Т Г Шевченко Мені тринадцятий минало

Реферат з педагогіки

Урок: Т.Г.Шевченко. “Мені тринадцятий минало…”

Мета. Розкрити ідейний зміст твору, передати зміни у на­строї хлопчика, викликані єднанням з природою, усвідо­мленням сирітської долі і почуттям вдячності до дівчинки; $навчити виразно Читати вірш, знаходити художн$і засоби, допомогти учням відчути естетичну насолоду від виразного читання; ознайомити із змістом картини Їжакевича «Шевченко-пастух».

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань. Бінарний урок.

Обладнання. Портрет Шевченка, ілюстрації до вірша, фо­нограма поезії, картина С.І. їжакевича «Шевченко-пастух».

Форми роботи.

1. Біографічна довідка поета.

2. Опрацювання вірша «Мені тринадцятий минало»:

а) виразне читання;

б) поділ тексту на ч$астини;

в) розгляд поетики вірша.

3. Уміння передавати свої враження від прочитаної поезії.

4. Розгляд репродукції С.І. Їжакевича «Тарас-пастух».

5. Ігровий момент. Гра «Кросворд-розповідь «Дитинство Шевченка».

6. Твір (усний) «Мої враження від поезії» або «Чим мене схвилював вірш».

7. Кросворд за віршем «Ме$ні тринадцятий минало».

Хід уроку

1. Оголошення теми, мета, завдань уроку.

Вчитель. Шевченко — геніальний український поет, який своїмполум’яним словом піднімав маси на боротьбу за знищення кріпосного права.

Тоді, коли жив Шевченко, існувала прірва між офіційною царсь­$кою владою Росії і простим народом — голодним і уярмленим. Закріпачене селянство знаходилось у становищі робочої худоби, стогнало і корчилося у ярмі нелюдської експлуатації.

Та незважаючи на те, цар Микола І тримав маси в страшній бідності і перешкоджав їх розвитку, а народ-висував з свого сере­довища талановитих людей. Одним із тих, хто вийшов $із самої гущі народу, був Т.Г. Шевченко.

Розкажіть, що вам відомо про Т.Г. Шевченка.

Учень.$ Народився Т.Г. Шевченко 9 березня 1814 р. в селі Моринцях Звенигородського повіту на Київщині — в сім’ї селянина-кріпака.

В 1816 р. з Моринців сім’я переїхала жити в Кирилівку, яка теж належала пану Енгельгардту.

На 32 році життя померла мати Тараса. Залишились сироти: сестри Тараса — Катерина, Ярина і Марія, два брати — Микита і Йосип.

Батько одружився вдруге. Як у прислів’ї говориться, прийшли злидні, а з ними й виросла біда. Шевче$нко пізніше писав: «Хто ба­чив хоча б здалека мачуху, і так званих зведених дітей, той, зна­чить, бачив пекло».

Учень. Ось який трапився випадок під час відсутності $батька. Якось у солдата, що перебував у них на квартирі, не стало трьох злотих. Мачуха, звичайно, вказала на Тараса. Хлопця гуртом смикали, погрожували, били, а він клявся і божився, що не брав. Тарас втік і заховався у бур’янах. Та на п’ятий день Степанко, син мачухи, сказав, де ховається Тарас. Невинного хлопця катували. Тоді він змушений був сказати, що взяв ті кляті 3 злотих.

Продали спідницю покійної матері, віддали солдатові гроші, а через деякий час у дуплі старої верби знайшли солда$тські злоті, які там заховав Степанко.

Це був перший випадок у Тарасовому житті, коли він став жер­твою несправедливості.

Учень. Управитель маєтку пана Енгельгардта запримітив у Та­раса нахил до малювання і зауважив, що з нього може бути «кімнатний живописець».

Але Енгельгардт вирішив інакше: він нарядив його козачком і посадив у передпокої, наказавши сидіти нерухомо, чекати пансь­кого наказу. Раніше, він хоч і був кріпаком, але як малолітні$й, корис­тувався можливістю утекти від кривд у гай або в поле, помилува­тись природою, помріяти в самотині $про кращу долю. А тепер він мусив терпляче чекати, доки поміщик — самодур крикне подати йому люльку, що лежить перед носом, або налити склянку води.

Шевченкові здалося це в сто раз гіршим, ніж носити воду в дя­ка, рубати дрова, зносити незаслужен! побої. Та не такий був Шевченко, щоб зробитися німим опудалом. Повний життя, за­взяття, не$нависті до панів і їх посіпак, він ігнорував наказ свого пана і крадькома перемальовував різні картини, наспівував улюблені гайдамацькі пісні.

Вчитель. Називаючи слуг у домі «козачками», пани, насампе­ред, польська шляхта і магнати, глумилися над минулим народу, адже у свідомості має слово «козак» жило як виявлення мужності, не$здоланності і непокори. Цього глуму Шевченко ніколи не про­щав гнобителям. За участь у антикріпосницькому товариствіТ. Шевченка заарештовують і віддають у солдати. Солдатчина тоді мало чим відрізнялась від ув’язнення. Перебування у солда­тах викликало у поета невигойний $біль за безповоротно втраче­ними хвилинами радості волі, далеким дитинством.

Спогади про нього іноді збуджували світлі почуття, які змінюва­лися журбою за рідним краєм. Сэме в такому стані він написав вірш «Мені тринадцятий минало».

У поезії розкрито зміни у настрої-хлопчика, викликані єднанням з природою, усвідомленням сирітської долі і почуттям вдячн$ості до дівчини, що втішила Тараса — підлітка в горі.

1. Читання поезії напам’ять або прослуховування у магнітофон­ному записі.

2. Завдання. Поділіть вірш на частини і дайте заголовок кожній (письмово).

1. Радісний настрій Тараса.

2. Усвідомлення сирітської долі.

3. Дівчина розрадила Тараса. 3. Читання І частини (учень).

1. Як ви сприймаєте цю$ частину поезії?

— У першій частині показане замилування підлітка чудовим на­вколишнім світом. Ласкаве сонце ніби купало хлопчину в своєму промінні, усміхалися до нього і небо, і сонце. Все було невимовно гарним і рідним.

2. Прочитайте її частину. Висловите власне враження.

— Друга частина контрастна до першої. Усвідо$млення сирітської долі немовби закриває від пастушка осяяний сонцем світ. Тон вірша передає похмурий настрій поета. Драматизм ро­зповіді про долю покривдженого сироти посилюється введенням протилежних кольорів.

3. Визначте ці кольори:

— «сонце почервоніло», «село погоріло».

4. А який настрій у хлопчика?

$

— Вся душа пастушка протестує, не приймає рабської долі. «І хлинули сльози, тяжкі сльози…». — пишет поет.

5. ІІІчастина. І от з’являється дівчина.

Ї ї співчуття, голублення осяяло душу незмірним припливом ра­дості, опромінило надією — і світ став кращим, дорожчим, ближ­чим, ніж раніше.

Щоб справити враження, необхідно дотримуватись виразного читання.

ІІІ. Виразне читання$ поезії учнем.

1. Чи виразно прочитана дана поезія? Що ми включаємо у поняття «Виразне мовлення»? Пригадайте ознаки виразного мовлення.

Учень. Виразне мовлення здатне збуджувати увагу, викликає інтерес до сказаного. У мові є невичерпний запас виражальних засобів, які роблять наше мовлення виразним: це інтонація, логічний наголос, звукове оформлення тексту, е$моційність.

Вчитель. А що таке виразне читання?

Учень. Це — мистецтво втілювати написане у звукове мовлен­ня, це уміння донести всі відтінки думки до слух$ача. А для цього необхідно добре вдуматися у читане, обдумати текст.

Вчитель. Зверніть увагу на слова: пай — частина чого-небудь, здебільшого харчів; у вірші — вживається в значенні вечеря; поспінь — чоловічі рослини конопель.

Послухайте І частину вірша.

Вчитель читає. Необхідно читати в повільному темп$і, намагаючись передати замилування пастушка природою, його зворуш­ливу ніжність, безмежну теплоту почуттів.

Третя частина звучить мажорно. Хвилююча радість$ повинна полонити читача або слухача.

Завдання. На дошці рядки:

Мені тринадцятий минало./

Я пас ягнята за селом.//

Чи то так сонечко сіяло,/

Чи так мені чого було?//

Мені так любо, любо стало/

Логічний наголос підкреслюється однією лінією, а тривалість пауз -І, II, III.

Які це паузи — коротка, середня, довга? Які є паузи?

Вчитель. Весь вірш музичний. Музичність посилюється аліте­рацією — частим повторенням однакових звуків.

Вчитель. Ви отримали завдання, попрацювати над $біографією Шевченка з тим, щоб ми могли розв’язати кросворди-розповідь на тему «Дитинство Шевченка».

1. Дівоче прізвище матері Тараса — Бойко.

2. Село, в якому народився Тарас — Моринці.

3. Прізвище прапрадіда Тараса — Швець. ,

4. Ім’я старшої сестри Тараса — Катерина.

5. Село, в якому минуло дитинство. — Кирилівка.

6. Прізв$ище пана, кріпаком якого був Шевченко — Енгельгардт.

7. Ім’я улюбленого Тарасового діда — Іван.

8. Українські повстанці, що виступали проти гноблення поль­ської шляхти — гайдамаки.

9. Прізвисько дяка — першого вчителя Тараса — Савгир. Вчитель. А тепер розглянемо поетик$у вірша.

1. Визначте головну думку поезії.

— Зображення тяжкої долі сироти-кріпака, який змушений з 13 років працювати, щоб заробляти на прожиття, хлопчини, який так відчуває природу, відчуває нерозривний зв’язок з нею.

Вчитель. Отже, давайте визначимо ті художні засоби, які автор використовує для того, щоб виразніше передати зміст.

Знайдіть порівняння.

1. «Мені так люб$о, любо стало, неначе в Бога».

(Це означає — стало надзвичайно радісно, тепло на душі).

$

2. Епітети:

1) «приязно молилось» — щиро вірилось, з великою надією.

2) «господнє небо і село» — дуже гарне й любе серцю.

Метафори: «Рай палило» — знищило спокій, радість, щастя;

«село погоріло» — стало похмурим, непривітним для сироти;

«небо голубеє і те $почорніло» — втратило яскраві барви.

Визначте синонімічну відмінність слів «гріло і пекло».

Гріло — радісно, добре, мило…, пекло — боліло.

Кросворд за віршем «Мені тринадцятий минало».

1. По горизонталі:

1.9,10. Дії сонця, що допомагають автору, підкреслити того­часну несправедливість.

1) запалило; 2) запекло; 3$Jпочервоніло.

4. Слово, яке двічі повторюється у рядку вірша і підкреслює ве­селий, піднесений настрій пастушка.

3. Любо. любо.

4. 7. Здрібнілі’слова, вжиті автором для зображення весе$лого, піднесеного настрою хлопчика.

4. Сонечко.

7. Маленькому.

5, 8. Означення до слів небо, сльози. 5. Голубеє (нёбо).

8. Тяжкі (сльози).

6. Дієслово, яке відноситься до слова небо.

Помарніло.

II. По вертик$алі:

2. Дієслово, що ним поет підкреслює трагізм закріпаченого се­ла (в уривку вірша, де говориться про жорстоку дійсність) — по­чорніло.

V. Розгляд картини Їжакевича «Шевченко пастух».

(«Мені тринадцятий минало»).

Вчитель. А$втор дав картині подвійну назву, бо вона не зовсім повторює зміст вірша. Тут не показано сцени зустрічі Тараса з дівчиною, оскільки засоби живопису не спроможні відтворити в часі душевний склад хлопчини, який передано у вірші. Автор увагу зосереджує на постат$і пастушка.

Опишіть.

Учениця. Пастушка змальовано на передньому плані у білій сорочці на темному тлі.

Любовно відтворена кожна рисочка зовнішності Тараса. Нахилену над аркушем паперу його голівку ласкаво пестить сонячне проміння. Розумне личко виражає заглибленість у заняття. Сорочка на лікті подерта, і ц$е ще більше викликає симпатію до бідного наймита — сироти. Біля хлопчика великий крислатий капелюх, вузлик з харчами. Зовсім близько пасеться отара овець.

Ліва частина картини — це соковита зелень землі, зеленкувата знизу і голуба синє небо — вгорі. Між ними ледь видніється село, темніє синя смуга лісу. В життєрадісний колорит гармонійно впису$ється на тлі біло-рожевої хмари далекий вітряк на горі, «брама» ясно-зелені дерева при в’їзді в огороджений панський парк. І тільки цей парк і хмара над-ним насторожують своїм похмурим сном, нагадують про тяжкий настрій сироти.

Вчитель. То які ж почуття вас охопили під час роботи над поезією і розглядом картини?

(Учні обмінюються думками).

Post Comment