Як я уявляю свою майбутню професію

М$ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ЗВІТ

«ЯК Я УЯВЛЯЮ СВОЮ МАЙБУТНЮ ПРОФЕСІЮ»

Ринкова економіка, її характерні ознаки.

В економіці будь – якої країни незалежно від домінуючих соціально – економічних умов необхідно вирішув$ати три основні економічні завдання: яку продукцію виробляти, як її виробляти і для кого? Світова економіка переконує, що, хоча існують різні варіанти, ці завдання реалізуються по суті в межах двох моделей господарювання: командно – бюрократичної і товарної або ринкової. Ринкова модель господарювання становить таку суспільну ворму організаціх виробництва, за якої $усі питання вирішуються на основі вільної взаємодії споживачів і виробників на ринку. У ринковому господарстві пост$іно відбуваються процеси пристосування, які сприяють встановленню правильного співвіднощення попиту, пропозиції, прогресивним структурним зрушенням, підвищенню якості і конкурентоспроможності продукції, збалансуванню матеріально – фінансових пропорцій. Ринкова модель господарювання дозволяє без примусу спрямовувати ресурси туди, де вони необхідні, і перерозподіляти їх у разі зміни попиту. В ринковій системі ці процеси забезпечуються пріоритетом економічних методів управління, рівноправним існуванням різних форм власності, домінуванням споживача над виробником, децентралізацією управління$, конкуренцією.

Світова економічна наука, як ми знаємо, усі економічні явища$ та процеси розглядає на двох рівнях: макроекономічному та макроекономічному. Існує також мезоекономічний рівень, що займає серединне становище. Уявляючи собі будь – яку систему економіки у спрощеному вигляді, не важко здогадатись, що фун$кціонування її грунтується на взаємозв’язаному русі ресурсів, споживчих благ і доходів, такий рух називається кругообігом. І вже на основі шкільної економіки при характеристиці кругообігів ринкової і планової економіки ми зтикаємося із першою суттєвою різницею між двома великими системами. На відміну від командно – бюрокративного зразка, де абсолютним домінантом виступає держава, у ринковій економіці відносини складаються окремо від держави, на приватному рівні, через ринки ресурсів та продуктів. При цьому усі учасники кругообігу вист$упають як самостійні та незалежні суб’єкти господарювання, що мають власні інтереси, тоді як в плановій єдиним власником усіх ресурсів є держава, що виступає з певною прогр$амою, якої повинні дотримуватися всі члени кругообігу. Що ж до основних принципів ринкової економіки, слід зазначити декілька основних. Серед них, по – перше, економічна свобода, вона заснована на приватній власності і вільній підприємницькій діяльності. Приватна власність надає приватним особам право користуватися і розпоряжатися ресурсами.

Свобода підприємництва полягає у можливості здійснювати будь – які у$годи, використовувати будь – які придбані ресурси і реалізовувати створені товари та послуги, виходячи з власних інтересів при цьому ніхто не диктує один одному якісь команди, не примушує діяти по плану, тоді як у плановій економіці у цьому випадку панує ценралізм, що реалізується через привласнення$ державою ресурсів та визначення цін і доходів. До речі, іде рівний розподіл прибутків між членами суспільства незалежно від їхньої ролі в процесі виробництва – так звана зрівняність. Засобом централізму стало всеохоплююче планування. Процес планування розпочинався з визначення п’ятирічних завд$ань, продовжувався встановленням їх на рівні окремих галузей, підприємств та узгодженням внесених змін, і завершувався розробкою річних планів і доведенням їх як обов’язкових показників діяльності до міністерств і підприємств.

Та зворотнім боком економічної свободи у ринковій економіці$, своєрідною платою за неї є економічна відповідальність і ризик. Кожен, хто користується економічною свободою, розплачується за негативні наслідки невірно прийнятих рішень і дій своїй майном, коштами, втраченими можливостями отримати прибуток і збагатитись.$ Тут вже держава не відповідає за підприємництво особи, тому у самостійній діяльності треба бути дуже обачним і прогнозуючим, щоб уникнути серйозних проблем. Другий вагомий аспект ринкової економіки – це конкуренція. Економічна свобода є передумовою конкуренції, змагань за можливість швидше і вигідніше реалізувати свій товар або послугу.

Конкуренція є значним ч$инником, якщо:

— існує така кількість покупців і продавців, що жоден з них не може істотно вплинути на ціну, тобто, стати монополістом;

— кожний продавець і покупець може вільно ввійти в певну галузь і так само вийти з неї – не існує юридичної або організа$ційної перешкоди для надходження ресурсів з галузі в галузь.

У плановій економіці питання конкуренції вирішується знову таки через пл$ан: держава диктує усім суб’єктам розмір цін на товари та послуги, і тому за таких умов подібні змагання неможливі. Єдиним осередком конкуренції у плановому кругообігу є « чорний ринок », де на відносному рівні існують процеси економічної свободи та вільного вибору. Саме тут, на невизнаному державою ринку, приховане виробництво стало логічним наслідком незацікавленості виробників у інтенсивн$ій і продуктивній праці на офіційних засадах. Це єдине місце, де споживачі отримують при відсутності дифіциту необхідні товари та послуги.

Конкуренція виконує роль такого механізму, який дає змогу раціонально розпо$діляти ресурси між окремими галузями та виробництвами і швидко орієнтувати виробництво на задоволення потреб споживачів.

Принцип третій – автоматизм регулювання. Ринкова економіка є системою надзвичайно важких зв’язків. Кожен суб’єкт економіки користується власним інтересом, приймає власні рішення, що врівноважуються й узгоджуються автоматично. Таке врівноваження та узгодження відбувається завдяки конкуренції та вільному ціноутворенню. Ринкові ціни коливаються. Їх збільшення або зменше$ння надає виробникам та споживачам найнеобхіднішу інформацію: виробництво яких товарів та послуг збільшити, яких – зменшити; які ресурси використати, а які – ні; як розподілити бюджет домогосподарств на різні споживчі витрати; від чого потрібно відмовитись, а що можна сп$ожити в більшій кількості. Ті, хто керуються інформацією, що її надають ціни, і вчасно переорієнтовуються, дістають певні вигоди, інші втрачають майно, капітал і прибутки, банкротують.

За згаданою особливістю планової економіки автоматизм регулювання у ній відсутній: конкуренції немає, ціноутворення держави стале, а усю необхі$дну інформацію виробники та споживачі отримують лиши від державних структур. До речі, ця властивість характеризується одним з основних принципів командно – бюрократичної системи – ієрархією,$ передбачає підпорядкування інтересів нижчих ланок (тобто тих самих споживачів та виробників)інтересам вищих (галузевих міністерств, теріторіальних об’єднань). Цей загальний принцип є основною характеристикою усіх тоталітарних режимів, що були$ запроваджені в країнах світу. Саме на підпорядкуванні базувалися усі відносини командно – бюрократичного характеру.

Ринкова економіка, без сумніву, має великі переваги. По – перше, в тому, що усі економічні явища та процеси відбуваються на основі свободи вибору, вільної конкуренції та ціноутворення. По – друге, кожен суб’єкт, кожна особа, що приймає участь у плинності процесів ринку, зацікавлений в процесі виробництва, реалізації, обміні, $розподілі та споживанні товара або послуги з метою отримання найвищого бажаного ефекту.

Звичайно, у економіки є свої недоліки:

-ринок погано реагує на деякі загальнонаціональні і загальнодержавні потреби, наприклад, в освіті, культурі, у фундаментальних дослідженнях, збереженні навколишнього середовища. Ці сфери дія$льності не забезпечують приватному бізнесу прибутків, які б відповідали значенню цих сфер у житті суспільсьва;

-механізм ринкової конкуренції може спричиняти явища масових банкрутств, безробіття, с$оціального розшарування суспільства;

-конкуренція, цей рушійний механізм ринкової економіки, що забезпечує її головні переваги, має тенденцію до затухання. Конкур$енції дфють такі процеси, як злиття фірм, мета яких – посісти монопольне становище на ринку, як укрупнення підприємств під впливом технологічного процесу.

Проте існують економічні теорії, адміністративні, правові заходи, що дають змогу певним чином обмежити ці недоліки.

ЧОМУ Я ОБРАВ ПРОФЕСІЮ ЕКОНОМІСТА?

Важко відповісти однозначно. Річ у тому, що сьогодення – надзвичайно важкий час для українського народу та держави в цілому. Глобальна переорієнтація економіч$ної системи занурила нас у глибоку кризу, необмежену кількістю проблем, оточуючих її: адміністрація, міжнародні відносини, внутрішня та зовнішня $політика, демос, екологія… вирішення проблем для підняття матеріального та духовного життя суспільства – першочергове завдання як для країн в цілому, так і для кожного “я” зокрема. Проте усі без заперечення політики та економи стверджують, що ще недовго ми будемо рахувати копійки і мріяти про краще життя: надто глибоко в’їлася ідеологія планової економіки у шкіру державного взаємозв’язку “продавець — покупець”; надто важко змінити клімат$ на інший, якщо перший – усе твоє життя.

Сьогодні ми як би заново народжуємось. Змінюється основа людської свідомості, багато з нас лишилися при своєму, хтось змінився, хтось досяг своєї мрії. Розкладання теперішнього життя по полицях досягнення відносної рівноваги як грунту до нових ідей – справа наших батьків, тому що в першу чергу повинні розіб$ратися вони. Нам, тобто, і мені теж, будувати на основі батькового грунту нові, світлі ідеї та реалізовувати їх у життя. Як казав один з відомих майстрів слова: “Життя – це велика плита, на якій стоїть дім із безліччю надбудівль та прибу$дівль”. Нам потрібна лише надійна, міцна основа, на якій нам будувати цей дім. І ні в кого не виникне сумнівів, що головним засновником і будівничим має бути політик та економіст.

Економіка ся$гає у всі сфери життя суспільства. Стратегічні розрахунки, ведення підприємницької політики, пошук виходів та їх альтернативи, ще багато чого – все це методи і основи будь – якої ланки господарства, а з другого боку – це питання економіки. Що виробляти, як створювати і для чого? Ці питання задає собі кожна людина, що замислюється над механізмом ринку. Та лише економіст ладен дати на них чітку, повну аналізуючу відповідь. Ця нова професія чомусь може вирішити багато, сп$рямовуючи зусилля саме туди, де вони потрібні, залучати людей, раціонально розподіляти час. Звичайно, все це за умов певної відповідальності. Тепер, у часи ринку та приватної власності держава обмежила свою відповідальність $саме у цьому аспекті, що на мій погляд принесло позитивний результат: людина стала більш свідомою у намірах та діях, покращився результат праці, стали зрілими політекономічні стосунки “людина – людина”. З іншого боку демократія та право вільного вибору впевнили людину в собі, надали ї$й голосу і свободи, що теж має велике значення у складному сьогоденному процесі.

Економіст – професія нової епохи. Ця людина живе не сьогоднішнім днем, а думкою про майбутнє (річ іде про справжніх економістів), дбає про добробут, досягає цілей завдяки величезному обсягу знань, здобутому на основі того грунту, про який я вже говорив, та завдяки таланту до економічної справи. Що стосується мене, то, $здається, у собі я знайшов цей талант і, здобуваючи знання, хочу проявити його у практичній сфері. Звісно, хто з нас не мріяв виділитись із сірої маси таких$, як і він? Проте мною керують не реакційні бажання влади, грошей та слави. Справжня мета моя – побачити, а точніше, відчути результат своє праці, взяти руками те матеріальне, що я створив у процесі своєї діяльності, і зрозуміти, що ти потрібен людям, їм необхідна твоя порада, як фахівця, або просто порада людини, тямущої не тільки в бізнесі, а і в духовному світі йому подібних людей. “В дійсності, саме вони і правлят світом”, — Джон Мейнард Кейнс про еко$номістів. Економіка – це моє. А я лише хочу взяти своє.

Post Comment