Тип членистоногі загальна характеристика виду

Тип членистоногі загальна характеристика виду.

Надзвичайно поширені в природі і пристосовані до існування в найрізноманітніших умовах. Середовище існування: $наземне, ґрунт, вода, повітря, а також живі організми.

1. Членистоногі – сегментовані тварини.

Сегментаціягетерономна $(неоднакова). Сегменти зростаються, насамперед передні сегменти тіла, з яких утворюється голова. Решта тіла, тулуб, залишився сегментований і в більшості диференціювався на два відділи – груди і черевце, які складаються з різної кількості сегментів. В ракоподібних грудні сегменти зрослися з головою, в результаті чого утворилися несегментовані головогруди, а сегментація черевця збереглася. У павуків злилися і черевні сегменти; їх тіло складається з несегментованих головогрудей і черевця. У кліщів зростаються всі сегмент$и в одне тіло без поділів на відділи. Отже, сегменти тіла мають різну будову і виконують різні функції.

2. Тришаровість зародка (розвиток трьох зародкових листків у ем$бріона).

3. Білатеральна симетрія тіла (двобічна).

4. Покрив тіла являє собою хітинізовану кутикулу (хітин – азотовмісний полісахарид). Вона виділяється гіподермою і відзначається міцністю. У деяких кутикула просочується вапном.

Значення:

— вона не пропускає пари води, що захищає наземні форми від висихання;

— служить зо$внішнім скелетом. До якого зсередини прикріплюються м’язи, зокрема м’язи кінцівок.

У наземних форм поверх $хітинової оболонки є тонкий шар віскоподібної речовини.

5. М’язова система розвинена добре. М’язи поперечносмугасті, завдяки чому членистоногі можуть робити швидкі і складні рухи.

6. Кінцівки членисті, тобто складаються з кількох члеників (звідси назва типу) вони рухомо зчленовані з тілом за допомогою суглобів. Особливістю членистоногих є наявність різної кількості пар кінцівок. Як і все тіло, кінцівки вкриті хітином, до якого зсередини прикріплюються м’$язи, що приводять кінцівку в рух.

Одні з кінцівок стали ходильними, інші, які розміщувалися на передніх сегментах, що ввійшли до складу го$лови, перетворилися у ротові кінцівки (щелепи та вусики).

Диференціювання кінцівок сприяло широкому розселенню членистоногих, виходу на сушу, добуванню більшої кількості поживи і пристосуванню до різноманітних умов існування та живлення.

7. Порожнина тіла – міксоцель (змішана порожнина). Вона утворилася в результаті часткового розпаду під час зародкового розвитку стінок мезодермальних мішків і сполучення при цьому вторинної і первинної порожнини тіла.

Руйнування стінок ц$елому приводило до того, що кровоносні судини місцями також руйнувалися і кров виливалася з суди$н у міксоцель між органами, а потім знову надходила в судини. Така кровоносна система називається незамкненою.

8. Кров змішується з порожнинною рідиною і утворює гемолімфу. Характерною особливістю є наявність серця – центрального пульсівного органа. Воно знаходиться у спинній частині тіла в головогрудному або черевному відділі. Серце утворене послідовними камерами, між якими є отвори з клапанами. Скорочується серце за допомогою$ м’язів що приєднуються до нього ззовні.

До складу гемолімфи входять амебоїдні клітини, що захоплюють і перетравлюють бактерії (захисна функція).

9. Травна система:

а) травний канал – рот з ротовими кінцівками (щелепний апарат) – глотка – стравохід – шлунок – кишечник – анальний отвір.$

б) травні залози: слинні залози, печінка.

Ракоподібні. Загальна характеристика, особливості зовнішньої та внутрішньої будови, процесів життєдіяльності.

Переважна більшість ракоподібних – водні тварини, що живуть у морях і прісних водоймах. Деякі пристосовувалися до життя на суші (мокриця, сухопутні краби). Багато є паразитами.

Тіло ракоподібних поділяється на голово груди і сегментоване черевце. На головогрудях часто є міцний хітиновий$ панцир, що покриває у деяких і черевце. Загальна кількість сегментів тіла 10-50. У вищих раків (річковий рак) їх 20: з 5 утворився головний відділ, 8 сегментів належать грудному відділові, що зростає$ться з головним і 7 – сегменти черевця. Цій кількості сегментів у вищих раків відповідає кількість пар кінцівок. Головний відділ має видозмінені кінцівки у довгі і к$ороткі вусики, та три пари щелеп (одна пара – верхніх і дві пари нижніх). На грудному відділі є три пари ногощелеп і п’ять пар ходильних ніжок, перша з яких має міцні клешні. На черевці є шість пар черевних ніжок, з яких перші дві пари перетворені (у самця) в копулятивні органи, а решта є плавальними ніжками. У нижчих раків на черевці кінцівок немає. Ніжки раків розділені на кінцях на дві гілки. Виконують різні функції: одні для пересування, інші – для диханн$я, треті – для захоплення й утримування їжі.

Травна система починається ротом, оточеним щелепами, далі глотка, стравохід, шлунок, який має два відділи (жувальний з хітиновими зубцями і цідильний з хітиновими волосками для затримання недостатньо подрібненої їжі), кишечник, куди впадає печінка, та анальний отвір.

Їжею ракопо$дібних є бактерії, одноклітинні водорості, різні дрібні тваринні залишки, що розкладаються. Частина видів живиться рослинною їжею.

У деяких паразитичних форм кишечник атрофується.

Органи дихання зябра – тонкостінні вирости основ грудних ніг. Вони прикриті ззовні складкою панцира, яка захищає зяброву порожнину.

Річковий рак дихає розчиненим у воді ки$снем. Наземні ракоподібні дихають атмосферним повітрям. Дрібні форми дихають усією поверхнею тіла.

Кровоносна система незамкнена, складається з п’ятикутного серця на спинному боці тіла в грудях та кровоносних судин.

$Кров річкового рака безбарвна, у інших червонувата(бо містить гемоглобін) або блакитною (краби), через те, що містить речовину з мідд$ю.

Видільна система у річкового рака – пара зелених залоз, які мають вигляд пухирців з вивідними канальцями, що відкриваються назовні поблизу основи довгих вусиків.

У нижчих – це пара залоз, що відкриваються біля основи другої пари нижніх щелеп.

Сеча у багатьох ракоподібних збіднена на солі. З порожнин$и тіла видаляється вода і концентрація солей у порожнинній рідині перевищує їх рівень в оточуючому середовищі.

Нервова система представлена навкологлотковим нервовим кільцем і черевним нервовим ланцюгом з парним ганглієм у кожному сегменті. Від надглоткового ганглія нерви відходять до очей і вусиків, від підглоткового – до ротових органів, від черевного – до всіх кінцівок і внутрішніх органів.

Органи чуття. Очі розташовані на рухомих стебельцях. Рак їх висовує і поверта$є в різні сторони, тому може своєчасно помітити як здобич, так і ворогів. Кожне око складається з великої кількості (3000) окремих очок. Такі очі – фасеткові, а зір – мозаїчний.

Органи дотику – довгі вусики, органи нюху – короткі вусики.

Органи смаку – розміщені переважно на ротових кінцівках.

При осн$ові коротких вусиків розташовані органи рівноваги і слуху.

Статева система та розмноження. Більшість раків роздільностатеві. Статеві залози парні, розташовані в грудній порожнині.

Самка річкового рака відрізняється від самця: у$ неї черевце ширше від головогрудей, а у самця вужче.

Після внутрішнього запліднення самка в кінці зими відкладає ікру, приклеюючи її до плавальних ніжок черевця і виношує. Рачки вилуплюються на початку літа, 12 діб вони знаходят$ься під черевцем матері, а потім ведуть самостійний спосіб життя.

Розвиток запліднених яєць різний. У нижчих – виходить личинка примітивної будови і формування органів відбувається в постембріональному періоді. У вищих раків метаморфоз відсутній – з яйця виходить рачок схожий на дорослого рака.

Молоді рачки багато разів линяють, ростуть і досягають статевої зрілості на 3-4 році існування. Тривалість життя річкового рака – до 20 років, впродовж$ яких раз-двічі на рік линяють.

Різноманітність ракоподібних. Їх роль у природі та житті людини.

$Ряд Десятиногі ракоподібні: раки, краби, креветки, омари, лангусти (об’єкт харчування людини).

Річкові раки та інші, живлячись залишками тварин, звільняють воду від речовин, що розкладаються, виконуючи роль санітарів водойм.

Ряд Рівноногі раки. Мокриці – наземн$і ракоподібні. Водяні віслюки у прісних водоймах живляться рештками рослин і є улюбленою поживою для багатьох риб.

Ряд Гіллястовусі раки. Дафнії – водяні блохи (планктонні організми), пересуваються стрибками. Є кормом для більшості риб, тому вони мають важливе практичне значення для рибно$го господарства.

Ряд Веслоногі раки. Циклопи – планктонні рачки, мають важливе значення у кровообігу речовин у природі, становлячи значну частину раціону багатьох риб і китоподібних. Разом з тим вони завдають шкоди як проміжні господарі небезпечних для людини і тварин па$разитичних червів.

Ряд Коропоїди. Коропоїд паразитує на зябрах і лусці риб та живиться їхніми соками.

10. Видільна система:

а) метанефридії змінені (ракоподібні).

б) мальпігієві судини (трубочки) у павукоподібних і комах.

11. Нервова система.

ЦНС – вузлового типу, складається з: надглоткового вузла (головний мозок) і підглоткового, що з’єднані у навкологлоткове нервове кільце і черевний нервовий ланцюжок.

У комах головний мозок (надглотковий ганглій) складається з трьох відділів переднього, середнього$ і заднього, з чим пов’язана їх складна нервова діяльність (поведінка).

12. Органи чуття: дотику, нюху, смаку, зору, слуху.

13. Дихальна система: зябра – у водних, легені і трахеї – у наземних.

$

14. Ендокринна система: крім нервової виконує функцію регуляції. Спеціальні органи внутрішньої секреції виділяють го$рмони в кровоносні судини. Гормони керують перетворенням, статевим дозріванням, линянням.

15. Статева система. Більшість роздільностатеві, інколи гермафродити.

Статевий диморфізм. Статеві органи (самки) – яєчники, яйцепроводи, додаткові органи, (самця) – сім’яники, сім’япроводи, парувальний апарат різної будови.

Запліднення внутрішнє.

Процеси життєдіяльності членистоногих.

Рух: рухову активність забезпечують поч$леновані кінцівки і посмуговані м’язи, зумовлюють збільшення швидкості скорочення м’язів, швидкості рухової реакц$ії.

Живлення: це гетеротрофи, живляться готовими органічними речовинами. Травлення внутрішньоклітинне. У травному каналі з’являються спеціальні залози, які секретують травні ферменти.

Виділення: продукти виділення з клітин потрапляють в кров, яка омиває мальпігієві судини, через які виводяться назовні (це сечова кислота і її солі з натрієм, калієм, аміаком, кальцієм.

Дихання: за участю різноманітних спеціальних органів здійснюється газообмін. Кінцівки видозмінюються в органи водного диха$ння – зябра, органи повітряного дихання наземних форм – легені (теж видозмінені кінцівки). У комах – трахейна система. Покриви тіла у диханні участі не беруть.

Розмноження та розвиток. Властиве тільки статеве розмноження. Самці менші за самок. Розмножуються відкладанням яєць, і є живородящі форми. Розвито$к прямий або непрямий з повним і неповним перетворенням.

Різноманітність членистоногих, середовища їхнього існування та спосіб життя.

Тип Членистоногі найбільш численний серед безхребетних – понад 1 млн видів, що складає 70% всіх тварин. Виділяють 10 класів, основні з них: ра$коподібні, павукоподібні, комахи, багатоніжки.

Середовища існування: моря і прісні водойми (товща води, дно), суша (різні глибини), повітряний океан. Зустрічаються повсюдно: у тундрі, в лісах і горах, у степах і пустелях, на берегах річок і в різних водоймах, у снігах і гарячих джерелах.

Така різноманітність і поширення зумовлені прогресивни$ми рисами організації: почленовані кінцівки (різні функції), пристосування до польоту, хітиновий покрив тіла (захисна функція визначає форму і внутрішній скелет), сегментованість тіла, поява посмуго$ваних м’язів, надзвичайна плодючість, вдосконалення нервової системи і органів чуття.

Величезна кількість членистоногих пристосувалися до життя на поверхні різних частин рослин і всередині рослинних тканин.

Багато – паразити, постійні або тимчасові. Зовнішні або внутрішні. І такий спосіб життя дуже видозмінює їх форму. Чимала кількість членистоногих – хижаки. Тонкі пристосування д$о використання різних умов існування та різної їжі можуть пояснити різноманітність і велику чисельність членистоногих.

Post Comment