Становлення творчої особистості молодшого школяра

О П И С

власного досвіду:

$“Становлення творчої особистості

молодшого школяра”

Всім відома ситуація:

Стоїть біля дошки хлопчик. Мовчить.

— Думай , Андрійку, думай!

Дитина морщить лоба, дивиться на дошку. Імітує процес думання. Але насправді просто мовчить.

Проаналізуємо ситуацію. Вчитель чекає, що учень подумає над задачею і скаже, як її розв’язати. Але, що означає «подумає»? Це означає, що він вико$нає самостійно ряд складних мислительних операції і видасть результат. Він повинен їх виконати, бо спостерігав, як це робить вчитель ( всі ми бачили катання фігуристів на ковзанах, але ніхто не вийде на лід без довгих тренувань).

Отже, учень повинен:

— побачити проблему;

— виділ$ити головне, відкинути другорядне;

— закодувати дані, перекласти їх мовою математичних символів;

— дати розгорнутий логічний ланцюжок $у формі монологу. Та чи зробить це дитина без спеціальної підготовки:

— уміння побачити проблему, приходить як результат спеціального навчання цій нелегкій справі;

— виділяти головне теж треба вчити;

— уміння встановлювати зв’язки між складовими задачі теж само по собі не приходить;

— про логічний ланцюжок і говорити не доводиться, бо кожен знає, як важко чітко І логічно послідовно вести монолог.

Виходить, що ми не вчимо, а результатів чекаємо.

Провідним принципом організації навчальної діяльності я обрала $розвивальне навчання, зміст якого — створення найсприятливіших умов для інтенсивного розвитку і розв’язання проблем описаних вище. Спочатку це реалізовувалося через впровадження курсу «Розвивальні ігри», а пізніше, паралельно з урок$ами курсу, я здійснила перехід на програму розвивального навчання за системою Д.Б.Ельконіна — В.В.Давидова. Це допомагає розвивати учням уміння аналізувати, порівнювати, класифікувати, планувати свої дії, розвивати всі види уваги, уяву, сенсорні зд$ібності, основні прийоми запам’ятовування, здатність здійснювати самоконтроль.

Система розвивального пропонує новий, зважений підхід до оцінювання. На етапі ознайомлення з проблемою, вироблення алгоритму дій і вправляння у їх практичному застосуванні діти самостійно оцінюють себе (до речі, дуже об’єктивно). А звичні для нас бали з являються тільки на підсумкових етапах з вивчення теми. Такий підхід знімає скутість, закомплексованість, стра$х перед негативною оцінкою і, найважливіше, не замінює верховенство знань на «вартість» балу. Діти вчаться не для оцінки, а тому, що це цікаво.

Ні систему р$озвивального навчання, ні уроки курсу «Розвивальні ігри»не можливо впровадити без зміни типу спілкування » вчитель — учень», «вчитель — клас». Наші учні — це діти, що ростуть у демократичному суспільстві, І де, як не у школі, їм вчитися азів демократії: взаємоповаги, самоповаги, по$рядності, здатності приймати рішення І брати відповідальність за нього. А авторитарний вчитель цього не навчить.

Стараюся, щоб мої учні стали не об’єктами, а суб’єктами навчання: вміли оцінювати проблему, у предметній дискусії вибрати правильний варіант і змогли б довести правильність своїх міркувань, чи відмовитись від хибних, вміли аналізувати причини помилок, здійснювати самоконтроль.

Наприклад, після написання контрольної роботи з математики, перевіривши і оцінивши роботу, але н$е зафіксувавши нічого у зошиті, я запропонувала дітям самостійно перевірити правильність виконання роботи. На цю $перевірку діти витратили весь урок, бо від виправлення помилок залежала остаточна оцінка. Перевіривши свою роботу, діти не допустили жодної «нової» помилки і самостійно виправили більшість власних помилок. Цей прийом допоміг мені привчити дітей серйозно ставитися до своєї роботи, ретельно перевіряти, уважно вичитувати, уміти довести правильність власного вибору само$му собі.

Хороший ефект мав урок математики, на якому була запропонована самостійна робота. Після 5-7 хвилин, що пройшли від початку самостійної роботи (тобто пройшло досить часу, щоб дитина зрозуміла «знаю — не знаю») , я запропонувала свою допомогу і можливість вибрати консультанта між учнями для тих дітей, що усвідомили, що самі вони не впораються з роботою. Консультан$т повинен тільки контролювати логічний «ланцюжок» міркувань свого однокласника, знання алгоритму дій (в особливих випадках допускається і повторне поясненн$я). На закінчення роботи учень, якому потрібна була допомога, повинен виконати аналогічні завдання самостійно.

Що це дало вчителю:

1. діти критично оцінили власні знання;

2. учні консультанти продемонстрували найвищий ступінь засвоєння матеріалу — «знаю, розумію і вмію пояснити»;

3. учні, що отримали консультацію, повторно прослухали пояснення адаптоване до їх сприймання і під керівництвом консу$льтантів вправлялися у практичних діях.

І, головне, цей прийом дозволив усім учням класу справитися із завданнями, виявити прогалини у власних знаннях. Цей спосіб контролю допомагає уникнути стресів і демонструє, що для вчителя знання учнів важливіші, ніж оцінки, адже, «найкращий урок дає екзамен» (Славомир Врублевський).

На уроках читання обговорюємо з дітьми кожен текст. Діти вчаться робити висновки, мотивувати їх, прислухатис$я до думки інших, вести ди$скусію і їх висновки, зауваження, припущення вважають своєю зрілістю.

Так, обговорюючи українську народну казку «Кривенька качечка», після запитання «Чому образилась дівчинка і не залишилася у баби і діда?» діти прийшли до висновку, що баба і дід позбавили дівчину права вибору і не прийняли її такою, якою вона е, а намагалися змінити її. Такі бесіди вчать орієнтуватися у житті, аналізувати поведінку людей.

Останнім часом ми з дітьми захопилися образним мисленням. Ми вчимося не дивитися, а бачити картини. «Опрацьовуючи» картини за методикою курсу «Роз$витку образного мислення», ми вчилися аналізувати їх, намагалися розгадати задум автора, вчилися звертати увагу на найменші деталі, композицію. Тепер клас збирається на виставку у музей як професіонали, які знають, що потрібно «робити» у музе$ї. Сподіваюся, що ці діти будуть і надалі цікавитися образотворчим мистецтвом, як і належить інтелігентним людям.

Дня всіх вчителів проблемою є проведення перерв (варіант «кутів» і «обличчям до стіни» не обговорюється). З одного боку, дитина повинна вик$ористовувати час відпочинку без надмірної опіки з боку вчителя, а з другого боку, у класі і на перерві не потрібна надмірна «буйність». Для делікатного «приборкання» недисциплінованих учнів я використовую… політичну карту світу: прошу таких дітей показати, де на карті знаходиться Чилі, Антананаріву, Катманду і т.п. Завжди разом з порушником виконувати завдання береться і «група підтримки» (5-7 дітей). Шукають довго, знаходять все, що в д$аний момент не потрібно, але, головне,$ свою енергію спрямовують у корисне русло. Одного разу, через 1-2 місяці після одержаного завдання знайти, де розміщено на карті Каїр, хлопчик повідомив, що Каїр «знайшов». значить, це завдання пам’ятав і вдома звертався до карти. За цей час йому на очі попало багато назв і всі вони «записувалися» у підсвідомості. ЦІ діти будуть не боятися карти, а легко орієнтуватимуться по ній.

Дія ознайомлення з спрощеними прийомами з$апам’ятовування і відтворення вивченого використовую прийоми «Школи ейдетики». Так за допомогою малюнків іказкового сюжету ми вивчили табличку множення, вміємо вчити напам’ять віршовані І прозові тексти за допомогою піктограм («малюнкового» письма) , ознайомилися і використовуємо прийоми ейдетики для вивчення іноземної мови.

Та головним досягненням у роботі з дітьми вважаю те, що ми стали сор$атниками, друзями, родиною і мій авторитет не нав’язаний, а визнаний дітьми.

Над дошкою у моєму класі висить стенд з моїм улюбленим латинським прислів’ям: «Perasperaadastra» («Через терни до зірок»). Мої учні знають його і латинню, і українською мовою, вміють пояснити його зміст. Можливо цією психологічною установкою я прирікаю ї$х на життєві «терни» (а хіба можливо їх уникнути) ,але, сподіваюся, що попереду у них і «зірки» (у кожного свої).

Post Comment