Умовивід за аналогією

Кафедра філософії

Ре$ферат

з дисципліни

“Логіка”

на тему:

“Умовивід за аналогією”

Дніпропетровськ

2000

Аналогією називається такий умовивід, в якому від схожості предметів в одних ознаках робиться висновок про схожість цих предметів і в інших ознаках$.

Умовивід за аналогією відбувається так: якщо порівнюючи два предмета, встановлюють, що предмет А має ознаки abcd, а предмет В має ознаки abc, то роблять здогалний висновок про те, що предмет В має і ознаку d.

Схематично структуру умовиводу за аналогією можна записати так:

А має ознаки abcd

В має ознаки abcd

Отже, В має ознаку d

Аналогія – це такий умовивід, у якому рух думки відбувається від окремого до окремого, від часткового до часткового. Вихідним знанням в аналогії є знання про окремий предмет. За допомогою умовиводу за аналогією ознаки, що на$лежать одному одиничному предмету, переносяться на інший одиничний предмет. Аналогія, таки$м чином, є умовиводом від відомого до невідомого, її висновок є нове знання про окреме, здобуте шляхом опосередкування.

Аналогія, як і будь-яка логічна форма, є відображенням певних звязків і відношень предметів реальної дійсності. Можливість умовиводів за аналогією зумовлена необхідним, закономірним характером звязку ознак предметів. Якби між ознаками предмета не існувало якогось звязку і кожен предмет містив у собі сукупність випадкових властивостей і ознак, то від знання озн$ак одного предмета не можна було б перейти до знання ознак і іншого предмета. Але оскільки між ознаками предмета існує стійкий зв’язок і залежність, то від схожості двох предметів в одних ознаках природне припущення щодо схожості цих предметів і в інших о$знаках. У багатовіковій практиці людина переконувалася, що якщо в одного предмета, котрий має ознаки abc, існує й ознака d, то й інший предмет, з ознаками abc, може мати ознаку d. Мільярди разів відображаючись, такий зв’язок предметів і їхніх ознак закріпився у нашій свідомості у формі умови$воду за аналогією.

Безпосередньою або логічною основою висновків за аналогією є таке положення: якщо два предмети схожі в одних ознаках, то вони можуть бути схожими і в інших ознаках, виявлених в одному із порівнювальних предметів$.

Аналогія дає висновки не достовірні, а тільки імовірні. Пояснюється це тим, що порівнювальні предмети, наскільки б вони схожими не були між собою, мають завжди ознаки і відмінності. І може так трапитись, що ознака d, притаманна предмету А, є саме такою ознакою, $котрою предмет А відрізняється від предмета В і тому предмет В її не містить. У такому випадку висновок “В має ознаку d” буде хибним.

Ступінь імовірності висновків в умовиводах за аналогією залежить від ряду умов:

1. Від кількості порівнювальних предметів. Чим більшие встановлено східних ознак у предметів, тим вищий ступінь імовірності висновку за аналогією. Але лише одна кількість ознак порі$внювальних предметів може бути однозначною, але якщо ці ознаки другорядні, випадкові, то аналогія буде хибною.

2. Тому однією з важливих умов підвищення ступеню імовірності виснов$ку в аналогії є характер зіставюваних ознак. Чим більше схожих ознак і чим вони істотніші, тим імовірніший висновок. Висновок за аналогією тим цінніший, чим менше ознак, котрими відрізняються порівнювальні предмети, і чим менше вони істотніші.

3. Третьою важливою умовою логічої переконливості висновк$у в умовимводах за аналогією є зв’язок порівнювальних ознак. Імовірність висновку тим більша, чим тісніше зв’язані між собою схожі ознаки (abc) і чим істотніший їхній зв’язок із ознакою (d), котра переноситься на досліджувальний предмет.

4. Ознака (d), що переноситься, $має бути якомога однотипнішою з ознаками (abc), на осові котрих один предмет уподібнюється іншому.

5. Якщо предмет, стосовно якого ми робимо умовивід за аналогією, має ознаку, несумісну з тією ознакою, котра йому приписується, то аналогія неможлива.

Аналогія посідає важливе місце в науковому дослідженні. Особливо плідн використовується вона на початкових стадіях пізнання. Аналогія є одним із засобів логічного опрацювання фактичного матеріалу і$ висування гіпотез. Історії науки відомо чимало випадків, коли наукові висновки було здобуто за допомогою умовиводів за аналогією. Наприклад, за аналогією з хвилями на поверхні води було відкрито закони поширення звуку і світла; аналогія між поширенням теплоти і поширенням електрики дала змогу перенести порівняння, розроблені для яв$ищ теплоти, на явища електрики; аналогія, проведена між рухом пружних шарів і рухом молекул газу, створила можливість вирахувати тиск газу тощо.

Аналогія широко застосовується не тільки у природознавстві під час вивчення яв$ищ природи, а й у суспільних науках під час вивчення явищ суспільного життя.

Дехто з логіків розрізняє аналогію предметів і аналогію відноси, наприклад Кирилов.

Під аналогією предметів розуміють такий умовивід, в якому вживаю$ться два одиничних предмети, а переносною ознакою виступає властивість одного з цих предметів. Коли, наприклад, два порівнювальних предмета мають групову схожість ознак і нову ознаку, виявлену в одного з предметів, переносять на другий предмет, то такий висновок буде мати аналогію предметів.

Аналогія відносин – це такий умовивід, у якому уподібнюють один одному не два окремих предмети, а два відношення між предметами. Наприклад, Ф. Енґельс уподібнює відношення між формальною і діалектичною логікою відношенню між арифм$етикою і вищою математикою.

Розрізняють також точну аналогію і просту (неточну) аналогію.

Точною аналогією називають аналогію, у якій висновок робиться на основі знання того, що переношувана ознака (d) $перебуває в залежності від ознаки схожості (abc).

Просто аналогія – це така аналогія, коли невідомо, чи знаходиться переношувана ознака (d) в залежності від ознак схожості (abc) чи ні.

Точна аналогія дає висновки вищого ступеню імовірності, що наближуються до достовірних, ніж проста аналогія, висновки якої можуть бути найменшої імовірності.

Аналогія є логічною основою висн$овків, здобутих за допомогою методу моделювання. Метож моделюв$ання полягає в тому, що при пізнанні певного об’єкта використовують другий об’єкт, що заміняє перший.

Об’єкт, що безпосередньо цікавить дослідника і заміняється другим об’єктом, називають оригіналом. А об’єкт, яким заміняють оригінал, називають моделлю. Метод моделювання дає змогу вивчити предмет не безпосередньо, через інший предмет (модель). Під час моделювання, як і в аналогії, знання з одного предмета (моделі) переноситься на другий предмет (оригінал). Логічною формою такого висновку є умовивід $за аналогією. На основі належності моделі S ознак абсд і належності оригіналу S1 властивостей абс роблять висновок про те, що виявлення в м$оделі S властивість д теж належить оригіналу S1.

Умовивід за аналогією використовується найбільш широко використовується у юридичній галузі, насамперед у судовому дослідженні. У правовій теорії і судовій практиці користуються таким поняттям як аналогія права та аналогія закону.

Аналогія права – це поширення загальних принципів права на такі життєві факти і відносини, які не передбачені певною формою права. Аналогія права $за своєю логічною структурою є висновком за аналогією та дедуктивним умовиводом.

Аналогія закону – поширення норми права, встановленої для одного виду відносин, на інші, непередбачені законом відносини, але схожі з тими, які врегульовані нормою права. Аналогія закону за логічною структурою є умовиводом не дедуктивним, як аналогія права, а висновком за аналогією у власно$му розумінні цього слова. Аналогія закону в логічному відношенні є умовиводом за аналогією.

Post Comment