Структура взаємин і малій соціальній групі

ТЕМА. СТРУКТУРА ВЗАЄМИН У МАЛІЙ СОЦІАЛЬНІЙ ГРУПІ

Мала соціальна група має складну систему спілкуванн$я та структуру взаємин між її членами. У більшості таких груп ці взаємини мають подвійний характер.

Оскільки переважно частина в малих соціальних груп виникає у зв’язку з необхідністю розв’язувати якийсь комплекс суспільних завдань, то у ході їх реалізації, у спільній цілеспрямованій діяльності члени групи повинні вик$онувати певні робочі функції: обмінюватися інформацією, узгоджувати свої дії з іншими, виконувати певні вимоги. Це – сукупність взаємовідносин, зумовлена об’єктивними соціальними відносинами, до яких людина залучається незалежно від її симпатій – антипатій.

Такі взаємовідносини будуються за адміністративним, технологічним чи правовим принципами. Офіційно вони фіксуються і обороняються соціальними інституціями, законод$авством.

Діяльність особистості в такій структурі розглядається насамперед через канали спілкування. У соціології та соціальній психології подібні відносини називають по різному: формальними чи офіційними,$ діловими чи функціональними.

Формальна структура групи – це зовнішні комунікативні зв’язки за допомогою яких здійснюється спілкування людей в праці, навчанні $та інших різновидах діяльності. Головними особливостями такої структури є:

— поділ праці та спеціалізація функцій;

— ієрархія посад;

— наявність системи координацій дій;

— встановлення постійних комунікацій та способів передачі інформації.

У межах офіційної структури формується не офіційна (неформальна) структура групи, яка відображає внутрішні взаємини між її членами.

Оскільки не формальні групи виникають самочинно, стихі$йно, їхня структура офіційно не зафіксована. Права та обов’язки членів таких груп менш визначені і менш конкретні. Головними засобами контролю тут є звичаї, традиції, групові звички, фіксовані у громадській думці.

Американські психологи виділяють головні потреби що зумовлюють вступ людини до неформальної групи:

1. Потреба у допомозі.

2. Потреба у захисті.

3. Потреба в інформації.

4. Потреба в тісному спілкуванні та симпатії.

$

Співвідношення ділової та емоційної структур багато в чому визначає рівень розвитку групи, ефективн$ість її діяльності, міру впливу на особистість.

Офіційно-ділове спілкування має ту перевагу. Що дає змогу швидко включатися у комунікацію з людьми різних соціальних груп, різних ціннісних орієнтацій, своєчасно передавати і одержувати необхідну для справи інформацію. Але його ефективність може знижуватися через надто однобічну спрямованість. Коли віднос$ини в групі надмірно регламентовані і формалізовані, потреби в близькому між особистісному спілкуванні не знаходить виходу в цій групі. Між її членами виникають психологічні бар’єри (конфлікти, непорозуміння, напруга), і особистість починає орієнтуватися на ніші групи.

Усе це суттєво знижує рівень групових відносин і негативно впливає на д$іяльність групи.

Неофіційна структура групи відображає той реальний факт, що людина – це завжди цілий комплекс соціальних ролей, де офіційна роль, специфічна для конкретної групи, — лише одна з них. У неформальному спілкуванні особливо важливими є індивідуальні схильності (нахили), особливості характеру, настроїв, тому воно завжди має характер вибіркових, емоційно насичених конта$ктів.

Але неформальні відносини мають і недоліки. У неформальних групах створюються свої соціальні норми, які не завжди співвідносяться з цінностями формальної організації.

Поліпшення групових відносин можна досягти завдяки оптимальному поєднанню ділових і неофіційних взаємин. У групах високого рівня розвитку можна виок$ремити не дві системи відносин а три:

— офіційно-ділові відносини;

— неофіційно-ділові відносини;

— неофіційно-особистісні відносини.

Як наказує практика, в групах з великим досвідом та високою культурою спілкування здебільшого домінують саме неофіційно-ділові відносини, які будуються на ґрунті взаємин, залежності, співробі$тництва, вимогливості, допомоги, довіри.

Post Comment