Вовче Лико — Вовчі ягоди звичайнi вовча жила вовчатник вовчинець вовчник дубочок лупiрник

Реферат з біології

на тему:

$

ВОВЧЕ ЛИКО — Вовчі ягоди звичайнi
(вовча жила, вовчатник, вовчинець,
вовчник, дубочок, лупiрник)
Daphne mezereum

Кущ роди$ни тимелейових. Кора жовтаво-сiра. Листки черговi, скупченi на кiнцях гiлочок. Квiтки двостатевi, сидячi, скупченi в пазухах торiшних листкiв, рожевi, запашнi, з’являються до розпускання листя. Цвi$те у квiтнi — травнi. Плід — кiстянка червоного кольору.

Наукова назва роду у перекладi з грецької означає «дуже гарний».

Народнi назви рослини — вовчi ягоди, вовчинець, вовче лико — пов’язанi з високою отруйнiстю всiх частин рослини, а остання ще й очевидно, з тим, що її кора дуже легко вiддiляється вiд деревини i зд$ирається довгими стрiчками.

Побутує навіть легенда, що якось у лiсi звірі зібрали велику раду, щоб дати назви рослинам. Вовк прибіг із запізненням. Побачивши, що рада розпочалася без нього, в лютi став здирати кiгтями кору з найближчого куща. З того часу i назвали цю рослину — вовчим ликом.

Дійшла до наших часів і інша легенда про те, як у Дафну, дочку — красуню рiчкового бога Пенея закохався Апполон. Та не судилося цьому коханню запломенiти квiткою щастя, бо коли Аполлон меткими стрiлами убив страшну потвору Пiфона i святкував перемогу, вгледiв непода$лiк Ерота — юного бога кохання, який у цей час напинав тятиву золотого лука. Засмiявся Аполлон i сказав: «Що тобi, пустунчику робити з такою грiзною зброєю? Вона личить тiль$ки менi, тобi ж достатньо нiжних почуттів». Ерот спалахнув вiд образи i сказав: «Нехай твiй лук поражає, а моя стрiла вразить тебе». Пiднявся на високий Парнас, дiстав iз сагайдака двi стрiли. Одною, гострою, що породжує кохання, вiн проткнув серце Аполлона. Другу — тупу, вiд якої кохання гине, послав у серце прекрасної нiмфи Дафни. I тієї ж митi Аполлон покохав Пенеєву дочку, а вона почала всiляко уникати зустрiчi з ним.
Одного разу вони все-таки зустрiлися.$ Побачивши Аполлона, Дафна кинулася тiкати. Аполлон помчав за нею з криком зачекати, бо він не ворог, а переслiдує бо кохає її. Блiда, знесилена Дафна стала благати Пенея: «Батьку, допоможи! Коли у тебе ще є могутнiсть, змiни, мiй образ». I тiльки мовила це, як її тiло почало $нiмiти i вкрилося тонкою корою, волосся стало листками, руки — вiтами, ноги — корiнням.

Росте в листяних i мiшаних лiсах Карпат.
Кору гiлок вочого лика заготовляють навеснi пiд час сокоруху, плоди — восени, в перiод повної стиглостi ягід.

Кора i плоди вовчого лика мiстять оксикумарини (дафнiн), смолистi отруйнi речовини (мезерин, умбелiферон, дафнетин), фенолкарбонову кислоту. У $насiннi є алкалоїди.
Галеновi препарати вовчого лика застосовують як болетамувальний, протинаривний i вiдтяжний засiб, при невралгiях, ревматизмi, радикулiтi, подагрi, паралiчах, дiатезах, пухлинах горла i стравоходу, золотусі, водянці

Свіжі або висушені плоди інколи приймають всередину (один плід на день) при відсутності апетиту, втомі, атеросклерозі. Інколи рослину використовують при простудних захворюваннях,$ туберкульозі, дизентерії.

Внутрiшньо — вiдвар подрiбненої кори $(1:10 випарюють до половини) приймають по 2 краплi тричі на день. Настоянку кори (1 г на 64 мл 70% розчину спирту, настоюють 10 днiв) приймати по 2 краплi тричі на день.

Зовнiшньо — настоянка (1 частина кори i порiзаних на шматочки гiлок з квiтками на 3 частини горiлки, настоювати 10 днiв), для натирання суглобiв, м’язiв при невр$алгiях i ревматичних болях. При недотриманнi умов застосування можливе отруєння.
Настоянка з кори і плодів має високу інсектицидну дію.

Симптоми отруєння: дерматити (опiки), судоми, подразнення слизових оболонок, порушення функцiї центральної нервової системи.

Лікування$: промивання шлунка водою з додаванням активованого вугiлля, послаблюючi засоби, пiд шкiру вводять розчин платифiлiну гiдротартрат 0,2%-1 мл, атропіну сульфат 0,1% -1 мл, метацину 0,1% -1 мл внутрiшньовенно — розчин строфантину 0,05% -1 мл разом із розчином глюкози 20% — 40 мл. При дерматитах накладають мазевi пов’язки з гiдрокортизоном, синтомiцином.

Post Comment