СНІД — чума ХХ століття

ВИСТУП:

$„СНІД-чума ХХ століття”

ВІЛ/СНІД : характеристика та шляхи попередження.

В кінці ХХ ст. людство зіткнулося з появою нової вірусної хвороби — СНІДУ (синдрому надбаного імунодефіциту). Цим терміном позначено кінцеву стадію ВІЛ-інфекції (вірусу імунодефіциту людин$и) — збудника СНІДУ.

Вперше, офіційно СНІД, як хворобу було визнано у 1981 році в США. За думкою американського вченого Роберта Галло, ВІЛ виник дуже давно і розповсюджувався в ізольованих від зовнішнього світу групах корінного населення Африки. Економічне освоєння територій і р$озширення контактів сприяло розповсюдженню вірусу в інших регіонах.

В теперішній час ВІЛ — інфекція зареєстрована практично в усіх країнах світу. Згідно міжнародним даним за час розвитку епідемії до 2002 року було інфіковано понад 36 млн. дорослих і дітей, з яких 16 млн вже померло від СНІДу. Щоденно у світі інфікується ВІЛ близько 7000 осіб, 9 осіб з 10 не знають, що вони уражені вірусом.

Наша держава має найвищий ступінь розповсюдженості хвороби серед республік колишнього СРСР. Найбільш$ уражені ВІЛ — інфекцією жителі Одеської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Миколаївської областей, АР Крим, міст Києва і Севастополя. Хвороба уражає переважно молоде покоління — найбільш активну у репродуктивному і прцездатному відношенні верству населення. Це одна з найхарактерніших ознак СНІДу — вплив на суспільно к$орисне життя молодого, здорового прошарку людей.

Україна займає перше місце в Європі за числом ВІЛ-інфікованого молодого поколі$ння — юнаків та дівчат віком від 15 до 24 років (1,3% юнаків та 0,6 дівчат)

За даними міжнародних організацій, лікування ВІЛ/СНІДу є найбільш дорогим з усіх видів медичної допомоги. Мільйони доларів витрачають провідні наукові заклади світу на вивчення хвороби, розробку діагностичних і лікувальних препаратів, ст$ворення анти-СНІД вакцини, але поки що — безрезультатно.

Збудник СНІДу — вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який викликає (синдром) клінічних ознак, які обумовлені глибоким ураженням імунної системи організму. Стійкість цього вірусу у зовнішньому середовищі невисока. Він гине при температурі + 100 С миттєво, при + 56 С протягом 30 хвилин, швидко руйнується під дією спирту, ефиру, ацетону, пероксиду, водню, хлоровмістких пре$паратів та сонячних променів. Збудник СНІДу виявляється в різних біологічних рідинах організму, в найбільших концентраціях він присутній в крові і спермі. ВІЛ$ уражає живі клітини (лімфоцити) і розвивається в них. Живі клітини використовуються як «інкубатор», в якому відбувається їхній поділ і розмноження. Розміри ВІЛ дуже малі: на лінії довжиною в 1 см може розміститись близько 100 тис. вірусних частинок. Вірус повільно викликає тривалу хвор$обу з певним латентним періодом (час з моменту ураження до проявів хвороби) від 1 до 15 років. При цьому людина, яка заразилася, відчуває себе здоровою, являючись джерелом розповсюдження хвороби.

Початковими, найбільш характерними ознаками є одночасне збільшення 2-3 груп лімфатичних вузлів, слабкість і швидка втома, тривала (більше 1-2 місяців) підвищена температура тіла без поважних причин, нічна пі$тливість, швидке зниження ваги тіла, гнійно-запалювальні висипи на слизовій оболонці ротової порожнини, статевих органів і шкіри, та ін. Встановлення діагнозу СНІД потребує обов’язково лабораторного підтвердження. ВІЛ не живе в організмі тварини. Для своєї життєдіяльності і розмноження він потребує у клітинах люди$ни і тому не може передаватися від тварини до людини. Отже отримати ураження вірусом, який викликає СНІД, можливо тільки від людини, яка є сама джерелом ВІЛ-інфекції.

$

Ураження може відбуватися у випадку, коли вірус потрапив в організм завдяки крові, спермі або піхвовим виділенням ВІЛ-інфікованої людини. Отже, можна говорити про три шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

— статевий;

— парентеральний (проникнення вірусу в кров);

— вертикальний (від ВІЛ — інфікованої матері дитині).

Проникнення вірусу в організм можливе у таких ситуа$ціях:

1. При ін’єкційному введенні наркотиків (спільне користування одним шприцом та голкою), при виготовленні наркотику з додаванням до розчину крові, при розборі наркотику різними шприцами з однієї спільної посудини.

2. При використанні нестерильних $хірургічних інструментів, а також інструментів, для здійснення татуювання і персінгу.

3. При незахищених сексуальних контактах з ВІЛ-інфікованим партнером або партнершею.

4. Під час пологів і годування грудним молоком від ВІЛ-інфікованої матері дитини.

Статистика захворювань СНІДу в США показує, що 15% хворих заразились статевим шляхом, 80% при вживанні наркотикі$в, 3% — при переливанні крові, 1% склали діти хворих батьків, і лише 1% випадків фактор зараження не встановлений.

Групи ризику:

— гомосексуалісти (75%);

— наркомани, як$і вводять наркотики внутрівенно.

3. Жінкам секс бізнесу (імовірність зараження збільшується тривалістю статевого зв’язку: за три роки інфікується приблизно — 45-55% жінок і 35-45% чоловіків зараженого подружжя).

4. Особи, що часто змінюють статевих партнерів, вступають у випадкові статеві стосунки.

5. Новонароджені, у яких матері хворі $на СНІД (серед дітей, які народилися від заражених матерів, інфікованими виявляється 25-35%, годування інфікованою жінкою дитини приводить до зараження у 25-35%).

6. Реципієнти крові і препаратів крові (передача вірусу при переливанні зараженої крові приводить по статистиці до зараження у 80-100% ви$падків). За зараження і розповсюдження ВІЛ/СНІДом громадяни України несуть відповідальність відповідно до Кримінального Кодексу України (ст.130,131).

Физиологические эффекты алкоголизма

Информацию на эту тему радостной не назовешь, но и обойти $ее тоже нельзя. Ознакомимся с тем, что способен сделать алкоголь с нашим организмом.

·  Кровь. Алкоголь угнетает продукцию тромбоцитов, а также белых и красных кровяных телец. Итог: малокровие, инфекции,$ кровотечения.

·  Мозг. Алкоголь замедляет циркуляцию крови в сосудах мозга, приводя к постоянному кислородному голоданию его клеток, в результате чего наступает ослабление памяти и медленная психическая деградация. В сосудах развиваются ранние склеротические изменения, и возрастает риск кровоизлияния в мозг. Алкоголь разрушает связи между нервными клетками мозга, вырабатывая в них потребность в алкоголе и алкогольную завис$имость. Разрушение клеток мозгаи дегенерация нервной системы, порой приводят к пневмонии, сердечной и почечной недостаточности или органическому психозу. Белая горячка – состояние, сопровождающееся крайним возбуждением, психическим помешательством, беспокойством, лихорадкой, дрожью, быстрым и нерегулярным пульсом и галлюцинациями, которое часто возникаетпри приеме большого кол$ичестваалкоголя после нескольких дней воздержания.

·  Сердце. Злоупотребление алкоголе$м вызывает повышение уровня холестерина в крови, стойкую гипертонию и дистрофию миокарда. Сердечно-сосудистая недостаточность ставит больного на край могилы. Алкогольная миопатия: дегенерация мышц в результате алкоголизма. Причины этого – не использование мышц, плохая диета и алкогольное поражение нервной системы. При алкогольной кардиомиопатии поражается сердечная мышца.

·  Кишечник. Постоянное воздействие алкоголя на стенку тонкого кишечника приводит$ к изменению структуры клеток, и они теряют способность полноценно всасывать питательные вещества и минеральные компоненты, что заканчивается истощением организма алкоголика.

Болезни, связанные с неправильным питанием и витаминной недостаточност$ью, типа цинги, пеллагрыи бери-бери, вызываемые пренебрежением к еде ради пьянства. Постоянное воспалениежелудка $и позже кишечника с повышенным риском язвы.

·  Печень. Учитывая, что 95% всего поступающего в организм алкоголя обезвреживается в печени, ясно, что этот орган страдает от алкоголя больше всего: возникает воспалительный процесс (гепатит), а затем и рубцовое перерождение (цирроз). Печень перестает выполнять свою функцию по обеззараживанию токсических продуктов обмена, выработке белков крови и другие важные функции, что приводит к неизбежной смерти больного. Цирроз – болезнь коварн$ая: она медленно подкрадывается к человеку, а потом бьет, и сразу насмерть. Десять процентов хронических алкоголиков страдают циррозом печени, и 75% людей, страдающих циррозом печени, — алкоголики или были ими. Пока цирроз не разовьется в достаточной степени, симптомов почти нет, потом алкоголик начинает жа$ловаться на общее ухудшение здоровья, потерю аппетита, тошноту, рвоту и проблемы с пищеварением. Причиной заболевания является токсическое воздействие алкоголя.

·  Поджелудочная железа. Больные, страдающие алкоголизмом, в 10 раз больше подвержены вероятности заболеть диабетом, чем непь$ющие: алкоголь разрушает поджелудочную железу – орган, продуцирующий инсулин, и глубоко извращает обмен веществ.

·  Кожа. Пьющий человек почти всегда выглядит старше своих лет: его кожа очень$ скоро теряет свою эластичность и стареет раньше времени.

·  Желудок. Алкоголь подавляет продукцию муцина, выполняющего защитную функцию по отношению к слизис$той желудка, что приводит к возникновению язвенной болезни.

Характер влияния алкоголя на организм человека давно и подробно изучен физиологами и медиками. Что касается подростков, то острое алкогольное отравление приводит, например, по данным В. И. Демченко (1980), к значительным изменениям деятельности сердечно-сос$удистой системы проявляющимся в:

— побледнении кожных покровов,

— — акроцианозе,

— — тахикардии и приглушенности сердечных тонов.

Характерным проявлением алкогольного отравления является многократная рвота. Даже единичное употребление небольших доз спиртных напитков сопровождается у подростков выраженными проявлениями интоксикации, особенно нервной системы. Наиболее тяжелые отравления наблюдаются у лиц с отягощенным анамнезом, на фоне органической церебральной $недостаточности или сопутствующей соматической патологии.

Зн$ачительно менее однозначно можно описать характер влияния алкоголя на психику подростка. В целом клиническая картина выраженного опьянения подростка выглядит в большинстве случаев так:

— — кратковременное возбуждение сменяется затем общим угнетением,

— — оглушеностью,

— — нарастающей сонливостью,

$

— — вялостью,

— — замедленной бессвязной речью,

— — потерей ориентации.

Если же обратиться к субьективным данным, к данным опросов, то при всей их некоректности (обычно одновременно опрашиваются и те, кто недавно познакомился со спиртным, и те, кто имеет определенный опыт алкоголизации; не всегда$ проверяется, верно ли понял опрашиваемый ребенок вопрос исследователя и т.п.) можно констатировать, что в субьективных переживаниях, особенно в самом начале знакомство с алкоголем, преобладающую роль играют отрицательные или безразличные ощущения. Из опрошенных Т.М. Богомоловой (1928) 605 школьников 6-16 лет во время употребления спиртных напитков у 41,1% отмечались неприятные и тяжелые с$оматопсихические ощущения, у 35,6% — безразличное состояние, у 23% — приятное состояние. По данным Михайлова (1930), после выпивки головная боль отмечалась у 61,2%$, тошнота – у 8,4%, рвота – у 14,8%, подавленое состояние у 3,6%, слабость у 12,4% опрошеных. На вопрос о самочувствии в опьянении И. Канкаровичем (1930) были получены у школьников следующие ответы:

— — подьем настроения – 47,8%

— — безразличное состояние – 18,4%

— — упадок настроения – 6,1%

— — физическое недомогание – 27,6%

По данным В.Ф. Матвеева с соавторами (1979), при первых употреблениях алкоголя 53% подростков испытывали отвращение. С$о временем, с увеличением “стажа” употребления алкоголя, обьективная картина, однако, разительно меняется. Более 90% опрошенных подростков с двухгодичным и большим “стажем” употребления считали, что опьянение сопровождается у них ощущением прилива сил, чувством довольства, комфорта, повышением настроения, то есть в высказываниях начинают появляться те атрибуты психическ$ого состояния, которые обыденное сознание часто приписывает к действию алкоголя.

Post Comment