Використання елементів акторської та режисерської майстерності в педагогічній діяльності вчителя

Реферат з педагогіки:

Використання елементів акторської та режисерської майстерн$ості в педагогічній діяльності вчителя

Театр – це синтез багатьох мистецтв, зокрема живопису, архітектури, музики, вокалу, танцю. Об’єднувальну функцію щодо всіх цих мистецтв виконує мистецтво актора, в тому числі і педагога.

Якщо драматург, декоратор, музикант говорить із глядачем лише через актора і у зв’язку з актором, то науковці, мето$дисти, провідні теоретики, вчені світу говорять з учнями лише через учителя і в зв’язку з учителем.

Координатором усіх мистецтв у театрі, творцем спектаклю, його мистецької впливовості через числення поєднання художніх образів є режисер, то у школі – педагог.

Яким же повинен бути “сучасний педагог”, який являється нашим об’єктом дослідження?

На це питання ми знаходимо різні відповіді $в багатьох наукових джерелах, актуальність цієї теми заставляє шукати все нові і нові визначення. Обмірковувати нові думки та теорії, бо саме “сучасний вчитель” охоплює багатогранне і багатовимірне значення. Що ж до терміну “сучасний” в нашому вжитку, то він означає і відмінний, і взірцевий, і ініціативний$. Це той, хто безумовно стоїть на рівні часу, на рівні сьогоднішнього дня.

Майстерність сучасного вчителя якраз полягає у тому, щоб бути вискоерудованою, високультурною, доброю, щирою людиною, людин$ою, яка у своїй роботі застосовує різні методи і форми навчання, яка вміє викликати у дітей і сльози радості і печалі, яка заставить задуматись, обміркувати, аналізувати.

Педагог – це одночасно і режисер, і актор, який сам склада$є і грає, який сам вчиться і навчає. Навчає малу дітвору, яка вже встигла полюбити нас педагогів, перших просвітителів у їхньому житті, полюбити по-своєму, по-дитячому, але щиро і незаперечно.

Адже глибока і незаперечна істина в тому, що саме педагог учить їх жити в цьому широкому світі. Життя вчителя – це одвічна гра, де він актор, а учні – слухачі. І щоб зробити г$ру цікавою, треба бути досвідченим, талановитим актором і режисером.

Актуальність ролі вчителя. використання елементів режисерської та акторської майстерності у педагогічній діяльності знаходимо перш за все:

— у вимірах психолог$ії, де не вдаючись до детального психологічного стуктування особистості та організму у плані характеру, станів, процесів, здібностей, таланту, не розглядаючи засад театрального мистецтва та театральної педагогіки, окреслимо лише деякі з проблем, які слід розв’язувати і які допоможуть розумінню практичної значущості театральної педа$гогіки в освітньо-виховній сфері.

Переважна більшість концепцій режисерської та акторської майстерності репрезентовано двома угрупуваннями. Перше об’єднує дослідників, котрі аналізують творчість як стихійну, не контрольовану свідомість, могутність таланту, натхнення, силу, якій можна перешкодж$ати, але яка в принципі не піддається втручанню інтелекту, друге – як сплановану алгоритмізацію, як своєрідні моделі, що піддаються кількісному аналізові.

Однобічність цих підходів подолав К.С. Станіславський, який вважав, що мистецтво і душевна техніка актора, як і педагога, спрямовується на те, щоб уміти природнім шляхом знаходити в собі зерна людських якостей і вад, а потім вирощувати чи знищувати їх у своїй діяльності;

— у вимірах культури і естетики.

Мистецтво театру і навчанн$я базується на синтетичній сценічній дії актора, в особі якого виступає і вчитель, та акторського ансамблю або учнівського колективу (міміка, пантоміміка, жест, сценічне слово). Усі$ ці складники створюють дійство, щоб передусім через почуття людини, її переживання дійти до глибинних зрушень, очищення ідеалів, життєвих цілей;

— у вимірах соціології.

Відомо, що тисячі професій народжуються і вмирають, але живуть і до цього часу найдавніші з них, в яких не зникла соціальна та суспільна необхідність: хлібороб, будівельник, $лікар. Вчитель. Та й серед цих вічних професій учительська посідає особливе місце: вона – початок усіх професій.

Змінюються умови і засоби виховання та незмінним лишається головне призначення вчителя – навчити людину бути людиною. Але саме це і є найважчим, бо як писав Жа$н-Жак Руссо, що вірний спосіб зіпсувати людину – це дати їй усе і не вимагати від неї нічого: “Тоді тиран буде до ваших послуг”.

Майстерність вчителя не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає таланту, але це спеціальність, якої треба навчитися, як треба навчити лікаря його майстерності, як треба навчити музиканта.

Що ж таке майстерність? Ми схильні вважати, що це поняття є багатогранне, яке вимага$є і вміння читати на людському обличчі, і це читання може бути навіть описове. Нічого мудрого, нічого містичного немає в тому, щоб по обличчю дізнатись про деякі ознаки душевних рухів. Педагогічна майстерність полягає і в постановці голосу, в умінні керувати своїм обличчям. Але пед$агог не може не грати в своїй діяльності. Не може бути педагога, який не вмів би грати. Не можна ж допускати, щоб наші нерви були педагогічним інструментом, не можна припускати, що ми можемо виховувати дітей за допомогою наших сердечних мук, мук нашої душі.

“Та не можна просто грати сценічно, зовнішньо. Є якийсь пас, який має по$єднувати з цією грою вашу прекрасну особистість. Це не мертва гра, техніка, а справжнє відбиття “тих процесів, які є в нашій душі”, — так писав Макаренко.

$

Отже, метою нашого дослідження є розкрити та показати суміжність, подібність та тотожність акторської і педагогічної діяльності, вивчити стан цієї проблеми в теоретичній літературі.

Методами дослідження, використаними при написанні цієї роботи є:

— аналіз;

— синтез;

— узагальнення;

— порівняння;

— спостереження.

$

Завдання дослідження полягає перш за все у вивченні та оволодінні елементами акторської та режисерської майстерності вчителя на практиці, що дає змогу зрозуміти справжню суть і мету. Саме тут безліч шляхів, безліч можливостей для порівняння та осмислення.

Коли ми, наприклад, порівнюємо театр з іншими видами мистецтва, не заміша$ється поза увагою одна суттєва обставина – спектакль створює не один художник, як у більшості мистецтв, а багато учасників творчого процесу. Так само і в педагогічній діяльності навчальний спектакль створює не лише вчитель, а весь учнівський колектив. Їх можна назвати “творчим ансамблем”. Природа театральної педагогіки потребує, щоб увесь спектакль був пр$оникнутий творчою думкою і живим почуттям. Ними мають насичуватись кожне слово, кожне мотивування руху і міміки педагога, кожна педагого-режисерська сценка.

Все це – вияв життя того єдиного, цілісного. Живого організму, який, народжуючись творчими зусиллями всього колективу, отримує право називатись справж$нім твором театральної педагогіки – уроком.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Лемківський М.В., Микитюк О.М. Історія педагогіки. – Харків: “ОВС”, 2002- ст.. 207-208.

2. Педагогіка: Хрестоматія/Уклад.: Кузьмінський А.І., Омеляненко В.О. – К.: Знання-Прес, 2003, с. 382-385.

3. Фібула М.$М. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2001. – с. 231-334.

4. Воянова Н.П. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2001, с. 412-450.

5. Ващенко Г. Вихований ідеал. – Полтава, 1994. – с. 52-75.

$6. Львова Ю.Я. Творческая лабораторія учителя. – М.: 1985. – с. 98-121.

7. Сухомлинський В.О. Сто порад учител. // Вибр. Твори: У 5 т. – К., 1976. – Т.2. с. 425-432.

8. Макаренко А.С. ме$тодика організації виховного процесу // Твори: У 7 т. – К., 1954. – Т.5, с. 76-80.

9. Бабич М.Д. Основи культури мовлення. – Л.: Просвіта, 1990. – с. 41-122.

10. Педагогічна майстерність (За ред. І.А. Зазюка. – К.: Вища шк.., 1997. – с. 111-161.

Post Comment