Здійснення мотивації на уроках історії й правознавства через інтерактивні методи

$

Реферат на тему:

З$дійснення мотивації на уроках історії й правознавства через інтерактивні методи.

«Освіта — це те, що залишається, якщо забути все, що вчили у школі»

Альберт Ейнштейн

Творча атмосфера, в якій працює колектив нашої школи, має велике значення в моєму становленні як учителя. Відвідування уроків, постійний діловий контакт з колегами, робота у творчій співдружності, участь у міжнародній конференції «Громадянська освіта в Україні», що була орга$нізована Інформаційною Агенцією США, Радою Європи та Американською федерацією вчителів за підтримкою Міністерства освіти України, участь у семінарі «Правова освіта й правове виховання у школі», що була організована Харківським науково-методичним педагогі$чним центром і асоціацією «Освітній центр прав людини», участь у конференції, що проводилася Харківською правозахисною групою, присвяченій питанням викладання прав людини й громадянській освіті, участь в обласній конференції «Модель ООН», участь у семінарі по програмі «Практичне право» — все це стимулювало пошук своїх методів і форм роботи, вивчення науково-методичної літератури з історії, правозна$вства, психології. Відчувши на собі позитивний ефект інтерактивних мет$одик при проходженні вище перерахованих тренінгів, у мене виникло бажання застосувати їх на своїх уроках історії і особливо правознавства, для того, щоб створити у класі на уроці атмосферу доброзичливості, відкритості, успіху, творчості, навчити дітей бажати вчитися й отримувати задоволення від самого$ процесу навчання.

З прийняттям Конституції України і нового Закону України «Про загальну середню освіту», в яких було закріплене положення про обов’язкову, повну загальну середню освіту, в роботі учителя більш помітними стали труднощі, пов’язані зі зниженням інтересу до навчання у деяких школярів. У зв’язку з цим, на мій погляд, формування мотивації навчання є одним з головних резервів вирішення $задач всеобучу і виховання активного громадянина демократичного суспільства.

Найбільш ефективними є підходи, які направлені на те, щоб залучати учнів у активне, спільне і засноване на критичному аналізі навчання. Педагогічні форми і $методи включають у себе спільну групову роботу, дебати, моделювання, рольові ігри, дискусії, індивідуальні й групові творчі роботи. Ці методи навчання не тільки підвищують інтерес учнів до предмету, але й забезпечують глибоке засвоєння змісту, вироблення навичок і відданість загальнолюдським цінностям. Учнів треба втягувати в дискусії й заохочувати питання. Це робить обстанов$ку в класі більш демократичною, творчою, емоційною.

Для вивчення історії й правознавства потрібна не тільки різноманітність методів і форм, але й матеріалів. Для підготовки до занять, на уроках учні використовують підручники, монографії, першоджерела, художні твори, що ілюструють той чи інший істор$ичний період, газети, телевізійні передачі, в яких обговорюються поточні події. І тут, нібито такий негативний момент нашої дійсності, як наявність великої кількості, часто поганих, підручників (особливо з історії України) має свій позитив: діти, якщо правильно організована робота, вчаться критично$ оцінювати інформацію, яку отримали, усвідомлюють необхідність користуватися багатьма джерелами.

Велике значення в процесі навчання має правильне використання питань. Було підраховано, що в середньому вчите$ль за урок задає 2 питання кожну хвилину! Правильно підібрані питання допомагають учням сконцентрувати увагу на матеріалі, що вивчається, підвищити активність на уроці, притягти до участі в дискусії. Питання ж учнів допомагають мені вияснити, що з матеріалу, який вивчається, їм незрозуміле або пропущене мною. Такі питання сприяють розвитку розумових здібностей дітей, розвивають їх мовні навички.

Важливу роль відіграє час очікування відповіді. Тут я вивела для себе закономірність: чим більше очікуєш, тим більш ґрунтовну відповідь отримуєш. Оптимал$ьний час відповіді — від 5 до 8 секунд.

Зміст запитань повинен бути зрозумілим і конкретним. Уважне ставлення до дет$алей сприяє розвитку критичного підходу до матеріалу в учнів, допомагає їм порівнювати, знаходити причинно-наслідкові зв’язки. При підготовці до уроку я старанно обмірковую послідовність питань для того, щоб допомогти учням перейти від фактів до узагальнень, до більш високого рівня розумової діяльності.

У кожного вчителя, який про$працював багато років у школі, накопичується багатий арсенал форм і методів викладання, засвоєних і своїх. Всі їх узагальнити в одній роботі неможливо. Тому я зупиняюсь на тих, які турбують мене в даний момент більш за все.

Педагогіка співробітництва ставить на новий, більш гуманний і довірливий$ рівень відношень між учителями й учнями. Методика ж учбового співробітництва заснована на спільній роботі учнів у парах і групах. Цей метод застосовується при виконанні будь-якого завдання. Наприклад, учні можуть бути об’єднані в групи для складання визначення поняття, створення рольової ситуації, написання проекту тощо.

Саме при використанні цього методу найбільш виконується головна мета$ навчання — не викласти які-небудь знання учням, а разом з ними здобути їх.

Метод емоційного стимулювання навчання досить простий і традиційний. Складається він із створення у навчальному процесі ситуації зацікавленості. На уроках правознавства я його використовую дуже часто, тому що підручник написано сухою, невиразною мовою, велика кіл$ькість юридичних термінів важко сприймається учня$ми, тому створення в навчальному процесі ситуації зацікавленості просто необхідне. Буквально на кожне нове поняття я наводжу цікавий приклад. Так, під час вивчення теми 30 » Правопорушення і юридична відповідальність», розкриваючи поняття злочину, здійсненого «навмисне», «по необережності», «казус», наводжу приклад з вікном,$ у яке навмисне на голову перехожому кидається старий стілець, просто викидається непотрібна каструля або випадково відлітає, зриваючись з ручки, молоток, яким забивають цвях у квартирі. Звикаючи сприймати правову термінологію через цікаві приклади, учні незабаром самі навчаються цьому прийому. Важливу роль у цьому методі грає ефект здивування. Якщо на початку уроку після формулювання $теми задати дітям питання: «Що ви чекаєте від сьогоднішнього уроку», а відповіді найсміливіших записати на дошці, для того щоб вони були перед очима впродовж всього уроку, можна з повною впевненістю сказати, що ви емоційно простимулювали майже всіх. В ході уроку багато хто буде звіряти «очікування» з дійсністю. В кінці уроку можна запропонувати бажаючому проаналізувати «очікування», свої або чужі, чи ви$правдались вони, якщо ні, то чому, чи не виявилась дійсність кращою, ніж «очікування»? Необхідною умовою створення емоційних ситуацій в ході уроку є яскрава, образна мова учителя, його готовність позитивно мислити, яка передається дітям, тому що у процесі навчання є два рівноцінних і взаємопов’язаних учасника: учень і учител$ь.

Метод створення ситуації пізнавальної суперечки, навчальних дискусій.

Цей прийом використовується для того, щоб викликати підвищений інтерес до більш глибокого вивчення $тих чи інших питань, для формування навичок монологічної мови, виховання толерантності. Елементи дискусії, на мій погляд, на уроках історії в старших класах просто обов’язкові. Немає такої теми у програмі, в якій би н$е можна було провести дискусію.

Питання для дискусії і література пропонуються завчасно. Під час уроку дискусійні питання вивішуються на видному місці або записуються на дошці. Готується група лідерів (доповідач, співдоповідач, ведучий, техніки). На початку уроку встановлюється дружня, неформальна атмосфера, з побажанням, щоби всі присутні були активними слухачами і учасниками дискусії. Можна запропонувати всім учасникам самим скласти правила дискусії або внести зміни і доповнення в з$апропоновані.

Правила повинні бути вивішені на дошці. Щоб зберегти доброзичливість, можна не робити зауважень порушникам цих правил, а придумати який-небудь жест, наприклад, підняти догори відкриті долоні.

Роль учителя $полягає в тому, щоб залишатися нейтральним і направляти дискусію у відповідності до правил, а не втручатися. Потрібно відходити від бажання групи зробити з вас експерта або відповідача на питання. Учитель повинен взяти на себе піклування про створення атмосфе$ри, в якій всі точки зору, поза залежністю від їх джерела, мають рівну вагу й увагу. До дискусії треба спробувати залучити всіх і не дозволяти комусь особисто домінувати. Час від часу необхідно підводити під$сумки. Учитель втручається до розмови лише з таких причин:

щоб поновити основні правила;

вияснити щось;

ліквідувати конфлікт;

просувати розмову далі;

залучати пасивних учасників;

утримувати від домінування.

Використовуючи своє «третє око», учитель зможе спостерігати, наскільки добре учасники спілкуються між собою — хто висловився, хто ні, чию думку ще не вислухали. Необхідно пам’ятати, що дискусія — це не де$бати, а діалог групи (різниця між діалогом і дебатами подається у додатку 10). При закінченні дискусії можна попрохати дітей поділитися своїми враженнями, новими ідеями або думками, які у них виникли в результаті дискусії. Уроки-дискусії доцільно проводити на уроках узагальнення в курсі всесвітньої історії в т. 1.$ «Перша світова війна», т. 5. «Країни Центральної і Східної Європи» (10 кл.), в т. 3. «Суспільно-політичні рухи» (10 кл.); в 11 кл. в т. 1. «Друга світова війна», «Світ п$ісля другої світової війни: загальні тенденції»; т.8 «Міжнародні відносини.» В курсі історії України в 11 кл. тт. 3, 4, 5.

Метод пізнавальних ігор. Основною перевагою методики рольової гри є те, що вона приносить задоволення як учням, так і вчителю. Таким чином, досягається триєдина мета навчального процесу:

створюються стимули для вивчення предм$ету, появляється мотивація для підготовки до занять;

емоційна залученість до заняття допомагає школярам довго після закінчення занять тримати у пам’яті весь пройдений матеріал;

рольова методика дає учням навички активної практичної участі в $житті суспільства.

Цим методом я дуже часто користуюсь на уроках правознавства. Маючи перед собою алгоритм проведення рольової гри, можна легко спланувати рольову гру на будь-яку тему курсу (додаток 11). Наприклад, у рольовій грі про «по грабунок» учні, $виконуючи роль жертви, вчаться ситуативно відчувати, що значить бути жертвою злочину.

Проведення рольових ігор потребує старанної підготовки й наявності необхідної кількості годин, проте, як відомо, викладання історії й правознавства зведено в даний момент до мінімуму й приходиться часто обмежуватись проведенням на уроках міні-ігор, створенням ігрових ситуацій. Наприклад, під час повторення теми 11 історії України в 11 кл «Укра$їна в умовах незалежності» можна провести ділову міні-гру, надавши кожній навчальній групі соціальний статус: група бізнесменів, учителів, безробітних, пенсіонерів тощо, запропонувавши відреагувати на такі рішення уряду, як: підвищення податку на прибуток,$ закриття збиткових підприємств, підвищення розмірів пенсій тощо. На уроках правознавства, після вивчання конституційного права можна провести рольову гру «Вибори до шкільного парламенту», що ми і зробили.

З методом рольових ігор добре поєднується метод аналізу життєвих ситуацій. Цим методом я користуюсь на кожному уроці правознавства при вивченні галузе$й права: трудового, сімейного, адміністративного, карного, житлового. Я ілюструю життєвими ситуаціями (своїми, колег, знайомих, запропонованими самими дітьми) основні статі кодексів. Дуже часто діти самі задають питання з проханням пояснити ту або іншу життєву ситуацію з точки зору Закону. Ефективним є цей метод на уроках історії в темах з економіки, під час розкриття понять $»Велика депресія», «економічна криза», «новий курс Рузвельта».

Всю свою позакласну роботу з історії та правознавства я також проводжу по інтерактивній методиці. «Мозковим штурмом» були складені анкети, у формі ділової гри проведено вибори до шкільного парламенту тощо.

Захоплення вчителя породжує захопленн$я учнів. Учні нашої школи стають призерами районних олімпіад$ з історії й правознавства і успішно приймають участь у обласних олімпіадах. В тому році три мої учні брали участь у обласному конкурсі МАН. Четверо стали призерами суспільно-політичної дискусії «Людина — Час — Пам’ятник», їх роботи були надруковані в збірці матеріалів українсько-білоруської суспільно-політичної дискусії старшокласників. Команда з трьох учнів дуже ус$пішно виступила на обласній конференції «Модель ООН», представляючи Югославію. Старшокласники під моїм керівництвом створили молодіжну суспільну організацію «Клуб 2000″, провели вибори до шкільного парламенту, випускають шкільну газету $»Експрес 162», працюють у всіх творчих конкурсах.

В тому році з моєї ініціативи був створений Харківський центр регіональної асоціації учителів історії та суспільних дисциплін «Доба», метою якої є всебічне сприяння докорінному покращанню історичної та суспільної освіти у навчальних закладах, сприяння зад$оволенню професійних потреб викладачів. Я є засновник й член правління Харківської асоціації вчителів «Освіта за демократію». Основна мета діяльності — сприяння укріпленню демократичного суспільства шляхом трансформації систем освіти, запровадження систематичних та ефективних навчальних програм для дітей і дорослих громадян.

Post Comment