Узбекистан Киргизька Республіка Таджикистан Туркменістан

Реферат на тему:

Узбекис$тан, Киргизька Республіка, Таджикистан, Туркменістан

Республіка Узбекистан

Площа — 447,4 тис. км2. Населення — 22,4 млн чоловік. Столиця — Ташкент.

Узбекистан займає щодо країн регіону центральне положення. Країна має велику площу земель, придатних для зрошуваного землеробства, значні й різноманітні поклади мінеральної сировини. Тут добувають газ і нафту, руди кольо­рових металів, графіт, озокерит.

Пустельно-степові ландшафти р$івнинних ділянок чергуються з пустельними (Кизилкуми) і, поступово підвищуючись на схід, переходять у передгірські та гірські. Різко континентальний клі$мат з сухим літом, незначною кількістю опадів сприяє вирощуванню бавовнику, інші сільськогосподарські культури потребують штучного зрошення. Тут діє розвинута система каналів: Великий, Північний та Південний Ферганські, Голодностепський та ін. Ірригаційне значення мають майже всі річки країни.

Узбекистан — найбільша за кількістю населення країна регіону. До її складу на правах автономії входить$ Каракалпакія. Життя та традиційна господарська діяльність концентруються$ в оазисах. Найбільш густо заселені оазиси південної частини країни (особливо Ферганська долина) та пониззя Амудар’ї. Найбільші міста — давні центри культури — Ташкент, Самарканд, Бухара, Хіва — також знаходяться в оазисах.

У територіальному поділі праці спеціалізація країни визначається бавовникових к$омплексом. До його складу входять підприємства первинного очищення бавовник)

та текстильної промисловості, що концентруються переважно в Ташкенті, Фергані, Маргелані, Самарканді, а також машинобудування (головний центр — Ташкент). Потреби комплексу спричинили розвиток виробництва мінеральних добрив (Ч$ирчик, Фергана. Навої, Коканд). З переробкою бавовнику по в’язане виробництво олії.

Подальшого розвитку набуває видобування паливно-енергетичної (Ферганська доли на) та рудної сировини (Алмалик). Відповідно посилюється значення в промисловому розвитку країни таких галузей, як газова, хі­мічна та нафтохімічна, золотодобувна, кольо­рова металургія.

У сільському господарстві, крім бавовни­кової спеціалізації, займаються вирощуван­ням баштанних культур, фруктів, овочів, ви­рощуванням рису в долинах річок та пшениці — на богар$них землях. В оази­сах розвинуте молочне скотарство, в пустельних та гірських районах — вівчарство пасовищного типу. Харчо­ва промисловість виробляє різні кон­серви, сухофрукти, вина.

Узб$екистан зв’язаний з країнами Центральної Азії та Росії сухопутни­ми шляхами, де провідна роль нале­тить залізниці. Постачає продукцію бавовникового комплексу, газ, кольо­рові метали. Завозить переважно про­дукцію машинобудування й хімії.

Киргизька Республіка

Площа — 198,5 тис. кмг. Населення — 4,5 млн$ чоловік. Столиця — Бішкек.

Киргизстан — гірська країна. По­ловина її території розташована на висотах понад 3 000 м, тобто при­датні для землеробства території ду­же обмежені (частина Ферганської, Чуйська, Алайська доли­ни) і становлять близько 10 %. Ви­рощують бавовник, цукрові буряки, тютюн. Країна має ве$ликі пасовища, на яких розвивається вівчарство. Також розводять коней, велику рогату худобу.

Велике значення має вугільн$а промисловість, кольорова металургія, що роз­виваються на власній сировині. У Киргизькій Республіці є значні поклади сурми та ртуті. В містах Бішкек, Ошта та інших розвинуте машинобудування. Енергети­ка розвивається на власних паливних та гідроресурсах. Каскад ГЕС діє на річці Нарин.

Надра країни багаті мінеральними водами, унікальні природні особливості озера Іссик-Куль сприяють розвитку рекреац$ійної діяльності в країні, визначають галузь як одну з пріоритетних для розвитку економіки.

Киргизька Республіка активно перебудовує свою економіку, залучаючи як власні ресурси, так і можливості міжнародного співробітництва. Держава дістала статус країни, що розвивається, це дає можливість одержувати на пільгових умо­вах міжнародну$ допомогу.

Республіка Таджикистан

Площа — 143,1 тис. км2. Населення -5,7 млн чоловік. Столиця — Душанбе,

Таджикистан розташований в важкодоступних гірських районах Паміру та Паміро-Алтаю. Долини найбільш густонаселені та добре освоєні в господарському відношенні. Густота населення тут перевищує 60 чол. на 1 км2, водночас я$к гірські території мають показник близько 2 чол. на 1 км2. До складу країни входить Горний Бадахшан (м. Хорог), повністю розташований в горах Паміру. В останні роки загост­рення внутрішньополітичної ситуації призвело до збройного конфлікту в країні, що зн$ачно підірвало її економіку.

Для сільськогосподарського використання придатна тільки третина тери­торії, а для землеробства — майже 20 її частка. Але зручне розташування долин південно-західної частини дають можливість вирощувати тут бавовник. Розви­нуті шовківни$цтво, садівництво, виноградарство. Провідною галуззю сільського господарства є тваринництво.

Переважний розвиток $дістали легка та харчова промисловість, кольорова мета­лургія, машинобудування та хімічна галузь, що розвиваються на власній сировинній базі переважно в центральних та північних районах країни. Південні райони об’єднані в межах Південно-Таджицького ТВК, який розвивається на основі гідро­енергетики й спеціалізується на хімічній промисловості та кольоровій металургії.

Туркменістан

Площа — 488,1 тис. км2. Населення — 4,4 млн чоловік. Столиця — Ашгабат.

$

Туркменістан — незалежна нейтральна держава. Це найбільша за площею країна району. Вигідність географічного п$оложення визначається виходом її до Каспійсько­го моря, що забезпечує не тільки країні, а й всьому регіону зв’язок з країнами Закав­каззя (паром Туркменбаші — Баку) та однією з найстаріших залізниць, що також з’єднала країни регіону з Європейською Росією.

Природні умови країни дуже складні: 4/5 її території займає пустеля і тільки на півдні передгірські рівнини Копетдагу придатні для господарської діяльності, Пос$ушливий клімат, мілководні річки дають можливість розвивати землеробство лише за умов зрошення. Основним джерелом зрошення є р. Амудар’я, води якої по­ступають Каракумським каналом.

Мінеральні ресурси представлені потужними запасами нафти й газу, особл$иво на узбережжі Каспійського моря, унікальними за властивостями покладами глау­берової солі в затоці Кара-Богаз-Гол та покладами гірничо-хімічної сировини.

Особливості природних умов є причиною незначної заселеності країни. Середня густота населення (9 чол. на 1 км2) є однією з найменших у Центральній Азії, але водночас країна визнається високим природним приростом населення. Як і всюди в регіоні населення тут концентрується в оазисах — переважно в південній частині, хо­$ча розвиток добувної промисловості на заході в останні десятиліття сприяв освоє$нню

узбережжя Каспійського моря. Розвиток промислового виробництва зумовив також високі темпи урбанізації: нині співвідношення між міським і сільським населенням становить відповідно 45 % і 55 %. Міське населення проживає в 20 містах, найбільшими серед яких є столиця Ашгабат (понад 500 тис. чоловік), Чарджоу, Мари.

Туркменістан відомий як один з провідних районів щодо вирощування бавов­нику, особливо його тонковолокнистих цінних сорт$ів та їх переробці, а також розвинутим шовківництвом. На зрошуваних землях вир$ощують озиму пшеницю, КУКУРУДЗУ, овочі, є сади й виноградники. Пустельні території використовують під пасовища. Розводять тонкорунних овець, а в передгір’ях Копетдагу — знаме­нитих ахалтекинських коней. Продукція сільського господарства переробляється місцевою харчовою та легкою промисловістю (Ашгабат, Мари).

Серед галузей промисловості особливе місце займають нафтова та газова. Вони дають країні основну частину прибутку і є важливою складовою експорту. Палив­но-енергетична та хімічна сировина разом із покладами сірки та солей стали осно­вою розвитку багатогалузевог$о хімічного виробництва (Чарджоу, Туркменбаші).

Вигоди географічного положення, наявні зв’язки як з країнами регіону, так і з країнами Закавказзя, Росією та іншими європейськими державами, сприяють роз­виткові міжнародної торгівлі країни. Туркменістан на євразійському ринку є насам­перед постачальником пали$ва в європейську Росію, Україну, інші країни Європи.

Post Comment