Транспорт світу

Реферат з економічної географії

на тему:

Транспорт світу

До складу світової транспортної системи входять: мережа шляхів сполучен­ня (сухопутних, водних, повітряних, електронних$), рухомий склад усіх видів транспорту, транспортні корпорації, що організують комерційну та інв$естиційну діяльність у цій галузі, а також люди, які працюють на транспорті.

Робота транспорту становить матеріальну основу географічного і міжнародно­го поділу праці. Транспорт забезпечує зв’язки між виробництвом і споживанням, задовольняє потреби населення в перевезеннях, має велике оборонне значення.

За обсягом і структурою транспортних перевезень визначають рівень розвитку та особливості структури господарства країни чи регіону, а за конфі$гурацією транспорт­ної мережі — особливості та закономірності розміщення господарської діяльності.

За видами роботи транспорт поділяється на дві галузі — вантажний та пасажирський, за видами використання можливостей навколишнього середовища — на сухопутний, водний (морський та річковий) і повітряний, за видами вико­ристання засобів пересування — на залізничний, автомобільний, трубопровідний, $гужовий, в’ючний тощо. Розрі$зняють роботу транспорту в межах держави (внутрішні перевезення, на морі — каботажні перевезення) та міжнародні перевезення.

Загальна довжина автомобільних, залізничних, водних (без морських), повіт­ряних шляхів становить близько 30 млн умовних кілометрів. (Пропускна спро­можність умовного кілометра під час перевезення вантажів така ж сама, як у од­ного кілометра одноко$лійної залізниці.) Найбільша густота транспортної мережі сформувалася в Північній Америці (США, Мексика, Канада), в Європі, включаю­чи і райони Центральної та Східної Європи, в Східній Азії (особливо в Японії та Східному Китаї), на півострові Індостан (Індія, Пакистан) та на півдні і сході Південної Америки.

Рухомий склад транспорту світу в 90-ті роки становив кілька міл$ьйонів вагонів та сотні тисяч локомотивів, понад 600 тис. автомобілів, 80 тис. кораблів. Транспортні засоби постійно удосконалюються. На залізницях досягнуто швид­кості руху 250-300 км/год. Вагонний парк поповнюється вагонами великої вантажопідйомності та комфортабельними пасажирськими вагонами. В автомобільному транспорті в$проваджуються все більш комфортні та екологічно чисті моделі легко­вих машин з порівняно малими витратами пального на кілометр пробігу. Морсь­кий комерційний флот поповнюється як новими суднами великої вантажопідйом­ності — супертанкерами (150-250 тис. тонн і більше), балкер$ами (для насипних вантажів), так і спеціалізованими кораблями найновіших класів — контейнерово­зами, ролкерами (для перевезення автомобілів та іншої техніки), ліхтеровозами, морськими автомобільними та залізничними паромами тощо. Підвищилась ванта­жопідйомн$ість та швидкість літаків цивільної авіації. Сучасні літаки здатні пере­возити 250-500 пасажирів або понад 50 тонн вантажу на відстань 3,5-10 тис. кіло­метрів зі швидкістю 800-900 км/год. У світі налічується понад 20 тис. цивільних аеропортів (тільки в США — 15 тис.), деякі з них мають пропускну здатність понад 200-300, навіть понад 1000 рейсів за добу. В США найбільші аеропорти Чи­каго, Далласа, Лос-Анджелеса, Сан-Франциско, ім. Дж. Кеннеді в Нью-Йорку, в Європі — Фр$анкфурта та Лондона, в Азії — Наріта в Токіо та Сінгапура.

Кількість зайнятих роботою на транспорті в економічно розвинутих країнах і в країнах, що розвиваються, становить 6-7 % економічно активного населення.

Сухопутні види транспорту в різних країнах і регіона$х світу ма­ють свої особливості, пов’язані з розмірами території, характером розміщення насе­лення, $рівнем розвитку економіки, співвідношенням роботи окремих видів транс­порту та загальним обсягом його роботи. Залежно від цих особливостей розрізняють кілька типів транспортних систем.

Найвищий рівень розвитку мають регіональні транспортні системи північно­американського типу $(СЛІА, Канада, Австралія). Для них характерні мережі ви­сокоякісних автомобільних шляхів та залізниць, добре оснащені аеропорти та сучасні морські порти. Тут однаково високий рівень розвитку всіх видів транспорту, але ключовими в пасажирських перевезеннях є повітряний (на далекі відстані) та автомобільний (регіональні перевез$ення), а у вантажних — поєднання роботи авто­мобільного і залізничного транспорту. Велику роботу виконують також трубо­провідний, внутрішній водний та каботажний морський транспорт.

Транспортні системи європейського типу (Західна та Центр$альна Європа, Японія) мають найгустішу у світі мережу всіх видів транспорту, особливо авто­шляхів та залізниць. Залізниці на основних напрямах електрифіковані; на швид­кісних магістралях пасажирські поїзди розвивають швидкість понад 200 км/год (мал. 28). Обсяги роботи залізничного, автомобільного, водного (річкового та$ кабо­тажного морського) транспорту пропорційні, але у вантажних перевезеннях більше значення має автомобільний транспорт, а в пасажирських — залізничний. Повітря­ний транспорт забезпечує зовнішні пасажирські перевезення.

Транспортна система країн $СНД сформувалася за часів СРСР і поки що зберігає певні риси єдності, її просторовий каркас утворює мережа залізниць, доповнена лініями трубопроводів і на окремих напрямах водними комунікаціями. Споконвічна проблема цього регіону, зокрема Росії, та країн Центральної Азії — недостатній роз­виток автомобільних шляхів і низька їх якість. Так, у більшості районів Сибіру можна дістатися до місця тільки літаком або водою. У вантажообороті основ­не місце належить залізниці, у пасажирських перевезеннях на далекі відста$ні залізниці і повітряному транспорту, а в приміських — залізниці і автомобільному. Велику комерційну роботу виконує морський флот.

Транспортна система азіатського типу (всі країни Азії крім Японії та «далекосхідних тигрів»). Основну транспортну роботу тут виконують залізниці, одн$ак, на Близькому Сході дедалі більшого значення набуває автомобіль$ний транспорт, а в приморських районах, особливо в Південно-Схід-ній Азії, зберігає значення каботажне судноплавство. Найгустіша мережа транспортних шляхів і найбільші розміри перевезень характерні для східних районів Китаю, Індії, Пакистану, Туреччини.

Транспортна система Латинської Америки в різних її частинах неоднаково розвинута. Сталі мережі комун$ікацій мають тільки Бразилія, Мексика, Аргентина, Чилі, острови Вест-Індії. Переважають дороги, що сполучають глибинні райони плантаційних господарств або місця видобутку корисних копалин з портами чи столицями. Повноводні річки континенту використовуються в транспортному сполученні недостатньо. Віддалені райони материка все ще важкодоступні.

Транспортна система Африки, як і Латинської Америки, також значно ди­фере$нційована. Цілком сталі транспорт­ні системи в північній та південній час­тиш континенту, тропічна А$фрика все ще залишається важкодоступним регіо­ном. У багатьох містах основою транс­портних зв’язків є річки або грунтові до­роги, залізниць мало або немає зовсім.

Морський транспорт за­безпечує 4/5 обсягу роботи транспорту світу за вантажооборотом і, отже, відіграє вагому роль у міжнародному поділі праці. Всі, навіть сухопутні країни, намагаються мати свій флот, а 2/3 його тоннажу зосереджено під пра­порами$ 10 країн (мал. ЗО). Серед них специфічне місце належить країнам «зручного» прапора. «Зручного», тому що там — пільговий режим оподаткуван­ня, дешева робоча сила, менші вимоги до техніки безп$еки. Судновласники роз­винутих країн, користуючись цими пе­ревагами, приписують свої судна до портів країн зі «зручним» прапором для одержання прибутків. До таких країнналежать, наприклад, Ліберія, Панама, Багамські Острови (Багами), Кіпр, Мальта, Філіппіни. Водночас є група держав, для яких послуги морського транспорту -значне джерело надходження валюти, наприклад, Греція, Норвегія, Сінгапур тощо.

Важлива особливість роботи морсько$го транспорту полягає в тому, що Океан -єдиний простір: морські дороги в ньому практично безмежні. Однак, окремі аква­торії Світового океану далеко нерівнозначні для транспортних зв’язків. На форму­вання напрямів і інтенсивність використання морських шляхів впливають і гео­графічні чинники (конфігурація берегової лінії, кліматичні умови, наявність при­родних а$бо штучних проходів тощо), а також розташування і господарська спе­цифіка територій, що відправляють та одержують вантажі, наявність оснащених портів тощо.

Провідну роль у світовому судноплавстві відіграє басейн Атлантичного о$кеа­ни. Високий рівень розвитку країн по обидва боки Північної Атлантики і активні зовнішньоекономічні зв’язки дер$жав Європи та Північної Америки визначили формування тут потужних потоків вантажів. Нині на Атлантичний океан припа­дає 1/2 (разом із Середземномор’ям майже 3/5) світових морських перевезень. Го­ловні шляхи зв’язують порти Європи і США, а також ідуть від портів Європи на південь до узбережжя Південної Америки та навколо Африки в Індійський о$кеан і від портів США в зону Карибського моря і далі або в Тихий океан (через Па­намський канал) або в Південну Атлантику.

Інтенсивно використовується Середземне море, на берегах якого розташовані порти Південної Європи, Північної Африки і Близького Сходу. В Середземний басейн через Босфор і Дарданелли мають вихід і кораблі України.

$

На басейн Тихого океану припадає приблизно 1/4 світових морських переве­зень. Найгустіша мережа морських шляхів сполучає порти Японії, Республіки Ко­рея, Сінгапура, а також Китаю. Від узбережжя Східної $Азії та Японії морські до­роги пролягають до портів США, Австралії, країн Південної Азії. j

В Індійському океані, на який припадає менш як 1/6 перевезень, основними є шляхи транспортування нафти з Перської затоки в Європу та Японію і морські шляхи, що ідуть вздовж південного узбережжя Азії. ї

Повітряний транспорт має винятково велике значення в міжнарод­них пасажирських перевезеннях, а також у країнах з великою територією (Росія, США, Канада, Китай тощо). Особливо великий обся$г роботи виконують авіаком­панії США (1/2 пасажироперевезень і 1/3 вантажоперевезень світу), а також Росії, Японії, Великобританії, Франції, ФРН, Австралії$, Канади. Сінгапура. Ме­режі авіаліній провідних авіафірм вкривають весь світ (мал. 32). Найбільші

авіакомпанії — «Пан-Америкен» і «Дельта» (США), «Джал» (Японські авіалінії), «Бритіш Ейрвейзс» (Великобританія), «Ейр Франс» (Франція$), «Люфтганза» (ФРН), «Сінгапур Ейрлайнзс» (Сінгапур), «Аерофлот» (Росія). Україна тільки не­давно з’явилася на світових авіалініях, та шляхи літаків фірм «Ейр Юкрейн» («Авіалінії України») та «Ейр Юкрейн Інтернешнл» («Міжнародні авіалінії Ук­раїни») пролягли вже в десятки країн світу.

Post Comment