Трансформація мотиваційно-смислової сфери особистості як напрямок діяльності практикуючого психо

Л.В. Спіцина, ЗДУ

ТРАНСФОРМАЦІЯ МОТИВАЦІЙНО-СМИСЛОВОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ ЯК НАПРЯМОК Д$ІЯЛЬНОСТІ ПРАКТИКУЮЧОГО ПСИХОЛОГА.

Одним з найбільш складних напрямків діяльності сучасного практикуючого психолога є надання психологічної допомоги у зв’язку з необхідністю трансформації, зміною мотиваційно-смислової сфери особистості.

Не дивлячись на існуючий гостро соціальний запит, згідно з визнаною $вітчизняною психологією актуальною проблематикою психологічної допомоги (1; 100-102), мотиваційна сфера особистості є, у певному смислі, зоною$ табу для практикуючого психолога. Це відбувається тому, що питання про стимулювання розвитку мотиваційно-смислової сфери особистості, і тим більше ~ про цілеспрямоване формування мотивації (що звучить вее ж таки у деяких роботах), як правило, звертає психолога до проблеми правомірності втручання у ціннісно-смислову підструктуру особистості, можливості маніпулювання нею (за винятком, хіба що, кризових ситуацій і станів).

Поряд із складністю та проти$річністю категорії мотивації у сучасній психології, а також із її багатозначними тлумаченнями, безсумнівним є факт ведучої ролі мотивації в описі психодинамічних аспектів життєдіяльності людини, рушійних сил поведінки особистості.

Отже, не можна не визнати той факт, що надання психологічної допомоги, що не передбачає конструктивної трансформації мотиваційно-смислової сфери, а залишає$ться на рівні обмеженої у її ефективності поради, малойм$овірно буде дійовим (2; 93). Але саме це трапляється у реальній практиці. Як підкреслюється в одній з робіт, дослідження цього аспекту психологічної практики доводить, що “большинство клиентов не стремится что-либо изменить после встречи с психологом”, “начать новую жизнь, даже когда положительно оценивают результаты работы со специалистом” (3; 76). Це і дозволяє нам зробити висновок про наявність потреби, обумовленою необхідністю, вирішення проблеми трансформації мотиваційно-смислової сфе$ри особистості як мети діяльності практикуючого психолога.

В межах даної статті звернення до різних підходів у визначенні поняття мотивації не є предметом са$мостійного аналізу. Відзначимо тільки, що багатозначність поняття мотивації закономірно привела до вияву різних полюсів в уявленнях про сутність мотивації. У змісті мотивації виділяють відносно стійкі параметри, чи базисні потреби, або диспозиційні, узагальнені мотиви, — і відносно змінні параметри, функціональні, конкретні мотиви (4). А.Маслоу виділяє такі 2 типи мотивації: подолання д$ефіциту, тобто потреб, невдоволення яких “создаёт в организме, так сказать, “пустоты”, которые должны быть заполнены во имя сохранения здоровья организма … извне” (5; 46), а також потяг до розвитку, чи метамотивацію, “мотивацию роста над этими основными потребностями, например, развитие талантов, способносте$й, творческих наклонностей, врождённого потенциала” (5; 50).

У вітчизняній психології, виходячи з концепції А.М.Леонтьєва, як процес, що породжує мотивацію, стала розглядатися діяльність, її розвиток. Мотив визначається як предмет потреби, він же є єдиною рушійною силою на$правленої діяльності (6;, 13). Найбільш важливим для нас моментом є те, що серед відрізнюючих особливостей людських мотивів, поряд з предметно-потребовою складовою, виділяється зв’язок мотивів з цілями поведінки та діяльності, та, виявляється, окрім їх спонукальної функції, є ще й функція смислоутворювальна. “Социальный смысл фактически и несёт в концентрированной форме то новое качество мотивации, которое отличает мотивы человеч$еской деятельности от мотивов животного и определяет смыслобразование и целеобразование” (7; 46).

З точки зору позначеної вище практично вагомої трансформації мотиваційно-смислової сфери особистості значення набуває положення С.Л.Рубінштейна відносно того, що $мотив може перетворитися на відносно постійну рису особливості лише через процес закріплення його в діяльності. Тобто на практиці все, що складає предмет$ потреби, кожна соціально-культурна цінність буття особливості може стати його відносно постійною особистісною цінністю за умови попереднього оволодіння нею у формі мотиву.

Важковирішувана в умовах консультативної або психотерапевтичної ситуації задача побудови моделі реальної діяльності в певній мірі пояснює сучасний рівень практичної проробки проблеми динаміки мотиваційно-смислової сфери особистості.

З іншого $боку, урахування цілей — та смислоутворюючі функції мотивів відкриває і нові можливості для вирішення проблеми трансформації мотиваційно-см$ислової сфери особистості через звернення до нових психотерапевтичних та консультативних підходів.

Одним з найбільш цікавих нових підходів, на наш погляд, є нейро-лінгвістичне програмування (або, коротко, НЛП), серед базових положень якого є фрейм, або рамка, результату, ще безпосередньо націлює на формування мотивації. Це ніщо інше як вимога ясного, конкретного, реального у досягненні результату, мети, нового мотиву поведінки, діяльності, в тому числі і у комунікації психолога-консультанта з клієнтом. Тобто акцент у вз$аємодії психолога з клієнтом переноситься з самого процесу взаємодії (що є, на наш погляд, характерним для більшості існуючих консультаційних підходів) на результат, який досягається у цій комунікації. У центрі уваги в НЛП постає орієн$тація на результат, а не на проблеми, або процес занурення у них.

Зміна, трансформація особистості у НЛП — результат$, що може бути досягнутий, якщо під цим розуміти зміну, ускладнення фільтрів нашого досвіду, культури, мови, інтересів, цінностей, смислів та переконань. Тобто зміна мотиваційно-смислових фільтрів клієнта — це одна з реальних задач нейро-лінгвістичного програмування при умові існування потреби у цій зміні у клієнта (що знімає проблему маніпулювання ним). Засоби досягненн$я цього — це ресурси самого клієнта, доступ до яких забезпечує психолог за допомогою технік і можливостей НЛП, а також особистих навичок. Знайти потрібний ресурс, і чітке визначити результат, якого клієнт хоче досягти — це і є зворотній напрямок трансформації.

Чим більш точно і позитивно визначене, чого саме хоче клієнт, тим з більшою ймовірністю він оде$ржить бажаний результат. За В.В. Століним, домінуюча мотивація звернення клієнта до консультанта — це є мотиваційна орієнтація клієнта (8); в НЛП відповідно використовується термін критерій для визначення цінностей, що мотивують і направляють нашу поведінку я$к найбільш важливі в конкретному контексті (9; 182).

В рамках вказаного напрямку розроблено відповідний алгоритм для визначення добре сформульованого результату — тобто результату, що є добре сформованим згідно з відповідними критеріями.

По-перше, результат повинен бути сформульований позитивно. Тобто задається напрямок руху — чого хоче клієнт, згідно з його актуальними мотивами, а не від того, чого він не хоче, що складає його проблему. У М.Пезешкіана позити$вне формулювання проблеми, разом із визнанням проблеми як шансу для вияву потенці$алу базових здібностей людини та її міжособистісних зв’язків, складає квінтесенцію його позитивної психотерапії (10). В НЛП також “проблема — это просто результат, который неправильно сформулирован” (3, 30).

Другою вимогою до формулювання результату є необхідність визначення своєї активної ролі у бажаному результаті, тобто він повинен у межах розумного знаходитися під контролем клієнта. Якщо результат напочатку залежить від дій, поведінки інших людей, він не є добре сформульованим. Крім визнання своєї акт$ивної позиції, клієнт повинен чітко уявити собі конкретно, наскільки це можливо, контекст, у якому повинен здійснюватись результат. Наступний крок — це сенсорна ідентифікація бажаного стану, тобто визначення того, які сенсо$рні індикатори (чітко задані в НЛП), підтвердять його досягнення.

Нарешті, — заключна рамка навколо вибору результату — його екологічностість, тобто перевірка наслідків досягнення результату у контексті взаємовідносин клієнта з соціальним оточенням.

Останній крок — конкр$етні дії по досягненню результату, послідовність яких визначається відповідно з обраними техніками НЛП. На практиці це означає реальні ступ$ені актуалізації нової мотиваційно-смислової підструктури особистості і, відповідне, вирішення поставленої задачі процесу взаємодії практикуючого психолога з клієнтом.

Список використаної літератури:

(за порядком цитування)

1. Ю.Лада. Смысл и специфика психологической помощи // Журнал практикующего психолога. К., 1995, №1. — С. 93-109.

2. Р.Мэй. Искусство психологического консультирования. М.: Класс, 1994. — 133с.

3. П.П.Горностай, С.В. Васьковская. Теория и практика психологическог$о консультирования. К: “Наук$ова думка”, 1995 — 127 с.

4. Общая психодиагностики // Под ред. А.А.Бодалева, В.В.Столина. — М.: МГУ, 1987 -304 с.

5. А.Маслоу. Психология бытия. “Рефл-бук”, 1997 — 300 с.

6. А.Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции. Коспект лекций. П., 1971.

7. Психологические исследования социального развития личкости. М., 1991. — 231 с.

8. Семья в психологической консультации: Опыт и проблемы психологического консультирования / Под ред. А.А,Бодалева, В.В.Стелина. М.: Педагогика, 1989. — 208 с.

9. Дж. О’Коннор, Дж. Сейм$ор. Введение в НЛП. Ч.: “Версия”, 1997 — 285 с.

10. Насарт Пезешкиан. Позитивная семейная психотерапия: семья кактерапевт. М.: “Смысл”, 1993 — 331 с.

$АНОТАЦІЯ

В роботі розглядається актуальна для сучасної психології проблема надання психологічної допомоги в зв’язку із необхідністю трансформації, зміною мотиваційно-смслової сфери особистості. Аналіз традиційних і нових для психології підходів, врахування ціле- і смислоутворюючою функції мотивів відкриває нові мо$жливості для конструктивного вирішення даної проблеми. Зміщення акценту у взаємодії психолога з клієнтом на занурення в проблему, із процесу взаємодії на результат, який досягається в цій комунікації, дозволяє ускладнювати фільтри індивідуального досвіду, мови, інтересів, цінностей, смислів й переконань.

ANNOTATION

Transformatio$n of the reason-m$eaning sphere of personality

how the direction of practice-psychologist’s activity.

In this work inspect an instant problem of contemporary psychology expression of psychological assistance with the nessarity of transformation, changing of of reason-meaning sphere of personality. The analysis of traditional and new manner in psychology, discount aim- and meaning-organizating function of reasons r$eveals new possibility for constructive solving of this problem. Psychologist can change the aksent in cooperation with client from immersion in the problem, from the process of cooperation on-to the result. That gives the opportunity to complicate the filtres of individual expierence, language, values, interests and others.

ÓСпіцина Лариса Валеріївна

доцент кафедри практичної психології

Запорізького державного університету

$330086 м. Запоріжжя, вул. Перемоги 119 “Б”, кв.43.

тел. 60-72-07

Post Comment