Урок Заповідь Божа — заклик до спілкування з Богом

Реферат з педагогіки

УРОК: ЗАПОВІДЬ БОЖА – ЗАКЛИК

ДО СПІЛКУВАННЯ З БОГОМ

.

$

ТЕМ$ УРОКУ: Ш заповідь Божа — заклик до спілкування з Богом.

МЕТА УРОКУ: Вчити дітей самостійно мислити та аналізувати, роздумуючи над молитвою «Отче наш»: розвивати почуття усвідомленості ролі Божих заповідей та молитви в житті людини: виховувати учнів в дусі християнської етики$.

ДОПОМІЖНІ МАТЕРЫАЛИ: Святе Письмо /Мат. 6:9-І3; Лк.11: 1-4/, плакат з розбитим на прохання текстом молитви «Отче наш».

ХІД УРОКУ

Спільна молитва.

І. Кор.І5.І4. «Буду молитися .духом, й розумом буду молитися».

«Цар$ю небесний»‘…

І. Підсумок раніше вивчених тем.

Кожна річ на світі має своє призначення. Має його і людина. І це призначення дуже високе. Як учень ходить до школи, щоб здобу ти знання, так і людина проходить школу життя, щоб здобути вічне щастя.

І наскільки ми добре вчимося, покаже нам коротенький тест. /З вибраних на карточках правильних відповідей $складається гасло «Господь посеред нас»/,

ІІ. Щоб визначитися з темою сьогоднішнього уроку, я розкажу вам оповідь о. Івана Лужецького.

«Одного разу човном, що має прикріплене по кожній стороні весло, старий дідусь-перевізник переправляв на другий берег моло­дого юнака. Сідаючи до човна, дідусь зняв шапку, перехрестився, прошептав коротку молитву і енергійно; міцним ударом рук, занурив обидва весла у воду. Човен ішов рів$но, мов по невидимій лінії до наміченої мети.

Юнак спочатку мовчав, а далі не витримав і запитав дідуся, що ця молитва йому допоможе. Кожній людині, мовляв, уже наперед призначено, де і коли вона має померти, і ніщо її від того призна­чення не врятує.

Почувши ці слова, дідусь не сказав ні слова підніс праве весло, поклав його в човен і почав спокійно двома руками гребти лівим веслом. Човен, здавалося, негайно почав плисти швидше. Та він не плив до цілі, бо з$алишився майже на тому самому місці, роб­лячи весь час невеликі кола навколо себе.. Побачивши, що діється, юнак здивовано та розгублено запитав перевізника, чому він так $нерозумно чинити.

— Я послухав твоєї поради, — відповів йому дідусь. Знай же, дитино, щоб успішно переплисти життєву ріку, потрібно двоє весел, які б рівномірно провадили нас вперед до мети. Одне весло — це праця, а друге — це молитва. Коли не буде поміж ними рівноваги, коли успіх одного захочемо побільшити коштом другого, то мети ні­коли не досягнемо…

$ПИТАННЯ ДО КЛАСУ: Про що ж ми будемо говорити на сьогоднішньому уроці?

/Повідомлення теми уроку/.

«Не забувайте ніколи про ту правду християнського життя, що молитва — це перша найнеобхідніша .й найосновніша підстава життя християнина». Так говорив Блаженної пам’яті митрополит Андрей Шептицький.

Ш. Повідомлення учнів про релігійність українського народу. ІУ. Релі$гія і молитва немислимі одна без одної.

Святий Іван Золотоус казав: «Молитва — це світло для душі, правдиве пізнання Бога, посередниця між Богом і людьми, лікар на­ших пристрастей, лік на болі, мир для душі, небесна провідниця в дорозі, яка ходить не довкола землі, а іде під сам небосхил. Вона здіймається понад створіння, .духовно розт$инає повітря і йде понад нього. Вона проходить міріади зір, відчиняє брами неба, під­носиться понад Ангелів, минає Престоли і Господства, йде вище Хе­рувимів і піднявшись понад усі створіння наближається до Святої Тройці. Тут вона поклоняється Божеству, стає гідною ро$змовляти з небесним Царем. Через молитву наша душа, піднявшись на небо, обій­має Господа невисказними обіймами, наче дитина свою матір, і зі сльозами благає божественної поживи, висказує свої бажання і одержує дари, що перевищують усю видиму природу. Молитва — це священ­ний посланець. Вона веселить серце, успокоює .душу, збуджує страх перед карою і бажання небесного царства, молитва вчить покори, дає пізнання гріха: словом — прикрашає людину всяким добром і покриває душу різними чеснотами, наче різ$номанітним покривалом».

Святий же Августин навчає, що хто вміє добре молитися, той вміє добре жити.

Тож скажемо і ми: «Госпо$ди, навчи нас молитися…»

— Учень читає уривок з Євангелії від Матея, розділ б, вірш 9-13.

— Учитель: «Немає кращої і святішої молитви, ніж «Отче наш’1 каже св. Тома. Чому?

Молитву «Отче наш» можна порівняти з дорогоцінним каменем, який має велику вартість, хоча сам по собі є маленьким. «Серед всіх молитов — ця молитва володіє найбільшою силою, бо в ній мо­литься не лише в ім’я Ісуса Христа, але, що найважливіше — власна ми словами Спасителя» — св. Киприян.

$- Звертання до класу: «Чи не можна було б молитву «Отче наш розділити на незалежні частинки, які б несли в собі певну інформацію /Вивішується плакат/. Вступ. /Отче наш, Ти, що єси на небесах…»

… Вводи$ть нас у потрібний для молитви настрій, підносить наш дух до Бога, пробуджує довір’я до Бога. Пробуджуємо в собі віру, надію і любов.

Св.Августин: «Бог просить називати його «Отцем», бо це ім’я сповнене любові і викликає любов.

Кажучи «наш» — молимося і за себе і за інших /всі ми брати і сестри в Христі/.

Промовляємо, «що єси на небесах», бо хоча Бог є всюди при­сутній, однак оглядати його можна лише на небі.

1 прохання: «Нехай святиться ім’я Твоє…»

Перше прохання означає: «Боже$, дай, щоб ми Твою велич щораз краще пізнавали і шанували». Божа слава — це мета усього створеного. Одна старо-юдейська леге$нда розказує, що коли Бог створив світ, але ще не було людини, тоді Бог запитав ангелів, чи ще чо­гось не бракує. Один з ангелів і каже: «Боже, Твої діла великі, чудні й дивні, але тут ще одного бракує. Треба, щоб у всесвіті лунав сильний, ясний, дзвінкий голос, що всюди й завжди, вдень і вночі, голосив би пісню слави і прослави Творцеві за всю його до6 роту». Інші а$нгели висловили ту саму думку. На те Господь Бог: «Ваша заввага слушна. Так, я створю велике створіння і дам йому світлий розум, щоб він пізнавав Мої великі діла і за те слави Мене”, І створив Бог людину.”

2 прохання: “Нехай прийде Царство твоє…”

Тут ми просимо про такі милості: про вічне спасіння, про Божу ласку для виконання Божої волі.

3. прохання: Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі…»

$

«Дай нам ласку, щоб ми завжди чинили згідно з Твоєю волею. Дай, щоб завжди здійснювалася Твоя воля, тобто, щоб небесне життя запанувало на землі, усуваючи при цьому будь-яку нужду і несправедливі$сть. Іншими словами — дай нам свою ласку, щоб ми ви­конували Твою волю так само, як Ангели на небі».

4 прохання: «Хліб наш насущний дай нам днесь…»

Не зможемо виконати Твоєї волі і здобути спасіння, якщо не будемо жити. А тому, дай нам всього, що необхідне для підтримки нашого життя: здоров’я, поживу, одяг, житло…, а також хліба для пущі — слово Боже, пізнання і розуміння Євангелії і Святу $Тайну Євхаристії. Промовляючи «хліб наш насушний дай нам», ми повинні пам’ятати, що мусимо також дбати і про хліб для ближнього, тобто, допомагати потребуючим. Слово «наш» також має певне значення, а саме: ми повинні бажати лише хліба, чесно зароблено$го нашими рука­ми. ІУ прохнння можна розуміти і так: «Дай, о Боже, щоб старанний робітник отримав заслужену винагороду».

5 прохання: «І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим…»

Прости нам наші провини як і ми прощаємо їх тим, хто нас образив. У прохання вчить «завжди прощати нашим ближнім заподіяне нам$ зло!» Притча про немилосердного боржника.

6 прохання: “І не введи нас у спокусу…”

Відвертай від нас такі спокуси, від яких ми б загинули. Дай нам відвагу і мужність, щоб ми не згрішили і не були переможені спокусою, та гріхом. Засуджуємо себе, стверджуємо , що нам важко самим боротися із спокусами.

7 прохання: «Але визволи нас від лукавого…»

Відверни від нас усе шкідливе для нашого життя: неврожай, го­лод, хвороби, землетруси, повені, війни і будь-які інші тимчасові нещастя. Боже, охорони нас від усього злого.

Амінь – це відповідь, яку Бог дає тому, хто молиться.

Амі$нь – це єврейське слова, означає “Так є” або “нехай так буде”. В інших молитвах: “Дуже просто, щоб наше благання було вислухано”.

Завдання до кла$су:

1. Пошукати і назвати протилежності в проханнях молитви.

Вічне спасіння – гріх.

Божа ласка – спокуса.

Речі, необхідні для підтримки життя – речі, які шкодять йому.

2. Як інакше можна поділити молитву?$

Перше прохання стосується Бога

ІІ, ІІІ, ІV прохання відвернути від нас лиха, які шкодять нашому життю (гріхи, спокуса, стихія).

На закінчення уроку заспіваймо “Отче наш”.

СЦЕНАРІЙ

літературно-музичного заходу

“Живий у пам’яті народній”, присвячений 191-ій річниці

від дня народження Т.Г. Шевченка.

Святково прибрана сцена. В центрі портрет Тараса Шевченка, вишиті рушники.

Лунають позивні на слова Т.Шевченка “думи мої…”

Л$унають слова:

Навіки слався Україно,

Навіки слався та$ земля.

Що сина-генія зродила,

В нім слава вічная твоя.

Підходять ведечі.

Ведучий: Доброго дня вам, шановні люди!

Доброго весняного дня, який вже схиляє свою срібну голову перед Шевченківським Березнем.

Ведуча: І як приємно сьогодні бачити в залі не тільки тих, хто пройшов довге життя з Шевченківським словом, а й тих, хто незабаром вступатиме на самостійну життєву ниву.

Ведучий: Йде Шевченківський Березень. Йде великим святом поезії, пісень, душ, народної музики.

Ведуча: Ниву, де росте вже 19-ий рік щедрий ко$лос нашого бунтаря, художника, лірика, пророка, волелюбця, і насамперед поета рі$вного якому важко впізнати.

Ведучий: Пишайся цим, України, пишайся цим цілий світ!

Учень читає уривок із вірша “Мені тринадцятий минало”.

Звучить пісня “Зацвіла в долині”

Ведуча: Він був сином мужика – і став володарем у царстві Духа”.

$

Ведучий: Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури.

Ведуча: Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Звучить пісня: “По діброві вітер виє…”

Ведуча: Людство читає, любить, шанує пам’ять Шевченка, як мислителя, філософа, поета.

Ведучий: Але одночасно людство низько схиляє голову над його талантом, як художника$.

Ведуча: Значення Шевченка, як живописця, рисувальника. Гравера, саме вже могло б забезпечити йому почесне місце в історії мистецтва.

Учень читає уривок з поеми “Катерина” Звучить пісня “Така її доля”

Вчителька української мови та літератури робить цікаві повідомлення із останніх років життя Т.Шевченка.

$Виходять троє ведучих (дівчата в українській формі).

1 ведуча: Ми приходимо до Шевченківського слова на розмову, коли нам бракує цієї правди.

2 ведуча: І дай$ Боже, щоб цю правду успадкували наші діти, наші онуки і наші правнуки.

3 ведуча: радуйся, Коломиє, радуйся, що росте і плодоносить дерево посаджене талантом Шевченка.

Звучить після “Зоре моя вечірняя”.

1 ведуча:

Ми чуємо, тебе Кобзарю, крізь століття.

І голос твій нам душі окриля

Встає в новій красі. Забувши лихоліття.

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

2 ведуча: У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі тита$не, кладемо

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм учасником звемо.

З ведуча: П$ровіснику волі, великий таланте,

Справдились думи пророчі твої

Приймай же данину любові і шани

Од вільних народів Твої сім’ї

(кладе квіти до портрета Шевченка)

Учитель: Чуєш Тараса, Тарасе – пророче – це твій народе Україна народ волелюбний, незламний, зберіг$ рідну мову. Ти вірив цьому народу ти любив його і своїм мудрим словом додав йому снаги у його нелегкій боротьбі. Тарасе, батьку наш, ти любив свою. неньку Україну особливою любов’ю сина і вона відповідає тобі такою же любов’ю. Твоє пророче слово і нині служить зброєю в боротьбі славним синам і дочкам твоєї любимої обездоленої України.

Весь зал виконую “Заповіт”

Post Comment