и детский коллектив: Психолого-педагогическое исследование.- Минск: Изд-во Белорус. гос. ун-та, 1975.-160с.

2. Бодалев А.А., Ломов Б.Ф., Матюшкин А.М. Психологиическая наука — реформе школы//Вопросы псиихологии.-1984.-N6.-С.74-81.

3. Власенко В.В. Вчителi — учнi: психологiя взаємних оцiнних ставлень.-К.,1995, 154с.

4. Донцов А.И. Симпозиум по проблемам $межличностного восприятия в группе // Вопросы психологии.-1981.- N2.- С.182-184.

5. Карамуратова Р.Б. Психологическое исследование роли оценочной эмпатии в педагогическом процессе: Автореф. дис … канд. психол. наук: 19.00.07 /НИИ психологии ГССР им. Д.Н.Узнадзе.-Тбилиси, 1985.-24с.

6. Коць М.О. Комунікативна підготовка майбутнього вчителя інтеракційними методиками: Дис… канд. психол. наук: 19.00.07 / НПУ ім. М.П.Драгоманова. — Київ, 1997. — 220с.$

7. Учителю о педагогической технике / Под ред. Л.И.Рувинского. -М.: Педагогика, 1987.-160с.

Post Comment